Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 370/2351/16-ц

провадження № 61-46192св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Макарівська селищна рада, ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом (третя особа за первісним позовом) - ОСОБА_3 ,

третя особа - управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Макарівської селищної ради, ОСОБА_2 , треті особи: управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним та скасування рішення селищної ради, державного акту на право власності на земельну ділянку.

Первісні позовні вимоги мотивовані тим, що за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2001 року ОСОБА_1 придбала у власність земельну ділянку загальною площею 0,1357 га, яка складається з двох земельних ділянок - площею 0,1297 га та 0,006, що розташовані в АДРЕСА_1 . Сусідня земельна ділянка по АДРЕСА_2 , яка складається з двох земельних ділянок площею 0,143 га та 0,019 га, загальною площею 0,162 га, на підставі державного акту, виданого відповідно до рішення Макарівської селищної ради від 03 червня 2004 року, належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2 . На підставі домовленості між сторонами щодо обміну земельними ділянками, ОСОБА_2 загородила тином належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,006 га, але, в порушення домовленості, не передала їй рівноцінну ділянку біля будинку, встановивши 20 квітня 2016 року паркан по земельній ділянці позивачки площею 0,1297 га.

29 липня 2016 року під час виготовлення технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 стало відомо, що присвоїти кадастрові номери належним їй земельним ділянкам неможливо в зв`язку з перетином (накладенням) земельних ділянок ОСОБА_2 на її ділянки.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати рішення Макарівської селищної ради від 03 червня 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність відповідачці ОСОБА_2 спірних земельних ділянок;

визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 серпня 2004 року, виданий ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення селищної ради;

скасувати державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 3222755103:00:026:0005 і 3222755103:00:026:0004.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 лютого 2006 року є власником 1/20 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , інші 19/20 частин цього будинку належать на праві власності ОСОБА_1 . В травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Макарівської селищної ради із заявою про надання йому дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування його частини будинку площею 0,0142 га та в серпні 2017 року отримав відповідне рішення селищної ради від 25 травня 2017 року, землевпорядною організацією було виготовлено технічну документацію, але при державній реєстрації земельної ділянки виявлено взаємний перетин із суміжною земельною ділянкою, що перебуває у власності ОСОБА_1 , яка оформила на себе право власності на всю земельну ділянку, яка була надана для обслуговування будинку.

ОСОБА_4 просив:

визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на землю від 11 грудня 2003 року, виданий ОСОБА_1 ;

скасувати державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,136 га, яка розташована по АДРЕСА_1 ;

скасувати запис № 1065 від 11 грудня 2003 року в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бородянського районного суду Київської області в складі судді: Міланіч А. М., від 29 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що передачею у власність ОСОБА_2 земельних ділянок за оспорюваним рішенням та державним актом порушено її право власності на належні їй земельні ділянки, частина однієї з яких та повністю інша приватизовані ОСОБА_2 . Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача рішенням ради та державним актом, захоплення земельних ділянок ОСОБА_1 ОСОБА_2 суду не надано і від проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 відмовилась. При цьому суд не прийняв до уваги подані позивачкою копії рішень державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року, оскільки вказані рішення винесені лише на підставі даних Державного земельного кадастру, без дослідження фактичного землекористування сторін та співставлення їх правоустановлюючих документів. Жодних графічних матеріалів до цих рішень не додано, що позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування. За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки підстав для визнання неправомірними та скасування оспорюваних рішення та державного акту не вбачається, то суд вважав за необхідне в позові ОСОБА_1 відмовити.

При відмові в позові ОСОБА_4 суд першої інстанції вказав, що в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 посилається на те, що до державного акту на земельну ділянку ОСОБА_1 включена і його земельна ділянка, однак, жодних доказів щодо цього суду не надано, а лист відділу у Макарівському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24 липня 2017 року (а. с.191) не може бути таким доказом. Оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення ОСОБА_1 прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 , то підстав для визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку позивачки не вбачається, а тому в позові ОСОБА_4 необхідно відмовити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним і скасовано рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,162 га по АДРЕСА_2 .

Визнано недійсним і скасовано державний акт серії КВ № 115831 від 16 серпня 2004 року на право власності на земельну ділянку площею 0,162 га, що розташована по АДРЕСА_2 , який виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року, кадастрові номери 3222755103:00:026:0004 та 3222755103:00:026:0005.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в 2016 році Макарівським виробничим відділом ДП «Центр ДЗК» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, однак рішеннями Державного кадастрового реєстратора управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року позивачці відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з перетином її ділянки площею 0,1299 га з ділянкою відповідача 3222755103:00:026:0005, площа співпадає на 9,25 %, та перетином її ділянки площею 0,0064 га з ділянкою відповідача 3222755103:00:026:0004, площа співпадає на 100 % Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував усіх обставин справи, зокрема не врахував, що позивачка першою в передбаченому законом порядку набула право власності на спірні земельні ділянки, однак не змогла набути присвоєння цим земельним ділянкам кадастрового номера, у зв`язку із накладенням земельних ділянок відповідача на її земельні ділянки, тому рішення Макарівської селищної ради, на підставі якого видано державний акт на право власності на земельну ділянку відповідача, не може вважатися таким, що ухвалене з дотриманням вимог земельного законодавства, а тому порушує майнові права позивачки, які підлягають захисту. Проте, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині скасування державної реєстрації земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки внесення змін у державний реєстр щодо майнових прав осіб належить до компетенції інших органів, функції яких суд виконувати не може.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому, посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, і належним чином не перевіривши доводи відповідача ОСОБА_2 , також обґрунтування рішення суду першої інстанції, а саме про те що, окрім копії рішень державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року, позивач більш жодних підтверджуючих доказів не надала. При вирішені зазначеного спірного питання, позивач зобов`язана надати всі наявні докази щодо предмету спору. Позивач не надав до суду про проведення дослідження фактичного землекористування сторін та співставлення їх правовстановлюючих документів, жодних графічних матеріалів, що позбавило суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування. Як вбачається з рішення кадастрового реєстратора, позивачем була подана виготовлена технічна документація щодо відновлення меж в якій можливо виникли неточності у землевпорядній документації і, як наслідок, інколи це призводить до накладення земельних ділянок, що дуже часто трапляється на практиці. А тому, судом першої інстанції не одноразово наголошувалось позивачу про проведення земельної експертизи, від якої позивач відмовилася. Що позбавило суд можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування. даний факт підтверджується договором купівлі - продажу земельної ділянки від 16.04.2010 року. ОСОБА_2 , відчужила земельні ділянки які належали їй на праві приватної власності ОСОБА_3 . Як вбачається із зазначеного договору купівлі продажу, витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку при вчиненні нотаріальної дії не було жодних порушень щодо відчужуваних земельних ділянок які в даній справі є об`єктом спору.

Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 оскаржується постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Макарівської селищної ради про визнання незаконним і скасування рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року та про визнання недійсним і скасування державного акту серії КВ № 115831. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

У січні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що у матеріалах справи містяться документи (копії рішень): рішення № РВ 3200351462016 від 29 липня 2016 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру присвоїти кадастровий номер (код) на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1297 га, що знаходиться на праві приватної власності з 2003 року у позивача є неможливим у зв`язку з перетином (накладанням) земельної ділянки кадастровий номер 3222755103:00:026:0005 площа накладки співпадає на 9,25% на земельну ділянку позивача. рішення № РВ 3200351462016 від 29 липня 2016 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру присвоїти кадастровий номер (код) на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,006 га, що знаходиться на праві приватної власності з 2003 року у позивача є неможливим у зв`язку з перетином (накладанням) земельної ділянки кадастровий номер 3222755103:00:026:0004 площа накладки співпадає на 100 % на земельну ділянку позивача. Отже, вказані рішення та інші наявні у матеріалах справи документи (докази) усні та письмові пояснення наданні позивачем за первісним позовом лягли в основу доведення обґрунтування юридично правової позиції.

Зазначає, що проведення визначеної земельної технічної експертизи, згідно вимог ЦПК України, є правом сторони, та в жодному разі не обов`язком, у свою чергу касатор мав достатньо юридично правових прав у випадку не погодження із позицією позивача за первісним позовом заявити відповідне клопотання про проведення тої чи іншої експертизи висновки якої лягли б та /або могли лягти в основу заперечень останнього та або додаткового посилення юридично правової позиції позивача за первісним позовом. Первісний позов у першу чергу було заявлено до суб`єкта владних повноважень Макарівської селищної ради, а саме про скасування рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року в частині передання у приватну власність касатору спірних земельних ділянок на підставі якого видано державний акт на право власності серія КВ №115831 від 16 серпня 2004 року. Із аналізу наявних у матеріалах справи доказів, пояснень відзивів та/або заперечень, наданих сторонами в силу вимог процесуального закону, щодо об`єктивності обґрунтованості наданих доказів стороною позивача за первісним позовом як підставу доведеності заявлених вимог останнім Макарівська селищна рада взагалі самоусунулася від доведення правомірності своїх дій та прийнятого рішення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (статті 77 КАС України). Отже, виходячи із викладеного вище вбачається, що Макарівська селищна рада, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірність своїх дій та законність оспореного рішення № 271-16 від 03 червня 2004 року, що фактично та в силу вимог матеріального та процесуального права України дає правові підстави вважати, що Макарівська селищна рада визнала заявлені позивачем за первісним позовом вимоги та їх обґрунтування та наявні порушення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання дії постанови апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року: клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 ; в задоволенні клопотань ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні відмовлено; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що за договорами купівлі-продажу від 04 серпня 2001 року позивачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_6 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , та житлового будинку, не закінченого будівництвом, що знаходиться за тією ж адресою, а також земельну ділянку загальною площею 0,1357 га для ведення будівництва, обслуговування житлових будівель та господарських споруд, що складається з двох ділянок: площею 0,1297 га і 0,006 га та розташована на території Макарівської селищної ради по АДРЕСА_1 . Дана земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на землю від 15 вересня 1999 року, виданого Макарівською селищною радою Київської області відповідно до рішення виконкому Макарівської селищної ради від 9 березня 1999 року за № 23 (а.с.10 т.1, 64-65 т.2).

На підставі даного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 11 грудня 2003 року отримала Державний акт на право приватної власності на землю на вказану земельну ділянку площею 0,136 га, яка складається з двох земельних ділянок - площею 0,13 га і 0,006 га, та розташована в АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Макарівської селищної ради від 03 червня 2004 року № 271 відповідачці ОСОБА_2 16 серпня 2004 року було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,162 га, яка складається з двох земельних ділянок: площею 0,019 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0005, та площею 0,143 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0004, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_2 .

За договором купівлі-продажу від 16 квітня 2010 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 належні їй земельні ділянки площею 0,019 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0005, та площею 0,143 га, кадастровий номер 3222755103:00:026:0004, для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в АДРЕСА_2 , загальна площа земельних ділянок складає 0,162 га.

23 лютого 2012 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на вказані земельні ділянки.

За договором купівлі-продажу від 11 лютого 2006 року ОСОБА_7 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , продав ОСОБА_4 1/20 частину будинковолодіння, яке складається з двох житлових будинків з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та належала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2003 року. 16 лютого 2006 року ОСОБА_4 зареєстрував право власності на дану частину будинковолодіння.

ОСОБА_1 належить на праві власності 19/20 частин на будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 - 1/20 його частина.

В 2016 році Макарівським виробничим відділом ДП «Центр ДЗК» була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 з метою присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Рішеннями державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку з перетином ділянки площею 0,1299 га з ділянкою 3222755103:00:026:0005, площа співпадає на 9,25 %, та перетином ділянки площею 0,0064 га з ділянкою 3222755103:00:026:0004, площа співпадає на 100%.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У частині третій статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно частини першої статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18) вказано, що частиною п`ятою статті 116 ЗК України унормовано, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Земельні ділянки формуються як об`єкти цивільних прав: власності, постійного користування, оренди відповідно до закону, і припинення прав щодо цих об`єктів також має відбуватись виключно у відповідності до закону».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що«у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) вказано, що «підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11 (провадження № 14-525цс18) вказано, що «державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2020 року в справі № 911/1480/18 вказано, що «офіційні дані Публічної кадастрової карти України дійсно можуть бути доказом у справі за умови їх відповідності наведеним вимогам статей 73 76-79 ГПК, а саме, що на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, які входять в предмет доказування. Можливість суду самостійно на основі даних Публічної кадастрової карти України встановити факт саме накладення земельних ділянок по суті потребує, щоб такі спірні земельні ділянки були внесені до Державного земельного кадастру та відображені на вказаній карті. При цьому, жодною із сторін не надано висновку з цих самих питань, однак, з`ясування відповідного питання має значення для визначення того, чи накладаються земельні ділянки, які належать позивачу, на земельну ділянку, передану СТ «Економіст» у постійне користування на підставі рішення Гнідинської сільської ради народних депутатів від 27.09.2001 № 77 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000331 від 10.12.2001 та огороджену парканом з розсувними воротами. Дослідження відповідної обставини дійсно потребує спеціальних знань. Крім того, у зв`язку з тим, що саме позивачем, як ініціатором судового провадження у даній справі, не надано доказів знаходження вказаних ділянок на території відповідача, а для з`ясування вказаної обставини суд дійшов висновку щодо необхідності призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, місцевий суд мотивовано попередньо поклав судові витрати за проведення такої експертизи саме на позивача. Однак, судова експертиза була не проведена, оскільки позивачем не здійснено її оплату, хоча такий обов`язок покладався саме на відповідну особу».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи (частини перша та друга статті 116 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції встановив, що в обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що передачею у власність ОСОБА_2 земельних ділянок за оспорюваним рішенням та державним актом порушено її право власності на належні їй земельні ділянки, частина однієї з яких та повністю інша приватизовані ОСОБА_2 . Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 рішенням ради та державним актом, захоплення земельних ділянок ОСОБА_2 суду не надано і від проведення земельно-технічної експертизи ОСОБА_1 відмовилась. Рішення державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у Макарівському районі Київської області від 29 липня 2016 року винесені лише на підставі даних Державного земельного кадастру, без дослідження фактичного землекористування сторін та співставлення їх правоустановлюючих документів. Жодних графічних матеріалів до цих рішень не додано, що позбавляє можливості встановити наявність чи відсутність факту накладення земельних ділянок сторін та порушення їх землекористування.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя та четверта статті 12 ЦПК України).

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року та про визнання недійсним і скасування державного акту серії КВ № 115831. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити; постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати та залишити у цій частині рішення суду першої інстанції в силі; поновити дію постанови апеляційного суду в не скасованій частині.

ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 102,40 грн Тому із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 141 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,162 га по АДРЕСА_2 та про визнання недійсним і скасування державного акту серії КВ № 115831 від 16 серпня 2004 року на право власності на земельну ділянку площею 0,162 га, що розташована по АДРЕСА_2 , який виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року, кадастрові номери 3222755103:00:026:0004 та 3222755103:00:026:0005, скасувати.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 29 березня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,162 га по АДРЕСА_2 та про визнання недійсним і скасування державного акту серії КВ № 115831 від 16 серпня 2004 року на право власності на земельну ділянку площею 0,162 га, що розташована по АДРЕСА_2 , який виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Макарівської селищної ради № 271-16 від 03 червня 2004 року, кадастрові номери 3222755103:00:026:0004 та 3222755103:00:026:0005, залишити в силі.

Поновити дію постанови апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в не скасованій частині.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 102,40 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук