Постанова

Іменем України

20 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 372/1023/19

провадження № 61-19488св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець Трофименко Михайло Михайлович, Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_4 ,

третя особа - ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного виконавця Трофименка М. М., Державного підприємства (далі - ДП) «Сетам», ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_5 , про скасування електронних торгів та застосування реституції.

Позов обґрунтовано тим, що у грудні 2013 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 відповідно до договору дарування дачний будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку в садівничому товаристві (далі - с/т) «Струмок» в с. Халеп`я Обухівського району Київської області. ОСОБА_2 в свою чергу отримав від позивача кошти у розмірі 40 000,00 дол. США. В подальшому, у зв`язку з незаконними діями відповідачів, на підставі виконавчого написа відкрито виконавче провадження та отримано виконавчий лист про стягнення з позивачки заборгованості. Приватним виконавцем вчинено дії щодо продажу вказаного нерухомого майна з прилюдного аукціону. Позивачка вважала такий продаж незаконним та просила скасувати проведені електронні торги у зв`язку з тим, що приватний виконавець не мав права вчиняти дії щодо продажу даного майна, а позивач не була повідомлена про продаж. Крім того, вказувала, що постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 372/2238/17 фактично заборонено вчиняти дії щодо відчуження даного майна.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано електронні торги, проведені відповідно до протоколу від 11 березня 2019 року № 3922121, реєстраційний номер лота 333560, найменування майна: домоволодіння, площею 99,0 кв. м та земельна ділянка площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1 , переможець ОСОБА_7 . У задоволенні позову в частині застосування реституції відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах електронні торги щодо продажу дачного будинку та земельної ділянки проведено з порушенням вимог чинного законодавства та з порушенням прав позивача. Зокрема ціна продажу предмета іпотеки з іпотекодавцем (власником) узгоджена не була; оцінка вартості нерухомого майна проведена оцінювачем з порушенням норм чинного законодавства та є такою, що порушує права та інтереси ОСОБА_1 , докази належного повідомлення позивача про результати визначення вартості чи оцінки майна в матеріалах справи відсутні. Крім того, суд зазначив про відсутність доказів того, що позивачці було відомо при примусову реалізацію її майна у межах виконавчого провадження ВП 57911186, яке є єдиним її житлом, з огляду на викладене, дійшов висновку про те, що вимоги проведення аукціону не були в повній мірі дотримані.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ДП «СЕТАМ» задоволено. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року скасовано в частині визнання недійсними та скасування електронних торгів проведених відповідно до протоколу від 11 березня 2019 року № 3922121, реєстраційний номер лота 333560, найменування майна: домоволодіння, площею 99,0 кв. м та земельна ділянка площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1 , переможець ОСОБА_7 , а також в частині розподілу судового збору та ухвалено нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В решті рішення залишено без змін. Скасовано застосовані ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2019 року заходи забезпечення позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено того, що проведення організатором електронних торгів відбулось з порушеннями вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок) та чинного законодавства на момент проведення спірних електронних торгів, які б могли б вплинули на результати торгів і права та законні інтереси позивача, та слугувати підставою для визнання їх недійсними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 01 грудня 2021 року звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції;

- не звернув увагу на те, що порушення прав позивачки відбулось як під час проведення електронних торгів, що полягали у ненаправленні їй документів, які передували підготовці, організації та проведенню таких торгів, так і під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, позивачка не повідомлялась про відкриття виконавчого провадження та вчинення подальших виконавчих дій;

- не надав належної оцінки тому, що уся кореспонденція на ім`я ОСОБА_1 направлялась на поштову адресу в с. Халеп`я, у той же час, відомості про направлення кореспонденції на адресу: АДРЕСА_2 у матеріалах справи відсутні, позивачці не було відомо про примусову реалізацію майна у межах виконавчого провадження;

- не звернув увагу на те, що зміст поняття «повідомлення» передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей;

- застосовав норми права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 серпня 2020 року у справі 372/2894/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 522/23179/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц, постановах Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, від 18 листопада 2015 року у справі № 1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16.

У січні 2022 року ДП «Сетам» та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 із застосуванням засобів поштового зв`язку подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якому заявники, не погоджуючись із доводами касаційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 надала письмові пояснення до касаційної скарги, в яких зазначає, що постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 372/2238/17 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22 жовтня 2015 року № 316, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 55251647. Таким чином, електронні торги проведені на підставі неправомірного виконавчого напису, відтак неправомірними є і результати таких торгів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 372/1023/19 із Обухівського районного суду Київської області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18 лютого 2022 року матеріали справи № 372/1023/19 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору дарування від 26 грудня 2013 року ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар садовий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183.

24 листопада 2017 року приватним виконавцем Трофименком М. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55251647, на підставі виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316, виданого приватним нотаріусом Краснодембським О. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачених в строк грошових коштів у сумі 398 372,00 грн. Адреса боржника: АДРЕСА_1 .

24 листопада 2017 року приватним виконавцем Трофименком М. М. на ім`я ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі, направлено для відома та виконання постанову про відкриття виконавчого провадження.

30 січня 2019 року ОСОБА_2 направив на ім`я приватного виконавця Трофименка М. М. заяву про проведення опису та арешту вищевказаного майна боржника з його подальшою реалізацією через ДП «Сетам».

31 січня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. винесена постанова про опис та арешт майна боржника, а саме садового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_1 . Відповідальним зберігачем визначено ОСОБА_3 . Вказані дії проведені за відсутності боржника в присутності понятих.

31 січня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. на ім`я ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі, направлено для відома та виконання постанову від 31 січня 2019 року про примусове виконання виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316.

31 січня 2019 року ОСОБА_2 направив на ім`я приватного виконавця Трофименка М. М. заяву про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

05 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

05 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. на ім`я ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі, направлено для відома та виконання постанову від 05 лютого 2019 року про примусове виконання виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316.

05 лютого 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Приватна експертна служба» виконано звіт про вартість нерухомого майна.

05 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. на ім`я ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі, направлено для відома та ознайомлення копію висновку експерта про вартість майна, складеного при примусовому виконанні виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316.

Відповідно до поштової квитанції указаний висновок направлений ОСОБА_1 05 лютого 2019 року на адресу: АДРЕСА_1.

07 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. до ДП «Сетам» направлено заяву на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 , перелік майна, а саме домоволодіння загальною площею 99,0 га, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1 .

07 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. складено висновок на документи щодо реалізації арештованого приватним виконавцем майна.

11 березня 2019 року ДП «Сетам» відповідно до протоколу № 392121 проведено електронні торги, реєстраційний номер лота 333560, найменування майна: домоволодіння, площею 99,0 кв. м та земельна ділянка площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1 , переможець ОСОБА_7 , ціна продажу 574 750,00 грн.

Відповідно до квитанції від 12 березня 2019 року ОСОБА_7 сплатив ОСОБА_10 кошти у сумі 546 012,50 грн.

12 березня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. складено постанову про проведені електронні торги та передано майно переможцю торгів.

12 березня 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. складено акт про проведені електронні торги.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 березня 2019 року власником домоволодіння, площею 99,0 кв. м та земельної ділянки площею 0,0555 га, кадастровий номер 3223188400:03:004:0183, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2019 року є ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною четвертою статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Керуючись частиною першою статті 650, частиною першою статті 655 та частиною четвертою статті 656 ЦК України, можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Виходячи з правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Відповідні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

Прилюдні торги можуть бути визнані недійсним в судовому порядку з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місцепроведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», водночас процедуру підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів визначено Порядком.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а в разі проведення електронних торгів - також на вебсайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів, та іншу необхідну інформацію.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, приватного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Обов`язок організатора прилюдних торгів друкувати в місцевих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки повідомлення про проведення таких торгів з реалізації предмета іпотеки та письмове сповіщення, в тому числі, іпотекодавця, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна закріплено також у пункті 2 розділу VII Порядку.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, - це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинно бути встановлене порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Схожих висновків дійшли Верховний Суд України у постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 29 листопада 2017 року у справі № 668/5633/14-ц та Верховний Суд у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 462/2232/16.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 05 лютого 2019 року приватним виконавцем Трофименком М. М. на ім`я ОСОБА_1 на адресу, вказану у виконавчому листі, направлено для відома та ознайомлення копію першої сторінки висновку експерта про вартість майна складеного при примусовому виконанні виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року № 316, на що вказує квитанція Акціонерного товариства «Укрпошта» від 05 лютого 2019 року (т. 2 а. с. 29), отримання якого позивачка заперечила.

Надаючи оцінку зазначеним обставинам, апеляційний суд правильного виходив із того, що в даній справі неотримання ОСОБА_1 висновку експерта про вартість майна не є порушенням, яке могло вплинути на результати спірних торгів, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» не встановлено обов`язку надсилати такі повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо доводів касаційної скарги про направлення приватним виконавцем повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за невірною адресою, Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Адреса, за якою приватним виконавцем надсилалась кореспонденція на ім`я ОСОБА_1 , відповідає тій, яка зазначена у виконавчому листі. Крім того, заявницею неодноразово вказувалась у процесуальних документах саме така адреса листування.

З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що приватний виконавець належним чином не повідомив позивачку про результати оцінки вартості майна, яке належало їй на праві приватної власності, що призвело до порушення її прав.

В цьому аспекті є некоректними посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-2677цс16, від 18 листопада 2015 року у справі № 1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, оскільки у зазначений справах розглядалось питання належного повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів.

Щодо порушення процедури проведення електронних торгів

Згідно з пунктом 3 розділу III Порядку організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, який становить: для лотів зі стартовою ціною від 1 000 000,01 грн - 30 календарних днів.

Дата початку проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему.

Згідно з пунктом 2 розділу Порядку реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Строк підготовки до електронних торгів під час реалізації предмета іпотеки складає не менше 30 календарних днів.

Організатор не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку електронних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки та на Веб-сайті повідомлення про проведення таких електронних торгів.

Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов`язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов`язання. Іпотекодержатель також зобов`язаний сплатити винагороду за організацію та проведення електронних торгів.

За результатами проведення електронних торгів складається протокол, який підписується уповноваженим представником Організатора та покупцем предмета іпотеки. У протоколі, крім інформації, передбаченої пунктом 1 розділу VIII цього Порядку, зазначаються дата видачі/підписання протоколу та початкова ціна предмета іпотеки, встановлена відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про іпотеку».

Протокол електронних торгів роздруковується переможцем електронних торгів із особистого кабінету, підписується та передається особисто або через представника Організатору або надсилається засобами зв`язку на поштову адресу Організатора. Підписаний протокол повинен надійти до Організатора не пізніше семи робочих днів з дати отримання протоколу переможцем в особистому кабінеті.

Протягом трьох робочих днів після надходження від переможця електронних торгів підписаного протоколу його копія надсилається іпотекодавцю, всім іпотекодержателям та виконавцю.

Організатор протягом трьох днів з дня підписання переможцем протоколу електронних торгів надсилає відповідний протокол виконавцю.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його Організатору.

Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки Організатор видає цей акт переможцю електронних торгів (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю.

Зменшення ціни предмета іпотеки на електронних торгах проводиться відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про іпотеку».

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що порушень допущених організатором торгів в процедурі проведення електронних торгів, які б могли стати підставою для визнання їх недійними не встановлено.

Не встановив таких підстав і Верховний Суд, а тому відхиляє відповідні доводи касаційної скарги заявника.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 19 серпня 2020 року у справі 372/2894/17, від 19 листопада 2020 року у справі № 522/23179/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 344/3627/16-ц, є безпідставними з урахуванням того, що у наведених заявником постановах судів касаційної інстанції та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції встановлено різні фактичні обставини справ.

Верховний Суд враховує інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі № 372/2238/17, зокрема постанову Верховного Суду від 15 грудня 2021 року, якою визнано виконавчий напис від 22 жовтня 2015 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О. А., зареєстрований у реєстрі за № 316, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 398 372,00 грн таким, що не підлягає виконанню.

Проте, зазначені доводи Суд відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пунктів 4, 5 статті 175 ЦПК України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Крім того, позивач має подати вказану заяву у строк та в порядку, визначеному цивільним процесуальним законом.

Згідно з пунктами 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

З матеріалів справи вбачається, що звернувшись до суду з позовом, ОСОБА_1 не посилалась, як на підставу позову на факт визнання судом таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 22 жовтня 2015 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краснодембським О. А., зареєстрований у реєстрі за № 316, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 398 372,00 грн. У ході розгляду справи клопотань про зміну підстав позову також не заявляла.

Згідно з частиною другою статті 400 ЦПК України Верховний Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Таким чином, як на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, так і на момент розгляду справи Верховним Судом, позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтувались на зазначених доводах, відтак не можуть бути підставою для скасування правильної по суті і законної оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак