ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2025 року
м. Київ
справа № 369/12051/19
провадження № 61-9646св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Арагон» (далі - ТОВ «ФК «Аргон») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
2. Позов обґрунтовано тим, що 02 червня 2015 року між відповідачем (Позичальник) та Кредитною спілкою «КС Володар» були укладені кредитні договори.
3. Відповідно до умов кредитного договору № ДЗ-2188.3 кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 39 375, грн зі сплатою 25 % річних. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредит надавався на строк, який не перевищує 12 календарних місяців та повинен бути повернутий кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення разом із відсотками за його використання, але не пізніше 02 червня 2016 року.
4. Відповідно до умов кредитного договору № ДЗ-2189.3 кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 748 124,99 грн зі сплатою 18 % річних. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору кредит надавався на строк, який не перевищує 12 календарних місяців та повинен бути повернутий кредитодавцю в порядку, передбаченому графіком повернення разом із відсотками за його використання, але не пізніше 02 червня 2016 року.
5. 26 серпня 2015 року між кредитною спілкою «КС Володар» та ОСОБА_2 укладено договори поруки № 2189.3 та 2188.3.
6. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 взяв зобов`язання перед кредитною спілкою «КС Володар» у випадку невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 02 червня 2015 року в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування ним та штрафних санкцій, виконати зобов`язання позичальника.
7. Відповідно до умов договору поруки № 2189.3 ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитною спілкою «КС Володар» у випадку невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № ДЗ-2189.3 від 02 червня 2015 року в частині повернення суми кредиту та відсотків за користування ним та штрафних санкцій, виконати зобов`язання позичальника.
8. ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року не виконала.
9. Згідно вищезазначених договорів поруки ОСОБА_2 здійснив погашення заборгованості за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року.
10. Між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» 17 травня 2018 року укладено договір відступлення права вимоги № 17-1/05, за яким до ТОВ «ФК Смарт Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року.
11. Між ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Груп» та ТОВ «ФК «Арагон» 27 березня 2019 року укладено договір відступлення права вимоги № 27-1/03/19.
12. ТОВ « Фінансова компанія «Смарт Груп» 09 квітня 2019 року направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора і необхідність сплатити суму заборгованості за весь час прострочення заборгованості в розмірі 1 210 874,68 грн.
13. Враховуючи наведене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 210 874,68 грн заборгованості по кредитним договорам № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року з урахуванням інфляційних збитків за весь час прострочення заборгованості та 3% річних від простроченої суми.
14. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 виконав зобов`язання відповідачки за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року, тому дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 не набув права нового кредитора. Отже суди дійшли висновку, що позивач не довів наявності свого порушеного права щодо стягнення грошових коштів, оскільки договір відступлення права вимоги є похідним від договору поруки, за яким до ОСОБА_2 мало перейти право кредитодавця.
16. У квітні 2024 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду звернувся представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
17. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд ухвалив рішення, яким вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , оскільки без його участі було фактично встановлено, що він не набув права вимоги, а саме регресної вимоги до ОСОБА_1 , за яку сплатив борг перед кредитною спілкою «Володар» сплативши борг як солідарний боржник (поручитель).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
18. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року закрито.
19. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходи із того, що переуступивши право вимоги ОСОБА_2 вибув із спірних правовідносин, а тому ухвалене місцевим судом рішення жодним чином не зачіпає його прав, інтересів чи обов`язків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до апеляційної інстанції.
23. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття апеляційного провадження у справі, оскільки не дослідив, чи містить рішення суду першої інстанції судження та висновки про права та обов`язки ОСОБА_2 , не врахував, що заявник має правовий зв`язок зі сторонами спору, що вбачається з висновку суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, оскільки, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 виконав зобов`язання відповідачки за кредитним договором та набув права нового кредитора.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 , у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. У вересні 2019 року ТОВ «ФК «Аргон» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
26. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
27. У квітні 2024 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду звернувся представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
28. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року закрито.
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
30. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями реалізації права на судовий захист.
35. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
36. Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
37. Частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
38. Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
39. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або наступні обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто судом вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
40. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
41. Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.
42. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
43. Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях вказував, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
44. Саме такий висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18) та Верховний Суд у постановах від 10 вересня 2021 року у справі № 1522/29828/12 (провадження № 61-6594св21), від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19-ц (провадження № 61-5774св22).
45. Обґрунтовуючи апеляційну та касаційну скарги, представник ОСОБА_2 вказувала про порушення прав останнього, оскільки оскаржуваним рішенням місцевого суду було фактично встановлено, що ОСОБА_2 не набув права вимоги (регресної вимоги до ОСОБА_1 , за яку сплатив борг перед кредитної спілкою «КС Володар»), сплативши борг як солідарний боржник (поручитель).
46. Судами встановлено, що згідно договорів поруки від 26 серпня 2015 року № 2188.3 та № 2189.3 ОСОБА_2 зобов`язався перед кредитною спілкою «КС Володар» у випадку невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами від 02 червня 2015 року № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 виконати зобов`язання останньої в частині повернення позичальником отриманих коштів, відсотків за користування та сплати штрафних санкцій.
47. 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Смарт Груп» укладено договір відступлення права вимоги № 17-1/05, за яким до ТОВ «ФК Смарт Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року (т. 1, а. с. 29-32).
48. 27 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ТОВ «ФК «Арагон» укладено договір відступлення права вимоги № 27-1/03/19, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами від 02 червня 2015 року № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 перейшло до ТОВ «ФК «Арагон» (т. 1, а. с. 25-28).
49. Так, предметом розгляду справи, яка переглядається, є правовідносини між ТОВ «ФК Арагон» та ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по кредитним договорам № ДЗ-2189.3 та № ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року на підставі договору про відступлення права вимоги № 27-1/03/19, укладеного 27 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Смарт Груп» та ТОВ «ФК «Арагон».
50. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «ФК «Арагон» не довело суду наявність свого порушеного права щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 , оскільки у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 виконав зобов`язання відповідача за кредитними договорами № ДЗ-2189.3 та ДЗ-2188.3 від 02 червня 2015 року та набув права нового кредитора.
51. Зазначений висновок судів першої та апеляційної інстанцій жодним чином не впливає на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_2 , оскільки лише встановлює факт недоведеності ТОВ «ФК «Арагон» виконання заявником обов`язків за договором поруки та наявності підстав для пред`явлення вимоги.
52. При цьому, переуступивши право вимоги, ОСОБА_2 вибув з відповідних правовідносин, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що ухвалене місцевим судом рішення у справі, яке переглядається, жодним чином не зачіпає його прав, інтересів чи обов`язків.
53. Констатація місцевим судом недоведеності позивачем виконання поручителем зобов`язань за договором поруки й, відповідно, відсутності переходу права вимоги, в силу диспозитивності цивільного процесу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а отже посилання заявника на порушення його прав оскаржуваним рішенням є безпідставними.
54. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
55. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
56. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян