Постанова

Іменем України

26 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 367/4765/22

провадження № 61-17824св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору іпотеки, витребування майна з чужого незаконного володіння та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що 10 травня 2019 року між та ним (покупцем) та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (продавці) укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

10 травня 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) підписано договір іпотеки, за яким він передав вказане нерухоме майно в заставу іпотекодержателю ОСОБА_3 .

Вважав, що договір іпотеки від 10 травня 2019 року є недійсним, оскільки його укладено у забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошей за договором позики від 10 травня 2019 року, який є неукладеним, оскільки грошові кошти за цим договором у позику не передавалися.

Позивачу стало відомо про те, що 27 листопада 2019 року рішенням приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 50306088 за ОСОБА_4 на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 18 грудня 2019 року.

Просив суд: визнати недійсним договір іпотеки від 10 травня 2019 року, сторонами якого є ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель), посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. (реєстровий №961); скасувати рішення про державну реєстрацію № 49877176 від 27 листопада 2019 року, прийняте приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С., яким зареєстровано право власності ОСОБА_3 на житловий будинок (реєстраційний номер 1736593532108) та земельну ділянку (реєстраційний номер 1623256632108); витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 житловий будинок (реєстраційний номер нерухомого майна 1736593532108) та земельну ділянку (кадастровий номер 3210800000:01:042:0003), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

05 липня 2023 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області позов ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір позики був укладений сторонами, передачу грошей здійснено до підписання цього договору, а тому розписка або інший документ, який посвідчує передання позичальникові позикодавцем визначеної грошової суми, за вимогами частини другої статті 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не є обов`язковими.

Факт укладення договору позики від 10 травня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується договором іпотеки від 10 травня 2019 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , згідно із пунктом 2 якого нерухоме майно передається в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язання щодо повернення грошей, переданих за договором позики від 10 травня 2019 року, укладеного у простій письмовій формі на суму, що на день укладення договору іпотеки становила еквівалент 32 000,00 дол. США зі строком повернення не пізніше 31 серпня 2019 року.

Позивач звертався до суду з позовом про визнання договору позики від 10 травня 2019 року недійсним, у задоволенні якого рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2022 року відмовлено.

Підстави для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між сторонами в забезпечення виконання вказаного договору позики, відсутні, належним чином не доведені.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову в цій частині, позовну давність до цих вимог суд не застосовував.

Наявні в реєстраційній справі приватного нотаріуса поштові відправлення від ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 підтверджують факт направлення іпотекодателю рекомендованих листів, проте, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи опису вкладення, неможливо встановити зміст таких поштових відправлень.

Поштові відправлення ОСОБА_1 вручені не були, відправлення № 0829201088431 повернуто відправнику із відміткою Укрпошти «за письмовою заявою відправника, одержувача, за закінченням встановленого строку зберігання»; відправлення № 0829201053352 повернуто відправнику із відміткою Укрпошти «за письмовою заявою одержувача».

Зазначені причини повернення не доводять факт відмови ОСОБА_1 від отримання цих поштових відправлень та, відповідно, й від письмової вимоги ОСОБА_3 про усунення порушення (заяви-претензії від 04 вересня 2019 року).

Із наданих суду копій матеріалів реєстраційної справи вбачається відсутність як звіту про оцінку майна станом на 27 листопада 2019 року, так і відомостей щодо його подання державному нотаріусу при здійсненні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за іпотекодержателем ОСОБА_3 на підставі іпотечного застереження.

У момент набуття ОСОБА_3 у власність предмета іпотеки 27 листопада 2019 року його вартість визначена не була, тому державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_3 проведена всупереч норм чинного законодавства, що є підставою для витребування майна з чужого незаконного володіння.

21 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року скасовано.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 дотрималась порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, у матеріалах справи та в реєстраційній справі приватного нотаріуса поштові відправлення від ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 підтверджують факт направлення іпотекодателю рекомендованих листів. Відмітка «за письмовою заявою одержувача» доводить факт відмови ОСОБА_1 від отримання цих поштових відправлень та, відповідно, й від письмової вимоги ОСОБА_3 про усунення порушення (заяви-претензії від 04 вересня 2019 року).

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження №14-22цс19) та Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №642/1989/19 (провадження N 61-5477св20), від 04 лютого 2021 року у справі №207/3897/18-ц (провадження №61-17518св20), від 31 липня 2020 року у справі №607/11516/18 (провадження №61-8704св19).

Оскільки позовна вимога про витребування квартири з чужого незаконного володіння є похідною від основної вимоги, то у зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, зазначена позовна вимога також не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, в якій просить її скасувати, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05 липня 2023 року залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 509/1121/18, від 23 листопада 2022 року у справі № 569/25197/21, від 30 листопада 2022 року у справі 641/728/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 357/12599/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 522/18222/19, від 07 грудня 2022 року у справі № 755/13260/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 718/917/21, від 14 грудня 2022 року у справі № 758/168/18, від 27 грудня 2022 року у справі № 334/2028/20, від 18 травня 2022 року у справі № 752/14152/18, від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17, від 25 травня 2022 року у справі № 752/17071/17, від 26 травня 2022 року у справі № 462/4050/19, від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 756/14679/16-ц, від 06 травня 2022 року у справі № 607/28363/19, від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19, від 03 лютого 2022 року у справі № 295/8285/19, від 19 січня 2022 року у справі № 607/1588/20, від 12 січня 2022 року у справі № 757/38146/19, від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18 щодо належного дотримання іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця і боржника;

- Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 758/168/18, від 18 травня 2022 року у справі № 487/5843/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 464/6174/18, від 19 січня 2022 року у справі № 753/14586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 757/38146/19, від 11 серпня 2020 року у справі № 520/8982/18 щодо необхідності надання державному реєстратору звіту про оцінку майна;

- Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі №1522/25684/12, Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі 752/3089/19 щодо витребування майна як ефективного способу захисту порушеного права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у резолютивній частині не зазначив яким чином вирішено спір.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 звернувся до суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому зазначив, що відмітка «за письмовою заявою одержувача» доводить факт відмови позивача від отримання поштових відправлень та, відповідно, й від письмової вимоги ОСОБА_3 про усунення порушення (заяви-претензії від 04 вересня 2019 року). Позивач не як власник майна не може витребувати майно з чужого незаконного володіння відповідно до статті 388 ЦК України.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

20 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано із Ірпінського міського суду Київської області справу № 367/4765/22.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 10 травня 2019 року між ОСОБА_3 (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір позики (т. 1, а. с. 23, 24).

Відповідно до пункту 1 договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 32 000,00 дол. США. Передачу грошей здійснено до підписання цього договору, факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми та про відсутність будь-яких претензій, які б стосувалися цього питання. Сторони домовились, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання. У разі, якщо позичальник своєчасно не поверне позичені гроші, позикодавець має право подати цей договір до стягнення у строки, передбачені чинним законодавством України. Звернення стягнення здійснюється за рішенням суду.

Пунктом 2 договору передбачено, що: а) договір позики є безпроцентним; б) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 31 серпня 2019 року. Повернення грошей на вибір позичальника може здійснюватися як частинами, так і однією сумою, яка може бути передана позикодавцеві не пізніше вказаної вище дати; в) виконання зобов`язання за договором має здійснюватися готівкою за місцем проживання (реєстрації) однієї із сторін договору шляхом вручення грошей особисто позикодавцеві в сумі, що складає 32 000,00 дол. США; г) за домовленістю сторін термін виконання зобов`язання може бути продовжений, шляхом укладення додаткової угоди; д) за домовленістю сторін повернення коштів здійснюватиметься одноразовим або частковими платежем/ми; е) факт передачі (повернення) коштів підтверджується власноручно складеною розпискою від позикодавця.

15 листопада 2022 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області у справі № 367/2929/21, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики від 10 травня 2019 року недійсним відмовлено з тих підстав, що сторони в договорі погодили, що передача грошей здійснена до підписання цього договору, і факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми (т. 1, а. с. 131-134).

10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 959. Продаж вчинено за 351 753,00 грн. Експертна вартість будинку згідно з висновком ТОВ «Гарант Фінексперт» становила 351 753,00 грн (т. 1, а. с. 16, 17).

10 травня 2019 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (продавці) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0159 га за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 960. Продаж вчинено за 58 830,00 грн (т. 1, а. с. 18, 19).

10 травня 2019 року між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_3 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, який був посвідчений 10 травня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 961. Предметом іпотеки вказано житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Експертна вартість будинку згідно з висновком ТОВ «Гарант Фінексперт» становила 351 753,00 грн (т. 1, а. с. 20-22).

Приватним нотаріусом Лагодою О. С. надано копії матеріалів реєстраційної справи (рішення № 49877176 від 27 листопада 2019 року), на підставі якої було здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна (т. 2, а. с. 66-72).

Згідно з заявою-претензією, посвідченою 04 вересня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О. С. та зареєстрованою в реєстрі нотаріальних дій за № 2198, ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 з вимогою сплатити грошові кошти в розмірі 32 000,00 дол. США, отримані ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики від 10 травня 2019 року, які до 04 вересня 2019 не було повернуто. Просила сплатити зазначену суму заборгованості та попередила про звернення до суду або про реалізацію своїх прав за договором іпотеки від 10 травня 2019 року щодо задоволення своїх прав за іпотечним застереженням (т. 2, а. с. 69).

04 вересня 2019 року ОСОБА_3 направила ОСОБА_1 поштове відправлення за № 0829201088431. Відповідно до відмітки Укрпошти вказане відправлення повернуто відправнику «за письмовою заявою відправника, одержувача, за закінченням встановленого строку зберігання» (т. 2, а. с. 71).

17 вересня 2019 року ОСОБА_3 направила поштове відправлення ОСОБА_1 за № 0829201053352 із рекомендованим повідомленням про вручення та описом. Відповідно до відмітки Укрпошти вказане відправлення повернуто відправнику у жовтні 2019 року «за письмовою заявою одержувача» (т. 2, а. с. 70).

До матеріалів реєстраційної справи долучено акт про встановлення факту відмови від отримання громадянином ОСОБА_1 заяви-претензії від 04 вересня 2019 року щодо неповернення коштів, складений 01 жовтня 2019 року депутатом Бучанської міської ради Григорусь М. П. у присутності свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , згідно з яким ОСОБА_1 відмовився від отримання від ОСОБА_3 заяви-претензії від 04 вересня 2019 року щодо неповернення грошових коштів за договором позики від 10 травня 2019 року, забезпеченим договором іпотеки від 10 травня 2019 року (т. 2, а. с. 72).

27 листопада 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О. С. прийнято рішення № 49877176 про проведення за ОСОБА_3 державної реєстрації права власності на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 3210800000:01:042:0003, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення прийнято за результатами розгляду поданих ОСОБА_3 08 листопада 2019 року заяви та документів для проведення державної реєстрації прав (т. 1, а. с. 28).

18 грудня 2019 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 3203. Продаж вчинено за 708 525,00 грн. Експертна вартість будинку згідно з висновком ТБ «Універсальна» становила 708 525,00 грн (т. 1, а. с. 30, 31).

18 грудня 2019 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0159 га за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 3204. Продаж вчинено за 59 475,00 грн (т. 1, а. с. 32, 33).

18 грудня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О. С. прийнято рішення № 50306088 про проведення державної реєстрації права приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 . Рішення прийнято за результатами розгляду поданих ОСОБА_4 заяви та документів для проведення державної реєстрації прав (т. 1, а. с. 29).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 31487684 від 11 листопада 2022 року житловий будинок, загальною площею 100,5 кв. м, житловою площею 46,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3203, виданого 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О. С., та земельна ділянка площею 0,0159 га, кадастровий номер 3210800000:01:042:0003, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3204, виданого 18 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Лагодою О. С., з 18 грудня 2019 року на праві власності належить ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 25-27).

21 квітня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення державного реєстратора від 27 листопада 2019 року № 49877176 та від 18 грудня 2019 року № 50306088, прийняті приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Лагодою О. С., у задоволенні якої на підставі висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 13 вересня 2021 року наказом Міністерства юстиції України від 04 листопада 2021 року № 3838/7 було відмовлено у зв`язку з тим, що ці рішення прийняті приватним нотаріусом відповідно до законодавства (т. 1, а. с. 138-142).

З відповіді Фонду державного майна України від 03 березня 2023 року вих. №10-66-5164 на адвокатський запит адвоката Лисенка С. М. від 23 лютого 2023 року вбачається, що до Єдиної бази даних звітів про оцінку 27 листопада 2019 року суб`єктом оціночної діяльності Товарна біржа «УНІВЕРСАЛЬНА» (оцінювач ОСОБА_9 ) була внесена та зареєстрована Єдиною базою: о 12:38 інформація зі звіту про оцінку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; о 12:43 інформація зі звіту про оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210800000:01:042:0003 (пароль пошуку ААОХХС795604).

Зазначені звіти мають в Єдиній базі статус «Перевірено», що підтверджує їх використання нотаріусом під час посвідчення відповідного правочину (т. 1, а.с.175-177).

До відповіді на адвокатський запит адвоката Лисенка С. М. від 23 лютого 2023 року надано інформацію зі звіту про оцінку щодо земельної ділянки та інформацію зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості. З Інформації вбачається, що звіт складений Товарною біржою «Універсальна», місцезнаходження м. Черкаси, оцінювач ОСОБА_9, дата складання та дата оцінки - 27 листопада 2019 року. В інформації зі звіту про оцінку щодо об`єкта житлової нерухомості, тобто будинку, його ринкова вартість не зазначена, графа вартість 1 кв. м об`єкта оцінки 0,00; графа вартість оцінюваної нерухомості 0,00 (т. 1, а. с. 178-183).

Із відповіді Фонду державного майна України від 14 березня 2023 року за вих. №10-66-6039 на адвокатський запит адвоката Лисенка С. М. від 06 березня 2023 року № АБ-С74-4/1 вбачається, що зміна статусу в Єдиній базі зазначених звітів про оцінку на статус «Перевірено» (використано нотаріусом під час оформлення правочину) відбулася 18 грудня 2019 року: о 15:04 щодо звіту про оцінку житлового будинку (пароль пошуку ЗГЧВОГ941367); о 15:05 щодо звіту про оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 3210800000:01:042:0003 (пароль пошуку ААОХХС795604) (т. 1, а. с. 184).

Із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18 грудня 2019 року № 193695034 вбачається, що за ОСОБА_3 проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок та на земельну ділянку (кадастровий номер 3210800000:01:042:0003), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підстави виникнення права власності: договір іпотеки, серія та номер: 961, виданий 10 травня 2019 року, видавник: Лагода О. С., приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області; заява-претензія, серія та номер: 2198, виданий 04 вересня 2019 року, видавник: Лагода О. С., приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області; акт про встановлення факту відмови від отримання ОСОБА_1 заяви-претензії від 04 вересня 2019 року щодо неповернутих коштів, виданий 01 жовтня 2019 року, видавник Григорусь М. П. , депутат Бучанської міської ради; довідка про відмову від вручення листа, серія та номер: 0829201053352, виданий 04 жовтня 2019 року, видавник: Укрпошта. Запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49877176 від 27 листопада 2019 року 09:43:08, приватний нотаріус Лагода О. С., Ірпінський міський нотаріальний округ, Київська область (т. 1, а. с. 185-192).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

У статті 204 ЦК Українизакріплена презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частини перша, третя, четверта статті 203 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини друга, третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Позивач обґрунтовував у позовній заяві підстави для визнання договору іпотеки від 10 травня 2019 року недійним за статтями 203 215 ЦК України тим, що договір позики від 10 травня 2019 року є неукладеним, оскільки грошові кошти за ним фактично не передавалися.

Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що відсутні підстави для висновку про неукладеність договору позики, оскільки така вимога розглядалася у справі № 367/2929/21, у якій 15 листопада 2022 року рішенням Ірпінського міського суду Київської області, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору позики від 10 травня 2019 року недійсним відмовлено з тих підстав, що сторони в договорі погодили, що передача грошей здійснена до підписання цього договору, і факт підписання договору позичальником буде свідчити про отримання ним усієї вказаної у договорі грошової суми (т. 1, а. с. 131-134).

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі - для суду під час розгляду інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає потреби встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили. Суть судової преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено судом ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що піддано аналізові в мотивувальній частині судового акта (постанови Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 465/3928/17 (провадження № 61-15498св23), від 14 грудня 2023 року у справі № 449/765/19 (провадження № 61-7251св22), від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).

За таких обставин відсутні і підстави для висновку про визнання недійсним договору іпотеки. Інших мотивів для визнання договору іпотеки позивач у позовній заяві не навів.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 33 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення про державну реєстрацію права власності) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 ЗаконуУкраїни «Про іпотеку»).

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Підставою для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

У матеріалах справи та в реєстраційній справі приватного нотаріуса поштові відправлення від ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 підтверджують факт направлення іпотекодателю рекомендованих листів.

04 вересня 2019 року ОСОБА_3 направила поштове відправлення ОСОБА_1 за № 0829201088431 - відповідно до відмітки Укрпошти вказане відправлення повернуто відправнику із відміткою «за письмовою заявою відправника, одержувача, за закінченням встановленого строку зберігання» (т. 2, а. с. 71).

17 вересня 2019 року ОСОБА_3 направила поштове відправлення ОСОБА_1 за № 0829201053352 із рекомендованим повідомленням про вручення та описом - відповідно до відмітки Укрпошти вказане відправлення повернуто відправнику у жовтні 2019 року із відміткою «за письмовою заявою одержувача» (т. 2, а. с. 70).

Відмітка «за письмовою заявою одержувача» доводить факт відмови позивача ОСОБА_1 від отримання цих поштових відправлень та, відповідно, й від письмової вимоги ОСОБА_3 про усунення порушення (заяви-претензії від 04 вересня 2019 року).

Актом від 01 жовтня 2019 року, складеним за участю свідків, підтверджено відмову ОСОБА_1 від отримання заяви-претензії від 04 вересня 2019 року щодо неповернення коштів, що доводить відмову позивача від отримання цієї вимоги (т. 2, а. с. 72).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. В іншому випадку іпотекодержатель не набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Доводи касаційної скарги про відсутність звіту про оцінку спірного майна на момент переходу власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 27 листопада 2019 спростовується матеріалами справи, зокрема відповідями Фонду держаного майна України від 03 та 06 березня 2023 року та доданими до них інформаціями про оцінку (т. 1, а. с. 175-184).

Так як метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно з положеннями зазначених статей право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

У пунктах 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16-ц (провадження №14-208цс18), зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі №1522/25684/12, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі №752/3089/19 (провадження №61-16519св21)).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 (провадження №12-104гс19) власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Оскільки у справі встановлено, що ОСОБА_3 не було порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, спірне майно вибуло з володіння іпотекодавця, у подальшому було відчужено, право власності на майно зареєстровано за іншою особою, а тому спірне майно може бути витребуване від останнього володільця на користь її правомірного власника, яким позивач не є.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Колегія суддів таких порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції не вбачає.

Апеляційний суд в останньому абзаці мотивувальної частини постанови від 21 листопада 2023 року зазначив, що викладені в рішенні суду першої інстанції висновки не відповідають обставинам справи, тому апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а рішення Ірпінського міського суду Київської області скасуванню, із ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача. Тому незазначення апеляційним судом у резолютивній частині постанови яким чином вирішено спір, на що посилається заявник у касаційній скарзі, може бути виправлено шляхом вирішення апеляційним судом питання про виправлення описки відповідно до вимог статті 269 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров