№ 362/562/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 362/562/19

провадження № 61-9851св21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Голос.Юа», ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Голос.Юа», на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року у складі судді: Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Коцюрби О. П., Білич І. М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голос.Юа», ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування інформації та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Голос.Юа» (далі - ТОВ «Голос.Юа»), ОСОБА_1 звернулися до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (далі - ТОВ «Золота середина»), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування інформації та зобов`язання вчинити дії.

Позов обґрунтовано тим, що на сайті Інтернет видання «Обозреватель», який належить ТОВ «Золота середина» і на сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook розміщено статтю під назвою (далі використовуватиметься граматика, мова та стилістика позовної заяви) «Вдруг раздался голос с унитаза. За деньги фукса» наступного змісту:

«Издание коммунистов «голос.юа» распространяет про меня грязные фейки за деньги российского олигарха и афериста фукса (он же - фунт). «Пятой колонне» ведь неважно, кому продаваться.

Как я выяснил, этим «сливным бачком» владеет жена предателя Украины ОСОБА_4 - ОСОБА_5. Давно известно, что эта семейка зависит от москвы. Да и фукса СМИ подозревают в связях с ФСБ.

Вообще, интересная ситуация получается. Коммунистическую партию и идеологию в Украине запретили. А вот фейкомет коммунистов спокойно себе работает.

Я такой несправедливости не потерплю. Они заплатят за каждую строчку вранья, написанную обо мне. И за каждую строчку, которая навредила моей стране.

А вы как считаете, нужно закрывать издания «пятой колонны»? Пошел в суд.»

Посилаючись на те, що поширена у вказаній статті інформація, не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ТОВ «Голос.Юа» та порочить честь і гідність ОСОБА_1 , позивачі просили:

1) визнати недостовірною інформацію, поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці Facebook ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », такого змісту:

«Издание коммунистов «голос.юа» распространяет про меня грязные фейки за деньги российского олигарха и афериста фукса (он же - фунт). «

ІНФОРМАЦІЯ_4 »;

2) визнати такою, що порушує ділову репутацію ТОВ «Голос.Юа» інформацію, поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці Facebook ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »:

Как я выяснил, этим «сливным бачком» владеет жена предателя Украины ОСОБА_4 - ОСОБА_5. Давно известно, что эта семейка зависит от москвы.

… А вот фейкомет коммунистов спокойно себе работает.»;

3) визнати такою, що принижує честь, гідність ОСОБА_1 , інформацію, поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та на сторінці Facebook ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »:

- « Как я выяснил, этим «сливным бачком» владеет жена предателя Украины ОСОБА_4 - ОСОБА_5. Давно известно, что эта семейка зависит от москвы.»;

4) зобов`язати ТОВ «Золота Середина» спростувати розповсюджену недостовірну інформацію у спосіб, в який така інформація була поширена, а саме на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6

5) зобов`язати ОСОБА_2 видалити статтю, розміщену на власній соціальній сторінці у Facebook і спростувати її шляхом поширення такого спростування у такий же спосіб, в який така інформація була поширена.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року, залишеним без змін постановоюКиївського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з його безпідставності та необґрунтованості.

Рішення суду мотивовано тим, що поширена у мережі Інтернет оспорювана інформація щодо висловів: «Давно известно, что эта семейка зависит от москвы. Да и фукса СМИ подозревают в связях с ФСБ» не стосується відповідачів, оскільки носить неконкретний характер.

Висловлювання: «Вообще, интересная ситуация получается. Коммунистическую партию и идеологию в Украине запретили», відповідає дійсності.

Висловлювання: «Издание коммунистов «голос.юа» распространяет про меня грязные фейки за деньги российского олигарха и афериста фукса (он же - фунт). «Пятой колонне» ведь неважно, кому продаваться» не містить тверджень про фінансування ТОВ «Голос.Юа» конкретними особами чи державою.

Висловлювання: «Как я выяснил, этим «сливным бачком» владеет жена - ОСОБА_5», відповідає дійсності, оскільки відповідно до матеріалів, власником ТОВ «Голос.Ю.а» є ОСОБА_1 .

Інші висловлювання чи їх частина містить оціночні судження, які не підлягають спростуванню в порядку статті 277 ЦК України.

Суд також урахував і ту обставину, що наслідком спірної публікації була стаття видання «Голос.Юа», у якій було оприлюднено відомості про те, що ОСОБА_2 планує створити партію «Регіони вперед» й взяти участь у виборах, а також поширена інша недостовірна інформація.

Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2019року встановлено факт недостовірності оприлюдненої виданням «Голос.Юа» інформації.

Саме викладена у статті інформація стала підставою критичних висловлювань, опублікованих ОСОБА_2 у мережі Інтернет.

Отже, докази надані позивачами не встановлюють факту недостовірності поширеної інформації, а також те, що дана інформація порушує ділову репутацію ТОВ «Голос.Юа» і принижує честь, гідність ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах ТОВ «Голос.Юа», звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції припустився процесуального порушення - долучення доказів на стадії судового розгляду справи, не маючи на те законних підстав, а суд апеляційної інстанції взагалі не надав жодної оцінки даному процесуальному порушенню.

Суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц.

Зазначивши, що вся інформація, у спростуванні якої позивачам відмовлено, є оціночними судженнями, апеляційний суд взагалі не проаналізував поширену інформацію на предмет розрізнення оціночних суджень від тверджень про факти.

Апеляційний суд у своєму рішенні зазначив про те, що відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 вересня 2019 року встановлено факт недостовірності оприлюдненої виданням «Голос.Юа» інформації. Однак, у вказаному рішенні навіть не йдеться про якусь причетність ТОВ «Голос.Юа» до певної інформації, більше того й відповідачі не зазначали про це. Тобто жодного зв`язку між оспорюваною інформацією та інформацією розміщеною на сайті htts://regionsvpered.info/ не існує. Ні ТОВ «Голос.Юа», ні ОСОБА_1 до сайту та до статті розміщеної на сайті htts://regionsvpered.info/ відношення не мають.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли до незаконного висновку про достовірність інформації в оспорюваній статті та про те, що інформація викладена у статті «Вдруг раздался голос с унитаза. За деньги фукса» є оціночними судженнями, думками, переконаннями і критичною оцінкою певних фактів і недоліків, які були вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_2 у зв`язку із поширеною відносно нього недостовірною інформацією про його особу і політичну партію «Регіони вперед».

Крім того, аналіз статті «Вдруг раздался голос с унитаза. За деньги фукса» дає цілком обґрунтовані підстави стверджувати, що дана інформація викладена у формі стверджень, а не оціночних суджень.

Викладені відповідачами відомості принижують авторитет ТОВ «Голос.Юа» перед широким колом громадян, а отже, належать до категорії відомостей, що порочать ділову репутацію як з точки зору дотримання законів, так і з позицій дотримання принципів загальнолюдської моралі.

Поширюючи негативну та недостовірну інформацію про позивачів, відповідачі не зробили належного посилання на те, що інформація ними отримана з офіційних джерел, а тому є достатні підстави стверджувати, що інформація про позивачів є неправдивою, недостовірною та носить негативний характер щодо них.

Втім, не дивлячись на висновок експертизи, суди ухвалили незаконне рішення та дійшли до необґрунтованого висновку про те, що така інформація не порушує ділову репутацію ТОВ «Голос.Юа» та не принижує честь та гідність ОСОБА_1 .

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу зВасильківського міськрайонного суду Київської області.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_7 в ТОВ «Золота середина» в мережі Інтернет на веб-сайті Інтернет видання «Обозреватель» за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 , розміщено статтю під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_3 » наступного змісту:

А вы как считаете, нужно закрывать издания «пятой колонны»? Пошел в суд. » (т. 1, а. с. 46).

Встановлено із роздруківки з сайту htts://www.facebook.com/mihailobrodkiy, що на Інтернет-сторінці ОСОБА_2 в соціальній мережі Facebook розміщено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » наступного змісту:

А вы как считаете, нужно закрывать издания «пятой колонны»? Пошел в суд.» (т. 1, а. с. 47).

У висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 10 січня 2020 року № 14870 вказано, що текст статті ОСОБА_2 «Вдруг раздался голос с унитаза. За деньги фукса» містить висловлювання в яких наявна негативна інформація щодо особи ОСОБА_1 і ТОВ «Голос.Юа» (т. 2, а. с. 63-71).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Статтями 15 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із статтею 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Крім того, аналіз національного законодавства та стаття 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені.

Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів)

Суди встановили, що інформація, яку визнати недостовірною та спростувати просять позивачі, є оціночним судженням. За таких обставин суд відмовивши у задоволенні позову зробив обґрунтований висновок про те, що оціночні судження ОСОБА_2 не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, оскільки вказана інформація відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

У справі № 369/1052/16-ц (провадження № 61-13715св18), на яку посилається скаржник, Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, вказав на те, що судом спір у частині позовних вимог позивача, в яких було відмовлено, по суті не вирішено, не встановлено, яка поширена інформація є твердженням про факти, а яка - оціночним судженням та чи стосується вона суспільного інтересу і щодо публічної особи.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Колегія суддів вважає, що аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях попередніх інстанцій у цій справі, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним Верховним Судом у справі, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами висновку експертизи слід зазначити, що за змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій повно та всебічно з`ясували обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Порушень судами цивільного процесуального законодавства, які унеможливили з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суд першої інстанції і апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника позивачів.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах ТОВ «Голос.Юа» заявила клопотання, в якому просила розглядати касаційну скаргу за участю представника позивачів.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику в судове засідання учасників справи для надання ними пояснень та про розгляд справи у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

Оскільки розгляд справи Верховним Судом здійснюється у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, то необхідність виклику учасників справи для надання пояснень у суді касаційної інстанції відсутня. Тому підстав для задоволення клопотання немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Голос.Юа», залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко