Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 369/6955/18
провадження № 61-18959св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ;
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ;
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальність «ВВ-Брік Траст», Горенська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області;
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпіні Головного управління Держгеокадастру Київській області;
відповідачі за зустрічним позовом:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Махлай Л. Д., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст» (далі - ТОВ «ВВ-Брік Траст»), Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька І. П., міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпіні Головного управління Держгеокадастру Київській області, про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що під час слухання у Києво-Святошинському районному суді Київської області цивільної справи № 369/12067/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до
ОСББ «Радгоспна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою стало відомо про існування договору купівлі-продажу
від 12 жовтня 2016 року земельної ділянки за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка фактично є прибудинковою територією двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по
АДРЕСА_1 , на якій знаходяться господарські споруди та погреби, які згідно із рішенням виконкому Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Києво-Святошинська РДА) від 19 листопада 1966 року № 752 були прийняті в експлуатацію одночасно з двоповерховим восьмиквартирним будинком, а 01 липня 1967 року на них виготовлено технічний паспорт, та які є власністю мешканців цього будинку, у тому числі й ОСОБА_1 .
Вказувала, що в період з 1993 по 2001 роки мешканці згаданого двоповерхового восьмиквартирного будинку приватизували свої квартири, відповідно, до них перейшло право власності на частки господарських будівель, а саме: на сараї та погреби, так як у відповідності до свідоцтва про право власності на житло характеристика квартири та її обладнання, які наведені у технічному паспорті, є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.
ОСОБА_1 зазначала, що незважаючи на вказане та всупереч вимогам законодавства України, ОСОБА_2 згідно із договором купівлі-продажу від 12 жовтня 2016 року купив у ТОВ «ВВ-Брік Траст» земельну ділянку площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, за 160 000,00 грн, цільове призначення якої для ведення підсобного сільського господарства.
Вважала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 жовтня
2016 року за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визнається насамперед законом недійсним з моменту його вчинення, так як ТОВ «ВВ-Брік Траст» не міг і не може бути наділений на законних підставах правом власності на земельну ділянку площею
0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка, по-перше, є прибудинковою територією двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться господарські споруди, сараї та погреби, а, по-друге, згідно з договором купівлі-продажу від 12 жовтня
2016 року цільове призначення земельної ділянки площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, визначено як для ведення підсобного сільського господарства, що згідно з пунктом «а» частини третьої статті 22 ЗК України вказує на те, що така земля не може бути у власності юридичної особи, а тому такий правочин, на думку позивача, у розумінні статті 204 ЦК України є нікчемним.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1235 га, за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, від 12 жовтня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І. П.; повернути земельну ділянку, загальною площею 0,1235 га, за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, як прибудинкову територію двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по
АДРЕСА_1 .
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її законному власнику.
Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що він є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, і на ній розміщені господарські споруди, сараї та погреби, якими користуються відповідачі за зустрічним позовом і які є, на його думку, об`єктами самочинної забудови, що підтверджується документально.
ОСОБА_2 стверджував, що відповідачі за зустрічним позовом не мають правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та на господарські будівлі, що ній розміщені, а отже, на його думку, з їх боку має місце самовільне захоплення земельної ділянки із кадастровим номером 3222482401:01:012:5225.
З огляду на викладене та посилаючись на вимоги законодавства, ОСОБА_2 , з урахуванням зміни предмету позову, просив суд: зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою із кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд: 9 сараїв (4 кам`яні) загальною площею 275 кв. м, що позначені літерами А, а1, Б, б1, б, В, Г, Д, Е за технічним паспортом від 01 лютого
2018 року, що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», та відновити стан земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 22 лютого 2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд - 9 (дев`ять) сараїв загальною площею 275 кв. м, що позначені літерами А, а1, Б, б1, б, В, Г, Д, Е за технічним паспортом
від 01 лютого 2018 року, що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» та відновити стан земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією житлового багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, співвласником якої вона є. Відповідно, ОСОБА_1 не довела належними та достовірними доказами, що має будь-які права на належну
ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, тому укладанням договору купівлі-продажу цієї земельної не порушено її прав, які вона просить захистити у судовому порядку.
З огляду на те, що частина відповідачів за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 визнають, що вони є власниками зазначених господарських будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці, а також враховуючи, що інші відповідачі заперечують проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та мають до нього майнові претензії, пов`язані із зазначеними господарськими спорудами, суд дійшов висновку про порушення відповідачами за зустрічним позовом прав ОСОБА_2 щодо самочинно збудованих споруд, які знаходяться на спірній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого
2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що на час виникнення цього спору та звернення позивача з цим позовом у червні 2018 року на спірній земельній ділянці розташована господарська будівля (сарай з погребом), зазначена в інвентаризаційній справі № 64 на жилий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки, виходячи із технічних характеристик, зазначених у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», та підтверджених постановою Департаменту ДАБІ № А-2002/1 від 20 лютого 2018 року, а також листом заступника голови Горенської сільської ради від 21 грудня 2017 року, на земельній ділянці відсутня господарська будівля з технічними параметрами, зазначеними у матеріалах інвентаризаційної справи № 64. Враховуючи приписи норм статей 373 376 386 391 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд - 9 (дев`ять) сараїв загальною площею 275 кв. м, що позначені літерами А, а1, Б, б1, б, В, Г, Д, Е за технічним паспортом від 01 лютого 2018 року, що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» та відновити стан земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.
Інші відповідачі за зустрічним позовом рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували, тому в частині зустрічних позовних вимог щодо них рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 січня березня 2021 року у справі № 1540/3952/18, від 15 жовтня 2020 року у справі № 632/214/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 161/18258/18, від 20 січня 2021 року у справі
№ 318/1274/18 та не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції. Зупинено виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У грудні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу
№ 369/6955/18-ц призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що будь-яке рішення про продаж ОСОБА_2 земельної ділянки (що була виділена для обслуговування житлового будинку та використовувалась його мешканцями більше
40 років), як і рішення про заволодіння такою земельною ділянкою з боку ТОВ «ВВ-Брік Траст» було незаконним як з огляду на положення діючого на той момент земельного законодавства України, так і ухвали Господарського суду Київської області від 28 січня 2008 року у справі № 182/12698/3/14/18, якою не було визначено набуття права власності на спірну земельну ділянку за ТОВ «ВВ-Брік Траст». Приватизувавши свої квартири до мешканців будинку АДРЕСА_2 перейшло також і право власності на частки побудованих ними господарських споруд: сараїв та погребу. Незважаючи на це, мешканці будинку виявили, що земельна ділянка, на якій розташований згаданий вище будинок, а також прибудинкова територія, незаконно, без будь-якого погодження з мешканцями будинку перейшли у власність третіх осіб - ТОВ «ВВ-Брік Траст» та ОСОБА_2 .
Заявник зазначала, що зважаючи на те, що належні співвласникам житлового будинку господарські споруди були побудовані у 1966, 2000, 2009, 2010 роках, то і посилатись на самовільність побудови таких будівель та споруд ОСОБА_2 не мав законного права, оскільки набув у власність земельну ділянку лише у 2016 році. Крім того, при розгляді справи
№ 369/12067/16-ц було підтверджено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСББ «Радгоспна», які стосувалися того самого предмета позову - усунення перешкод шляхом знесення господарських споруд.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий представником - ОСОБА_12 , на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що вбачається зі свідоцтва про право власності на житло
від 20 лютого 2001 року.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є співвласниками квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , що вбачається зі свідоцтв про право власності на житло, що видані на їх ім`я (а. с. 195 - 201, т. 1).
Відповідно до акту передачі від 23 травня 2001 року було передано від КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської сільської ради житловий будинок, 1966 року побудови, за адресою: АДРЕСА_2 .
12 жовтня 2016 року відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І. П. за реєстровим № 1855,
ТОВ «ВВ-Брік Траст» продало ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, цільове
призначення - для ведення підсобного сільського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка.
На час продажу вказаної земельної ділянки вона була зареєстрована на праві власності за ТОВ «ВВ-Брік Траст» на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04 жовтня 2016 року та заяви, посвідченої 07 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І. П. за реєстровим № 1805, що підтверджується наявною у матеріалах нотаріальної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Затварницької І. П. інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 жовтня 2016 року.
Згідно з рішенням № 4-42 4 сесії 23 скликання Києво-Святошинської ради від 25 грудня 1998 року було передано у колективну власність КСП АК «Бучанський» земельні ділянки у межах Горенської сільської ради, на загальну площу 268,1 га (а. с. 26, т. 1).
На підставі вказаного рішення КСП АК «Бучанський» було виготовлено державні акти на земельні ділянки.
Відповідно до акту передачі, підписаного 23 травня 2001 року між
КСП АК «Бучанський» та Горенською селищною радою, з балансу
КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської селищної ради передано житлові будинки та об`єкти соціальної сфери, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_2 .
Протоколом загальних зборів членів КСП АК «Бучанський» № 4
від 25 грудня 2001 року в розділі «по Горенці» пунктом 2 було визначено передати частину господарського двору Горенській сільській раді:
а) земельна ділянка під санітарну зону біля свердловин 1 та 2; б) під санітарні потреби земельної ділянки для гуртожитку та восьмиквартирного дому (а. с. 27, т. 1).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28 січня 2008 року у справі №182/126-98/3/14/18 про банкрутство КСП АК «Бучанський», порушеною за заявою ДП АТ «Київхліб «Хлібокомбінат № 12», затверджено мирову угоду від 18 січня 2008 року, предметом якої є передача у власність ТОВ «ВВ-Брік Траст» єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський» та включення його валових активів до складу активів ТОВ «ВВ-Брік Траст».
Затверджена у справі № 182/12б-98/3/14/18 мирова угода передбачала передачу єдиного майнового комплексу боржника третій особі -
ТОВ «ВВ-Брік Траст» в обмін на погашення боргів банкрута у межах банкрутної справи.
Зокрема, предметом мирової угоди була передача у власність третьої особи єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський» та включення валових активів боржника до складу активів третьої особи за умови сплати третьою особою боржнику вартості цього єдиного майнового комплексу та виконання третьою особою зобов`язань боржника перед кредиторами у справі № 182/12б-98/3/14/18 про банкрутство КСП АК «Бучанський» в порядку та відповідно до умов даної мирової угоди.
Під єдиним майновим комплексом КСП АК «Бучанський» розуміються усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги (за винятком зобов`язань КСП АК «Бучанський», відшкодування яких передбачено підпунктами б, в, г пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та усі інші майнові права, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури. При цьому третя особа стає правонаступником боржника, оскільки третя особа набуває усіх прав боржника на майно, майнові та немайнові права, а також усіх обов`язків боржника.
Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського Суду України від 16 жовтня 2013 року, у справі № 21/113-12 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст», Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання актів недійсними, визнання права відсутнім та витребування майна, на виконання вищевказаної ухвали про затвердження мирової угоди до ТОВ «ВВ-Брік Траст» перейшов цілісний майновий комплекс
КСП АК «Бучанський», з усіма земельними ділянками, що належали на праві власності КСП АК «Бучанський».
На підставі зазначеної ухвали, 31 травня 2008 року ТОВ «ВВ-Брік Траст» були видані державні акти: ЯЖ № 232950; ЯЖ № 232949; ЯЖ № 232948;
ЯЖ № 232947; ЯЖ № 232946; ЯЖ № 232945; ЯЖ № 232943; ЯЖ № 232944 на право власності на земельні ділянки, площею 8,4927 га:
кадастровий номер 3222482400:03:002:0035; 0,0278 га;
кадастровий номер 3222482400:03:002:0034; 0,3394 га;
кадастровий номер 3222482400:03:008:0064; 0,3892 га;
кадастровий номер3222482400:03:008:0063; 1,0531 га;
кадастровий номер 3222482400:03:008:0067; 1,1828 га;
кадастровий номер 3222482400:03:008:0065; 6,7823 га;
кадастровий номер 3222482400:03:008:0066; 0,1697 га;
кадастровий номер 3222482400:03:002:0036, відповідно, що розташовані у с. Горенка Київської області.
У письмовій відповіді Горенської сільської ради від 01 червня 2010 року за № 563/7 зазначено, що під двоповерховим житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_2 , та перейшов на баланс Горенської сільської ради після реорганізації КСП АК «Бучанський» у
2002 році без земельної ділянки, в користуванні власників квартир цього будинку перебувала земельна ділянка орієнтовною площею 0,5 га.
Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,20 га була передана у приватну власність жителям цього будинку, з яких 0,12 га для ведення особистого селянського господарства заявниками було відчужено у приватну власність.
На вказаний період часу під будинком АДРЕСА_2 для його обслуговування знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га. Згідно державного акту на право приватної власності на землю ця земельна ділянка перебуває у приватній власності ТОВ «ВВ-Брік Траст» (а. с. 29-31, 1).
Відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 квітня 2018 року, від 27 липня 2018 року та від 05 грудня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 була утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 за заявою її власника ТОВ «ВВ-Брік Траст», в архіві Управління наявний архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 серії ЯЙ № 917242, виданий 05 грудня 2010 року
ТОВ «КУА АПФ «Ніко фінанс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1418 від 18 вересня 2012 року та заяв власника № 2487
від 28 вересня 2012 року та № 2158 від 26 листопада 2012 року, вказана земельна ділянка знаходилась на території Горенської сільської ради, мала площу 0,7278 га, цільове призначення «01.04 для ведення підсобного сільського господарства», була зареєстрована 05 грудня 2012 року, рахувалась за ТОВ «ВВ-Брік Траст», речове право було зареєстровано
08 грудня 2015 року приватним нотаріусом Затварницькою І. П.
Як вбачається з відповіді міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені від 27 квітня 2018 року за
№ 64/124-18, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 перебувають в архівному шарі Національної кадастрової системи. Відповідно до архівних відомостей, вказана земельна ділянка знаходилась на території Горенської сільської ради
Києво-Святошинського району мала площу 0,7278 га та цільове призначення 01.04 для ведення підсобного сільського господарства, була зареєстрована до 2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі та об`єднання земельних ділянок, розробленої у 2012 році КОФ ДП ЦДЗК, рахувалася за ТОВ «ВВ-Брік Траст», речове право було зареєстроване 08 грудня 2015 року. Попереднім власником указаної земельної ділянки відповідно до НКС рахувалося ТОВ КУА АПФ «Ніко фінанс».
Кадастровий номер земельної ділянки 3222482401:01:012:5017 набув статусу «архівний» у зв`язку з поділом земельної ділянки, що відбувся за заявою її власника ТОВ «ВВ-Брік Траст». У результаті її поділу було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:01:012:5223, 3222482401:01:012:5224, 3222482401:01:012:5225 та 3222482401:01:012:5226, які зареєстровані в НКС 04.10.2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а. с. 32 -34, т. 1)
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 12 жовтня
2016 року, виданого державним кадастровим реєстратором
Бондаренко І. П. Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, земельна ділянка під кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, площею 0,1235 га, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ВВ Брік Траст» 04 жовтня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а. с. 168, т. 3).
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 64 на будинок АДРЕСА_2 , наданої КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, в оціночному акті за 1967 рік на службові будівлі було встановлено наявність господарських будівель: сарай під літерою «Б», площею 72,5 кв. м, та погріб під ним, площею 83,7 кв. м, та зазначено, що сарай та погріб збудовані на вісім відділень (а. с. 4, т. 2).
Згідно із копією рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради
№ 25/2 від 27 червня 2001 року, розглянувши заяву ОСОБА_10 , що проживає по АДРЕСА_7 , виконком вирішив надати ОСОБА_10 дозвіл на проведення капітального ремонту сараю в АДРЕСА_8 , розміром 9х8 м (а. с. 24,
т. 1).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області станом на 10 червня 2016 року, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , крім квартирного будинку, знаходяться: сарай під літерою «Б», площею 72,5 кв. м, з погребом, та самовільно збудовані сараї під літерами Б1-Б6, площею: Б1 - 19,8 кв. м, Б2 - 8,7 кв. м, Б3 - 61 кв. м, Б4 - площею 45,5 кв. м, Б5 - площею 11, 2 кв. м, Б6 - площею 6,8 кв. м. Загальна площа ділянки під господарськими будівлями - 254 кв. м.
Як вбачається з відповіді Горенської сільської ради від 21 грудня 2017 року № 1263/7 на запит ОСОБА_2 , на земельній ділянці, площею
0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, дійсно розташовані самочинно збудовані сараї (під літерами Б1, Б2, Б3, Б4, Б5, Б6) та оглядова яма для автотранспорту, що відображено в технічному паспорті
ОСББ «Радгоспна» та підтверджено, що вказані об`єкти є самочинно збудованими. Право власності на цю земельну ділянку у ОСББ «Радгоспна» відсутнє.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 21 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСББ «Радгоспна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 шляхом демонтування будівель за власний рахунок, а саме:
АДРЕСА_9 . Двоповерховий кам`яний сарай, що перебувають в межах даної земельної ділянки, - було відмовлено у зв`язку з тим, що позивачем не було доведено, що саме ОСББ «Радгоспна» порушено його право власності, що саме воно є власником будівель (справа
№ 369/12067/16-ц).
На звернення ОСОБА_2 ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» було надано відповідь у листі за № 2 від 27 листопада 2017 про те, що виготовити проект теплиці на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 не можливо, оскільки на ній знаходяться самочинні збудовані будівлі у вигляді сараїв, а саме:
АДРЕСА_9 . Двоповерховий кам`яний сарай.
Як вбачається зі схематичного плану земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 та характеристики приміщень, зазначених у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» станом на 01 лютого 2018 року, на вказаній земельній ділянці знаходяться самочинно збудовані будівлі - сараї, а саме: літ. «А» площею забудови
90,9 кв. м, літ. «а1» площею 23 кв. м, літ. «Б» площею 44,8 кв. м, літ «б1», площею 6,0 кв. м, літ. «б», площею 3,0 кв. м, літ. «В», площею 45,3 кв. м,
літ. «Г», площею 26,2 кв. м, літ. «Д», площею 11,8 кв. м, літ. «Е», площею
24,2 кв. м. Загальна площа зазначених будівель становить 275 кв. м.
Відповідно до постанови Департаменту ДАБІ № А-2002/1 від 20 лютого
2018 року, винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2018 року, акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14 лютого 2018 року, припису про усунення порушень від 14 лютого 2018 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ним на його земельній ділянці з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 самочинно побудовано сараї за літ. А, Б, В, Г, Д, Е відповідно до технічного паспорту від 01 лютого 2018 року (виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана»).
У вказаній постанові зафіксовано, що відповідно до зазначеного технічного паспорту сараї під літерами «А», «Б»,«В», «Г», «Д», «Е» збудовані самочинно.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій
послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
З огляду на частини першу, другу статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
ОСОБА_1 , як співвласник квартири АДРЕСА_3 , оспорює дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, укладеного
12 жовтня 2016 року між ТОВ «ВВ Брік Траст» (продавцем) та
ОСОБА_2 (покупцем), посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка є прибудинковою територією вищевказаного двоповерхового восьмиквартирного будинку, належить до комунальної власності Горенської сільської ради, а відтак не могла бути предметом договору купівлі-продажу.
Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки матеріалами справи не доведено, що в момент вчинення договору купівлі-продажу 12 жовтня 2016 року
ТОВ «ВВ-Брік Траст» та ОСОБА_2 не дотримались вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. При цьому відсутні підстави вважати, що оспорюваним договором купівлі-продажу були порушені права чи інтереси позивача ОСОБА_1
ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_8 та належить до комунальної власності Горенської сільської ради. Враховуючи, що предметом цього первісного позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року, то судом було правильно зроблено висновок про те, що доказів тих обставин, що у ТОВ «ВВ-Брік Траст» станом на 12 жовтня 2016 року було відсутнє право власності на спірну земельну ділянку, суду надано не було.
Разом з тим, враховуючи статус спірної земельної ділянки, що належить до земель сільськогосподарського призначення, та посилаючись на положення статті 228 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства) позивач просить визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.
Однак зазначені посилання позивача є взаємовиключними, оскільки земельні ділянки багатоквартирних будинків належать до земель житлової та громадської забудови, тоді як позивач просила визнати правочин недійсним (нікчемним) з підстав порушення публічного порядку щодо забороненого продажу земель сільськогосподарського призначення.
Відповідно до правового висновку щодо застосування статті 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідно до пункту 15 Перехідних положень ЗК України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, не допускається : а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 не належить до земель, які заборонено відчужувати згідно з пунктом 15 Перехідних положень ЗК України.
Також слід зазначити, що вимоги ОСОБА_1 щодо повернення земельної ділянки до комунальної власності Горенської сільської ради суперечать положенням статті 216 ЦК України, оскільки у разі визнання недійсним договору об`єкт відчуження має бути повернуто у власність продавця - попереднього власника об`єкта, яким був ТОВ «ВВ Брік Траст».
Частиною першою статті 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
З огляду на статтю 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
У статті 391 ЦК України закріплено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Пунктом «г» частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням
громадян - для ведення підсобного сільського господарства.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 визнає, що, у тому числі і вона, є власником господарських будівель, розташованих на спірній земельній ділянці. Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним (нікчемним) договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, укладеного 12 жовтня 2016 року між ТОВ «ВВ-Брік Траст» та
ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_13 вказувала, що зазначена земельна ділянка входить до прибудинкової території двоповерхового восьмиквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_8 , і на вказаній земельній ділянці відповідно до технічного паспорту № 64 від 10 червня 2016 року розташовані господарчі будівлі, які були побудовані та здані в експлуатацію разом з двоповерховим восьмиквартирним жилим будинком ще 19 листопада 1966 року.
Доводи касаційної скарги щодо не з`ясування судами усіх обставин набуття права власності ТОВ «ВВ-Брік Траст» на спірну земельну ділянку та не встановлення наявних порушень з боку ТОВ «ВВ-Брік Траст» щодо неправильної реалізації положень мирової угоди у справі
№ 182/12б-98/3/14/18, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки предметом позову у цій справі, тобто матеріально-правовою вимогою позивача до відповідачів, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між власником земельної ділянки ТОВ «ВВ-Брік Траст» та покупцем ОСОБА_2 , а не законність набуття продавцем (ТОВ «ВВ-Брік Траст») спірної земельної ділянки у власність.
Посилання касаційної скарги на нелажне дослідження судами інвентаризаційної справи є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що на час виникнення цього спору та звернення позивача з цим позовом у червні 2018 року на спірній земельній ділянці розташована господарська будівля (сарай з погребом), зазначена в інвентаризаційній справі № 64 на жилий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки, виходячи із технічних характеристик, зазначених у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», та підтверджених постановою Департаменту ДАБІ № А-2002/1 від 20 лютого 2018 року, а також листом заступника голови Горенської сільської ради від 21 грудня 2017 року, на земельній ділянці відсутня господарська будівля з технічними параметрами, зазначеними у матеріалах інвентаризаційної справи № 64.
Так, в матеріалах інвентаризаційної справи зазначені технічні параметри сараю з погребом: сарай «Б» - 72,5 кв. м, висота 2,3 м, об`єм 167 куб. м, погріб 83,7 кв. м, висота 2, об`єм 167 куб. м.
Згідно із відповіддю Горенської сільської ради від 21 грудня 2017 року
№ 1263/7, на земельній ділянці, площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, дійсно розташовані самочинно збудовані сараї (під літерами Б1, Б2, Б3, Б4, Б5, Б6) та оглядова яма для автотранспорту.
У технічному паспорті на виробничий будинок (сараї), виготовленому
ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», відсутні об`єкти, які б співпадали за параметрами із сараєм, 1966 року побудови. При цьому характеристиками найбільшого сараю під літерою «А» є : площа забудови - 90,9, кв. м, висота приміщення - 5,8 м, об`єм - 527 куб. м. Зазначена будівля також віднесена постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до самочинно збудованих.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а в силу вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи
в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального
та процесуального права.
Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального
і процесуального права.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 22 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович