ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року

м. Київ

справа №372/1532/18

адміністративне провадження № К/9901/14133/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (головуючий суддя Степанюк А.Г., судді: Губська Л.В., Епель О.В.) у справі №372/1532/18 за позовом Приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про скасування постанов про накладення адміністративних стягнень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив скасувати постанови від 25 травня 2018 року №14 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та №15 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закриття адміністративних проваджень.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року відмовлено відповідачу у задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ухвалі недоліків шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших причин, які, на переконання апелянта, є поважними для поновлення пропущеного строку.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду, відповідачем 4 квітня 2019 року подано клопотання, в якому останній просить розглянути апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що вперше апеляційну скаргу подано 6 березня 2019 року у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції на адресу відповідача не надходило та останнім були вжиті заходи щодо його отримання.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача відмовлено, апеляційну скаргу повернуто апелянту, оскільки наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційну скаргу обґрунтовано помилковістю висновків суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 2 розділу ІІІ КАС України, статтею 329 якого встановлено строк для подання касаційної скарги.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися відповідних правил та процедур, встановлених нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Зважаючи на викладене, підстави, наведені в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, не можуть бути визнані поважними.

Інших умотивованих доводів щодо поновлення строку на касаційне оскарження, скаржником не наведено.

Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом не неповажними.

Ураховуючи, що причини, зазначені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, визнані судом апеляційної інстанції неповажними та позивачем вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року про залишення позовної заяви без руху виконані не були, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача відповідно до статті 299 КАС України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року у справі №372/1532/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва В.В. Хохуляк