Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 369/1843/18

провадження № 61-18548св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Позовну заяву мотивувала тим, що вона є власником та користувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником суміжної земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 , є ОСОБА_3 .

Відповідач грубо порушує норми земельного законодавства, використовує вказану земельну ділянку не за цільовим призначенням, а саме не для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а у підприємницьких цілях промислово-виробничого характеру, що призводить до підвищеної екологічної та пожежної небезпеки, загазованості та забрудненості повітря і землі, забрудненості земельної ділянки, псуванню дерев, рослин та городини, що ростуть на її земельній ділянці. На земельній ділянці відповідача постійно працює важка та інша техніка, обладнання, постійно підвозяться та вивозяться будівельні матеріали багатотонними вантажівками, відбувається пересування автомобільної техніки по дорозі поруч із належною їй земельною ділянкою та по сусідній ділянці. Постійно відчувається їдкий та шкідливий сморід свіжої фарби та різноманітних хімічних розчинів.

Такі дії відповідача є грубим порушенням її цивільних прав, оскільки перешкоджають у здійсненні права розпорядження та користування власним майном.

Також посилалася на те, що всі будівлі, які розташовані на належній відповідачу земельній ділянці, є тимчасовими спорудами та є рухомим майном. Відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про наявність на земельній ділянці відповідача нерухомого майна, а саме надвірної будівлі, сфальсифіковано ОСОБА_3 , оскільки до державного реєстратора він подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яка містила недостовірні дані щодо розміру такої будівлі. Через подання недостовірних даних до держустанов ОСОБА_3 планував узаконити рухоме майно (технічний підрозділ з промисловими складами) під виглядом нерухомого майна.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточненьпозовних вимог, просила: усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні її майном (земельною ділянкою та будинком за адресою: АДРЕСА_1 , створені діями відповідача, як власника суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок порушення вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної дiлянки, будівельний паспорт вiд 20 лютого 2015 року № 80 , грубих порушень режиму інсоляції суміжної земельної дiлянки позивача, захаращеністю земельної дiлянки промисловими металевими спорудами, вагонами-контейнерами у вигляді літери «П»,щовкриті загальним дахом, великим навісом для зберігання металевих виробiв, вагонiв-битовок кількістю до десяти штук, шляхом визнання «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери «П», розташованих за вказаною адресою (власник ОСОБА_3 ), об`єктом «рухомого майна» та таким, що не відповідає визначенню «нерухоме майно» і не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно, шляхом зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будiвельного паспорта № 80, виданого 20 лютого 2015 року вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської райдержадміністрації, з переліком вимог до забудови земельної дiлянки та схеми забудови земельної дiлянки, (державний акт на землю № 322240001002502, власник ОСОБА_3 ), з висновком експертного дослiдження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вiд 30серпня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням господарської будівлі як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови; знесенням огорожі висотою 4,35 м з непрозорою частиною - 2,7 м, що є грубим порушенням інсоляції суміжної земельної ділянки, та улаштуванням огорожі висотою 1,6 м, не менше 30% площі якої повинно бути прозорою (пункт 5 вимог до забудови, будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80); приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - «господарської будівлі» - до меж земельної ділянки - 4 м, оскільки існуюча відстань - 1, 27 м - недопустима у зв`язку з високою пожежонебезпекою такої споруди - (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали); знесенням промислових спорудз полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки, як незареєстрованих та відсутніх у схемi забудови земельної дiлянки будiвельного паспорта вiд 20 лютого 2015 року № 80, виданого вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_3 чинить їй перешкоди у користуванні і розпорядженні її майном, а також, що його дії, використання ним його земельної ділянки, в тому числі не за цільовим призначенням, здійснення на ній будівництва, складування будівельних матеріалів, зведення паркану, призвело до будь-яких порушень саме її прав.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела факт порушення відповідачем її прав, а отже, її позов задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Усунуто перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , створені ОСОБА_3 , як власником суміжної земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 привести огорожу, розташовану на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м, 30 % площі якої повинно бути прозорою.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 810/4638/17, яке набрало законної сили, установлено факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , а отже, позивачем доведено позовні вимоги в частині порушення відповідачем її права користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_3 привести огорожу, розташовану на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м, 30 % площі якої повинно бути прозорою, підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача зводяться до її незгоди з декларацією від 30 червня 2016 року № КС 142161820102 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, якою визначено закінченим будівництвом об`єкт - надвірну будівлю, готовим до експлуатації.

Оскільки нормами матеріального права не передбачено скасування декларації та внесення змін до реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про визнання надвірної будівлі об`єктом рухомого майна, то і відповідні позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будiвельного паспорта № 80 , виданого 20 лютого 2015 року вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації, з переліком вимог до забудови земельної дiлянки та схеми забудови земельної дiлянки, з урахуванням державного акта на землю (власник ОСОБА_3 ), з висновком експертного дослiдження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз вiд 30 серпня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням господарської будівлі як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови; приведенням до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, бо існуюча відстань - 1, 27 м - недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою даної споруди - (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали); знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки, як незареєстрованих та відсутніх в схемi забудови земельної дiлянки будiвельного паспорта № 80 , виданого 20 лютого 2015 року вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Позовні вимоги, викладені ОСОБА_1 у позовній заяві щодо перебудови господарської будівлі, щодо знесення об`єктів будівництва на земельній ділянці ОСОБА_3 , були предметом розгляду в адміністративній справі № 640/10666/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної Архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, третя особа - ОСОБА_3 , про зобов`язання вчинити певні дії: про перебудову господарської будівлі, про дотримання відстаней об`єктів до паркану - мін. 4 м, знесення паркану, знесення вагонів-битовок у кількості 10 штук та навісів, приведення об`єктів забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80, виданого 20 лютого 2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації з переліком вимог до схеми забудови земельної ділянки.

За наслідками розгляду справи суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року №80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Оскільки позивач звернулася до суду за захистом цивільного права, то вона повинна була довести обставини, що внаслідок нецільового використання відповідачем земельної ділянки та з порушенням вимог до забудови земельної ділянки і схеми забудови земельної ділянки, порушено її право користування та розпорядження земельною ділянкою та будинком.

Проте ОСОБА_1 не доводила в суді першої інстанції фактів завдання їй шкоди та як наслідок неможливість користування земельною ділянкою та її плодами і не подавала таких доказів.

За таки обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини створення позивачу перешкод у користуванні та розпорядженні власним майном в результаті будівництва відповідачем майна іншого розміру ніж зазначено в намірах забудови - будівельному паспорті в результаті користування відповідачем ОСОБА_3 власною земельною ділянкою для будівництва є недоведеними. Позивач не довів факту, що на час розгляду справи в суді земельна ділянка використовувалась відповідачем не за цільовим призначенням, та що внаслідок такого використання майну позивача завдано шкоди.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що нецільове використання відповідачем земельної ділянки (в певний період) призвело до підвищеної екологічної та пожежної небезпеки, загазованості та забрудненості повітря та землі, забрудненості земельної ділянки, псуванню дерев, рослин та городини, що ростуть на земельній ділянці позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій не погоджуючись із висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватиоскаржуване судове рішення в зазначеній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

24 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме застосування судами норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 709/2365/15-ц (провадження № 61-23065св18), від 26 червня 2019 року у справі № 388/314/15-ц (провадження № 61-14879св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 19 травня 2021 року у справі № 350/652/17 (провадження№ 61-4571св19), від 18 листопада 2021 року у справі № 316/1874/16-ц (провадження № 61-13264св20).

Суд не надав належної оцінки наявним у справі доказам та не врахував, що ОСОБА_3 облаштував на належній йому земельній ділянці виробничу базу лакофарбових робіт, що підтверджується актом Дмитрівської сільської ради від 24 вересня 2021 року (а.с. 10 том 5), а також актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_3 , складеним 19 червня 2014 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Київській області (далі - Департамент ДАБІ).

Крім того, існуюча господарська (надвірна) будівля на земельній ділянці ОСОБА_3 є самочинною забудовою. У декларації про готовність об`єкта до експлуатації не зазначено цільове призначення земельної ділянки та ця декларація має ознаки підробки. Відповідач подав недостовірні дані до декларації.

Апеляційний суд не надав оцінки фактам підробки вказаної декларації та тим обставинам, що позивач підроблює документи з метою узаконити промислову зону, оскільки будинку немає, а склади активно використовуються як технічний підрозділ промислового об`єкта. Не надано належної оцінки і судовому рішенню в адміністративній справі № 810/4638/17, яке набрало законної сили та яким задоволено вимогу про зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що права позивача порушені не лише недотриманням режиму інсоляції належної їй земельної ділянки, а і погіршенням екологічної ситуації від здійснюваних відповідачем фарбувань металевих риштувань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві ОСОБА_3 заперечує проти доводів касаційної скарги ОСОБА_1 та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0244, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , яка є суміжною із земельною ділянкою позивача, що вбачається з державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 415401.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01 червня 2018 року відповідач є власником надвірної будівлі, господарської будівлі під літ. «А», площею 85,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі рішення Виконавчого комітету Бузівської сільської ради, декларації про готовність до експлуатації, зареєстрованої у Департаменті ДАБІ у Київській області від 30 червня 2016 року за № КС 142161820102.

На підставі неодноразових звернень позивачки до ДАБІ Київської області, Бузівської сільської ради, Держсанепідемслужби в Київській області, Державної інспекції сільського господарства в Київській області, Державної екологічної інспекції у Київській області, Головного управління ДСНС України у Київській області було проведено позапланові перевірки на відповідність об`єкта забудови вимогам законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.

Державною екологічною інспекцією у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог природоохороного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 14 квітня 2014 року, в якому зазначено, що при обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 на території присадибної ділянки ОСОБА_3 знаходиться 5 побутових вагонів, 3 металеві контейнери та відкритий склад з металевими конструкціями, частина яких була пофарбована. Крім того, проводились роботи по підготовці металевих конструкцій до фарбування шляхом зняття верхнього шару іржі.

Києво-Святошинське районне управління Головного управління Держсанепідслужби у Київській області листом від 08 травня 2014 року № 458 повідомило про те, що при обстеженні земельної ділянки ОСОБА_3 з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 встановлено, що на території ділянки знаходяться складені пофарбовані металеві конструкції в значній кількості. Біля навісу встановлено тимчасову ширму з плівки, на якій присутні сліди фарби.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 19 червня 2014 року, видано припис від 19червня 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складено протокол від 19 червня 2014 року та винесено постанову від 03липня 2014 року за фактом облаштування ОСОБА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 виробничої бази з виконання лакофарбових робіт металевих конструкцій (побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та влаштовано навіс площею понад 100 кв. м, який не є тимчасовою спорудою).

Державною інспекцією сільського господарства в Київській області складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03 липня 2014 року, в якому за результатами виїзду встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 огороджена капітальним, металевим парканом, територія якої охороняється. Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 облаштував на даній земельній ділянці виробничу базу з фарбування металевих конструкцій. Також, Державна інспекція сільського господарства в Київській області листом від 06жовтня 2014 року повідомила про те, що при візуальному обстеженні земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 підготовчих робіт чи будівельних матеріалів для будівництва житлового будинку не виявлено.

За результатами перевірки звернення ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо надання інформації стосовно пожежі, яка виникла на земельній ділянці громадянина ОСОБА_3 , встановлено, що громадянин ОСОБА_3 влаштував на земельній ділянці виробничу базу з виконання лакофарбових робіт і металевих конструкцій, а саме: побудовано капітальну огорожу, розміщено 3 вагони, 3 контейнери, 2 металеві будинки та навіс.

У травні 2015 року Державна архітектурно-будівельної інспекція України звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2015 року у справі № 826/8091/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2016 року, позов Державної інспекції архітектури та будівництва України задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 надати до Департаменту належним чином завірену копію документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, будівельного паспорта або проектної документації забудови земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 20 грудня 2016 року щодо використання ОСОБА_3 земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства. За результатами розгляду скарги повідомлено про те, що відповідно до генерального плану земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 не передбачена під виробничу зону, розміщення виробничого складу або будь-яких інших будівель.

Комісією Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області складено акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 від 27 квітня 2017 року та встановлено, що використання території земельної ділянки більш схоже на використання під виробничу базу, що активно функціонує.

Посадовими особами Департаменту ДАБІ у Київській областіпроведено позапланову перевірку за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки складено акт від 03 травня 2017 року та у зв`язку з тим, що замовником будівництва ОСОБА_3 виконано будівельні роботи з будівництва господарської будівлі розміром 14,64 м х 12,22 м, а будівельним паспортом передбачено будівництво господарчої будівлі розміром 8,4 м х 12,0 м, встановлено зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного паспорта. Зазначене відхилення від затверджених проектних рішень будівельного пастпорта порушує вимоги статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Надалі складено протокол про адміністративне правопорушеннявід 03 травня 2017 року та видано припис про усуненняпорушеньвід 03травня 2017 року.

Державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Київській області здійснений виїзд на місцезнаходження земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0244 та встановлено нецільове використання зазначеної земельної ділянки, про що складено акт обстеження земельної ділянки від 10 серпня 2017 року.

Висновком експертного дослідження за результатами проведення будівельно-технічного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року встановлено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 фактично розташовані тимчасові будівлі, які застосовуються для забезпечення промислового виробничого процесу будівництва. Зазначені будівлі не є житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами. Земельна ділянка фактично використовується як промислова - склад для зберігання будівельних матеріалів, засобів будівельного виробництва та тимчасових будівель. Фактично існуючі будівлі та споруди не відповідають наявній технічній документації, а саме будівельному паспорту в частині об`єкта будівництва, схеми забудови земельної ділянки, вимог щодо огорожі земельної ділянки та відстані від будівель до межі земельної ділянки.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 810/4638/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 айон, Київська область у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

У зазначеному рішенні установлено що у період 2014-2017 роки до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , були здійснені виїзди вищевказаних інстанцій та встановлено грубі порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки земельна ділянка ОСОБА_3 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , захаращена металевими спорудами, великими вагонами, що складені у вигляді літери «П», вкриті загальним дахом, наявний великий навіс для зберігання металовиробів, по периметру ділянки в значній кількості складовані пофарбовані та ще необроблені й ржаві будівельні риштування; кількістю до 10 штук вагонів-битовок, на які встановлені антени для ТБ; 6 теплових генераторів для просушки стін, газоблок, утеплювач, бетономішалка та інше.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні заявлених ним позовних вимог, у зв`язку з чим Верховний Суд перевіряє оскаржувану постанову апеляційного суду в касаційному порядку лише у цій частині та в межах доводів касаційної скарги.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, а тому, в силу частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, апеляційний суд, установивши факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 , дійшов висновку про задоволення її вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_3 привести огорожу, розташовану на межі земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 у відповідність до пункту 5 вимог до забудови будівельного паспорта від 20 лютого 2015 року № 80, з облаштуванням огорожі висотою 1,6 м, 30 % площі якої повинно бути прозорою, підлягають задоволенню.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 , крім задоволених апеляційним судом вимог, посилаючись на захаращеність земельної ділянки промисловими металевими спорудами, вагонами-контейнерами у вигляді літери «П», що вкриті загальним дахом, великим навісом для зберігання металевих виробів, вагонів-битовок кількістю до десяти штук (як наслідок шум, пил, загазованість, сморід фарб, пожежі), просила прийняти рішення про визнання «надвірної будівлі», що складається з трьох морських контейнерів у вигляді літери «П», розташованих за вказаною адресою (власник ОСОБА_3 ), - об`єктом «рухомого майна» та таким, що відповідає визначенню «рухоме майно» (згідно з пунктом З Національного стандарту № 1» Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року) та не може бути внесеним до декларації та реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки таким не є. Зобов`язати ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта № 80 , виданого 20 лютого 2015 року відділом містобудування і архітектури Києво-Святошинської райдержадміністрації, з переліком вимог до забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки, з урахуванням державного акта на землю № 322240001002502, власник ОСОБА_3 , згідно з висновком експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпгня 2017 року № 14783/17-42, а саме: знесенням «господарської будівлі» як об`єкта рухомого майна - самочинної забудови.

Також позивач просила провести судове дослідження декларації від 30 червня 2016 року № КС 142161820102, виданої на ім`я ОСОБА_3 , видавник - Державною інспекцією архітектури і будівництва в Київській області, з метою виявлення недостовірності даних, внесених відповідачем в декларацію, та запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1492957432224, номер запису про право власності від 20 лютого 2018 року та врахувати висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 30 серпня 2017 року щодо визначення «рухоме майно» та «нерухоме майно», згідно з якими надвірна будівля з трьох морських контейнерів, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_3 класифікується рухомим майном, яке може бути переміщеним без заподіяння йому шкоди, а значить і не може стати об`єктом для внесення до декларації та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За результатами такого дослідження просила винести судове рішення про недостовірність даних, поданих власником ОСОБА_3 в декларацію від 30 червня 2016 року за № КС 142161820102, фактичним даним об`єкта забудови, а саме: площі та внесення об`єкта рухомого майна до державних та дозвільних документів під виглядом об`єктів нерухомого майна.

Такі вимоги заявлено у зв`язку з незгодою позивачки з декларацією від 30 червня 2016 року № КС 142161820102 про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, якою визначено закінченим будівництвом об`єкт - надвірну будівлю, готовим до експлуатації.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

За змістом позовної заяви, спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник, у тому числі, з підстав незгоди позивача ОСОБА_1 з правовим режимом збудованого нерухомого майна на земельній ділянці ОСОБА_3 . Позивач просить суд визнати таке майно рухомим, а також не погоджується з розмірами збудованого нерухомого майна, яке вона вважає рухомим, на земельній ділянці ОСОБА_3 .

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що вимоги позивача про визнання «надвірної будівлі» об`єктом «рухомого майна» є неналежним способом захисту та чинним законодавством не передбачено скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації і внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду про визнання «надвірної будівлі» об`єктом «рухомого майна», а отже, відповідні позовні вимоги не відповідають ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будiвельного паспорта № 80 , виданого 20 лютого 2015 року вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської райдержадміністрації, з переліком вимог до забудови земельної дiлянки та схеми забудови земельної дiлянки, шляхом знесення господарської будівлі, приведення до норм мінімально допустимої відстані від об`єкта - господарської будівлі - до меж земельної ділянки - 4 м, оскільки існуюча відстань - 1,27 м - недопустима в зв`язку з високою пожежонебезпекою даної споруди (фарби, кисень та газ у балонах та інші горючі матеріали), знесенням промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук - вагони-битовки, як незареєстрованих та відсутніх у схемi забудови земельної дiлянки будiвельного паспорта № 80 вiд 20 лютого 2015 року, виданого вiддiлом мiстобудування i архiтектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Проте, вирішуючи спір у частині зазначених позовних вимог, суд апеляційної інстанції не врахував таке.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право (частина друга статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 50 Конституції України зазначено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України та частини п`ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (частина перша статті 104 ЗК України).

Частиною першою статті 91 ЗК України, зокрема, передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 91 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив) (частини перша та друга статті 103 ЗК України).

Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Під час розгляду справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції установив факт грубого порушення режиму інсоляції земельної ділянки ОСОБА_1 та виходив із того, що позивачем доведено порушення його прав, як користувача земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги не лише порушенням її прав як користувача земельної ділянки з підстав порушення режиму інсоляції, а посилалася і на порушення відповідачем правил добросусідства, порушення її прав на безпечне довкілля у зв`язку з розміщенням на суміжній земельній ділянці виробничої бази по фарбуванню металевих конструкцій, також вказувала про порушення правил протипожежної безпеки. Вказувала не лише на порушення її прав землекористувача, а і як власника будинку, який розміщений на належній їй земельній ділянці.

Апеляційний суд погодився з доводами позивача, що дихати жахливим смородом фарб, чути нестерпний шум, потерпати від пожеж, це неподобство, проте констатував відсутність доказів на підтвердження порушення її прав.

Враховуючи, що підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав, тому при вирішенні спору у цій справі суд мав встановити, в чому саме полягають такі порушення прав ОСОБА_1 , яка в свою чергу надала відповідні докази, якими, вважала, що підтверджується порушення її прав.

В обґрунтування заявлених вимог позивач подала суду докази, які містяться у матеріалах справи, та посилалась на те, що на суміжній земельній ділянці ОСОБА_3 облаштував виробничу базу по фарбуванню металевих конструкцій, здійснює діяльність по виконанню лакофарбних робіт, що земельна ділянка використовується ОСОБА_3 не за цільовим призначенням, а розташовані ним будівлі використовуються для забезпечення промислового виробничого процесу, зокрема зберігання засобіві будівельного виробництва, існуючі будівлі і споруди не відповідають наявній технічній документації, в тому числі щодо відстані будівель до межі земельної ділянки.

При цьому є таке, що набрало законної сили, рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 810/4638/17, яким зобов`язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області забезпечити контроль по приведенню фактичних даних об`єктів забудови, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідність до вимог забудови земельної ділянки та схеми забудови земельної ділянки будівельного паспорту від 20 лютого 2015 року № 80, виданого відділом містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Встановивши лише факт порушення відповідачем режиму інсоляції під час установлення паркану та не надавши правового обґрунтування доводам позивача щодо наявності у неї перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, використання ОСОБА_3 належної йому земельної ділянки не за цільовим призначенням та порушення останнім вимог добросусідства, апеляційний суд допустив неповноту у з`ясуванні обставин справи.

Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази в їх сукупності та дійшов передчасного висновку про недоведеність порушення прав позивача як землекористувача.

У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 12 89 263 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин, не перевірив усіх доводів сторін і не надав належної правової оцінки поданим ними доказам, не сприяв всебічному й повному з`ясуванню дійсних обставин справи, що мають юридичне значення для її вирішення, допустив неповноту у з`ясуванні таких обставин.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору в частині зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ним на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в частині вимог про зобов`язання ОСОБА_3 привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ним на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій в кількості 10 штук. Справа у цій частині підлягає передачі до апеляційного суду на новий розгляд.

Верховним Судом враховано тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

В іншій частині постанова апеляційного суду відповідає вимогам законності і обґрунтованості, у зв`язку з чим, відповідно до статті 410 ЦПК України, Верховний Суд залишає її без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, то розподіл судових витратВерховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 409, 410 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 здовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року скасувати в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобов`язання привести об`єкти забудови у відповідність до будівельного паспорта та схеми забудови земельної ділянки, приведення до норм мінімально допустимої відстані від господарської будівлі до меж земельної ділянки, а також знесення розміщених ним на земельній ділянці промислових споруд з полегшених конструкцій.

Справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк