№ 370/1333/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

08 липня 2022 року

м. Київ

справа № 370/1333/19

провадження № 61-2855св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі судді-доповідача Голуб С. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції з позовом та просили суд застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме: відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення права приватної власності на земельну ділянку, відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 04 травня 2020 року залишено без змін.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_8 у прийнятті заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повторно звернулися до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_8 у прийнятті заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 втретє звернулися до апеляційного суду з заявою про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року визнано дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами в указаній справі зловживаннями процесуальними правами. Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами, подану 16 грудня 2020 року, у зазначеній справі залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 681 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у дохід державного бюджету штраф у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить суму у розмірі 681 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зі змісту поданої втретє ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами вбачається, що ними вказані аналогічні обставини до тих, які вже ними зазначались у раніше поданих аналогічних заявах. Дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо неодноразового звернення до суду апеляційної інстанції з аналогічними за змістом заявами про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року є неприпустимими та є зловживанням процесуальними правами, оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які тричі зверталися до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі, яке не було остаточним. Відповідно, згідно з нормами чинного цивільного процесуального законодавства перегляд таких судових рішень за нововиявленими обставинами не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просили ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу для розгляду до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначають неповне дослідження наявних у справі матеріалів, тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судовий захист.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 370/1333/19 з Макарівського районного суду Київської області.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки наявним у справі доказам та неповно з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до ухвалення судового рішення із порушенням норм процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У травні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду першої інстанції з позовом про застосування наслідків вчинення нікчемного правочину, відновлення стану земельної ділянки, відшкодування майнової та моральної шкоди та просили суд застосувати наслідки нікчемного правочину, а саме: відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення права приватної власності на земельну ділянку, відшкодувати майнову та моральну шкоду.

Судове рішення мотивовано тим, що повторне подання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження є зловживанням процесуальними правами.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у своїй заяві від 17 березня 2020 року зазначили вимоги про розгляд справи з викликом сторін і розгляд справи в порядку загального позовного провадження, як дві окремі вимоги, а суд постановив ухвалу лише по одній вимозі, а саме про відмову у розгляді справи в загальному позовному провадження, що не дає позивачам права вимагати від суду додаткової ухвали у цій же заяві, оскільки виходячи із змісту заяви ці вимоги були пов`язані між собою одним обґрунтуванням й суд надав їм правову оцінку у своїй ухвалі від 23 березня 2020 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року визнано дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо подання заяви про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами в указаній справі зловживаннями процесуальними правами. Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами, подану 16 грудня 2020 року, у зазначеній справі залишено без розгляду. Застосовано до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить 681 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід державного бюджету штраф у розмірі 0, 3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який становить суму у розмірі 681 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства (частини перша, друга статті 44 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції врахував, що підставами для відмови у прийняті заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року за нововиявленими обставинами є те, що зазначена постанова суду апеляційної інстанції не є кінцевим судовим рішенням ухваленим за результатами розгляду вказаної справи. В усіх заявах ОСОБА_1 , ОСОБА_8 вказані аналогічні обставини до тих, які вже зазначались ними в раніше поданих аналогічних заявах.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства.

З метою виконання завдання судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Отже, якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 44, частині дев`ятій статті 141, частині першій статті 143, пункті 5 частини першої статті 144, статті 148 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 143 ЦПК України).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0, 3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Отже, суд апеляційної інстанції, встановивши, що такі дії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не спрямовані на ефективний захист прав, свобод та інтересів заявника, суперечать завданню цивільного судочинства, встановивши факт зловживання процесуальними правами, дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду та за наявності підстав застосував до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді накладення штрафу.

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі № 36655/02 «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27 квітня 2000 року у справі № 30979/96 «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France)). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2006 року у справі «Красношапка проти України»).

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишенням заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за нововиявленими обставинами без розгляду безпідставно відмовив їм у доступі до правосуддя, є необґрунтованими, оскільки залишення заяви без розгляду з таких підстав (зловживання процесуальними правами) визначено частиною третьою статті 44 ЦПК Україні, яку правильно застосував суд апеляційної інстанції.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомес де ла Торре проти Іспанії»).

З урахуванням наведеного, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає сумнівів, що касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_8 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року є необґрунтованою.

Інші доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення апеляційної інстанції не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович