ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2024року
м. Київ
справа № 362/6212/19
провадження № 51-4845 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
законного представника
потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 ,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191101400010, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Плесецьке Васильківського району Київської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 156 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року вирок суду першої інстанції змінено, доповнено резолютивну частину вироку про включення інформації про ОСОБА_8 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він, з 15 червня до 22 липня 2019 року на території домоволодіння АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом та з метою задоволення своєї статевої пристрасті і збудження у потерпілої статевого інстинкту, посягаючи на статеву свободу, недоторканість, нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за добровільної згоди останньої, будучи обізнаним про її вік, приблизно 6-10 разів вчинив розпусні дії стосовно неї, які виявились у здійсненні засудженим непристойних дотиків і торкань статевих органів потерпілої та поцілунками її в губи із проникненням своїм язиком у ротову порожнину малолітньої.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_8 лише в частині призначеного покарання, звільнити останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком та покладенням відповідних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, не враховано належним чином всіх даних про особу засудженого, обставин, які пом`якшують покарання та призначено засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Під час касаційного розгляду захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також засуджений ОСОБА_8 підтримали подану касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 з наведених в ній доводів, просили змінити судові рішення щодо ОСОБА_8 та звільнити його на підставі ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Крім цього, в запереченні на касаційну скаргу прокурор, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення апеляційного суду є правильним та вмотивованим.
Прокурор під час касаційного розгляду вважав за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 під час касаційного розгляду заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника у зв`язку з її необґрунтованістю та вважала, що оскаржувані судові рішення не підлягають зміні, а покарання призначене ОСОБА_8 відповідає вимогам кримінального закону.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 156 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Як убачається зі змісту вироку місцевого суду, при призначенні ОСОБА_8 покарання було враховано ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, дані про особу винного, наявність обставини, які як пом`якшують покарання так і його обтяжують і, з урахуванням всього наведеного, прийнято рішення про призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті, за який його засуджено.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляційними скаргами, зокрема і захисників, які подали апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції лише в частині призначеного покарання, констатував, що призначаючи засудженому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції правильно визначив останньому захід примусу саме у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто в мінімальних межах санкції статті, за який його засуджено.
З наведеними висновками суду апеляційної інстанції погоджується і колегія суддів, в зв`язку з чим, твердження в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і особі засудженого, з огляду на наявні в кримінальному провадженні дані про особу останнього, які до того ж були враховані судом при обранні виду та мінімального розміру, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, заходу примусу, є непереконливими.
У зв`язку з вищезазначеним, зважаючи ж на враховані судом обставини, насамперед, з огляду на конкретні обставини вчинення злочину, його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість і незворотність наслідків, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що призначене ОСОБА_8 покарання за своїм видом і розміром відповідає вимогам статей 50 65 КК України.
Таким чином, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для зміни судових рішень, як про це ставить питання сторона захисту в своїй касаційній скарзі, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 травня 2023 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11