Постанова

Іменем України

09 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 367/6366/19

провадження № 61-11672св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Головачова Я. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Бучанська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 розпорядився належним йому майном, склавши 04 жовтня 2016 року заповіт, яким усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті заповів своєму сину ОСОБА_1 (позивачу).

У визначений законом шестимісячний строк він не звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з тих причин, що на час відкриття спадщини та після цього перебував за межами України.

Починаючи з 21 грудня 2015 року та по 24 січня 2018 року позивач працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК «Протон» у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України, у зв`язку з чим він не мав можливості приїхати на територію України для вирішення питання щодо подання необхідних документів для прийняття спадщини.

Позивач лише двічі приїздив в Україну на похорони свого батька та на поминки на сорок днів після його смерті, однак ці візити були короткочасними та за своїм душевним станом через втрату близької людини йому було не до вирішення будь-яких формальних питань.

Після цього він приїхав на Україну вже на річницю після смерті свого батька, у травні 2018 року.

З вказаних причин лише у липні 2019 року позивач звернувся до Бучанської міської державної нотаріальної контори із питанням оформлення спадщини на спірну квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, отримав відповідь, що ним не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті батька, а реєстрація останнього місця проживання спадкодавця відмінна від його місця реєстрації. Одночасно йому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідач у цій справі, його сестра звернулася до Бучанської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, де було заведено спадкову справу до майна померлого ОСОБА_4 .

Оскільки позивач на час смерті свого батька працював у м. Москва Російської Федерації у зв`язку з чим тривалий час перебував за межами України, то не мав можливості звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк.

У зв`язку з вищевикладеним просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини в три місяці, для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк в три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено поважність пропуску строку для прийняття спадщини та визначено йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини терміном три місяці. Також зазначив, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від права на спадкування.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач був обізнаний про смерть свого батька. Позивач не надав доказів які б свідчили, що протягом двох років після смерті батька він мав душевний стан, який потребував особливого медичного втручання, у зв`язку з чим не зміг вчасно подати заяву про прийняття спадщини. Перебування спадкоємця за кордоном не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. ОСОБА_1 не надано доказів того, що характер його роботи у м. Москва Російської Федерації був пов`язаний з порушенням трудового законодавства (не мав вихідних чи не надавалася відпустка). Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем пропущено строк прийняття спадщини з причини, які не є об`єктивними, не переборними та істотними, то висновки суд з цього питання не є обґрунтованими, оскільки позивач не надавав суду безспірних, належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати пропуск строку прийняття спадщини з поважних причин.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна ОСОБА_1 , в якій вони просили скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 березня 2021 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено правомірно із додержанням норм процесуального та матеріального права, суд дослідив обставини справи, докази, які знаходяться в матеріалах справи, а відтак виніс обґрунтоване рішення.

Ірпінським міським судом вірно було встановлено, що позивач на час смерті свого батька працював у м. Москва Російської Федерації у зв`язку з чим тривалий час перебував за межами України, тому не мав можливості звернутися до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини з відповідною заявою у встановлений законом шестимісячний строк. Враховуючи той факт, що між Україною та Російською Федерацією доволі напружені дипломатичні стосунки, на тлі військових дій на сході України, а тому консульські установи не проводили прийом громадян.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17, та у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі 6-496цс17, відповідно до яких при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, щодо складеного ОСОБА_4 заповіту у встановленому порядку не спростована, вказаний заповіт не визнано недійсним (нікчемним), у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що він не створює юридичних наслідків, обумовлених цим правочином, зокрема щодо призначення спадкоємця.

Апеляційний суд не врахував, що позивач не був обізнаний про наявність заповіту, а дізнався про заповіт із телефонного дзвінка від відповідача, яка йому повідомила, що «так як батько склав на тебе заповіт, то ти і доглядай за мамою». Після чого позивач вимушений був звільнитися із роботи на території Російської Федерації та приїхати до України і доглядати за мамою. Тому необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того зазначає, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи з Ірпінського міського суду Київської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у вересні 2021 року.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 88 років ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 8).

За життя померлому ОСОБА_4 на праві приватної власності належала спірна квартира, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 24 грудня 2015 року № 50679277 (а. с. 10).

Як встановлено з спадкової справи № 163/2017, відкритої після смерті ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області звернулась ОСОБА_2 (відповідач) (а. с. 45).

Також встановлено, що 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було складено заповіт, за змістом якого розпорядився, що усі його права та обов`язки, які йому належали на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому у майбутньому та усе його майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що йому буде належати на день його смерті і на що він за законом матиме право заповів своєму синові ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчено державним нотаріусом Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області Фальковською Л. М. та зареєстровано в реєстрі за № 3478 (а. с. 11).

Позивач звернувся до Бучанської міської державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини з пропуском визначеного законом шестимісячного строку. Листом Бучанської міської державної нотаріальної контори від 24 липня 2019 року за № 1046/01-16, позивачу повідомлено, що ним не підтверджено факт прийняття спадщини після смерті батька, а реєстрація останнього місця проживання спадкодавця відмінна від його місця реєстрації. Одночасно йому було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини (а. с. 60, 65).

З трудової книжки позивача встановлено, що у період часу з 21 грудня 2015 року до 24 січня 2018 року позивач працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК «ПРОТОН» у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України (а. с. 12-15).

Відповідно до листа від 02 липня 2019 року № 09 виданого Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «ПРОТОН» за підписом Генерального директора Поповцева М. Р. також встановлено, що у період з 23 травня 2017 року по 23 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в м. Москва Російської Федерації вул. 6-та Радіальна, буд. 20 (а. с. 16).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанцій відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно з частинами першою, другою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на те, що він у період часу з 21 грудня 2015 року до 24 січня 2018 року працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК «ПРОТОН» у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України. На підтвердження вказаного також надав листа від 02 липня 2019 року № 09, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «ПРОТОН» за підписом генерального директора Поповцева М. Р. про те, що у період з 23 травня 2017 року до 23 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 знаходився на робочому місці в м. Москва Російської Федерації вул. 6-та Радіальна, буд. 20 . Також вказував, що лише двічі приїздив в Україну на похорони свого батька та на поминки на сорок днів після його смерті. Після цього він приїхав на Україну вже на річницю після смерті свого батька, у травні 2018 року, що підтверджується відмітками про перетин кордону у його паспорті.

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (пункт 3.5 Глави 10 Порядку).

Пунктом 3.23 Глави 10 Порядку передбачено, що своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу.

Згідно з пунктом 2.1. розділу IV Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, спадкова справа заводиться посадовою особою органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, визначених у статтях 1261 1262 1266 ЦК України, осіб, вказаних у заповіті, заінтересованих в охороні цього майна, або вимоги кредиторів.

Крім того, у законодавстві України існує механізму подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України, що врегульований Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». За зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини.

Отже, позивач не був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори або до органів місцевого самоврядування, або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до консульської посадової особи консульської установи України у Російській Федерації на підставі статті 38 Закону України «Про нотаріат», а тому посилання позивача на те, що він у період часу з 21 грудня 2015 року до 24 січня 2018 року працював на посаді генерального директора у Товаристві з обмеженою відповідальністю ТК «ПРОТОН» у м. Москва Російської Федерації, у зв`язку з чим перебував за межами України не може вважатись поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року в справі № 484/1626/20 (провадження № 61-18752св20), від 04 березня 2020 року у справі № 640/8507/17 (провадження № 61-28865св18), від 04 червня 2020 року у справі № 601/1157/19 (провадження № 61-4901св20), від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18 (провадження № 61-1883св19).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, оскільки позивач не надав безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Доводи касаційної скарги щодо незастосування судом апеляційної інстанції правової позицій Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17 та правової позицій Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 489/1583/17 є необґрунтованими, оскільки у зазначених постановах касаційний суд висловив правову позицію щодо поважності причин пропуску для прийняття спадщини у зв`язку з необізнаністю спадкоємця про наявність заповіту, в той час, як дана підстава не була зазначена ОСОБА_1 у позовній заяві у цій справі, а тому не досліджувалась судами першої та апеляційної інстанцій, а тому не може бути прийнята колегією суддів до уваги.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, не підтвердилися, оскільки у цих постановах Верховним Судом встановлено обставини, відмінні, від тих, які встановлено в оскаржуваних судових рішеннях суду у розглядуваній справі.

Доводи касаційної скарги про те, що у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки свобода заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права, не звільняє спадкоємця від обов`язку дотримуватись шестимісячного строку прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук