№ 372/1816/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2020 року

Київ

справа №372/1816/17

адміністративне провадження №К/9901/57250/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,

розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі Міноборони) на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року (прийняте судом у складі судді Зінченко О.М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів: Губської Л.В., Епель О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міноборони, Київського обласного військового комісаріату (далі Військкомат), третя особа Державна прикордонна служба України, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати відмову Міноборони у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності II групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії неправомірною;

- зобов`язати Міноборони здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в разі настання II групи інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день встановлення інвалідності 17 березня 2014 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Обухівський районний суд Київської області від 14 лютого 2018 року позов задовольнив.

Визнав неправомірними дії Міноборони щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги в зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, отриманої в наслідок поранення, пов`язаного з виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов`язав Міноборони нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, який отримав другу групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року, на день встановлення інвалідності 17 березня 2014 року.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував.

Ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Міноборони щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Зобов`язав Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 17 березня 2014 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи таке рішення, зазначив, що, зважаючи на те, що Мінобороні було надано документи, які містять висновки про те, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і даний факт встановлено в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року в справі № 372/3965/15-а, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що в даному випадку, зобов`язання Міноборони вчинити певні дії, зокрема, зобов`язання останнього прийняти рішення за результатами розгляду питання про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених в даному рішенні суду апеляційної інстанції, є належним способом захисту порушеного права позивача.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звернула увагу, що протиправні дії Міноборони щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , змусили останнього повторно звертатися до суду з даним позовом, оскільки аналогічні позовні вимоги вже були предметом розгляду в справі № 372/3965/15-а, за результатом розгляду якої Київським апеляційним адміністративним судом було ухвалено постанову від 13.01.2016 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24 липня 2018 року Міноборони звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені в цій справі, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У скарзі посилається на те, що громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних Сил України, як про це зазначив позивач у своєму позові.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, призвело до ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення. Дане порушення судом апеляційної інстанції не усунуто.

Позивач проходив строкову військову службу, тому право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) у позивача відсутнє.

Виходячи із визначених в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення підстав виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975), а спеціальний Закон № 2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу.

Зазначає, що позивачем не надано всі належні документи, які б давали право на отримання такої допомоги. Зокрема, у військовому квитку відсутній запис про поранення та контузії, які позивачем були отримані, не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного , наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Йдеться у скарзі й про те, що даний позов мав розглядатися окружним адміністративним судом.

У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить залишити її без задоволення.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року № 1021/0/78-19 визначено нову колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Шарапа В.М., справу передано судді-доповідачу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР в період з 05.10.1980 по 16.02.1983. Брав участь у бойових діях з 05.10.1982 по 16.02.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан.

Факт проходження військової служби підтверджується довідкою № 1302 МО України від 11.05.2017, копією військового квитка серії НОМЕР_1 , які містяться в матеріалах справи.

Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв проведено засідання, за результатами якого складено протокол від 25.04.2013 № 1055, в якому зазначено, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 - ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (видається інваліду) серії КИО-1 № 0401930, 17.03.2014 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності та визначено причини: поранення пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до Військкомату з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Листом від 16.06.2015 року № 248/3/6/1199 Департамент фінансів Міністерства оборони України повернув документи подані позивачем без реалізації як такі, що надіслані не за належністю. Така відмова обґрунтована тим, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом держаної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а отже рекомендовано звернутись до Державної прикордонної служби України.

На звернення позивача Адміністрація Державної прикордонної служби України листом від 13.08.2015 року № 0.11-3115/0/6-15 повідомила, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Державна прикордонна служба є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

Не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 в справі № 372/3965/15-а в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 у справі № 372/3965/15-а постанову Обухівського районного суду Київської області від 24.11.2015 скасовано та прийнято нове рішення. Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов`язків військової служби, згідно з вимогами чинного законодавства України.

04 травня 2017 року позивач повторно звернувся до Міноборони з заявою про виплату йому одноразової допомоги, на що йому останній листом №1489 від 26.05.2017 року відмовив в задоволенні заяви.

У зазначеному листі вказано, що 11.05.2017 року до Військкомату повторно були направлені документи позивача щодо розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 в справі № 372/3965/15-а.

Так, 13.05.2016 року протоколом № 35 Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оскільки витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, крім того, в поданих документах немає документа про обставини поранення.

Позивач, вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил колишнього СРСР в період з 05.10.1980 по 16.02.1983. Брав участь у бойових діях з 05.10.1982 по 16.02.1983 на території Демократичної Республіки Афганістан.

Не погоджуючись з рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду.

Позивач, вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними, звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975.

Крім того, апеляційний суд, зазначив, що Міноборони було надано документи, які містять висновки про те, що поранення (контузія) і захворювання ОСОБА_1 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, і даний факт встановлено в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 в справі № 372/3965/15-а, внаслідок чого колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції чинній на час встановлення позивачу інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно пункту «б» частини 1 статті 162 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Враховуючи зазначений правовий висновок, у справі, що розглядається, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги висновок МСЕК та витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, таких даних не містить.

За таких обставин, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем подано всі необхідні документи, які передбачені чинним законодавством, для призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи, передбачені пунктом 11 Порядку № 975, на підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача.

Посилання відповідача на обґрунтування касаційної скарги на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом, є безпідставними, оскільки ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статей 18 24 КАС України, у редакції чинній на час подання позовної заяви, не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Правова позиція щодо розгляду аналогічних спірних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 372/3392/16-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 344 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

В.М. Шарапа