ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 369/10284/17

адміністративне провадження № К/9901/32444/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Святошинськмехбуд»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В. від 23.10.2019

у справі № 369/10284/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Києво-Святошинськмехбуд»,

про визнання незаконним та скасування рішень міської ради

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 25.09.2017 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі також - позивачі) звернулися до суду з позовом до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі також - відповідач, Рада), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Києво-Святошинськмехбуд» (далі також - ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд») про визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1 , ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» та рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1 ».

2. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019 в частині визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1 » у задоволенні позову відмовлено. Провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Ради №21/1094 від 14.06.2012 - закрито.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Боярської міської ради №34/1535 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1 » від 05.07.2013; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено; вирішено питання судових витрат.

4. 22.11.2019 від третьої особи до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6. 26.12.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 скасувати та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019.

7. 13.02.2020 від представника позивачів до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

9. Позивачі є мешканцями м.Боярка Київської області.

10. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 15/851 від 07.06.2007 надано дозвіл ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в оренду терміном на 49 років площею 0,70 га під розміщення спортивно-готельного комплексу за рахунок земель запасу Боярської міської ради.

11. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №36/1706 від 10.12.2008 затверджено місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном 49 років.

12. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №48/2728 від 04.06.2010 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1, в довгострокову оренду та передано ТОВ Києво-Святошинськмехбуд» зазначену вище земельну ділянку.

13. На підставі даних рішень між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» (орендар) 17.12.2010 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 2486 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та взято на облік управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі за № 1017 від 28.08.2012, Державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно № 322240004000083 від 28.08.2012.

14. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення Боярської міської ради від 04.06.2010 № 48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво- Святошинськмехбуд» вирішено внести зміни в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 № 48/2728.

15. На підставі рішення між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» укладено договір про внесення змін до вказаного вище договору оренди земельної ділянки в частині функціонального використання земельної ділянки без зміни категорії земель - житлової та громадської забудови, що зареєстрований в реєстрі за № 2641 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та зареєстрований державним реєстратором нерухомого майна за №322240004000084 від 28.08.2012.

16. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №34/1535 від 05.07.2013 вирішено затвердити детальний план території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1.

17. Відповідно до Генерального плану 1971 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 на території м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області віднесена до земель громадської забудови.

18. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29.10.2013 № 37/1554 продовжено термін дії Генерального плану м. Боярка від 1971 року до затвердження нового Генерального плану міста.

19. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі №911/3610/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та постановою Верховного Суду від 11.06.2019, вирішено спір за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Боярської міської ради, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» про визнання недійсним рішення № 21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради І скликання від 04.06.2010 № 48/2728 «Про затвердження проекту і землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу ТОВ Києво-Святошинськмехбуд» та визнання недійсним договору оренди від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010, укладеного між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд», яким у задоволені позову відмовлено.

20. Зазначеним рішенням встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 не відносилась до земель рекреаційного призначення, а відносилась до земель громадської забудови, рішенням Боярської міської ади №21/1094 від 14.06.2012 було змінено функціональне використання земель ділянки, проте вказане рішення не суперечить Генеральному плану м. Боярка.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

21. Позивачі свої вимоги обґрунтовували тим, що є мешканцями міста Боярки, а спірні рішення прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки такими проведено зміну цільового призначення земельної ділянки, затверджено детальний план території, що не узгоджується з генеральним планом міста.

22. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що на даний час діє Генеральний план м.Боярка 1971 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка віднесена до земель громадської забудови. Межі парку на даний час не встановлені. Згідно з рішенням Боярської міської ради від 25.04.2013 затверджено лише орієнтовну площу парку 14,21 га, але інвентаризація зелених насаджень парку не проводилась. На підставі рішення від 25.04.2013 цією Радою розроблено детальний план території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром, який затверджено рішенням Боярської міської ради від 05.07.2013. Дані рішення прийняті Радою в межах своїх повноважень, без порушень чинного законодавства. На підставі рішень Ради від 07.06.2007, 10.12.2008 та 04.06.2010 між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» укладено договір оренди земельної ділянки. У подальшому на підставі рішення Ради від 14.06.2012 між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» внесено зміни до договору оренди земельної ділянки в частині функціонального використання земельної ділянки без зміни категорії земель, що відповідає вимогам статей 20 50 51 Земельного кодексу України та правам користувача земельної ділянки. Правомірність прийняття Радою вищевказаних рішень вже перевірялась та судовими рішеннями було відмовлено у задоволенні позовів.

23. ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» заперечувало щодо задоволення позову посилаючись на те, що між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу. Позовна заява не містить чіткого посилання, які саме містобудівні порушення були допущені при прийнятті оскаржуваних рішень. Функціональне призначення спірної земельної ділянки - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що відповідає діючому Генеральному плану. На викопіюванні з топографо-геодезичного плану видно, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м.Боярка розташована руїна - фундамент будівлі. Відповідач не змінював цільове призначення земельної ділянки, а просто уточнив вид використання земельної ділянки, що визначається власником в межах цільового призначення, визначеного статтею 19 Земельного кодексу України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» виходив з того, що даний спір є цивільним, оскільки виник щодо права користування земельною ділянкою. Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1», суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 не віднесена до земель рекреаційного призначення, а зважаючи на її функціональне використання і приписи Земельного кодексу України відноситься до земель громадської забудови. У детальному плані, затвердженому оскаржуваних рішення відповідача, вказується, що територія для розробки детального плану території визначена в генеральному плані м.Боярка: за функціональним призначенням як житлово-готельна та спортивно-розважальна, за планувально-просторовою організацією як житлова багатоповерхова. Обставини, якими позивач обґрунтовує свій позов, не відповідають дійсності, а положення детального плану території не змінюють Генеральний план м. Боярка, а лише його уточнюють, відтак відсутні підстави для скасування рішення відповідача, яким його затверджено.

25. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012, виходив з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у справі в даній частині не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки доводи позивача стосувались повноважень Боярської міської ради при прийнятті вказаного спірного рішення, а відтак даний спір є публічно-правовим. Разом із тим, оскільки даним рішенням змінено функціональне використання земельної ділянки, що не суперечить генеральному плану міста Боярка, а земельна ділянка і надалі відноситься до земель громадської забудови (використання для розміщення громадських будівель і споруд, зокрема готелів), тому відповідач, приймаючи його, діяв в межах та у спосіб, визначений законодавством. Задовольняючи позов в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1», суд апеляційної інстанції виходив з того, що у межах розгляду справи №369/813/18 судом встановлено, що Генеральний план м. Боярка не містить позначення територій, призначених для житлового будівництва у межах детального плану території, у переліку умовних позначень містяться: території промислових підприємств; території складів; території комунальних підприємств; території багатоповерхової забудови; території забудови, що реконструюється; території двоповерхової забудови; території індивідуальної забудови; резервна територія; заклади відпочинку; центри культпобуду; загальноміський центр; території залізничного транспорту; струмки та ставки; земельні насадження загального користування; санітарно-захисні насадження; колективні сади робітників та службовців; фруктові сади; лісові насадження; кладовище; міська межа. Під час дослідження Генерального плану м. Боярка встановлено, що він не відповідає вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які діють на даний час. Спірне рішення №34/1535 від 05.07.2013 прийнято з порушенням, оскільки дані Генерального плану м. Боярка не дають можливості встановити, що у межах території, охопленої детальним планом, передбачалося житлове будівництво, а саме громадська забудова, зокрема житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром. За таких обставин прийняття рішень щодо розроблення та затвердження детальних планів територій м. Боярка до оновлення генерального плану зазначеного населеного пункту є передчасним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ

26. Третя особа у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до пункту 3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими. Суд, посилаючись на висновки, викладені у рішенні у справі №369/813/18, вказує, що під час дії Генерального плану м. Боярка було встановлено, що він не відповідає вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які діють на даний час. Однак судом не зазначено, на підставі яких доводів він дійшов вказаного висновку. При розробці детального плану території чітко дотримано вид використання земельної ділянки, що визначений у рішенні відповідача №21/1094 від 14.06.2012 - для будівництва житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром, законність якого підтверджена рішенням у справі №911/3610/17. Також помилковим є висновок суду апеляційної інстанції, що прийняття рішень про розроблення та затвердження детальних планів територій м. Боярка до оновлення генерального плану зазначеного населеного пункту є передчасним.

27. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що спірна земельна ділянка відносилась до земель громадської забудови, а тому оскаржуваним рішенням №21/1094 від 14.06.2012 цільове призначення земельної ділянки змінено не було. Натомість було змінено включно функціональне використання земельної ділянки. Рішенням у справі №911/3610/17 встановлено, що спірна земельна ділянка не входить до складу парку ім. Т. Шевченка, а лише межує з нею. Також даним рішення встановлено, що оскаржуване рішення не суперечить Генеральному плану м. Боярка. Детальний план території, розроблений під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром, не суперечить Генеральному плану м. Боярка та не суперечить положенням Земельного кодексу України, відтак підстави для визнання незаконним та скасування рішення №34/1535 від 05.07.2013 також відсутні.

28. Представник позивачів у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суд апеляційної інстанції, беручи до уваги обставини, встановлені рішенням суду під час розгляду справи №369/813/18, дійшов обґрунтованого висновку, що прийняття рішень про розроблення та затвердження детальних планів території м.Боярка до оновлення Генерального плану зазначеного населеного пункту є передчасним. У листі ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя №3-854 від 17.04.2019 зазначено, що під час виконання роботи «Внесення змін до генерального плану м. Боярка Київської області», яка була виконана ДП «Діпромісто», рішення детального плану території не були враховані, оскільки суперечать чинному законодавству. З огляду на невідповідність Генерального плану м. Боярка вимогам містобудівного законодавства детальний план території є незаконним як такий, що розроблений за відсутності належним чином оформленого основного виду містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану населеного пункту.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі також - в редакції, чинній на день прийняття спірних рішення, Закон № 280/97).

33. Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97 до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин шляхом їх розгляду на пленарних засіданнях міської ради.

34. Частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України (тут і далі також - в редакції, чинній на день момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

35. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

36. Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

37. Згідно з положеннями частини першої статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

38. До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 Земельного кодексу України).

39. Відповідно до статті 39 цього Кодексу використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

40. У свою чергу відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1011/18306, землі житлової та громадської забудови поділяються на: землі житлової забудови, до яких належать землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше), землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва, і землі громадської забудови, до яких належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

41. Відповідно до статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон №3038-VI) (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

42. Частинами першою та другою статті 17 Закону №3038-VI передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

43. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

44. Частиною першою статті 19 Закону №3038-VI встановлено, що детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

45. Детальний план території за межами населених пунктів розробляється відповідно до схеми планування території (частини території) району та/або області з урахуванням державних і регіональних інтересів. Розроблення детального плану території за межами населених пунктів та внесення змін до нього здійснюються на підставі розпорядження відповідної районної державної адміністрації (частина друга статті 19 Закону №3038-VI).

46. Згідно з частиною третьою статті 19 Закону №3038-VI на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.

47. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що детальний план території є видом містобудівної документації, положення якого мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

48. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 року у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 01.10.2019 у справі №810/4017/17, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а.

49. З огляду на викладене, така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.

50. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набув чинності 12.03.2011.

51. Відповідно до пункту 3 Розділу V «Прикінцеві положення» зазначеного Закону генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими.

52. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Генеральний план м. Боярка затверджений рішенням Київської обласної ради депутатів трудящих від 13.09.1971 № 570.

53. Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 37/1554 від 29.10.2013 пролонговано термін дії генерального плану міста Боярка 1971 року.

54. З огляду на викладене, вказаний Генеральний план м. Боярка на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1» був чинним, відтак детальний план території, затверджений даним рішенням, повинен був узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.

55. Задовольняючи позов в частині визнання протиправним та скасування рішення Боярської міської ради №34/1535 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1 » від 05.07.2013, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у рішенні суду у справі №369/813/18 встановлено, що Генеральний план м. Боярка не відповідає вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які діють на даний час.

56. Окрім цього, судом апеляційної інстанції було досліджено надані відповідачем викопіювання з Генерального плану, зокрема земельної ділянки площею 0,70 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та викопіювання з топографо-геодезичного плану, за результатами якого колегія суддів дійшла висновку, що спірне рішення №34/1535 від 05.07.2013 прийнято з порушенням, оскільки дані Генерального плану м. Боярка не дають можливості встановити, що у межах території, охопленої детальним планом, передбачалося житлове будівництво, а саме громадська забудова, зокрема житлово-готельного комплексу зі спортивно-розважальним центром.

57. Водночас колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій, встановлено, що відповідно до Генерального плану 1971 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 на території м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області віднесена саме до земель громадської забудови.

58. Рішенням Господарського суду Київської області від 17.05.2018 у справі № 911/3610/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та постановою Верховного Суду від 11.06.2019, вирішено спір за позовом Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» про визнання недійсним рішення № 21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради І скликання від 04.06.2010 № 48/2728 «Про затвердження проекту і землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу ТОВ Києво-Святошинськмехбуд» та визнання недійсним договору оренди від 03.07.2012 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2010, укладеного між Боярською міською радою та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд», яким у задоволенні позову відмовлено.

59. Зазначеним рішенням встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004 не відносилась до земель рекреаційного призначення, відносилась до земель громадської забудови; рішенням Ради № 21/1094 від 14.06.2012 було змінено функціональне використання земель ділянки, проте вказане рішення не суперечить Генеральному плану міста Боярка.

60. Колегія суддів, вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо необхідності врахування під час розгляду даної справи обставин, встановлених судом у справі №369/813/18, з огляду на наступне.

61. Так, у справі № 369/813/18 оскаржувалось рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.07.2017 № 31/999 «Про затвердження детального плану території центральної частини міста з парком «Перемоги» між АДРЕСА_2». Предметом оскарження у даній справі є правомірність рішення Боярської міської ради №34/1535 від 05.07.2013 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1». Отже, предметом судового розгляду були різні рішення, а тому висновки суду у справі №369/813/18 не мають преюдиційного значення.

62. Окрім цього, колегія суддів наголошує, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги позивачами обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення відповідача про затвердження детального плану території суперечить Генеральному плану м. Боярка, а не тим, що Генеральний план м. Боярка не відповідає вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, які діють на даний час, з чого виходив суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позов. Основним доводом позивача є те, що детальний план території передбачає будівництво житлового будинку, в той час як Генеральним планом м. Боярка не передбачено житлового будівництва у межах території, охопленої детальним планом території.

63. Колегія суддів відхиляє посилання представника позивачів у відзиві на касаційну скаргу на лист ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя №3-854 від 17.04.2019, з огляду на наступне.

64. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

65. Як встановлено судом першої інстанції, згідно з вказаним листом №3-854 від 17.04.2019 на спірній території передбачено розміщення зелених насаджень загального користування (парк) та громадську забудову (бібліотеку, торгівельний центр, їдальню), на території не передбачено розміщення житлової забудови, тому розміщення житлової забудови в даному випадку є грубим порушенням рішень генерального плану та містобудівного законодавства. Натомість додані на підтвердження даних обставин до листа викопіювання та креслення суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки такі не містили жодних підписів осіб, які їх виконували, у них відсутні дані, з яких саме джерел сформульовані висновки. Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що у судовому засіданні допитав свідка ОСОБА_3 , головного архітектора м. Боярка, який підтвердив відповідність детального плану генеральному плану.

66. Також судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області № 32/1515 від 25.04.2013 затверджено орієнтовну площу 14,21 га парку «ім. Т.Г. Шевченка» та визначено межу території парку відповідно до схеми. Згідно з вказаною схемою територія, в межах якої перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3222410300:01:036:0004, до земель загального користування (парк) не віднесена. Пунктом 3 вказаного рішення доручено виконавчому комітету провести інвентаризацію зелених насаджень парку «Перемога» та парку «ім. Т.Г. Шевченка» для подальшої передачі парків на баланс КП «БГВУЖКГ». Станом на час розгляду справи інвентаризація зелених насаджень виконавчим комітетом не проводилась. Межі парку на час прийняття оскаржуваного рішення відповідача не були затверджені.

67. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини та наведене вище правове регулювання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправним та скасування рішення від 05.07.2013 Боярської міської ради №34/1535 «Про затвердження детального плану території під будівництво житлово-готельного комплексу із спортивно-розважальним центром в АДРЕСА_1».

68. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» колегія суддів зазначає наступне.

69. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

70. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

71. Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України передбачено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

72. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

73. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

74. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній на момент постановлення судових рішень судами попередніх інстанцій), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

75. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

76. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

77. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

78. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

79. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

80. Як установлено матеріалами справи, позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять, зокрема, визнати недійсним та скасувати рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 «Про внесення змін в рішення 48 сесії Боярської міської ради V скликання від 04.06.2010 №48/2728 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення спортивно-готельного комплексу в АДРЕСА_1, ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд».

81. При цьому в даній частині позовні вимоги обґрунтовано необхідністю захисту їх права як мешканців міста Боярка щодо використання спірної земельної ділянки, оскільки така, на їх думку, належить до території парку ім. Т.Г. Шевченка.

82. Разом із тим, суди попередніх інстанцій також установили, що між Боярською міською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та ТОВ «Києво-Святошинськмехбуд» (орендар) 17.12.2010 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 2486 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. та взято на облік управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі за № 1017 від 28.08.2012; Державна реєстрація прав на землю та нерухоме майно № 322240004000083 від 28.08.2012.

83. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

84. За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення позивачів до суду з цим позовом) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

85. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 19 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій).

86. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

87. Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

88. За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.

89. Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту його порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

90. Беручи до уваги наведене, ураховуючи, що спірні правовідносини в частині оскарження рішення Боярської міської ради №21/1094 від 14.06.2012 пов`язані із захистом порушеного, на думку позивачів, їх прав як мешканців міста Боярка, а також те, що третьою особою вже зареєстровано право користування спірною земельною ділянкою на підставі укладеного з відповідачем договору оренди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі у зазначеній частині стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у даній частині.

91. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

92. Інші аргументи, викладені представником позивача у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявників із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

93. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

94. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

95. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

96. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

97. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

98. У зв`язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 необхідно скасувати, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської від 07.05.2019 залишити в силі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Києво-Святошинськмехбуд» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 скасувати.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.05.2019 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко