ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 370/1932/21
провадження № 51-953км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_7 на вирок Макарівського районного суду Київської області
від 29 листопада 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021111050001119, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Оренбурга РФ, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу 30 червня 2020 року за сукупністю злочинів, передбачених
ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненого 11 січня 2021 року за відбуттям покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 2
ст. 289, частинами 2 та 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Макарівського районного суду Київської області від 29 листопада
2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_7 в доход держави 8924,24 грн судових витрат.
Як визнав установленим суд, 14 червня 2021 року близько 16:00 на АДРЕСА_2 ОСОБА_7 через незачинені двері проник у салон автомобіля ВАЗ - 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить
ОСОБА_8 та перебував у користуванні ОСОБА_9 , та, пошкодивши замок запалення, намагався завести двигун, таким чином незаконно заволодіти транспортним засобом. Не зумівши завести двигун, ОСОБА_7 вийшов з автомобіля і відкрив багажник. У цей час протиправні дії ОСОБА_7 були виявлені власницею, яка викликала поліцію.
Таким чином, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
30 червня 2021 року близько 21:30 ОСОБА_7 прийшов до домоволодіння на
АДРЕСА_3 , де, розбивши вікно, проник у будинок, звідки таємно викрав соковижималку «Saturn» ST-FP 8055, заподіявши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на суму 490 грн.
30 червня 2021 року близько 01:30 ОСОБА_7 із салону автомобіля ВАЗ - 210994 д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв біля будинку № 9 на вул. Гагаріна в
с. Северинівка Бучанського району, таємно викрав відеокамеру «Panasonik»
NV-RX10EU Slim, заподіявши ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 600 грн.
01 липня 2021 року близько 04:30 ОСОБА_7 таємно викрав велосипед марки «Ардіс», що стояв біля будинку № 6 на вул. Шевченка в с. Северинівка Бучанського району, заподіявши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на суму 2493 грн.
01 липня 2021 року близько 08:30 ОСОБА_7 , вибивши вікно, проник у будинок
АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав електричний чайник «Тефаль», заподіявши ОСОБА_13 матеріальну шкоду на суму 899 грн.
05 липня 2021 року близько 19:10 ОСОБА_7 проник у кладову будинку АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав майно ОСОБА_14 на суму 283,40 грн.
15 липня 2021 року близько 08:50 ОСОБА_7 проник у господарське приміщення на АДРЕСА_6 , звідки намагався таємно викрасти майно ОСОБА_15 на суму 2366,80 грн. Під час вчинення злочинних дій ОСОБА_7 у господарському приміщенні спрацювала сигналізація, після чого на місце негайно прибув власник - ОСОБА_15 та його товариш ОСОБА_16 , які затримали ОСОБА_7 на місці події.
Таким чином, ОСОБА_7 не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_7 та його захисника залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_7 порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог, посилаючись на неповноту судового розгляду, зазначає, що його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2
ст. 289 КК, не доведено поза розумним сумнівом. Стверджує, що він не мав наміру викрасти транспортний засіб, оскільки не має досвіду в керуванні автомобілем. Звертає увагу на порушення органами досудового розслідування права на захист. Крім того, зазначає, що апеляційний суд завчасно не повідомив захисника про розгляд справи, апеляційні скарги розглянуто за відсутності сторони захисту, що призвело до порушення його прав.
У запереченні на касаційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_7 без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та захисник підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_7 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні крадіжок майна потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та у незакінченому замаху на вчинення крадіжки майна ОСОБА_15 , кваліфікацію дій за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК засуджений у касаційній скарзі не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за цими епізодами злочинної діяльності ОСОБА_7 за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_7 за частинами 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК є правильною.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 наводить доводи стосовно необґрунтованого, на його думку, засудження за ч. 3 ст. 15, ч. 2
У зв`язку із цим колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Крім того, за правилами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, неповнота та однобічність судового розгляду, на що посилається в касаційній скарзі засуджений, враховуючи наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_7 , в частині його засудження за незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_9 , з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким слушно погодився і суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами
Доводи засудженого в касаційній скарзі про те, що він не мав наміру заволодіти транспортним засобом, є безпідставними.
Так, з досліджених судом показань потерпілої ОСОБА_9 видно, що вона з вікна магазину, в якому працює, побачила, що ОСОБА_7 відкрив багажник її автомобіля та щось шукав. Коли вибігла на вулицю і стала кричати, ОСОБА_7 почав тікати, а вона, оглянувши салон, побачила, що захисний кожух з руля зламаний, проводи замка запалювання вирвані, торпеда автомобіля розкурочена. Автомобіль не завівся, оскільки в бардачку є протиугінний пристрій у вигляді перемикача маси, який був вимкнений.
З досліджених місцевим судом даних протоколу огляду місця події із фототаблицею до нього та висновку експерта видно, що в салоні автомобіля, зокрема, було виявлено з боку водія біля керма від`єднані провода різних кольорів, які є контактною групою і забезпечують замок запалювання напругою для заведення двигуна, пошкодження передньої панелі, від`єднаний захисний кожух рульової колонки автомобіля, а також сліди пальців на водійських дверцях та кермі автомобіля, які належать ОСОБА_7 .
Отже, наявність у салоні транспортного засобу ОСОБА_9 відбитків пальців ОСОБА_7 (на водійських дверцях та кермі), відірваного кожуха від керма, пошкодження замка запалювання, передньої панелі поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_7 , перебуваючи в автомобілі потерпілої, намагався завести двигун і, таким чином, незаконно заволодіти транспортним засобом.
Висновки судових інстанцій з цього приводу сумнівів у колегії суддів не викликає, а викладені в касаційній скарзі доводи засудженого цих висновків не спростовують.
Безпідставним є посилання засудженого в касаційній скарзі на порушення органами досудового розслідування його права на захист. Як убачається з документів, доданих прокурором до заперечень на касаційну скаргу, ОСОБА_7 під час досудового розслідування було роз`яснено його процесуальні права підозрюваного, у тому числі право мати захисника, а також призначено адвоката ОСОБА_17 для надання підозрюваному безоплатної вторинної правової допомоги. Проте ОСОБА_7 , скориставшись своїм правом, від захисника ОСОБА_17 відмовився.
При цьому колегія суддів ураховує і те, що участь захисника в цьому кримінальному провадженні не є обов`язковою.
За таких обставин порушень права на захист під час допиту ОСОБА_7 як підозрюваного не вбачається.
Дії ОСОБА_7 як незакінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 289 КК кваліфіковано правильно.
Покарання засудженому за вчиненні кримінальні правопорушення призначено відповідно до вимог статей 65 50 КК.
Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням приписів статей 404 405 КПК.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційними скаргами сторони захисту, ретельно перевірив та проаналізував наведені в них доводи і дав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарг без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Також, як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд завчасно повідомив сторону захисту про дату, час і місце розгляду апеляційних скарг. При цьому клопотань про участь в апеляційному розгляді від ОСОБА_7 та його захисника не надходило.
Отже, порушень ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК та права ОСОБА_7 на захист апеляційним судом не допущено, тому його доводи в касаційній скарзі з цього приводу також є неприйнятними.
Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_7 . Судом не встановлено.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Макарівського районного суду Київської області від 29 листопада
2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року щодо
ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3