ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Київ

справа № 363/1525/21

провадження № 61-14453св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 (за первісним позовом), ОСОБА_2 (за позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору),

відповідачі: Відділ у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Вишгородська міська рада Київської області, Відділ державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області,

треті особи: Кооператив з експлуатації колективних гаражів-стоянок для автотранспорту індивідуальних власників «Київський», ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року в складі судді Баличевої М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Мазурик О. Ф., Немировської О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Вишгородської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, про визнання законним виникнення права безстрокового користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити відповідні дії, визнання незаконним та скасування рішення, відновлення порушеного права на землю.

Також у квітні ОСОБА_2 як третя особа з самостійними вимогами щодо предмета спору звернувся до суду з позовом до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Вишгородської міської ради Київської області, Відділу державної реєстрації Вишгородської міської ради Київської області, про визнання законним виникнення права безстрокового користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити відповідні дії, визнання незаконним та скасування рішення, відновлення порушеного права на землю.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року, позовні заявиОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишені без розгляду.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що належним чином повідомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно не з`явилися в судове засідання, заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не подали.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції й передати справу для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи. Не врахували, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження того, що вони були повідомлені про судові засідання, тобто відповідних розписок про вручення їм судових повісток.

Отримуючи засобами мобільного зв`язку повідомлення про дату, час та місце судових засідань, що не відповідає вимогам статті 128 ЦПК України, вони кожного разу подавали до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану на території України. Проте суд першої інстанції особливостей воєнного стану не врахував.

Крім того суди не надали належної оцінки клопотанню ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності.

Вважають, що ця справа містить виключну правову проблему, у зв`язку з чим простять передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 листопада 2024 року справа № 363/1525/21 надійшла до Верховного Суду.

Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.

Клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає, оскільки заявники не навели належного обґрунтування такого клопотання.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до матеріалів справи, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1

16 серпня 2021 року протокольною ухвалою Вишгородського районного суду Київської області залучено до участі в справі ОСОБА_2 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета.

Надалі судові засіданні неодноразово відкладалися у зв`язку із поданням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв та клопотань про відкладення розгляду справи, зокрема у зв`язку із введенням з 24 лютого 2022 року воєнного стану на всій території України.

За період з червня 2022 року до 22 квітня 2024 року суд першої інстанції призначив дванадцять підготовчих судових засідань у справі, у жодне з яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися.

Про дату, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв їх шляхом надсилання судових повісток рекомендованими листами з повідомленням про вручення за зазначеними ними адресами.

Дійсно, конверти з судовими повістками, адресовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , поверталися на адресу суду з відмітками установи поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання», що не свідчить про їхню відмову від одержання повістки чи про незнаходження за зареєстрованою адресою.

Однак, з клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи вбачається їх поінформованість про дату, час та місце підготовчих засідань у справі.

Зокрема, у клопотаннях від 01 березня 2024 року та від 11 березня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначають, що розгляд справи призначено на 12 березня 2024 року.

Аналогічні твердження щодо призначеного на 22 квітня 2024 року засідання зазначені в клопотаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 квітня 2024 року та від 16 квітня 2024 року відповідно.

З оглядку на викладене, враховуючи також, що в касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджують факт обізнаності про дату, час та місце судових засідань (зазначають, що отримували повідомлення від суду за допомогою засобів мобільного зв`язку), суди обґрунтовано вважали, що вони були належним чином повідомлені про проведення судових засідань у справі.

Таким чином, установивши, що належним чином повідомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно не з`явилися у судове засідання, при цьому заяв про розгляд справи за їхньої відсутності не надходило, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про залишення їхніх позовів без розгляду.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки клопотанню ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності колегія суддів відхиляє як безпідставні.

Так, дійсно, у матеріалах справи (том І, а.с. 227) міститься клопотання ОСОБА_1 від 09 листопада 2021 року про розгляд справи за його відсутності. Проте надалі, починаючи з 17 червня 2022 року, позивач неодноразово подавав до суду клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, у яких просив не проводити розгляд справи в порядку письмового провадження. Також позивач продовжував уточнювати позовні вимоги, тоді як клопотання від 09 листопада 2021 року стосувалося підтримання ним тих позовних вимог, що були викладені в первісній позовній заяві.

Фактично, такими діями ОСОБА_1 відкликав своє попереднє клопотання про розгляд справи за його відсутності та відповідно суд першої інстанції не міг на підставі такого клопотання розглянути справу. До того ж суд визнав неможливим розглянути цю справу без участі позивача.

Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом першої інстанції наведених у клопотаннях про відкладення розгляду справи особливостей воєнного стану не заслуговують на увагу, оскільки для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України поважність причин повторної неявки позивача не має значення. Крім того, суд надав правову оцінку наведеним обставинам та визнав їх неповажними, зокрема, посилаючись на те, що введення воєнного стану на території України не перешкоджало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які особисто з`являлися до канцелярії суду для подачі заяв про відкладення розгляду справи, брати участь в судових засіданнях.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішеньне впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 квітня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко