Постанова
Іменем України
04 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 369/983/19
провадження № 61-3390св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», Первинна профспілкова організація Агрокомбінату «Пуща-Водиця»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , подану адвокатом Гайдук Оксаною Олександрівною, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді
Дубас Т. В. від 11 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Мостової Г. І., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» (далі - ДП «НДВА «Пуща-Водиця»), Первинної профспілкової організації Агрокомбінату «Пуща-Водиця» (далі - ППОА «Пуща-Водиця») про зобов`язання вчинити дії.
Позов мотивували тим, що вони тривалий час працювали у ДП «НДВА «Пуща-Водиця», звільнилися у зв`язку з виходом на пенсію. Їхня сім`я складається
з восьми осіб та перебуває на квартирному обліку в Святошинській районній
у м. Києві державній адміністрації, порядок забезпечення житлом - позачерговий, категорія обліку - потерпілі у зв`язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1 категорії.
Відповідач відмовляється включити їх до контрольного списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, з посиланням на те, що такий список ведеться щодо працюючих осіб.
Вважаючи таку відмову неправомірною та такою, що суперечить вимогам житлового законодавства, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили визнати протиправною бездіяльність ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та ППОА «Пуща-Водиця», яка полягає у невключенні їх до контрольного списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, та зобов`язати відповідачів включити
їх до вказаного списку, який існував станом на 19 червня 2017 року, а саме -
до його позачергової групи.
Короткий зміст судових рішень, прийнятих у цій справі,
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 03 грудня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції,
з яким погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог, оскільки включення до контрольного списку осіб, які залишили роботу на підприємствах, установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію, не передбачено нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року скасовано, справу направлено
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд дійшов висновку, що, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції не встановив фактичні обставини справи, зокрема не перевірив,
чи ведеться ДП «НДВА «Пуща-Водиця» квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, унаслідок чого дійшов передчасного, формального висновку щодо залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову
в задоволенні позову у зв`язку з тим, що включення до контрольного списку осіб, які залишили роботу на підприємствах, установах, організаціях у зв`язку
з виходом на пенсію, не передбачено нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Під час нового розгляду Київський апеляційний суд своєю постановою
від 03 лютого 2021 року залишив без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року.
Повторно розглядаючи справу в апеляційному порядку, Київський апеляційний суд встановив, що відповідач ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не веде власний квартирний облік, житлове законодавство не передбачає включення непрацюючих на підприємстві осіб до контрольного списку інших категорій громадян, які не пов`язані трудовими відносинами з підприємством, до того
ж ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не веде самостійного житлового будівництва,
а також не бере пайової участі в будівництві.
Відповідач не здійснює самостійного ведення квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, а веде контрольний список працюючих осіб, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку в районних у м. Києві державних адміністраціях. При цьому позивачі звільнені з підприємства у 2000 році й перебувають на квартирному обліку
в Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації з 23 лютого
2005 року.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діяла адвокат Гайдук О. О., подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 11 липня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зазначають про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статей 36 37 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) в частині перебування громадян на обліку
у контрольному списку підприємства як осіб, що потребують поліпшення житлових умов та не працюють на цьому підприємстві у зв`язку з виходом
на пенсію, з огляду на те, що облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, може бути у двох окремих варіантах: як у вигляді квартирного обліку (коли підприємство веде самостійне будівництво), так і контрольного списку (коли підприємство приймає пайову участь у будівництві).
Вважають, що їх право як пенсіонерів на перебування на контрольному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, виникло у 2011 році, коли
на підприємстві був укладений Колективний договір, який містить умови, за якими пенсіонери підприємства включаються до обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а уповноважений орган має право виділяти житло (при наявності) працюючим та ветеранам праці позачергово.
У касаційній скарзі особи, які її подають, вказують, що вони є ветеранами праці, потерпілими від катастрофи на Чорнобильській АЕС, а та обставина, що вони звільнені з підприємства у 1992 році та у 2000 році відповідно, не впливає
на їх право на включення до контрольного списку як окремої самостійної форми ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, саме
на підприємстві.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ДП «НДВА «Пуща-Водиця» зазначає, що поняття «контрольний список, який ведеться за місцем роботи на підприємстві»
та «квартирний облік» не є тотожними поняттями, оскільки контрольний список ведеться для громадян, які працюють на підприємстві та перебувають
на квартирному обліку у виконавчому комітеті місцевої ради народних депутатів у разі, коли підприємство не веде квартирний облік.
Відповідно до Правил ведення квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень, затверджених постановою Ради Міністрів Української PCP від 11 грудня 1984 року № 470
(далі - Правила № 470), громадяни, які залишили роботу на підприємстві, можуть бути взяті на квартирний облік, якщо такий ведеться, проте в ДП «НДВА «Пуща-Водиця» саме квартирний облік не ведеться, а здійснюється ведення контрольного списку працівників, що перебувають на обліку в комітетах місцевих рад населеного пункту.
У поданих до Верховного Суду поясненні та поясненні на відзив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримали позицію, висловлену у касаційній скарзі та просили її задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 369/983/19, витребувано її з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що ОСОБА_1 працював на посаді водія в ДП «НДВА «Пуща-Водиця» з 28 липня 1966 року до 05 березня 1992 рік. Він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, йому встановлено другу групу інвалідності, у зв`язку з чим він отримує пенсію
як інвалід другої групи ЧАЕС.
ОСОБА_2 працювала в ДП «НДВА «Пуща-Водиця» з 02 листопада 1965 року
до 20 липня 2000 рік, звільнена у зв`язку із виходом на пенсію.
Відповідно до довідки відділу обліку та розподілу житлової площі Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 16 травня 2018 року № 348, ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку з 23 лютого 2005 року (склад сім`ї - 8 осіб). Облікова справа № 33459, порядок забезпечення житлом - позачерговий, категорія обліку - потерпілі у зв`язку з аварією на ЧАЕС.
ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не веде житлове будівництво та не веде власний квартирний облік. На підприємстві ведеться контрольний список працюючих працівників, що потребують поліпшення житлових умов, які перебувають
на обліку у виконавчому комітеті населеного пункту.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -
ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У цій справі між сторонами виникли правовідносини щодо включення осіб, які
не працюють на підприємстві у зв`язку із звільненням на пенсію, до контрольного списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Щодо доводів про перебування на квартирному обліку
Відповідно до частини першої статті 19 Основ житлового законодавства Союзу РСР та союзних республік, облік громадян, що потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. У випадках і в порядку, встановлюваних Радою Міністрів СРСР і Радами Міністрів союзних республік, громадян може бути взято на облік і не за місцем
їх проживання.
Частин друга цієї статті регулює облік громадян, потребують поліпшення житлових умов, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях,
що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві.
Облік таких громадян здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також
і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку
з виходом на пенсію.
Такі ж правила встановлені у статтях 36 37 ЖК Української PCP.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що облік
на підприємстві працівників, які потребують поліпшення житлових умов стосуються насамперед тих, які працюють на цих підприємствах, в установах, організаціях, та за умови, що ці підприємства мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві.
Відповідно до цих норм закону громадяни які залишили роботу на підприємствах у зв`язку з виходом на пенсію мають право або перебувати на обліку
на підприємстві, яке веде житлове будівництво чи має житловий фонд, або перебувати на обліку за місцем проживання.
Згідно з частиною 8 розділу ІІ Правил № 470, квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
За місцем роботи здійснюється облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві. Облік таких громадян за їх бажанням може здійснюватися також і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Встановлено, що позивач ОСОБА_2 залишила роботу на підприємстві у зв`язку із виходом на пенсію у 2000 році. На час виходу на пенсію на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, на підприємстві не перебувала, контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов,
на підприємстві на час її звільнення не велось.
Не перебувала вона на час звільнення на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
ОСОБА_2 перебуває на квартирному обліку у Святошинській районній
у м. Києві державній адміністрації з 23 лютого 2005 року (склад сім`ї - 8 осіб), порядок забезпечення житлом - позачерговий (т. 1, а. с. 21). Позивач реалізувала своє право на реєстрацію на квартирному обліку за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Відповідач не має житлового фонду, не веде житлове будівництво, підприємство не бере пайової участі у житловому будівництві, квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у ДП «НДВА «Пуща-Водиця» не ведеться.
З огляду на наведене касаційний суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачів права на перебування
на квартирному обліку у відповідача як осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Щодо позовних вимог про включення позивачів до контрольного списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, до позачергової групи, як до окремої форми квартирного обліку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині та наводячи аналогічні доводи
у касаційній скарзі, позивачі вважають, що контрольні списки є різновидом обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Спростовуючи ці доводи, касаційний суд зазначає таке.
Правила ведення квартирного обліку визначені у розділі ІІ Порядку № 470.
Відповідно до пункту 8 Правил, квартирний облік здійснюється, як правило,
за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Квартирний облік громадян за місцем роботи здійснюється у разі, коли
на підприємствах, в установах, організаціях є житловий фонд, ведеться житлове будівництво або підприємство бере пайову участь у житловому будівництві. Такі працівники за їх бажанням також можуть перебувати на квартирному обліку
і в виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання.
Згідно з пунктом 41 Правил № 470, якщо на підприємстві не ведеться квартирний облік, тобто на цьому підприємстві немає житлового фонду,
не ведеться житлове будівництво або пайова участь у житловому будівництві, проте працюючи громадяни перебувають на квартирному обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, житлові приміщення надаються
за контрольним списком.
Тобто форма ведення обліку осіб, які потребують покращення житлових умов,
на підприємстві ведеться або шляхом постановки на квартирний облік
на підприємстві або шляхом внесення до контрольного списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов на підприємстві, і залежить від того,
чи має підприємство житловий фонд, чи веде житлове будівництво або бере пайову участь у житловому будівництві та чи перебуває працюючий працівник
на квартирному обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги про те, що контрольний список і квартирний облік
на підприємстві є тотожними поняттями.
Встановлено, що на час звільнення з підприємства у 1992 та у 2000 році відповідно позивачі не перебували ні на квартирному обліку у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, ні в контрольних списках підприємства як особи, які потребують поліпшення житлових умов.
Отже, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про правомірність дій відповідача щодо відмови включити ОСОБА_1 і ОСОБА_2
до контрольних списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов,
з 2017 року.
Посилання у касаційній скарзі на незастосування статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» в частині обов`язковості виконання сторонами умов пункту 5.31 колективного договору, укладеного між ДП «НДВА «Пуща-Водиця» та ППОА «Пуща-Водиця» на 2011-2013 роки, щодо ведення контрольного списку працівників та пенсіонерів, які знаходяться на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відхиляються, оскільки у позовній заяві позивачі
не посилались на вказане як на підставу позову, зазначене не було предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, колективний договір судами
не досліджувався.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки такі судові рішення
є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням вимог процесуального та матеріального закону, а доводи касаційної скарги висновків судів
не спростовують.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної
чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Бурлаков В. М. Коротун М. Є. Червинська