Постанова
Іменем України
24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 369/9036/17
провадження № 61-15511св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 ,
треті особи: Державне підприємство «Київське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєтова Максима Олександровича, на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року перший заступник прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним рішення та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2009 року ОСОБА_2 отримала акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №347828 з кадастровим номером 3222481201:01:006:0175, виданий на підставі рішення Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року.
Вказував, що станом на дату звернення з позовом зазначена земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , проте відомості стосовно права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо даної земельної ділянки відсутні.
Зазначав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП «Київське лісове господарство», що підтверджується матеріалами лісовпорядкування.
Стверджував, що державним підприємством погодження про можливість вилучення земель лісогосподарського призначення загальною площею 0,15 га, що знаходиться у 2 виділі 50 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство» ОСОБА_2 не надавалося, крім того Київським обласним та по місту Києву управлінням лісового та мисливського господарства такого дозволу також надано не було.
Зауважував, що рішення про передачу у власність даної спірної земельної ділянки прийнято не уповноваженим органом - Віто-Поштовою сільською радою, тоді як відповідні повноваження покладені на Києво-Святошинську районну державну адміністрацію, з огляду на що, сільська рада вийшла за межі визначених законом повноважень.
Вказував, що надання спірної земельної ділянки у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулось з порушенням порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, що передбачено статтею 57 Лісового кодексу (далі - ЛК) України.
Звертав увагу суду на частину четверту статті 20 Земельного кодексу (далі - ЗК) України, відповідно до якої зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства, проте, у порушення вимог вказаної частини статті, у проекті землеустрою, затвердженому спірним рішенням Віто-Поштової сільської ради, відсутнє погодження органу лісового господарства.
Вважав, що оспорюване рішення прийняте сільською радою у порушення статей 6 14 19 Конституції України, статей 3 12 26 56 57 84 122 141 142 149 ЗК України, статей 31 33 57 ЛК України, статей 4, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки ліси не можуть передаватись у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Ураховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 26 березня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га на АДРЕСА_1 ; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:006:0175 на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2018 року позов першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено.
Визнано недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 23 березня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, споруд, що розташована на АДРЕСА_1 .
Витребувано на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України, з володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер № 3222481201:01:006:0175, вартістю 149 955 грн, що розташована на АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2018 року скасовано.
Справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року у складі судді Пінкевич Н. С. у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваного рішення від 26 березня 2009 року вирішення питань у спірних правовідносинах відносились до повноважень місцевих державних адміністрацій, тому інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені.
Місцевий суд також зазначив, що на сьогодні виключні повноваження Кабінету Міністрів України не можуть розповсюджуватися на правовідносин, які склалися станом на 26 березня 2009 року щодо передачі Віто-Поштовою сільською радою у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки лісового фонду площею 0,15 га, яка не перевищує 1 га та яка раніше перебувала у державній власності, оскільки цих повноважень Кабінет Міністрів України не мав. Такі повноваження відносились до районних державних адміністрацій, якими і повинен був здійснюватися захист права державної власності у суді на землі лісового фонду.
Крім того, право користування ДП «Київське лісове господарство» спірною земельною ділянкою припинено рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08, яке набрало законної сили та не скасовано на день розгляду справи, як і не скасовано рішення Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року в частині віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу Віто-Поштової сільської ради.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області задоволено частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року скасовано.
Позов першого заступника прокурора Київської області, в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, задоволено частково.
Витребувано на користь держави, в особі Кабінету Міністрів України, з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером № 3222481201:01:006:0175, що розташована на АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що право держави в особі Кабінету Міністрів України у правовідносинах, що склалися до набуття останнім повноважень у цій сфері, на сьогодні не порушено, оскільки станом на час звернення прокурора до суду власником земель лісового фонду був Кабінет Міністрів України.
Суд вважав, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року не вирішувалось питання про припинення права користування ДП «Київське лісове господарство» саме на спірну земельну ділянку, у Віто-Поштової сільської ради були відсутні повноваження щодо надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, оскільки такі повноваження відповідно до статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та статті 31 ЛК України станом на час виникнення спірних правовідносин належали державній адміністрації у сфері лісових відносин, яка жодних дій щодо вилучення чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не вчиняла, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - держави, поза її волею, що є підставою для витребування цієї земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Сєтов М. О., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом були правильно встановлені обставини про те, що згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року «Про землі запасу», яке було прийнято на підставі рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08, до земель запасу Віто-Поштової сільської ради віднесені, у тому числі, землі кварталу 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області, проте викладено помилковий висновок про недоведеність того, що спірна земельна ділянка відносилася на вказаних земель, оскільки вона має адресу ( АДРЕСА_1 ) та сформована із земель запасу на підставі вказаного рішення Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року.
Вказує, що апеляційним судом не було враховано висновків Верховного Суду у постанові від 24 червня 2019 року у справі № 369/9035/17-ц (провадження 61-36417св18), у якій розглядалися аналогічні правовідносини та встановлено ідентичні фактичні обставини. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що Кабінет Міністрів України є належним позивачем у справі, оскільки на час прийняття оспорюваного рішення сільської ради, контроль за земельними ділянками, які менші за 1 га, належав до повноважень місцевих державних адміністрацій.
Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано, що спірна земельна ділянка виділялася ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 є добросовісним набувачем землі, яка не знала і не могла знати про процедуру її передачі у приватну власність.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 26 березня 2009 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 0,15 га у власність ОСОБА_2 та передано їй у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд земельну ділянку площею 0,15 га, яка розташована в межах Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ 347828, виданого 13 травня 2009 року управлінням земельних ресурсів в Києво-Святошинському районі на підставі вищезазначеного рішення сільської ради, ОСОБА_4 була власником зазначеної земельної ділянки площею 0,15 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3222481201:01:006:0175, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010991300842.
На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 жовтня 2009 року ОСОБА_2 відчужила спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до проекту організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2003 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики: виділ 2: площа 15 га, склад - 10 сосни звичайної, вік 53 років, висота - 22 м, діаметр - 26 см, запас на 1 га - 371 метрів кубічних.
Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об`єднання «Київліс» 2015 року спірна земельна ділянка покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики: виділ 10: площа 1,6 га, склад - 10 сосни звичайної, вік 64 років, висота - 25 м, діаметр - 32 см, запас на 1 га - 330 метрів кубічних.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року № 9/257-08 припинено право користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення, у тому числі квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Вказаним рішенням суд установив, що ДП «Київський лісгосп» своїми листами надав згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказані земельні ділянки лісового фонду Васильківського лісництва. Дане рішення набрало законної сили та є чинним.
З огляду на рішення Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року «Про землі запасу» до земель запасу Віто-Поштової сільської ради віднесені, в тому числі, землі кварталу 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Вказане рішення прийнято Віто-Поштовою сільською радою з посиланням на рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Державного підприємства «Київське лісове господарство» про припинення права користування земельними ділянками.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявники вказують неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 369/9035/17-ц та від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сєтова М. О., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 13 ЗК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За правилами частин першої, другої, п`ятої та дев`ятої статті 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті.
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 27 ЛК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення правовідносин між сторонами) Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.
Відповідно до частини першої статті 32 ЛК України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов був поданий прокурором в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який на момент виникнення спірних правовідносин не мав повноважень вирішувати питання у спірних правовідносинах. оскільки на час прийняття Віто-Поштовою сільською радою оскаржуваного рішення від 26 березня 2009 року вирішення питань у спірних правовідносинах відносились до повноважень місцевих державних адміністрацій, тому інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України не порушені.
Посилання суду апеляційної інстанції про те, що станом на час звернення прокурора до суду власником земель лісового фонду був Кабінет Міністрів України, тому прокурор правильно звернувся до суду в інтересах останнього, є помилковим, оскільки виключні повноваження Кабінету Міністрів України не можуть розповсюджуватися на правовідносини, які склалися станом на 26 березня 2009 року щодо передачі Віто-Поштовою сільською радою у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки лісового фонду площею 0,15 га, яка не перевищує 1 га та яка раніше перебувала у державній власності, оскільки цих повноважень Кабінет Міністрів України на час виникнення спірних правовідносин не мав.
Суд першої інстанції правильно вказав, що такі повноваження відносились до районних державних адміністрацій, якими і повинен був здійснюватися захист права державної власності у суді на землі лісового фонду.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частинами четвертою, п`ятою статті 82 ЦПК України встановлено, що Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом першої інстанції також правильно враховано, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08 за позовом Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ДП «Київське лісове господарство» про припинення права користування земельними ділянками припинено право користування ДП «Київське лісове господарство» земельними ділянками лісогосподарського призначення, у тому числі квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться у межах населеного пункту Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області.
Цим рішенням суд установив, що ДП «Київське лісове господарство» надало згоду Віто-Поштовій сільській раді на передачу та використання для потреб перспективного розвитку села до земель запасу Віто-Поштової сільської ради вищевказані земельні ділянки лісового фонду Васильківського лісництва. Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Згідно з рішенням Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року «Про землі запасу» до земель запасу Віто-Поштової сільської ради віднесені, у тому числі, землі кварталу 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, квартал 50 виділ 2 площею 0,98 га, які знаходяться в межах населеного пункту Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області. Це рішення прийнято Віто-Поштовою сільською радою на підставі рішення Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08. Вказане рішення сільської ради є чинним та ніким не скасовано.
Отже, встановивши, що право користування ДП «Київське лісове господарство» спірною земельною ділянкою припинено рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року у справі № 9/257-08, яке набрало законної сили, рішення Віто-Поштової сільської ради від 19 червня 2008 року в частині віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу Віто-Поштової сільської ради не скасовано і є чинним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції, вказуючи, що не доведено, що рішенням Господарського суду Київської області від 27 травня 2008 року вирішувалось питання про припинення права користування ДП «Київське лісове господарство» саме на спірну земельну ділянку, безпідставно не враховано встановлених судом першої інстанції обставин, а також того, що самим прокурором у позові вказувалося про те, що спірна земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_2 , а, у подальшому, відчужена ОСОБА_1 , загальною площею 0,15 га, знаходиться у 2 виділі 50 кварталу Васильківського лісництва ДП «Київське лісове господарство».
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Щодо судових витрат
Згідно із частинами першою, сьомою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 4 498,65 грн судового збору, що підтверджується відповідною квитанцією, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з Київської обласної прокуратури (колишня назва - прокурора Київської області) на її користь, оскільки колегія суддів задовольняє касаційну скаргу, скасовує судове рішення апеляційного суду та залишає у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сєтова Максима Олександровича - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасувати.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2020 року залишити в силі.
Стягнути з Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 498 (чотири тисячі чотириста дев`яносто вісім) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк