Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 370/2253/15-ц

провадження № 61-8613св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Баца Катерина Валеріївна, на рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року у складі судді Тандира О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Музичко С. Г., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У серпні 2015 року прокурор Макарівського району Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 . Просив визнати недійсними державний акт на право власності на землю від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608431, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,151 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 3222755102:00:001:0247, та державний акт на право власності на землю від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608429, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,152 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 3222755102:00:001:0249, та витребувати зазначені земельні ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області (далі - Макарівська селищна рада).

На обґрунтування позову посилався на те, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 13 червня 2007 року отримали державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,151 га та 0,152 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд, розташовані на АДРЕСА_1 .

Оскільки Макарівська селищна рада рішення щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у власність не приймала, то відповідні державні акти на право власності на землю є незаконними, а земельні ділянки перебувають у власності відповідачів без достатніх правових підстав та підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в особі Макарівської селищної ради прокурор зазначав статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», а також неналежне виконання службовими особами Макарівської селищної ради своїх обов`язків, тобто бездіяльність щодо невжиття заходів з повернення незаконно вилучених з власності територіальної громади земельних ділянок.

Прокурор зазначав, що перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів, а тому перебіг позовної давності у спірному випадку починається з часу внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, а саме у 2015 році.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності, також не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому правових підстав для задоволення позову немає.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що прокурор звернувся до суду з цим позовом із пропуском позовної давності, оскільки про порушення своїх інтересів Макарівська селищна рада могла дізнатися з моменту підписання головою ради відповідного рішення про виділення земельних ділянок, тобто з 17 березня 2006 року.

Постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 14 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували, чи був дотриманий установлений законом порядок передачі земельних ділянок у власність відповідачам, а також факт законності видачі державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_2 , від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608431 на земельну ділянку площею 0,151 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд, з кадастровим номером 3222755102:00:001:0247, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000370. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_1 , від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608429 на земельну ділянку площею 0,152 га для будівництва житлового будинку та господарських споруд, з кадастровим номером 3222755102:00:001:0249, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000368. Витребувано з володіння ОСОБА_2 , на користь територіальної громади в особі Макарівської селищної ради земельну ділянку площею 0,151 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд, з кадастровим номером 3222755102:00:001:0247. Витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Макарівської селищної ради земельну ділянку площею 0,152 га, для будівництва житлового будинку та господарських споруд з кадастровим номером 3222755102:00:001:0249

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видані державні акти на право власності на земельні ділянки відповідачів не ухвалювалося, їх необхідно визнати недійсними, що є належним способом захисту порушеного права. Повернення спірних земельних ділянок органу місцевого самоврядування є правомірним втручанням у право мирного володіння спірними земельними ділянками, переслідує легітимну мету такого втручання, оскільки земельні ділянки вибули з власності територіальної громади протиправно та без волі власника.

Щодо позовної давності, то суд першої інстанції зазначив, що відповідно до рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі № 1016/2776/12 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Макарівська селищна рада Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та їх скасування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованого об`єкта та приведення земельних ділянок у придатний для користування стан,ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 07 листопада 2012 року, а тому саме з цього часу Макарівська селищна рада мала б дізнатися про порушення свого права на спірні земельні ділянки. Прокурор з цим позовом звернувся 25 серпня 2015 року, тобто у межах встановленого законом загального строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення про передачу у власність відповідачам спірних земельних ділянок селищна рада не приймала, а тому відповідачі незаконно ними заволоділи та є незаконними володільцями цих ділянок у розумінні статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про належний спосіб захисту порушеного права, визнання недійсними державних актів та витребування земельних ділянок на користь позивача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У травні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Баца К. В., звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилаються на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення на підставі неналежних доказів, оскільки позивач не надав оригіналів рішення Макарівської селищної ради від 29 листопада 2005 року № 516-33-IV про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою для безоплатної передачі земельних ділянок з додатками та рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ«Про передачу у власність земельних ділянок» з додатками № 1 та № 2, суди не досліджували оригінали зазначених рішень та не врахували, що таких оригіналів не існує.

Суди дослідили лише копію зазначених доказів та дійшли висновку, що рішення про передачу земельних ділянок у власність відповідачів не приймалося, оскільки у додатках до рішення прізвища відповідачів не вказані.

Також суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що позивач пред`явив позов у межах позовної давності та не врахували положення Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176- VІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», відповідно до якого особі надано право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, яким порушено його право власності з 15 січня 2012 року до 14 січня 2015 року, водночас прокурор звернувся до суду з цим позовом 15 серпня 2015 року.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що прокурор не має підстав для представництва інтересів Макарівської селищної ради в суді.

Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 619/740/17, від 16 червня 2020 року у справі № 619/974/17, від 22 травня 2020 року у справі № 619/734/17-ц, від 19 листопада 2020 року у справі № 372/1699/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 619/718/17, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 12 жовтня 2020 року у справі № 301/1824/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі № 201/9256/16-ц; Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18; необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 370/2253/15-ц; встановлення обставин справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Баца К. В., на підставі пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року (пункт 2) передано безоплатно у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадянам України згідно з додатками № 1, № 2, що підтверджується копією протоколу сесії Макарівської селищної ради IУ скликання від 17 березня 2006 року, копією рішення № 570-37-IУ Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року.

Відповідно до пункту 4 рішення громадянам надано дозвіл на виготовлення державних актів на право власності на землю згідно з додатком (т. 1, а. с. 7-13, 14, 102).

У додатках № 1 та № 2 до Списку громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність в межах Макарівської селищної ради прізвища відповідачів не вказані (т. 1, а. с.15-18).

13 червня 2007 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608431, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000370, на земельну ділянку площею 0,151 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. У державному акті зазначено, що він виданий на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ (т. 1, а. с. 19).

13 червня 2007 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608429, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000368, на земельну ділянку площею 0,152 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. У державному акті зазначено, що він виданий на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ (т. 1, а. с. 20).

04 серпня 2015 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42015110210000027 внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 366 КК України щодо можливого підроблення рішення Макарівської селищної ради (т. 1, а. с. 21).

Відповідно до відповіді відділу Держземагентства у Макарівському районі Київської області від 08 квітня 2013 року № 01-12/671 в архіві відділу немає технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 40).

Відділ Держземагентства у Макарівському районі Київської області у відповіді від 31 грудня 2015 року за № 29-28-99.4-1963/15-15 повідомив, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608431 був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000370, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 608429, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010733000368 (т. 1, а. с. 133).

Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області у відповіді від 16 лютого 2016 року № 29-1013-99.2-818/2-16 повідомило, що в архіві Управління обліковується документація із землеустрою на земельні ділянки, які передавались у власність громадянам згідно з рішенням Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ, і серед них прізвищ відповідачів немає (т. 1, а. с. 155).

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі № 1016/2776/12 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Макарівська селищна рада Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та їх скасування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого об`єкта та приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, позовні вимоги за первісним позовом залишені без задоволення, зустрічні позовні вимоги також залишені без задоволення. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 07 листопада 2012 року (т. 1, а. с. 45-49).

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2013 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 червня 2013 року в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 13 червня 2007 року: серії ЯЕ № 608429, виданий на ім`я ОСОБА_1 , серії ЯЕ № 608431, виданий на ім`я ОСОБА_2 . У решті рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 червня 2013 року залишено без змін (т. 1, а. с. 50-54).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2014 року рішення Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними державного акта на право власності на земельну ділянку від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608429 та державного акта від 13 червня 2007 року серії ЯЕ № 608431 скасовано, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 19 червня 2013 року в цій частині залишено в силі. В іншій частині рішення Апеляційного суду Київської області від 09 грудня 2013 року залишено без змін (т. 1, а. с. 55-57).

Відповідно до відповіді Макарівської селищної ради від 14 січня 2016 року № 30 та акта приймання-передачі документів на постійне зберігання від 24 листопада 2011 року, рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року

№ 570-37-IУ з двома додатками у вигляді Списків громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність в межах Макарівської селищної ради, передані на зберігання до архівного відділу Макарівської РДА (т. 1, а. с. 99-100).

Вказана обставина також підтверджується відповіддю на адвокатський запит представника відповідачів від 02 грудня 2019 року за № 1328 (т. 2, а. с. 236).

Належним чином засвідчена копія вказаного рішення та додатків була надана архівним відділом Макарівської РДА Макарівській селищній раді (т. 1, а. с. 101-106), а надалі представником селищної ради було надано суду аналогічні копії рішення та додатків, що засвідчені належним чином (т. 1, а. с. 166-169).

Відповідно до акта видавання справ у тимчасове користування від 27 квітня 2016 року № 01, архівний відділ Макарівської РДА на виконання вимог ухвали суду від 22 квітня 2016 року передавав суду для огляду оригінали рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ з додатками на 5 аркушах терміном до 30 червня 2016 року (т. 1, а. с. 198-204, 248).

Згідно з відповідями архівного відділу Макарівської РДА від 28 листопада 2019 року за номерами 05-06/634 та 05-06/635 у протоколах сесій, засідань Виконавчого комітету Макарівської селищної ради, смт Макарів Київської області за 1994-2001 роки, у протоколах сесій Макарівської селищної ради за 2002-2006 роки, не виявлено рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для безоплатної передачі земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства площею 0,152 га, що розташована на АДРЕСА_2 , - гр. ОСОБА_1 та площею 0,151 га, що розташована на АДРЕСА_2 , - гр. ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 218-223).

15 червня 2007 року Макарівська селищна рада видала ОСОБА_2 довідку № 2714 про відсутність забудови та будівель і споруд на земельній ділянці, що підлягає відчуженню, площею 0,151 га на АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право власності серії ЯЕ № 608431 (т. 1, а. с. 41, 227).

Згідно з квитанцією ОСОБА_2 сплачувала земельний податок за 2007-2011 роки у розмірі 64,58 грн (т. 1, а. с. 226).

З відповіді архівного відділу Макарівської РДА від 28 листопада 2019 року

№ 05-06/628 випливає, що в архіві відсутній оригінал рішення № 570-37-IУ Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року з двома додатками, а в справі зберігається незасвідчена копія з копії вказаного рішення (т. 2, а. с. 237).

Щодо доводів касаційної скарги про ухвалення рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з пунктами «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої та десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Зазначеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Суди попередніх інстанцій встановили, що в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд громадянам України згідно з додатками № 1, № 2, і в них немає прізвищ відповідачів (т.1, а. с. 7-13, 14, 15-18, 102).

Зазначене також підтверджується іншими доказами, зокрема, фактом реєстрації кримінального провадження щодо можливого підроблення рішення Макарівської селищної ради (т. 1, а. с. 21); відсутності в архіві відділу Держземагентства у Макарівському районі Київської області технічних документацій із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів (т. 1, а. с. 40); наявності в Управлінні Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області технічних документацій із землеустрою на земельні ділянки, які передавались у власність іншим громадянам згідно з рішенням Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ, крім відповідачів (т. 1, а. с. 155); переданням Макарівською селищною радою згідно з актом приймання-передачі документів на постійне зберігання від 24 листопада 2011 року рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року

№ 570-37-IУ з двома додатками у вигляді списків громадян, до архівного відділу Макарівської РДА (т. 1, а. с. 99-100); наданням належним чином засвідченої копії вказаного рішення та додатків архівним відділом Макарівської РДА Макарівській селищній раді (т. 1, а. с. 101-106), а надалі й суду (т. 1, а. с. 166-169); наданням архівним відділом Макарівської РДА суду на виконання вимог ухвали від 22 квітня 2016 року для огляду оригіналів рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ з додатками на 5 аркушах терміном до 30 червня 2016 року (т. 1, а. с. 198-204, 248); відсутністю в архівному відділі Макарівської РДА, в протоколах сесій, засідань виконавчого комітету Макарівської селищної ради протягом 1994-2006 років рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою для безоплатної передачі земельних ділянок у власність відповідачам (т. 2, а. с. 218-223).

На підставі зазначеного суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельних ділянок відповідачам не ухвалювалось, а тому вони відповідно до статті 387 ЦК України є незаконними володільцями спірних земельних ділянок.

У касаційній скарзі заявники посилаються на те, що рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-IУ, на підставі якого суди попередніх інстанцій ухвалили рішення про задоволення позову, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки оригінал зазначеного рішення судами не досліджувався, оригіналу зазначеного рішення не існує.

Як на підставу касаційного оскарження посилаються на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 12 жовтня 2020 року у справі № 301/1824/16-ц, від 16 грудня 2020 року № 201/9256/16 відповідно до яких у разі виникнення спору щодо достовірності певного письмового доказу, поданого в копії, зокрема, спору щодо його змісту, єдиним належним процесуальним способом розв`язання такого спору, усунення відповідних сумнівів є огляд, дослідження оригіналу письмового доказу.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки вони були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, який зазначив, що рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року № 570-37-ІУ з додатками засвідчені в установленому законом порядку, а їхній зміст відповідачами не спростовано.

Зазначені доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів.

Щодо правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права

Статтею 41 Конституції України та статтею 319 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16 (провадження № 14-2цс21).

Відповідно до статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. Власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Отже, заявлені вимоги про витребування спірних земельних ділянок є ефективним способом захисту у цій справі.

Водночас визнання недійсним державного акта не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208цс18)).

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій в частині вирішення вимог щодо визнання недійсними державних актів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині, відповідно до статті 400 ЦПК України, у касаційному порядку не переглядаються.

Щодо застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушено, і в разі поданняпозову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушено, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

У справі, що переглядається, прокурор звернувся із позовом до суду 15 серпня 2015 року.

У матеріалах справи немає доказів того, що Макарівська селищна рада могла знати про вибуття спірних земельних ділянок на підставі рішення Макарівської селищної ради від 17 березня 2006 року.

Суди встановили, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 19 вересня 2013 року у справі № 1016/2776/12 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи,які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Макарівська селищна рада Київської області, Управління Держкомзему у Макарівському районі, про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними та їх скасування та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованого об`єкта та приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, позовні вимоги за первісним позовом залишені без задоволення, зустрічні позовні вимоги також залишені без задоволення. Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом 07 листопада 2012 року, а тому саме з цього часу Макарівська селищна рада мала дізнатися про порушення свого права. Прокурор з цим позовом звернувся 25 серпня 2015 року, тобто у межах позовної давності.

Суди попередніх інстанцій належним чином оцінили доводи відповідачів щодо позовної давності та з урахуванням установлених у цій справі обставин правильно встановили початок його перебігу, обґрунтовано виходили з того, що цей строк прокурором не пропущено.

Як на підставу касаційного оскарження заявники посилаються на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 01 липня 2020 року у справі № 619/740/17, від 16 червня 2020 року у справі № 619/974/14, від 22 травня 2020 року у справі № 619/734/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 372/1699/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 619/718/17, у яких зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування позовної давності, оскільки на момент виникнення порушень прав держави було врегульовано та функціонував механізм виявлення таких порушень через уповноважені державою органи, які після офіційної реєстрації державного акта про право власності на землю мали можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду, у тому числі за допомогою прокуратури, в межах передбаченої у статті 257 ЦК України позовної давності.

Оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки відповідно до статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з моменту коли орган державної влади та прокурор мали можливість знати про порушення прав та інтересів держави. Суди встановили, що Макарівська селищна рада дізналася про порушення свого права 07 листопада 2012 року, а прокурор звернувся з позовом 25 серпня 2015 року, тобто у межах позовної давності.

Верховний Суд відхиляє посилання заявників про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»(далі - Закон № 4176-VI) з огляду на таке.

Закон № 4176-VI встановлює дату початку перебігу строку давності для вимог, передбачених пунктом 4 частини першої статті 268 ЦК України, у редакції, чинній до 20 грудня 2011 року.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі від 17 лютого 2020 року № 391/1217/14-ц (провадження № 61-11197сво18) зазначив, що пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави і не поширюється на позови прокурора, які пред`являються від імені держави про захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.

З урахуванням наведеного до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону № 4176-VI.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність повноважень у прокурора представляти інтереси держави та про відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 370/2253/15-ц

Однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі стало посилання заявників на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме від висновку Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у цій справі.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Тлумачення положення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що подібність правовідносин не може визначатися в межах однієї і тієї ж справи, а суд касаційної інстанції перевіряє подібність правовідносин у справі, яка переглядається в касаційному порядку, та в іншій справі, в якій суд касаційної інстанції ухвалив рішення.

Отже, касаційна скарга заявника по суті не містить посилання на правову підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень- без змін.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , від імені яких діє адвокат Баца Катерина Валеріївна, залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко