№ 367/4128/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 367/4128/16-ц

провадження № 61-21333св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року у складі судді Пархоменко О. В.та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року перший заступник прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначав, що рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня

2008 року № 1921/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд

по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903388, кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, площею 0,15 га, для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Надалі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 липня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3 , про що на державному акті серії ЯЖ № 903388 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3 .

Пізніше, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу

від 15 жовтня 2010 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , про що на державному акті на право власності на земельну ділянку

серії ЯЖ № 903388 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 . Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить 81 538,38 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року за позовом прокурора м. Ірпеня визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1921/25-5 та визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 903388, виданий

ОСОБА_2 з відмітками про перехід права власності до

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасовано його державну реєстрацію.

Вказував, що цим рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику межі смт Коцюбинське

у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені,

а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт Коцюбинське Київської області, а також на підставі статей 116, 122, частини першої статті 155, пункту 12 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Таким чином, приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування тобто першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 «Про зміну меж Національного природного парку «Голосіївський» (далі - НПП «Голосіївський») його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд».

Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до вказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство»), а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

В той же час, за інформацією Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство» (далі - КП «Святошинське лісопаркове господарство») від 14 липня 2014 року № 472 та акта перевірки

Державної інспекції сільського господарства в Київській області

від 26 січня 2015 року № А24/180, спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, відповідно до картосхеми, території, перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосіївський», попереднього функціонального зонування попадає в 111, квартал.

За таких обставин, спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме НПП «Голосіївський».

Вказує, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у власності

ОСОБА_1 , витребувати її в порядку статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки, яким є Кабінет Міністрів України.

Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, вона належала до земель державної власності.

Спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно з інформацією із Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО «Укрдержліспроект»

від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР

від 20 червня 1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07 серпня 956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони міста Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га. Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 грудня 2001 року № 2715 на виконання рішення Київської міської ради від 02 жовтня 2001 року

№ 59/1493 перейменовано: Київське державне комунальне об`єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» на Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд»; Державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО «Укрдержліспроект» та наведених законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

Земельний кодекс України (в редакції від 18 грудня 1990 року) передбачав лише державну, колективну та приватну форми власності на землю. Тобто, до прийняття нового Земельного кодексу України, який набрав чинності

01 січня 2002 року, спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, враховуючи вимоги пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже, селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

Зазначав, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов`язаний був знати, а отже, повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до статті 84 ЗК України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 аналогічним чином придбала

у ОСОБА_3 ще чотири земельних ділянки в смт Коцюбинське

в цьому ж масиві.

В обґрунтуванні створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосїївський», яке розроблено за участю Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України та Національоного екологічного центру України, зазначено, що ці ліси мають велике екологічне та рекреаційне значення. Вони відіграють значну роль в Національній та Всеєвропейській екомережах. Територія, що розглядається, характеризується великим видовим різноманіттям рослин

і тварин, деякі з них є рідкісними та зникаючими. Отже, Святошинсько-Біличанський лісовий масив, розташований між Житомирським та Гостомельським шоссе, є дуже цінною територією у науковому, екологічному, природоохоронному та рекреаційному відношенні.

Ураховуючи зазначене, перший заступник прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, вартістю 81 538,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:042:0009 вартістю 81 538,38 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правової угоди від особи, право власності якої на відчужувану земельну ділянку оформлене на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування

й державного акта, а тому суд вважав, що існують правові підстави для витребування спірної земельної ділянки від добросовісного набувача

в порядку статті 388 ЦК України.

Спірна земельна ділянка віднесена до земель державної власності. Першому власнику ОСОБА_2 ця ділянка була передана неуповноваженим на те органом - Коцюбинською селищною радою Київської області, оскільки розпорядником цієї землі є Кабінет Міністрів України. Вказані обставини встановлено рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року. За таких обставин витребування спірної земельної ділянки у відповідача не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, придбаної за відплатним договором. Проте продавець ділянки ОСОБА_2 не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки набула на неї права власності всупереч закону і поза волею власника - держави. Крім того, спірна земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до земель природно-заповідного фонду, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених статтею 388 ЦК Українипідстав для витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідачки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року, а тому вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувані судові рішення, посилалися на документ, який відсутній

в матеріалах справи.

Зазначає, що відповідно до Указу Президента від 01 травня 2014 року

№ 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» розширення меж НПП «Голосіївський» відбулося за рахунок земель КО «Київзеленбуд».

Спірна земельна ділянка була відведена 24 грудня 2008 року, однак вказаний Указ Президента було прийнято 01 травня 2014 року, тобто на момент прийняття Указу, спірна земельна ділянка перебувала у власності ОСОБА_1 законно і відповідно до положень вказаного Указу вилученню не підлягала.

Вказує, що згідно з відповіддю Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 29 березня 2017 року та листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 23 березня

2017 року відсутній проект землеустрою щодо визначення меж

НПП «Голосіївський» відповідно до вказаного Указу, а адміністрація

НПП «Голосіївський» з відповідним клопотання про розроблення проекту землеустрою не зверталася. Отже, висновки суду про включення спірної земельної ділянки до меж природо-заповідного фонду є передчасними.

Також рішенням Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року було встановлено межі селища Коцюбинське Бучанського району Київської області згідно з вказаним рішенням попередній аналіз картографічного матеріалу свідчить, що спірна земельна ділянка увійшла до складу земель селища і знаходиться на території житлово-громадської забудови. Відповідне рішення Бучанської районної ради Київської області розміщено в загальному доступі.

Також зазначає, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 липня 2013 року у справі № 367/3971/13-ц, яким скасовано рішення Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року, встановлено що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, на АДРЕСА_1 , що була предметом судового спору, - не відноситься до земель лісового фонду,

а отже, не потребує окремого рішення про зміну її цільового призначення,

а проект її землевідведення не підлягає обов`язковій державній експертизі.

Вказує, що держава в особі найвищого органу виконавчої влади - Кабінету Міністрів України безпосередньо знала та повинна була знати про відведення спірних земельних ділянок в смт Коцюбинське в 2008 році, оскільки рішення Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 489/7826 «Про звернення депутатів Київської міської ради до Президента України, Голови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо розширення меж міста Києва шляхом приєднання селища Коцюбинське Київської області» було направлено відповідне звернення, в якому згадується про те, що Коцюбинською селищною радою 25 вересня

2008 року було прийнято рішення № 869/22-5, на підставі якого

в подальшому приймалися рішення про передачу громадянам у приватну власність земель для індивідуального житлового будівництва. Відповідне звернення було отримано Департаментом забезпечення документообігу Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01 червня 2012 року.

Вказані документи є у розпорядженні позивача (Кабінету Міністрів України).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_1 посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц (провадження № 14-85цс18), від 17 жовтня 2018 року у справі 362/44/17 (провадження № 14-183цс18), від 04 лютого 2020 року у справах

№ 911/3574/17, № 911/3311/17, № 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року

у справі № 911/3449/17.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 рокуЗаступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 24 грудня 2008 року № 1921/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 » ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 903388 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, площею 0,15 га для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Надалі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 липня 2009 року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_3 , про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903388 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_3

ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня

2010 року відчужив спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , про що на державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 903388 зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 . Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу становить

81 538,38 грн.

ОСОБА_2 з відмітками про перехід права власності до

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та скасовано його державну реєстрацію.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику межі смт Коцюбинське

у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені,

а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Указом Президента України від 01 травня 2014 року № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» його територію розширено на 6 462,62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд». Згідно з пояснювальною запискою та проектними матеріалами до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП «Святошинське лісопаркове господарство», в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 27, 51 Святошинського лісництва.

За інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» від 14 липня 2014 року № 472 та акта перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 26 січня 2015 року № А24/180 спірна земельна ділянка, кадастровий номер 3210946200:01:042:0009, відповідно до картосхеми території, перспективної для створення Святошинсько-Біличанської філії НПП «Голосіївський», попереднього функціонального зонування, попадає в 111 квартал.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скаргаОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися

з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод

у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким,

а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм ЗК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

У цій категорії справ задоволення порушеного права має бути захищено

у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки у власність територіальної громади на підставі статей 387 388 ЦК України, а на підставі статті 391 цього Кодексу та частини другої статті 152 ЗК України шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19 (провадження № 61-15370св21) та

від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц (провадження

№ 61-4293св21).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вказаних вимог закону не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог прокурора на підставі статті 388 ЦК України.

Задоволення порушеного права має бути захищено шляхом звернення до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки, а не з позовом про витребування її у власність держави.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 червня 2020 року у справі № 307/3155/19 (провадження № 15370св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17 (провадження № 61-9067св21), від 12 травня 2022 року у справі № 372/4154/18 (провадження № 61-666св21), від 07 вересня 2022 року

у справі № 697/2434/16-ц (провадження № 61-22890св19), які прийняті

у зв`язку з обов`язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, а також правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року

у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

Одночасно колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що

у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18).

Однак вимога прокурора про витребування земельної ділянки на підставі статті 388 ЦК України не є належним способом захисту права власника

у цих правовідносинах, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Така відмова через обрання неналежного способу захисту не перешкоджає прокурору заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки її власникові.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому відсутня необхідність надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини друга та третя статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк «Голосіївський», про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк