П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа №367/3236/19

провадження №51-2444км22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_3,

суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_6,

прокурора ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

особи, кримінальне провадження

щодо якої закрито ОСОБА_1 ,

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Старости Івана Івановича та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції,на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Сміла Черкаської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 ) та проживає в АДРЕСА_2 ),

кримінальне провадження щодо якого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2021 рокукримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110040002152 від 03 листопада 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у тому, що він 02 листопада 2018 року приблизно о 17:00 заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них

У касаційних скаргах представник потерпілої та прокурор стверджують про допущені судами попередніх інстанцій істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просять скасувати ухвалу місцевого суду і ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог представник потерпілої стверджує, що суд першої інстанції помилково розцінив неявку потерпілої у судові засідання як відмову від підтримання обвинувачення. Зазначає, що прокурор не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення, а тому не настали умови застосування положень ч. 6 ст. 340 КПК. Вказує, що судові засідання 04 червня та 05 липня 2021 року не відбулися через інші обставини (перебування судді на лікарняному, неявка обвинуваченого та його захисника), а не через неявку потерпілої у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати про повторну неявку потерпілої у судове засідання. За його твердженнями неявка ОСОБА_2 не перешкоджала місцевому суду розглядати кримінальне провадження по суті за її відсутності. Наголошує на порушенні розумних строків розгляду кримінального провадження, оскільки судовий розгляд було розпочато ще у квітні 2019 року.

Сторона обвинувачення зазначає, що в матеріалах судового провадження відсутня постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, тому суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. Прокурор вказує, що місцевий суд провів підготовче судове засідання без належного виклику потерпілої, не роз`яснив їй права та обов`язки, а також не розтлумачив наслідки закриття кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_8 направив до Суду заперечення на касаційні скарги представника потерпілої та прокурора, в яких він просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни. Вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор та представник потерпілої підтримали вимоги касаційних скарг та просили їх задовольнити;

- ОСОБА_1 та його захисник заперечили касаційні скарги та просили відмовити у їх задоволенні.

Потерпіла надіслала до суду заяву про касаційний розгляд кримінального провадження за її відсутності, в якій просить задовольнити подані касаційні скарги.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Доводи касаційних скарг зводяться до того, що суди безпідставно закрили кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки прокурор не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення, а неявку потерпілої в судові засідання суд першої інстанції помилково сприйняв як відмову від підтримання обвинувачення.

Суд погоджується з наведеними аргументами сторони обвинувачення та представника потерпілої та враховує таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження захисник ОСОБА_8 подав до місцевого суду клопотання про закриття кримінального провадження з мотивів неявки потерпілої ОСОБА_2 у судові засідання 25 березня, 20 квітня, 03 липня та 06 серпня 2021 року без поважних причин. Стверджував, що вона була належним чином повідомлена про дату та час проведення судових засідань, а тому така її поведінка свідчить, що вона відмовилась від обвинувачення.

В оскаржуваній ухвалі місцевий суд погодився із твердженнями захисника та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з тим, що на підставі положень ч. 1 ст. 477 КПК пред`явлене йому обвинувачення є приватним, а потерпіла не з`явилася в судові засідання 13 разів, не повідомила про причини своєї неявки, а тому цей суд прирівняв таку поведінку потерпілої до відмови від приватного обвинувачення.

Представник потерпілої не погодився з ухвалою місцевого суду та подав на неї апеляційну скаргу, яку апеляційним судом було залишено без задоволення.

На обґрунтування свого рішення суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд вмотивовано закрив кримінальне провадження з врахуванням неприбуття потерпілої в судові засідання з березня 2020 року по серпень 2021 року без поважних причин, які неодноразово відкладалися з цих підстав. Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на позицію прокурора у місцевому суді, яка не заперечувала щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із неодноразовою неявкою потерпілої в судові засідання без поважних причин.

Однак колегія суддів вважає, що мотиви оскаржуваних судових рішень ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм кримінального процесуального законодавства.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Правила відмови від підтримання державного обвинувачення встановлено ст. 340 КПК, ч. 1 якої встановлено, що якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог статті 341 цього Кодексу повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження. Копія постанови надається обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Також норми ст. 340 КПК регламентують подальшу процедуру розгляду кримінального провадження внаслідок відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, зокрема:

- головуючий роз`яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді;

- якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду, а кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Ч. 6 ст. 340 КПК передбачено, що повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Ст. 340 КПК викладена законодавцем у певній послідовності і це означає, що одній дії повинна передувати інша, з огляду на що суд вправі застосувати положення ч. 6 ст. 340 КПК лише після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Проте матеріали цього кримінального провадження свідчать, що прокурор у суді першої інстанції не відмовлялася від підтримання державного обвинувачення.

Не містять матеріали кримінального провадження й постанови про таку відмову як того вимагають правила ч. 1 ст. 340 КПК.

Безумовно кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК за правилами КПК може бути розпочато лише за заявою потерпілого (ч. 1 ст. 477 КПК), однак застосуванню ч. 6 ст.340 КПК повинна передувати відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, оскільки без такої, навіть за умови неявки потерпілої у судові засідання, не можна вважати, що кримінальне провадження набуло форми приватного і прирівнювати таку неявку до відмови від обвинувачення. Адже відповідне обвинувачення набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.

Однак таких обставин у цьому кримінальному провадженні Судом не встановлено.

Водночас у цьому кримінальному провадженні місцевий суд залишив поза належною увагою положення ст. 325 КПК, згідно з якою, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не використав названих можливостей, наданих КПК, в повній мірі та не забезпечив належного розгляду кримінального провадження.

Під час апеляційного перегляду ухвали місцевого суду суд апеляційної інстанції не усунув названих порушень КПК, які допустив суд першої інстанції, та формально розглянув апеляційну скаргу представника потерпілої.

Таким чином, колегією суддів встановлено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення слід скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 433 436-438 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої задовольнити.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 06 серпня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5