Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 369/6262/16-ц
провадження № 61-12907св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Київське лісове господарство,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Київська обласна державна адміністрація,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року, у складі колегії суддів: Гуля В. В., Іванової І. В., Сліпченка О. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Київська обласна державна адміністрація, про розірвання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, зобов`язання повернути лісову ділянку у придатному для використання стані, демонтувавши установлений паркан.
Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07 вересня 2012 № 366 виділено ОСОБА_1 лісову ділянку площею 18,2 га у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал НОМЕР_12 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво- Святошинського району Київської області.
На підставі зазначеного розпорядження між ОСОБА_1 та ДП «Київське лісове господарство» укладено договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 № 16 (далі - договір) який зареєстровано в Київському обласному та по м. Києву управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами вчинено запис 07 вересня 2012 № 30.
Згідно з пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного договору ОСОБА_1 надано
у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділах НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство», яка знаходиться
в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинсько району Київської області без вилучення її у постійного землекористувач
(ДП «Київське лісове господарство») та без зміни цільового призначення.
Відповідно до умов договору (пункти 4.3.3, 4.4.1) ОСОБА_1 зобов`язаний дотримуватись норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці і має право використовувати вказану лісову ділянку відповідно до умов Договору та діючого законодавства України.
Однак, в порушення умов цього договору та вимог законодавства ОСОБА_1 огородив вказану лісову ділянку парканом, складеним із бетонних конструкцій, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16 квітня 2014 та судовими рішеннями у справі № 369/3941/14-ц.
Відповідно до статей 18 20 ЗК України, пункту 64 Правил використання корисних властивостей лісів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 14 серпня 2012 року № 502, зареєстрованого у Мін`юсті
5 вересня 2012 року за № 1536/21848 (далі - Правила № 502), спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів), якими у спірних правовідносинах є, відповідно, Київська обласна державна адміністрація (стаття 8 Лісового кодексу України) та ДП «Київське лісове господарство».
ОСОБА_1 , який не набув в установленому порядку статусу суб`єкта підприємницької діяльності, як особа, яка не може здійснювати господарську діяльність, в порушення вказаних вимог законодавства, не маючи права зводити тимчасові будівлі та споруди на спірній лісовій ділянці, звів на ній бетонний паркан вистою 3,3 м, який встановлено на фундаменті залізобетонного блоку типу «стакан», будівництво якого здійснено на глибину 70 см, що суперечить самій правовій природі та меті використання спірної лісової ділянки.
Посилаючись на порушення відповідачем, як тимчасовим користувачем лісовою ділянкою, істотних умов договору, вимог статей 20 24 74 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та Правил № 502, прокурор просив розірвати договір довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 року № 16, який укладено між ОСОБА_1 та ДП «Київське лісове господарство». Зобов`язати ОСОБА_1 повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 18,2 га, яка розташована у виділах НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 Приміського лісництва та знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області у придатному для використання стані, демонтувавши установлений ним паркан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області, у складі судді Ковальчук Л. М., від 08 листопада 2017 року керівнику Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави
в особі державного підприємства «Київське лісове господарство» відмовлено
у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю належними та допустимими доказами обґрунтованості заявлених позовних вимог. Докази надані прокурором в цій справі, вже були предметом дослідження в іншій цивільній справ № 369/3941/14-ц, під час розгляду якої суди не встановили порушення відповідачем умов договору про довгострокове тимчасове користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення, зокрема, пошкодження саме відповідачем лісових насаджень та встановлення капітального бетонного паркану, а тому ці обставини відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції чинній на час розгляду справи) доказуванню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області
в інтересах держави в особі ДП «Київське лісове господарство».
Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 року № 16, укладений між ОСОБА_1 та
ДП «Київське лісове господарство».
Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 18,2 га, яка розташована у виділах під номерами НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 приміського лісництва та знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області
у придатному для використання стані, демонтувавши установлений ним паркан. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 вчинив дії, які свідчать про порушення ним умов договору, а саме без здійснення господарської діяльності як суб`єкт господарювання на спірній лісовій ділянці здійснив будівництво постійної споруди - паркану, що позбавило постійного землекористувача - ДП «Київське лісове господарство» отримати очікуване при укладенні договору, зокрема, досягнення рекреаційних цілей (організація місця відпочинку) тощо. ОСОБА_1 всупереч істотним умовам Договору та статтям 20 24 74 ЛК України та Правил № 502, зведено паркан з бетонних конструкцій та обмежено вільний доступ громадян до спірної лісової ділянки, що
є порушенням конституційних прав громадян і користування природними об`єктами. Порушення тимчасовим лісокористувачем зазначених вимог
є істотними та одночасно є підставою для розірвання оспорюваного договору.
Аргументи учасників справи
У березні 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував та по іншому переглянув обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 369/3941/14-ц, що має преюдиційне значення для цієї справи. За наявності рішення
в зазначеній справі, що набрало законної сили, замість закриття провадження
у справі, що переглядається, ухвалив нове рішення без врахування тотожності сторін у справі, предмету та підстав позову. Апеляційний суд порушив процесуальні норми щодо права на справедливий та неупереджений судовий розгляд, принцип рівності сторін та правила оцінки доказів. Крім того, апеляційним судом не спростовано доводів відповідача про відсутність факту заподіяння шкоди його діями у зв`язку з порушенням умов договору. Також суд неправильно обрахував суму судових витрат, які підлягають стягненню
з відповідача. Крім того, висновки апеляційного суду щодо обов?язковості набуття відповідачем статусу суб?єкта господарювання, істотності порушення умов договору та лісового законодавства зроблені з порушенням норм матеріального права.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив прокуратури Київської області на касаційну скаргу, в якому вона вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
У серпні та вересні 2018 року до Верховного Суду надійшли відповідь на відзив на касаційну скаргу та доповнення до неї представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в яких він зазначає на те, що ОСОБА_1 умови договору та закону порушені не були, заперечення прокурора безпідставні та надумані, а оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з численнями порушеннями норм матеріального та процесуального права. Тому просить задовольнити вимоги касаційної скарги.
Рух справи
07 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі;відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії та виконання оскарженої постанови.
17 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні повторного клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії та виконання оскарженої постанови.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року відмовлено заступнику Генерального прокурора України у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні за участі прокурора; відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи; справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
11 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
30 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні повторного клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії та виконання оскарженої постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 07 вересня
2012 року № 366 «Про виділення лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування гр. ОСОБА_1 » відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 18 67 74 ЛК України, постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», враховуючи погодження постійного лісокористувача-державного підприємства «Київське лісове господарство» від 16 травня 2012 року № 02-351, Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16 травня 2012 року
№ 01-04/714, вирішено:
1. Виділити громадянину ОСОБА_1 лісову ділянку площею 18,2000 га
у довгострокове тимчасове користування терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, що знаходиться у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал НОМЕР_12 Приміського лісництва) та розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;
2. Установити, що лісова ділянка, зазначена у пункті 1 цього розпорядження, виділена без вилучення її у постійного лісокористувача-ДП «Київське лісове господарство» та без зміни цільового призначення;
3. Громадянину ОСОБА_1 : 3.1. Укласти з постійним лісокористувачем
ДП «Київське лісове господарство» договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою; 3.2. Зареєструвати в Київському обласному управлінні лісового та мисливського господарства укладений з постійним лісокористувачем ДП «Київське лісове господарство» договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою; 3.3. Приступити до використання лісової ділянки після підписання договору, зазначеного у пункті 3.1. цього розпорядження, та його реєстрації.
07 вересня 2012 року між Державним підприємством «Київське лісове господарство» і ОСОБА_1 укладений договір № 16 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, відповідно до умов пункту 1.1. якого ДП «Київське лісове господарство» виділяє, а ОСОБА_1 приймає
у довгострокове тимчасове користування лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у виділі НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6,НОМЕР_7,НОМЕР_8,НОМЕР_9,НОМЕР_10,НОМЕР_11 кварталу
НОМЕР_12 Приміського лісництва, ДП «Київське лісове господарство», яка знаходиться в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області без вилучення її у постійного користувача ДП «Київське лісове господарство» та без зміни її цільового призначення.
Відповідно до умов пунктів 1.2., 1.3. договору загальна площа лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього договору, становить 18,2 га відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування. Особливості лісової ділянки, які можуть вплинути на її використання, відсутні.
Згідно з пунктом 2.1. цей договір укладено терміном на 49 років до 07 вересня 2061 року.
Згідно з пунктом 4.2. Договору ДП «Київське лісове господарство» має право контролювати використання ОСОБА_1 лісової ділянки відповідно до умов цього договору, а у випадку одержання інформації про порушення цього Договору-вжити заходів для їх усунення; вжити заходів до припинення використання лісової ділянки, вказаної в п. 1.1. цього Договору, у разі припинення дії цього Договору.
Відповідно до пункту 4.3. вказаного Договору ОСОБА_1 зобов`язаний використовувати лісову ділянку, вказану в пункті 1.1. цього Договору, тільки відповідно до цільового призначення та на умовах цього Договору; дотримуватися норм лісового, екологічного, земельного законодавства України, протипожежних, санітарних правил, а також правил техніки безпеки та охорони праці; допускати представника ДП «Київське лісове господарство» з метою перевірки умов використання лісової ділянки відповідно до цього договору; виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України.
У пункті 4.4. вказаного договору визначено, що ОСОБА_1 має право: 4.4.1. Використання вказаної лісової ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей у відповідності до умов цього договору та діючого законодавства України; 4.4.2. Інші права, передбачені чинним законодавством України.
Згідно умов пункту 11.4. договору його дія достроково припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження лісової ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених чинним законодавством України.
Прокурором було надано копію заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка адресована Директору ДП «Київське лісове господарство» Рибаку Р. В., з проханням погодити Робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та надати дозвіл на встановлення тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до Робочого проекту.
18 липня 2013 року на заяву ОСОБА_1 від 17 липня 2013 року директором ДП «Київський лісгосп» Рибак Р.В. було надано відповідь № 01-531, в якій повідомлено ОСОБА_1 , як користувачу лісової ділянки згідно Договору
про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 року № 16, що ДП «Київське лісове господарство» погоджує робочий проект тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (Шифр: 12-06/13) та надає дозвіл на встановлення тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, Київської області, відповідно до робочого проекту.
12 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СТС-Генпідряд» укладений договір на виконання робіт по виготовленню і поставці залізобетонної огорожі.
Згідно робочого проекту тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (шифр : 12-06/13), який виконаний ТОВ «ПОРТАЛГРУП» на підставі ліцензії серії АВ № 588895, проект містить відомості креслень, ситуаційний план з розташування тимчасової огорожі, схему розташування тимчасової огорожі, деталі огорожі.
В акті перевірки, проведеної 16 квітня 2014 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області встановлено факт будівництва на лісовій ділянці у виділах НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району, наданій у довгострокове тимчасове користування для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей ОСОБА_3 , капітального паркану з бетонних конструкцій та часткове пошкодження лісових насаджень (дерев).
Згідно із висновком експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження від 13 жовтня 2014 року № 33/50-14 існуюча огорожа, яка фактично встановлена у виділах НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»
в адміністративних межах Дмитрівської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідає робочому проекту тимчасової огорожі лісової ділянки. Огорожа є тимчасовою, може бути переміщена без її знецінення, зміни функціонального призначення і технічних показників.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від
18 лютого 2015 року у задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено. Судом зазначено, що не встановлено коли, при яких обставинах і ким саме була розширена грунтова дорога і квартальні просіки, пошкоджені лісові насадження (дерева). Зазначені обставини не були встановлені і уповноваженими представниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення перевірки і складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 16 квітня 2014 року б/н. В акті перевірки від 16 квітня 2014 року б/н зроблено посилання на лист ДП «Київське лісове господарство» № 02-281 від 16 квітня 2014 року, у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_1
і ОСОБА_6 по периметру земельних лісових ділянок встановлена огорожа з бетонних плит на фундаменті стаканного типу, розширено квартальні просіки з 4 до 10 метрів по периметру огорожі. Проте, вказаний лист постійного лісокористувача, адресований начальнику управління представництва захисту інтересів громадян та держави у суді прокуратури Київської області містить лише інформативний характер. Обставини, про які зазначає ДП «Київське лісове господарство» у згаданому листі, мали бути підтверджені представниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області під час проведення відповідної перевірки, що зроблено не було. Отже, докази по справі, які були надані позивачем, не підтверджують того факту, що саме відповідачем після укладання договору про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 року № 16, була розширена грунтова дорога і квартальні просіки з 4 до 10 метрів, а також пошкоджено лісові насадження (дерева).
Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2015 року у справі
№ 363/3941/14-ц рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Заступника прокурора Київської області задоволено. Розірвано договір про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою від 07 вересня 2012 року № 16, укладений між ДП «Київське лісове господарство» та ОСОБА_7 .. Повернуто ДП «Київське лісове господарство» лісову ділянку площею 18,2 га, яка розташована у виділах НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10, НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 Приміського лісництва в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
09 вересня 2015 року рішення апеляційного суду Київської області від 07 квітня 2015 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 лютого 2015 року, яким у задоволенні позову заступника прокурора Київської області відмовлено, залишено без змін. Ухвала суду касаційної інстанції мотивовано тим, що відповідно до пунктів 5.6, 6.4. Правил при використанні корисних властивостей лісів не допускається пошкодження лісових насаджень, рослинного покриву та грунтів, засмічення та забруднення виділеної лісової ділянки та прилеглої до неї території. Спорудження тимчасових будівель і споруд, у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів). Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 березня 2014 року № А 44/170, серед іншого, встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена парканом, складеним із бетонних конструкцій. Листами ДП «Київське лісове господарство» від 27 березня 2013 року № 02-235 та № 02-237 відповідно до пункту 4.3.3. договорів від 07 вересня 2012 року та від 01 серпня 2012 року № 197 про довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою з метою забезпечення утримання лісових ділянок в належному санітарному стані, недопущення їх засмічення побутовими та промисловими відходами у майбутньому гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зобов`язано провести роботи з прибирання та вивезення побутових відходів та за рахунок власних коштів встановити паркан по периметру території лісових ділянок. При цьому зазначено, що пунктом 2 статті 20 ЛК України передбачено право зведення тимчасових будівель та споруд, необхідних для ведення господарської діяльності за погодженням із власниками лісів та простійними лісокористувачами. Відомості про погодження встановлення капітального бетонного паркану відсутні.
Згідно висновку судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Лемешко А. В. від 22 вересня 2016 року № 19/12-3/100, огорожа яка встановлена на межі лісових ділянок, розташованих у виділах НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 та виділах НОМЕР_13-НОМЕР_6, НОМЕР_14-НОМЕР_15 кварталу
№ 32 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»
в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за своїми фактичними технічними характеристиками та конструктивними рішеннями відноситься до постійних споруд. Запроектовані огорожі в робочому проекті Тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, шифр: 12-06/13, за своїми технічними характеристиками та конструктивними рішеннями відносяться до постійних споруд. Фактично встановлена на межах лісових ділянок, розташованих
у виділах НОМЕР_3-НОМЕР_7, НОМЕР_8-НОМЕР_11 кварталу НОМЕР_12 та виділах НОМЕР_13-НОМЕР_6, НОМЕР_14-НОМЕР_15 кварталу
№ 32 Приміського лісництва ДП «Київське лісове господарство»
в адміністративних межах Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, огорожа не відповідає запроектованій огорожі
в робочому проекті Тимчасової огорожі лісової ділянки, яка розташована на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, шифр: 12-06/13, розробленому ТОВ «Порталгруп».
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
У статті 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством
і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства
в лісових ресурсах.
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб (стаття 6 ЛК України).
Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального
і спеціального використання. При цьому громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України (статті 23 65 66 ЛК України).
У відповідності до статті 18 ЛК України об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок
у постійних користувачів лісами.
Статтею 20 ЛК України передбачено, що тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування мають право, зокрема, на здійснення господарської діяльності у лісах з дотриманням умов договору, а також на зведення тимчасових будівель і споруд, необхідних для ведення господарської діяльності за умови погодження із власниками лісів, постійними лісокористувачами в установленому порядку. Тимчасові лісокористувачі на умовах довгострокового користування зобов`язані, зокрема, виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; не порушувати прав інших лісокористувачів.
Відповідно до статті 78 ЛК України право використання лісових ресурсів припиняється в разі, зокрема, використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; використання лісової ділянки не за цільовим призначенням.
Згідно з пунктом 6.4 Правил № 502 спорудження тимчасових будівель і споруд,
у тому числі лінійного типу, необхідних для ведення господарської діяльності, здійснюється за погодженням з постійними лісокористувачами (власниками лісів).
У частині другій статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі
№ 6-75цс13 зроблено висновок, що «оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки,
а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати».
Відповідно до змісту статей 10 60 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може гуртуватися на припущеннях. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81, частині четвертій статті 82 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, послуг на отриманій у тимчасове користування лісовій ділянці для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей не надавав, тому не мав права на зведення на спірній лісовій ділянці капітальних будівель і споруд. Крім того, всупереч істотним умовам договору, вимог статей 20 24 66 74 ЛК України та Правил № 502, зазначений паркан з бетонних конструкцій обмежує вільний доступ громадян до спірної лісової ділянки, що є порушенням конституційних прав громадян на користування природними об`єктами, на використання лісу та його корисних властивостей в порядку загального використання, і загалом позбавляє можливості вільного перебування в лісах державної власності. Це суперечить і меті використання лісової ділянки для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей з метою задоволення суспільних потреб.
Схожі висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 31 липня 2019 року в справі № 369/6263/16-ц (провадження № 61-19631св18).
За таких обставин апеляційний суд зробив правильний висновок, що зазначені порушення є істотними і підставою для розірвання договору.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження
№ 61-11сво17) зроблено висновок, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні
і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь
у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися
і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».
Суд апеляційної інстанції під час перегляду справи врахував пов`язаність справи, яка переглядається, зі справою № 369/3941/14-ц, та обставини, встановлені
у справі № 369/3941/14-ц, зокрема, факт існування погодженого постійним лісокористувачем робочого проекту тимчасової огорожі лісової ділянки, та надав їм правову оцінку у сукупності з іншими доказами.
Доводи касаційної скарги про тотожність предмету спору у справі
№ 369/3941/14-ц зі справою, яка переглядається, є помилковими, оскільки суд апеляційної інстанції перевірив їх на тотожність предмету і підстав позову та зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Зокрема, підставами позову у справі № 369/3941/14-ц було проведення ОСОБА_3 як фізичною особою без дозволу постійного лісокористувача будівництва на спірній лісовій ділянці капітального паркану з бетонних конструкцій, а також часткове пошкодження лісових насаджень (дерев)
в порушення вимог статей 20 74 ЛК України та Правил № 502. Суди у зазначеній справі зробили висновок про відсутність порушень вимог закону з наведених прокурором підстав позову встановивши наявність погодженого постійним лісокористувачем Робочого проекту тимчасової огорожі лісової ділянки та недоведеність позивачем пошкодження лісових насаджень (дерев) саме відповідачем.
Позовні вимоги у цій справі прокурор мотивує невідповідністю зведеної споруди Робочому проекту і вимогам природоохоронного законодавства,оскільки відповідач отримав лісову ділянку для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей, натомість звів на ній капітальний паркан з бетонних конструкцій не будучи суб`єктом господарювання та не здійснюючи господарської діяльності. Зазначені обставини доведені позивачем та встановлені судами.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,
у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті
6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,
№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення
ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков