Постанова

Іменем України

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 369/4180/21

провадження № 61-6766св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., Акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі - АТ «Кредит Європа Банк»), у якій просила:

визнати дії виконавця щодо прийняття до провадження виконавчого листа № 2-59/11, виданого 12 червня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, неправомірними;

зобов`язати виконавця скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 64114277 від 13 січня 2021 року;

зобов`язати виконавця скасувати постанову у виконавчому провадженні № 64114277 від 13 січня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

зобов`язати виконавця скасувати постанову у виконавчому провадженні

№ 64114277 від 13 січня 2021 року про арешт майна боржника;

зобов`язати виконавця винести постанову про повернення виконавчого листа № 2-59/11, виданого 12 червня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, АТ «Кредит Європа Банк».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня

2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних постанов приватний виконавець діяв відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погодившись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року заявниці поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема, для надання доказів на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявниці на підставі частини другої статті 357 ЦПК України.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху 31 травня 2022 року о 10 год. 03 хв. направлена на офіційну електронну адресу представника заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначена в апеляційній скарзі, а тому вважається врученою. Останнім днем строку для виконання вимог ухвали суду є 06 червня 2022 року.

Проте лише 13 червня 2022 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 шляхом поштового направлення подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав докази сплати судового збору.

Максимальний строк на усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 10 червня 2022 року. Заяву про усунення недоліків апеляційної скарги подано 13 червня 2022 року та клопотання про поновлення пропущеного строку не заявлено.

Оскільки у встановлений законом строк недоліки апеляційної скарги не було усунуто, суд визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув її заявниці.

При цьому доводи заявниці про те, що ухвала суду про усунення недоліків, яка направлена на електронну адресу, прочитана адресатом 08 червня 2022 року, а належним чином засвідчена копія ухвали отримана під розписку в приміщенні суду 13 червня 2022 року апеляційний суд не взяв до уваги, вказавши, що відповідно до звіту про направлення електронної кореспонденції представник ОСОБА_2 копію ухвали отримав 31 травня 2022 року.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

18 липня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що повертаючи апеляційну скаргу заявниці з підстав, передбачених частиною другою статті 257 ЦПК України, апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), та у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 369/5101/19, від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18.

Заявниця посилається на те, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі. Неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк.

Направляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу представника заявниці, апеляційний суд не переконався чи є вказана адреса офіційною, чи буда вона використана при реєстрації електронного кабінету.

При цьому суд не врахував, що згідно з частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами у паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга містить реквізити як електронної, так і поштової адрес як ОСОБА_1 , так і її представника, однак копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не була направлена на жодну із зазначених у скарзі поштових адрес. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 заявляла вимогу про надіслання копій ухвалених судових рішень лише на електронну адресу.

Судом апеляційної інстанції обмежено право заявниці на апеляційне оскарження судового рішення, гарантоване Конституцією України.

Інші учасники справи правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу не скористалися

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що уквітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., АТ «Кредит Європа Банк».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня

2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні скарги.

Не погодившись з указаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема просила поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року заявниці поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема для надання доказів на підтвердження сплати судового збору.

Копія вказаної ухвали 31 травня 2022 року о 10 год. 03 хв. була направлена на електронну адресу представника заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зазначена ним в апеляційній скарзі.

Згідно з наявною у матеріалах справи розпискою належним чином засвідчена копія ухвали суду від 25 травня 2022 року отримана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у приміщенні апеляційного суду 13 червня 2022 року.

13 червня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 шляхом поштового направлення подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав докази сплати судового збору.

17 червня 2022 року вказана заява була зареєстрована апеляційним судом.

21 червня 2022 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року повернуто заявниці на підставі частини другої статті 357 ЦПК України у зв`язку з не усуненням у встановлений строк недоліків апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Згідно із частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд визначив для усунення недоліків строк у п`ять днів з дня отримання ухвали від 25 травня 2022 року.

Згідно з частинами п`ятою-сьомою статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18), на яку міститься посилання в касаційній скарзі, наголошено на тому, що повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі.

Відповідно до частини одинадцятої статті 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Справа, яка переглядається у порядку касаційного провадження, розглядалася судом першої інстанції по суті за матеріалами в паперовій формі.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 чи її представник ОСОБА_2 заявляли вимогу про надіслання копій ухвалених судових рішень лише на електронну адресу представника.

Зі змісту апеляційної скарги суду апеляційної інстанції було відомо адресу місця проживання як ОСОБА_1 , так і її представника. За таких обставин порядок надсилання судової кореспонденції, зокрема ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, полягає саме у використанні засобів поштового зв`язку з обов`язковим надсиланням рекомендованого листа з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У матеріалах справи відсутні докази отримання представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 поштового відправлення від Київського апеляційного суду, як і відсутні докази надсилання апеляційним судом ухвали від 25 травня 2022 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сам по собі факт, що апеляційний суд надсилав ОСОБА_1 в особі її представника кореспонденцію на електронну адресу, зазначену в апеляційній скарзі, яку підписано адвокатом Стрикалем О. В., а саме на електронну адресу НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як представником зазначено і місце його проживання, не може вважатися підставою для повернення апеляційної скарги.

Неотримання особою, яка подала апеляційну скаргу, копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення цією особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк, та, як наслідок, усунення особи від права на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного суду від 28 липня 2021 року у справі № № 756/18099/13-ц (провадження № 61-4978св21).

Крім того, у доданому до матеріалів справи повідомленні про відправлення ухвали суду на електронну адресу заявника відсутнє повідомлення про прочитання адресатом цього листа, тобто апеляційний суд достовірно не пересвідчився в отриманні заявником ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2021 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху.

У матеріалах справи також відсутні докази направлення апеляційним судом кореспонденції представнику ОСОБА_1 у порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, оскільки фіксація отримання представником заявниці ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху відсутня.

Оцінка дій особи, яка подала до суду апеляційну скаргу, та (або) дій її представника на предмет добросовісної реалізації процесуальних прав можлива лише після дотримання судом відповідних вимог цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з наявною у матеріалах справи розпискою належним чином засвідчена копія ухвали апеляційного суду від 25 травня 2022 року отримана представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у приміщенні суду 13 червня 2022 року.

13 червня 2022 на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 шляхом поштового направлення подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додав докази сплати судового збору.

Враховуючи наведене, застосовуючи до поданої апеляційної скарги наслідки, встановлені частиною другою статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у встановлений судом строк (п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду від 25 травня 2022 року) не виконала вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виявив надмірний формалізм і непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, за наявності доказів усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її заявникові.

Колегія суддів вважає, що повернення апеляційної скарги із зазначених підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права останньої на доступ до суду, що, з огляду на положення статті 6 Конвенції, є неприпустимим.

Таким чином, судом апеляційної інстанції порушено порядок направлення копії судового рішення у справі та відповідно передчасно застосовано наслідки, визначені частиною другою статті 357 ЦПК України щодо повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 369/13653/18 (№ 61-7375св21), від 26 травня 2021 року у справі № 756/13917/19 (провадження № 61-5105св21), від 22 квітня 2020 року у справі № 355/1280/17 (провадження № № 61-41277св18), що свідчить про сталість судової практики при вирішенні вказаного процесуального питання.

Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою те, що з практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до практики ЄСПЛ на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голднер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, пункт 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та дотримуватися пропорційності між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі «Герен проти Франції» від 29 липня 1998 року, § 37, рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Крім того, у рішенні у справі «Воловік проти України» від 6 грудня 2007 року (заява № 15123/03) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (рішення у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі» від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, п. 62).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

За таких обставин ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Сердюк Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук