№ 369/15039/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 369/15039/19

провадження № 61-7097св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , державне підприємство «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук Марина Адамівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Безпалюк Наталія Володимирівна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Таргоній Д. О.,

Голуб С. А., Писаної Т. О., від 29 червня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , державного підприємства «Сетам» (далі -

ДП «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М. А., про визнання недійсними електронних торгів та свідоцтва, визнання недійсним та скасування акту приватного виконавця.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що між ними 05 листопада 1988 року було укладено шлюб, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 28 лютого 2014 року у справі № 369/1286/14-ц.

За час шлюбу ними було набуто у спільну власність земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, та домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно у подальшому рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року у справі № 369/764/15-ц було розподілено між ними в рівних часткам по 1/2 частині кожному.

На початку листопада 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що вказане майно, яке належить йому на праві спільної часткової власності з ОСОБА_2 було продано за ціною 3 111 809,04 грн в процесі примусового виконання рішення суду через ДП «Сетам» на електронних торгах 28 жовтня 2019 року за номером лоту 377173 без будь-яких повідомлень.

При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивачі довідались, що спірно майне було реалізовано на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року у справі № 369/356/14, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року, яким стягнуто із

ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Легбанк» (далі - ПАТ «Легбанк») заборгованість в розмірі 2 904 308,24 грн.

Після незаконного продажу майна, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області

Семчук М. А. було видано свідоцтво та перереєстровано право власності на спірну земельну ділянку та домоволодіння на відповідача ОСОБА_3 .

Позивачі стверджували, що приватний виконавець з порушеннями передав їх майно на реалізацію, в тому числі незважаючи на те, що майно, на яке він звертав стягнення, належало також і ОСОБА_2 , яка не була боржником за виконавчим листом.

Звертали увагу, що приватний виконавець був обізнаним про те, що спірне майно перебуває у спільній частковій власності, зокрема зі звіту про оцінку домоволодіння.

Крім того, вважали, що спірне майно відчужене за заниженою більше ніж у вісім разів ціною, оскільки відповідно до експертної оцінки нерухомого майна, складеної на замовлення позивачів, вартість земельної ділянки становить 2 411 400 грн, а домоволодіння - 25 642 000 грн.

При цьому звіти про експертну оцінку, що були складені в рамках виконавчого провадження, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними та непрофесійними, проведені без реального огляду, а тому не могли бути використаними приватним виконавцем при відчуженні нерухомого майна.

Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати недійсними електронні торги від 28 жовтня 2019 року, проведені ДП «Сетам» по лоту № 377173 та оформлені протоколом № 440316

від 28 жовтня 2019 року, за результатами яких було реалізовано: земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:010:0029, площею 0,2451 га, що має цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1956234632224, та домоволодіння, загальною площею 828 кв. м, житловою площею 314 кв. м, з надвірними спорудами, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 31580232000, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати акт приватного виконавця Говорова П. В. про проведені електронні торги від 04 листопада 2019 року, лот реалізованого майна № 377173, складений в рамках виконавчого провадження № 59955764;

- визнати недійсним свідоцтво, серія та номер: 3609 від 07 листопада

2019 року, видане приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М. А. на ім`я ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Янченка А. В., від 28 вересня 2021 року позовні вимоги

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсними електронні торги від 28 жовтня 2019 року, проведені

ДП «Сетам» по лоту № 377173 та оформлені протоколом № 440316

від 28 жовтня 2019 року, за результатами яких було реалізовано земельну ділянку з кадастровим номером 3222482000:05:010:0029, площею 0,2451 га, та домоволодіння, загальною площею 828 кв. м, житловою площею

314 кв. м, з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним та скасовано акт приватного виконавця Говорова П. В. про проведені електронні торги, лот реалізованого майна № 377173.

Визнано недійсним свідоцтво, серія та номер: 3609 від 07 листопада

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 , яка є співвласником спірного майна, не є боржником у виконавчому провадженні, в межах якого приватним виконавцем було здійснено звернення стягнення на спірне майно. При цьому суду не надано доказів того, що вона надавала згоду на продаж цього майна.

Також суд першої інстанції вважав, що висновки Київського апеляційного суду у постанові від 17 лютого 2021 року в справі № 369/1177/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця, у задоволенні якої було відмовлено, зазначених обставин не спростовують.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 вересня 2021 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 відмовлено.

Колегія суддів виходила з того, що у справі № 369/1177/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця судом апеляційної інстанції було досліджено та встановлено низку преюдиційних фактів, які мають значення для вирішення спору у розглядуваній справі, зокрема встановлено відсутність будь-яких процедурних порушень з боку приватного виконавця в ході реалізації оспорюваного майна на електронних торгах.

Судом першої інстанції не враховано, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Підтвердженням такої недобросовісної поведінки позивачів суд вважав невнесення ними до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право часткової власності на спірне майно після ухвалення судового рішення про поділ майна подружжя.

Крім того, колегія суддів зазначала, що оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, які стають об`єктом спільної сумісної власності подружжя, то в такому випадку позичальником (боржником) стає не чоловік або дружина, а подружжя, яке несе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Безпалюк Н. В., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 липня 2022 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Безпалюк Н. В., подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.

У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2022 року продовжено

ОСОБА_3 строк подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявники зазначають, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12,

від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 741/496/18, у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі

№ 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 (пункт 1 частини другої статті 389

ЦПК України).

Крім того, посилаються на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності позивачів, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, а також необґрунтоване відхилення клопотання їх представника про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389

ЦПК України).

Звертають увагу, що в справі № 369/1177/20 за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця не вирішувався спір про право на спірне майно.

Вважають, що суд першої інстанції правильно встановив, що на момент передачі спірного майна на реалізацію на електронних торгах та їх проведення земельна ділянка і домоволодіння перебувало у спільній власності позивачів. Обставини щодо набуття цього майна у шлюбі не заперечувались та не були спростовані.

Стверджують, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недобросовісність позивачів, оскільки спірне майно ними було набуто у спільну власність ще до звернення ПАТ «Легбанк» до суду у січні 2014 року. Також є помилковими висновки про солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями за кредитним договором, оскільки цей договір був визнаний недійсним.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 18 вересня 2014 року у справі № 369/356/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року, було стягнуто на користь ПАТ «Легбанк» кошти в розмірі 2 904 308,24 грн лише із ОСОБА_1 , а отже вказане рішення не породжувало ніякого солідарного обов`язку ОСОБА_2 .

Наполягають на тому, що гарантований позивачам доступ до правосуддя міг бути реалізований через представництво їх інтересів у суді адвокатом, який веде цю справу з самого початку, тобто ОСОБА_4 , яка просила апеляційний суд 15 червня 2022 року провести судове засідання у режимі відеоконференції, оскільки змушена була з початку війни виїхати із неповнолітнім сином за кордон, проте у задоволенні цього клопотання було безпідставно відмовлено.

29 червня 2022 року ОСОБА_4 , враховуючи вади здоров`я свого сина, не мала можливості прибути у судове засідання, про що завчасно повідомила апеляційний суд, та просила відкласти розгляд справи на іншу дату, проте у задоволенні цього клопотання також було відмовлено.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_3 - адвокат Горда Ю. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Звертає увагу, що факт відсутності процесуальних порушень з боку приватного виконавця в ході реалізації спірного майна на електронних торгах встановлено у справі № 369/1177/20.

Вважає, що поділ майна подружжя направлено на недопущення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , проти якого ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості та який отримав позику в інтересах сім`ї.

Зауважує, що спірне майно було набуте ОСОБА_1 до укладення шлюбу, а тому не є спільним майном подружжя, яке у даному випадку діє недобросовісно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 листопада 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 лютого 2014 року у справі № 369/1286/14-ц.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 18 вересня 2014 року у справі № 369/356/14, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 жовтня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Легбанк» грошові кошти в розмірі 2 904 308,24 грн.

На підставі зазначеного рішення Києво-Святошинським районним судом Київської області 14 січня 2015 року видано виконавчий лист.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 26 лютого 2015 року у справі № 369/764/15-ц про поділ майна подружжя визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,2451 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222482000:05:010:0029, набутої на підставі договору дарування від 04 лютого 2005 року за № 3-204, та по 1/2 частині житлового будинку, загальною площею 828 кв. м, житловою площею 314 кв. м, з надвірними спорудами, які розташовані на АДРЕСА_1 та зареєстровані за

ОСОБА_1 .

Реєстрацію права спільної часткової власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2015 року у справі № 369/764/15-ц проведено не було.

03 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. відкрито виконавче провадження № 59955764 із примусового стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Легбанк» коштів у розмірі 2 904 308,24 грн.

03 вересня 2019 року у виконавчому проваджені прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, зокрема: земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, площею 0,2451 га, та домоволодіння, загальною площею 828 кв. м, житловою площею 314 кв. м, які розташовані на

АДРЕСА_1 .

17 вересня 2019 року прийнято постанову про опис та арешт вказаного нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , а 18 вересня 2019 року - постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

25 вересня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. отримано:

- звіт № 20190918/01 від 18 вересня 2019 року про незалежну експертну оцінку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ринкова вартість зазначеного домоволодіння становить 1 775 229,15 грн.

- звіт № 20190918/02 від 18 вересня 2019 року про незалежну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ринкова вартість земельної ділянки становить 1 336 750 грн.

Того ж дня приватним виконавцем Говоровим П. В. до ДП «Сетам» була подана заявка на реалізацію вказаного майна.

28 жовтня 2019 року ДП «Сетам» проведено електронні торги по лоту

№ 377173, на яких відповідно до протоколу № 440316 про проведення електронних торгів, було продано земельну ділянку, кадастровий номер 3222482000:05:010:0029, площею 0,2451 га, та домоволодіння, загальною площею 828 кв. м, житловою площею 314 кв. м, які розташовані на

АДРЕСА_1 , за ціною 3 111 980,04 грн, переможцем торгів визначено ОСОБА_3

04 листопада 2019 року приватним виконавцем Говоровим П. В. складено акт про проведені електронні торги та підтверджено факт надходження коштів у сумі 3 111 809,04 грн.

Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Семчук М. А., на підставі вказаного акта про проведені електронні торги, видано на ім`я ОСОБА_3 свідоцтво

від 07 листопада 2019 року, та зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

03 березня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про припинення юридичної особи ПАТ «Легбанк».

05 березня 2020 року в рамках виконавчого провадження № 59955764 з примусового виконання виконавчого листа № 369/827/14, виданого 14 січня 2015 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, по примусовому стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Легбанк» заборгованості в розмірі 2 904 308,24 грн винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з припиненням юридичної особи - сторони виконавчого провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 369/1177/20 відмовлено ОСОБА_1 у задоволені скарги, в якій він просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В. у рамках виконавчого провадження № 59955764: в частині невжиття заходів доведення до відома боржника ОСОБА_1 документів даного виконавчого провадження; в частині опису, накладення арешту та звернення стягнення на належне на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки та домоволодіння, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , через електронні торги ДП «Сетам» на підставі звітів №№ 20190918/01, 20190918/02

від 18 вересня 2019 року, у тому числі й в частині складення та направлення для виконання заявки на реалізацію арештованого майна до ДП «Сетам»

від 25 вересня 2019 року, а також складення акту про проведені електронні торги, лот реалізованого майна № 377173, від 04 листопада 2019;

- скасувати рішення приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова П. В., прийняті в рамках виконавчого провадження № 59955764 при примусовому виконанні виконавчого листа № 369/827/14, а саме: постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17 вересня 2019 року; постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні

від 18 вересня 2019 року; акт про проведені електронні торги, лот реалізованого майна № 377173, від 04 листопада 2019 року; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 06 листопада 2019 року;

- визнати такими, що не можуть бути використаними звіти

№ 20190918/01, № 20190918/02 від 18 вересня 2019 року, відповідно до яких ринкова вартість домоволодіння становить 1 775 229,15 грн, земельної ділянки - 1 336 750 грн.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша

статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 ЦК України).

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час передачі спірного майна на реалізацію) у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати питання, чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішувати питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 квітня

2020 року у справі № 462/518/18, від 05 квітня 2021 року у справі

№ 741/496/18, на які заявники посилаються у касаційній скарзі.

Крім того, наведені висновки підтверджені Верховим Судом у постановах

від 22 березня 2021 року у справі № 756/6374/17, від 16 лютого 2022 року у справі № 752/15527/19 та узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 493/38/18.

У розглядуваній справі апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зокрема виходив з того, що у справі № 369/1177/20 за скаргою

ОСОБА_1 на дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця було досліджено та встановлено низку преюдиційних фактів, які мають значення для вирішення спору у розглядуваній справі, а саме: встановлено відсутність будь-яких процедурних порушень з боку приватного виконавця в ході реалізації оспорюваного майна на електронних торгах.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі

№ 662/397/15-ц).

Разом із тим, пославшись на постанову Київського апеляційного суду

від 17 лютого 2021 року у справі № 369/1177/20, як преюдиційне рішення, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 не була учасником вказаної справи, а отже ухвалені в цій справі судові рішення не мають для неї преюдиційного значення.

Крім того, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у справі

№ 369/1177/20 скасована постановою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року.

Також, пославшись в оскарженій постанові на положення статті 73

СК України та вказавши, що подружжя несе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору, апеляційний суд не врахував, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2014 року в справі № 369/356/14 кредитний договір № 04-09-08 КФ

від 21 лютого 2008 року між АКБ «Легбанк» і ОСОБА_1 був визнаний недійсним з підстав, передбачених статтею 225 ЦК України, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 в момент його укладення не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними. При цьому грошові кошти в сумі 2 904 308, 24 грн стягнуті цим рішенням суду із ОСОБА_1 в порядку реституції (частина перша статті 216 ЦК України), як отримані за недійсним правочином.

Відомості про втрату законної сили рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області в справі № 369/356/14 від 18 вересня

2014 року відсутні.

Суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи здійснювати їх переоцінку.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат касаційний суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Безпалюк Наталія Володимирівна, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович