Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 366/60/19

провадження № 61-7196св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща»,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Тетервак Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 рокуу складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С., Поливач Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща» звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позов мотивував тим, що Броварською місцевою прокуратурою Київської області під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки лісового фонду на території зони відчуження.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 14 жовтня 2013 року за

№ КИ/3222050000:01:001/00007328 та за № КИ00007328 затверджено проект із землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09 серпня 2018 року за № 133808740 на підставі вказаного наказу зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, вибула з власності держави з порушенням встановленого законом порядку, оскільки в силу статей 19 57 84 ЗК України та статті 5 ЛК України ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (далі - ВО «Укрдержліспроект») від 09 серпня 2018 року за № 466 земельна ділянка з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002 накладається на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДСП «Північна Пуща» виділи № 34, 41, 42 кварталу 307 Опачицького лісництва, що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування станом на 2006 та 2016 роки.

При цьому, ДСП «Північна Пуща», як землекористувач, будь-яких дозволів на вилучення даної земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель не надавало, а земельна ділянка на даний час використовується у лісогосподарській діяльності у відповідності до матеріалів лісовпорядкування, що підтверджується відповіддю від 13 вересня 2018 року за № 01-15/1136.

Спірна земельна ділянка розташована на території зони відчуження, що також виключає можливість передачі її у приватну власність в силу положень статті 83 ЗК України.

Оспорюваний наказ Головного управління Держземагентства прийнятий з порушенням вимог статей 6 14 19 Конституції України, статей 20 22 56 57 83 84 141 142 149 ЗК України, статті 57 ЛК України, оскільки ліси на території зони відчуження взагалі не можуть передаватися у приватну власність, в зв`язку із чим даний наказ має бути визнаний незаконним та скасований.

Враховуючи те, що земельна ділянка вибула з державної власності поза волею власника, оскільки її відведення у приватну власність здійснено всупереч встановленого законом порядку, зокрема, за відсутності згоди постійного користувача, ділянка підлягає витребуванню із незаконного володіння

ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща».

Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Київській області від 14 жовтня 2013 року за

№ КИ/3222050000:01:001/00007328 про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002 для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради у власність ОСОБА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща» земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, площею 2 га, та стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня

2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 14 жовтня 2013 за

№ КИ/3222050000:01:001/00007328 щодо відведення земельної ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населених пунктів Страхоліської сільської ради, та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща» земельну ділянку з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, площею 2 га.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судові витрати в сумі 4 017,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області судові витрати в сумі 4 017,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що письмовими доказами підтверджується той факт, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області відбулась з порушенням встановленого діючим законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, наслідком чого стало порушення прав держави, а тому обґрунтованими є вимоги позивача про визнання недійсними та скасування наказу ГУ Держземагенства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 14 жовтня 2013 року за

№ КИ/3222050000:01:001/00007328, яким затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею

2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванівського району Київської області.

Зважаючи на доведеність факту незаконного набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність та на підставі статті 387 ЦК України, суд вважав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу керівника Броварської місцевої прокуратури про витребування від відповідача на користь держави в особі ДСП «Північна Пуща» земельної ділянки.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

29 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області

від 15 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 04 лютого 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно було з`ясовано всі обставини відповідно до виниклих правовідносин, невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють повноваження прокурора, суди залишили поза увагою, що скасування наказу щодо відведення земельної ділянки у приватну власність є неналежним способом захисту.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 908/125/18, постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 188/1196/19, постанові Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 904/82/19, постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 181/789/18-ц, постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, постанові Верховного Суду від 01 грудня

2020 року у справі № 915/1784/18, постанові Верховного Суду від 16 грудня

2020 року (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Іванківського районного суду Київської області.

23 липня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи

Згідно наказу Головного управління Держземагентства у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 14 жовтня 2013 року за № КИ/3222050000:01:001/00007328 затверджено проект із землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3222050000:01:001:0002, загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства на території Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003600, цей Державний акт на право постійного користування землею видано Державному департаменту - АЗВ і зони безумовного (обов?язкового) відселення МНС України Іванківського району Київської області. З даного акту встановлено, що зазначеному землекористувачу надано у постійне користування

175 771,3 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Землю надано у постійне користування для виконання заходів щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до рішення Х сесії ХХІ скликання Київської обласної ради народних депутатів від 07 липня 1992 року.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 102, підписано Головою Іванківської районної ради народних депутатів М. І. Костюченком - 09 жовтня 2000 року.

Згідно Плану зовнішніх меж землекористування Державного департаменту Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (обов?язкового) відселення МНС України в межах Іванківського району (175 771,3 га), в користування ДДАЗВ ввійшли землі Дитятківської сільської ради, Пісківської сільської ради та Старосоколівської сільської ради Іванківського району та Орджонікідзенської сільської ради Поліського району. Опис меж: Республіка Білорусь, Чернігівська область, Страхоліська сільська рада Іванківського району, Горностайпільська сільська рада Іванківського району.

З довідки № 01-15/1136 Державного агентства України з управління зоною відчуження, ДСП «Північна Пуща» від 13 вересня 2018 року слідує, що «згідно наказу МНС України № 1086 від 09 грудня 2010 року ДСКП «Чорнобильська Пуща» реорганізоване шляхом приєднання до ДСП «Чорнобильський спецкомбінат». В подальшому комплекс лісового господарства «Чорнобильська Пуща» згідно наказу № 186 від 29 травня 2015 року перейменовано у відділення лісового господарства «Чорнобильська Пуща», а згідно наказу ДАЗВ № 28

від 24 листопада 2015 року відділення лісового господарства «Чорнобильська Пуща» ДСП «Чорнобильський спецкомбінат» реорганізовано шляхом виділу у ДСП «Північна Пуща» та зареєстроване Іванківською районною державною адміністрацією Київської області 02 лютого 2016 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща»

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

В абзаці третьому частини третьої цієї статті міститься заборона здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі

№ 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті зазначеного відсутність у Законі інших визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

У постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі

№ 204/6292/18 та від 17 червня 2020 року у справі № 204/7119/18 викладено правовий висновок, згідно з яким саме наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але, на відміну від органів державної влади, не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо реалізації державної влади. Водночас державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та є частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому така організація має власний кошторис.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі

ДСП «Північна Пуща».

Оскільки ДСП «Північна Пуща» не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень, то звернення прокурора до суду у цій справі в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща» є безпідставним, а тому позовна заява, подана в інтересах зазначеного підприємства, підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), від 23 листопада 2021 року у справі

№ 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21.

У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила,

що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння.

У той же час для витребування нерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження

№ 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити

до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

У справі, що переглядається, задоволення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів судового захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Щодо позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, заявлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження, про витребування земельної ділянки

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У статті 57 ЛК України визначено вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, відповідно до частини першої якої зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно

до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (стаття 21 ЗК України).

Установивши, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_1 у приватну власність за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні

ДСП «Північна Пуща», яке будь-яких дозволів на вилучення цієї земельної ділянки лісового фонду, зміну цільового призначення земель не надавало, межі цієї земельної ділянки накладаються на землі лісового фонду, суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для витребування земельної ділянки з користування відповідача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наводить доводів на спростування відсутності у ГУ Держземагентства у Київській області повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів і незгоди особи, яка подає касаційну скаргу, з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо їх оцінки.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 11 травня

2022 року у справі № 366/64/19 (провадження № 61-5249св21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені повно, однак судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів касаційного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню: судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі ДСП «Північна Пуща», підлягають скасуванню із залишенням позову в цій частині без розгляду; у частині задоволення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу підлягають скасуванню із ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, в частині витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 на користь держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених

в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», скасувати, позов у цій частині залишити без розгляду.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання незаконним і скасування наказу скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині.

У задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Київській області відмовити.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 15 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури, пред`явлених в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління зоною відчуження про витребування земельної ділянки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун