Постанова
Іменем України
29 січня 2019 року
м. Київ
справа № 369/2769/16-ц
провадження № 61-10899св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Київобленерго»,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Екожитлосервіс», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Брест-Литовське»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Волохова Л. А., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - ПАТ «Київобленерго») про визнання договору укладеним.
Позовна заява мотивована тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . 31 липня 2014 року він звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на постачання електричної енергії до його квартири, що відповідає типовому договору. В укладенні такого договору ПАТ «Київобленерго» йому відмовило через наявність неврегульованих відносин між ТОВ «Екожитлосервіс» (балансоутримувач) та ОСББ «Брест-Литовське» та приведення схеми внутрішнього електропостачання житлових будинків по квартирного обліку та засобів обліку на загально-будинкові потреби відповідно до нормативно-технічної документації. Вважає таку відмову неправомірною, такою, що порушує його права як споживача послуг.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача укласти з ним договір на користування електричною енергією.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано укладеним договір «Про постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_1 » між ОСОБА_1 та ПАТ «Київобленерго» відповідно до типового договору про користування електричною енергією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення».
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ухиляється від укладення договору, не надає позивачу типового договору щодо користування електричною енергією, тому право підлягає судовому захисту у спосіб, обраний позивачем, тобто шляхом визнання договору укладеним відповідно до Типовому договору про користування електричною енергією, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Київобленерго» відхилено, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Київобленерго», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково мотивували свої рішення відмовою відповідача від укладення договору користування електричною енергією на підставі типового договору, посилаючись на наявність існуючого договору постачання електричної енергії, укладеного з ТОВ «Екожитлосервіс».
ПАТ «Київобленерго» мотивувало неможливість укладення договору з позивачем з підстав невиконання останнім вимог законодавства України в сфері електроенергетики, що стосується обов`язку споживача надати необхідний перелік документів для погодження сторонами істотних умов договору. Так ПАТ «Київобленерго» роз`яснило ОСОБА_1 порядок укладання договору про користування електроенергією та вказало на обов`язкову наявність проекту внутрішнього електропостачання будинку для визначення технічної можливості та дозволеної величини потужності. Зазначене вище узгоджується з вимогами Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357. Висновки судів про те, що введення багатоквартирного житлового будинку в експлуатацію саме по собі є підставою для укладання договорів користування електричною енергією, є помилковими, оскільки не передбачає доведення до ПАТ «Київобленерго» інформації щодо технічних характеристик електромережі, а також величини дозволеної до використання потужності на кожну квартиру в межах загальної дозволеної потужності, які є необхідними для визначення істотних умов договору про користування електричною енергією. Крім того, на момент вирішення цього спору постачання електричної енергії до житлового будинку по АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира позивача, здійснювалось ТОВ ««Екожитлосервіс» відповідно до укладеного з ПАТ «Київобленерго» договору. Точка продажу електроенергії згідно з актом розмежування балансової належності розташована на ПС 110/10 кВт «Жуляни» та належить ТОВ «Екоінвестбуд» (забудовник), яке до участі у справі залучено не було.
Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2016 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ПАТ «Київобленерго» та вважав їх необґрунтованими. Зокрема вказував на відсутність у чинному законодавстві України норми про те, що саме на споживача покладається обов`язок виготовити та надати проект внутрішнього електропостачання житлового будинку із розбивкою дозволеної до використання потужності на загальнобудинкові потреби та на кожну квартиру в межах дозволеної потужності. Позивач обрав спосіб захисту, який передбачено положеннями статті 16 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ПАТ «Київобленерго» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року, витребувано матеріали цивільної справи № 369/2769/16-ц із Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цивільну справу № 369/2769/16-ц передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Київобленерго», треті особи: ТОВ «Екожитлосервіс», ОСББ «Брест-Литовське», про визнання договору укладеним призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 26 березня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності від 13 травня 2010 року № 26101945.
30 грудня 2009 року інспекцією Державною архітектурно-будівельною інспекією у Київській області видане свідоцтво про відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм та правил № 10001059 на будинок АДРЕСА_1 .
У липні 2014 року ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 звернувся до ПАТ «Київобленерго» із заявою про укладення договору на користування електроенергією.
13 серпня 2014 року на адресу позивача ПАТ «Київобленерго» надіслало відповідь, відповідно до якої, для укладання договору на користування електроенергією необхідно щоб балансоутримувач будинку надав списки мешканців цього житлового будинку встановленого зразка до договірного відділу постачальника, копію проекту внутрішнього електропостачання з розподілом дозволеної потужності для житлових та нежитлових приміщень житлового будинку, тощо.
Таким чином, відповідачем було відмовлено позивачу в укладенні договору.
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.
Щодо розгляду спору по суті
Підстави для укладення договору користування електроенергією
Статтями 3 6 203 626 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Загальний порядок укладання, зміни і розірвання договору регулюється главою 53 ЦК України.
Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір повинна містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Відносини з приводу укладання договору на постачання електричної енергії та відносини з приводу її споживання регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - Правила № 1357), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (у редакції постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17 жовтня 2005 року № 910).
Положення Закону України «Про електроенергетику» передбачають, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері електроенергетики здійснюються виключно на договірних засадах й визначають права та обов`язки споживача та виконавця вказаних послуг.
Пунктом 3 Правил № 1357 визначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією (додаток 1) і укладається на три роки.
Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, об`єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору про користування електричною енергією.
Відповідно до пункту 4 Правил № 1357 у договорі обов`язково зазначається величина потужності, яка визначається виходячи з потужності наявних у споживача струмоприймачів. При цьому загальна потужність не може бути вищою за потужність, передбачену технічними умовами чи технічними характеристиками електромережі споживача.
Споживач може внести пропозиції щодо зміни зазначеної у договорі величини електричної потужності. У разі відмови енергопостачальник надає споживачеві обґрунтовану письмову відповідь.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені як додаток до Правил № 1357.
Вищевикладене вказує на те, що обов`язок споживача укласти договір на надання послуг з електропостачання відповідає зустрічному обов`язку виконавця (постачальника електричної енергії) підготувати та укласти зі споживачем договір на надання послуг з електропостачання визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відмова постачальника послуг від розробки проекту договору та його укладення в такому разі суперечитиме вимогам частини третьої статті 6 та статтям 627 630 ЦК України, статті 26 Закону України «Про електроенергетику».
Разом із тим заслуговують на увагу доводи касаційної скарги ПАТ «Київобленерго», про те, що позивачем не дотримано встановленої законом процедури для укладення окремого договору про користування електроенергією.
Договірні відносини у сфері постачання електроенергії мають свої особливості, що пов`язано зі специфікою предмету договору та обумовлює спеціальний порядок його укладання. Особливістю договору електропостачання є покладення на споживача додаткових обов`язків, які пов`язані з необхідністю дотримуватись передбаченого договором режиму споживання електроенергії; забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичних мереж та справність приладів і устаткування, що використовуються у процесі споживання електричної енергії.
При вирішенні справи суди попередніх інстанцій не застосували нормативно-правовий акт, який підлягав до застосування, а саме: Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28 липня 1996 року № 28 (далі - Правила № 28), який в частині, що регламентує особливості постачання електричної енергії для населених пунктів, поширюється на усіх споживачів без винятку (пункт 1.1. Правил № 28).
Відповідно до пункту 12.5 Правил № 28 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі виходу із складу населеного пункту або прийняття відповідного рішення органом управління населеного пункту споживач населеного пункту або фізична особа, електроустановки якої приєднані до технологічних електричних мереж населеного пункту, для користування електричною енергією має право: змінити у встановленому порядку схему електропостачання та приєднати належну йому електроустановку до електричних мереж електропередавальної організації.
Відповідно до пункту 12.6 Правил № 28 договір про користування електричною енергією на території населеного пункту може бути укладений у разі виконання таких умов: 1) особа, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, та населений пункт не мають боргів за електричну енергію перед населеним пунктом та постачальником електричної енергії відповідно; 2) технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка особи, яка має намір набути статусу споживача на території населеного пункту, відповідає вимогам нормативно-технічних документів; 3) особою, яка має намір набути статус споживача на території населеного пункту, створені технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, а також для виконання відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого цими Правилами порядку.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 , який має намір укласти самостійно без участі посередника - ТОВ «Екожитлосервіс» договір про користування електричною енергією, дотримався передбачених пунктами 12.5, 12.6 Правил № 28 умов, які є необхідними для укладення окремого договору, зокрема змінив схему електропостачання з метою приєднати належну йому електроустановку до електричних мереж електропередавальної організації, не надав ПАТ «Київобленерго» відомості про те, що технічний стан розрахункового засобу обліку, яким обладнана електроустановка, належна йому, відповідає вимогам нормативно-технічних документів, а також про те, що, він створив технічні можливості щодо забезпечення безперешкодного доступу представників постачальника електричної енергії, підприємства, що здійснює передачу електричної енергії, до власних електричних установок для контролю за рівнем споживання електричної енергії, для виконання відключення та обмеження споживання.
Для укладення договору між енергопостачальником і споживачем останній зобов`язаний виконати технічні умови, які відповідно до пункту 2 Правил № 1357 є документом, що видається споживачу енергопостачальником і містить перелік технічних вимог, які необхідно виконати для приєднання електроустановок нового споживача до електромережі, реконструкції діючих електроустановок споживача або зміни категорії надійності електропостачання споживача. Надання технічних умов є платною послугою. Для кожного споживача повинні бути встановлені прилади обліку, які відповідно до вимог пункту 8 Правил № 1357 мають бути придбані, встановлені, підключені енергопостачальником, а їх вартість та вартість послуг з встановлення оплачена.
При цьому колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 категорично заперечує той факт, що саме на нього відповідач покладає обов`язок вчинити такі дії та надати відповідні документи.
Така позиція позивача і стала підставою для відмови йому ПАТ «Київобленерго» в укладенні договору про постачання електричної енергії, який відповідає типовому договору.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не виконав необхідні технічні вимоги, що мають передувати укладенню договору на постачання електроенергії, то його позов не може бути задоволений.
Колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права на укладення з ПАТ «Київобленерго» зазначеного вище договору після виконання ним технічних умов, передбачених пунктом 2 Правил № 1357.
При цьому позивачеві роз`яснюється, що в разі невиконання постачальником електричної енергії зобов`язання з укладення договору про постачання електричної енергії, який відповідає типовому договору, таке право підлягає захисту судом на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України шляхом зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 757/45133/15-ц (провадження
№ 14-114цс18).
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2016 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання договору укладеним відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк