Постанова

Іменем України

29 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2084/16-ц

провадження № 61-20957св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 звернулися до суду з позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, доПублічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що поруч з містом Українка Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - Трипільська ТЕС) ПАТ «Центренерго», яка у зв`язку з виробничою діяльністю негативно впливає на якість їх життя через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами. Трипільскою ТЕС не дотримуються екологічні та санітарні норми, внаслідок чого природне довкілля в місті Українка Київської області та навколишніх селах надмірно забруднене шкідливими речовинами, що є небезпечним для їх життя і здоров`я. Вони постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин, особливо вони страждають від так званих «пилових бурь» складованих золошлаків Трипільскої ТЕС. Вночі з 09 на 10 березня 2013 року місцеві жителі села Дерев`яна Обухівського району Київської області були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу. Листом Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області від 05 листопада 2015 року № 2244 їм повідомлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8 % усіх викидів промислових підприємств Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, які при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему. Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. З 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 - організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6 %. Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 %, яке у структурі палива складає 99,4 %, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м, діаметром 9,6 м та 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та у приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС у процесі виробництва електроенергії, пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4 %), утворюються золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків станом на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку - не вирішене. Листом Державної екологічної інспекції від 06 листопада 2015 року № 2/2-10/1381/5 їм повідомлено, що у 2013-2015 роках були виявлені факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TEС притягувалися до адміністративної відповідальності. З листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року № 17/10-107 їм стало відомо, що вода Канівського водосховища в районі міста Українка Київської області забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення гранично допустимих концентрацій виявлено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту, фенолами. Дослідженнями, проведеними спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», підтверджено понаднормативне забруднення ґрунтів важкими металами, а також шкідливими речовинами, особливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення гранично допустимих концентрацій по технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень в межах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробах - як небезпечний, по 2 пробах - як помірно небезпечний. Показники по технологічному пилу є наслідком «пилових бурь». Хімічний склад технологічного пилу встановлений експертним висновком Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» від 25 серпня 2016 року № 8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію з включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров`я людей. У зв`язку з таким станом природнього довкілля в регіоні, яке через діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є небезпечним для життя і здоров`я, вони відчувають значні душевні страждання. Це створює реальну небезпеку для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, позбавляє їх законного права на належну якість питної води, внаслідок чого їм завдано моральної шкоди. Враховуючи викладене, позивачі просили стягнути з ПАТ «Центренерго» на їх користь на відшкодування моральної шкоди по 576 мінімальних заробітних плат, тобто по 1 843 200 грн кожному.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що діяльність Трипільської ТЕС перебуває під контролем уповноважених органів держави і відповідач у встановленому законом порядку отримав дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Трипільська ТЕС за санітарною класифікацією відноситься до об`єкта першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 метрів, яка до міста Українка та села Трипілля, де проживають позивачі, витримана. Позивачі визнали, що їх місце проживання знаходиться поза межами 1 000-метрової санітарно-захисної зони. Крім того, позивачі не довели, що в місцях їх проживання рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, є вищим, ніж в інших регіонах та містах України, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значною, що безпосередньо впливає на їх життя чи здоров`я. За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря і перевищень гранично допустимих концентрацій не виявлено. Обухівське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області вказує на наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50-метрової зони від контуру золовідвалу, однак за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені. Центральна геофізична обсерваторія Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказала, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації. Згідно з даними Державної служби геології та надр України промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС, за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні). Притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності стосувалося порушень містобудівного, а не санітарного законодавства. Офіційних звернень громадян Обухівського району Київської області до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік. При цьому надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України. Суд визнав недопустимими доказами комісійні висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки статус таких документів не передбачено чинним Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України). Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди застосовано методику, яка виключена з реєстру методик проведення судових експертиз, а застосовані максимальні коефіцієнти встановлені з урахуванням наявності окремих обставин, які фактично в цій справі відсутні, зокрема щодо дискримінації. Позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками, якими є завдання їм моральної шкоди. При цьому не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту в обраний ними спосіб, під час розгляду справи не встановлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 - адвоката Лупейка О. В. залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

21 листопада 2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 - адвокат Лупейко О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, які доводять понаднормативне екологічне забруднення природного довкілля регіону проживання позивачів виробничою діяльністю відповідача та встановлює інші глобальні порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень прав позивачів та, відповідно, спричинення їм моральної шкоди, а відтак на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права. За фактами відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів позивачі зазначали, що ці порушення екологічного законодавства свідчать, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя в контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція). Такий висновок зроблено з аналізу рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Дземюк проти України». Ці доводи позивачів суди не аналізували та фактично узаконили можливість функціонування об`єкта першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки. Також в матеріалах справи є достатні докази, які підтверджують численні порушення Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» природоохоронного законодавства та що виробнича діяльність цього підприємства призвела й призводить до понаднормативного забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону проживання позивачів. Суди однобічно та неповно проаналізували висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 05 березня 2018 року № 5707/17-48, яка проводилася в іншій аналогічній справі, а також не дали належної оцінки трьом висновкам судових експертиз», складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» (від 27 липня 2016 року № 8645, від 25 серпня 2016 року № 8658 та від 05 травня 2017 року № 8796), звіту Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України від 05 вересня 2016 року, а також висновку екологічного аудиту від 16 травня 2018 року, проведеного на замовлення Фонду державного майна України в ході процедури приватизації ПАТ «Центренерго».Крім того, при вирішенні цієї справи суди не застосували рішення ЄСПЛ у справі «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» (справа про промислове забруднення). При вирішенні справи суди обох інстанцій необґрунтовано вважали недопустимими доказами комісійні висновки спеціалістів-психологів по кожному з позивачів. Також позивачам не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, при тому, що фактор небезпеки є доведеним. Численними допустимими доказами позивачі довели екстремальне понаднормативне забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону їх проживання, тому рівень втручання в їх життя від такої протиправної діяльності Трипільської ТЕС є екстремально високим. Крім того, мало місце порушення національних стандартів і нормативів по встановленню і дотриманню санітарно-захисної зони навколо небезпечних об`єктів.

У грудні 2019 року ПАТ «Центренерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Обухівського районного суду Київської області.

16 червня 2020 року справа № 234/4866/18 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що всі позивачі постійно проживають в селі Трипілля Обухівського району Київської області, розташоване поблизу Трипільської ТЕС.

ПАТ «Центренерго» - це зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої на час розгляду справи є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвом про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2017 року. Також підприємство має: спеціальний дозвіл на користування надрами від 14 вересня 2015 року № 4694, виданий Державною службою геології та надр України строком на п`ять років.

Актом Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, складеним чотирма депутатами сільської ради, зафіксовано випадіння темного снігу на п`яти вулицях села Дерев`яни вночі з 09 на 10 березня 2013 року. У зв`язку з вказаним явищем загальними зборами жителів села прийнято рішення про вжиття ряду заходів.

Інформація щодо випадіння снігу чорного кольору у 2013 році в Обухівському районі Київської області була розповсюджена також засобами масової інформації в мережі Інтернет, тобто є загальновідомою.

Позивачі вважали, що своєю діяльністю відповідач порушив їхні права на нормальне навколишнє середовище, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами першою, другою, четвертою, десятою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Згідно з частиною першою статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду. Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту). Фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).

Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища. Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Екологічні нормативи розробляються і вводяться в дію центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, та іншими уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства України.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів. Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей. (стаття 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок. Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування. До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів. Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема природокористувачами.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. Такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищено небезпеки.

У рішенні ЄСПЛ від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначено, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Отже, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

В цій справі позов пред`явлено не до держави, а до господарюючого суб`єкта, але оцінка обставин, яка стала предметом позову, є однаковою.

Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою, яке не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, яке негативно впливає на користування зручностями позивачів, їх приватне та сімейне життя, та, як наслідок, таке забруднення навколишнього природного середовища призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами також встановлено, що Трипільська ТЕС була введена в експлуатацію у 1972 році, з того часу здійснює свою діяльність згідно з санітарною класифікацією, відноситься до об`єкта першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до міста Українка та села Трипілля, де проживають позивачі, витримана.

З висновку Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 27 грудня 2012 року № 05.03.02.07.130482 судами встановлено, що для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м. Найближча житлова забудова розташована в північному напрямку на відстані 1 000 м.

За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря і перевищень гранично допустимих концентрацій не виявлено, перевищень нормативів викидів забруднюючих речовин згідно дозволу на викиди. Також не було виявлено негативного впливу від діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймища та ґрунту.

Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень Державної установи «Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України» також надав інформацію про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 метрової санітарно-захисної зони та в житловій забудові міста Українка не зареєстровано.

У звіті моніторингового екологічного обстеження, складеному Державним підприємством «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України, зазначено про наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50-метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Державними органами, які проводили перевірку впливу відповідача на навколишнє природне середовище, не заперечується його негативний вплив та наявність перевищень гранично допустимих концентрацій по пилу в одній з точок відбору з повітряної (північної) сторони від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення внаслідок певних погодних умов, таких, як вітри та спека, але вказують, що такий вплив має епізодичний характер і в межах зони 1 000 м, в якій не знаходиться житлових забудов та не проживають позивачі у справі.

Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації.

Згідно з даними Державної служби геології та надр України, промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні).

Також судами встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не зафіксовано. При цьому надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України.

В листі від 18 травня 2016 року № 06.1-08.2/579 Департамент екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації повідомив про відсутність відомостей щодо фактів аварій, пожеж на Трипільській ТЕС ПАТ «Центренерго», а також інформації про екологічні наслідки його виробничої діяльності та внесення документів реагування за останні 10 років.

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області в листі від 20 травня 2016 року № 66/1/4408 повідомило, що протягом 2011-2016 років Обухівським районним сектором Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснювалися планові та позапланові перевірки дотримання (виконання) Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, за результатами яких були складені акти та приписи про усунення порушень, притягнуто винних осіб до адміністративної відповідальності. При цьому зазначено про відсутність інформації про аварії і пожежі на Трипільській ТЕС протягом останніх 10 років.

Матеріали справи містять відомості про притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності, однак виявлені порушення переважно стосуються відсутності необхідного погодження щодо розташування певних об`єктів відповідно до вимог містобудівного законодавства, деякі з них стосуються порушення вимог природоохоронного законодавства, але діяльністю санаторію-профілакторію «Зміна», який також перебуває у власності ПАТ «Центренего». У жодних висновках до актів, постановах про притягнення до адміністративної діяльності не вказано про порушення норм законодавства щодо утримання золошлаковідвалу Трипільської ТЕС.

На замовлення Юридичної фірми «Імператив Плюс», що представляє інтереси позивачів, Державною установою «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України було складено звіт від 05 вересня 2016 року про дослідження та гігієнічну оцінку впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», на забруднення навколишнього природного середовища та умови проживання населення на території Обухівського району Київської області, згідно з яким на прилеглій до Трипільської ТЕС території має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (пил з вмістом двоокису кремнію 20-70 % до 9,2 ЕДК, сполуки хрому до 2,1 ГДК), ґрунту (кадмій до З ГДК), поверхневих ґрунтових вод у джерелах децентралізованого водопостачання населення (кадмій до 60 ГДК, хром до 12 ГДК, нікель до 6 ГДК, свинець до 4 ГДК, марганець до 8 ГДК в порівнянні з показниками води питного призначення) забруднюючими речовинами, властивими для цього об`єкту. Існування золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у такому вигляді, як зараз, є неприпустимим, оскільки порушує вимоги діючих нормативних документів щодо захисту довкілля і негативно впливає на здоров`я та умови проживання населення на прилеглих територіях. У зв`язку з цим необхідно розробити та реалізувати проект додаткових заходів (рекультивація ділянок, де не ведеться намив, посилення протифільтраційного захисту, посилення заходів з пригнічення пилоутворення, розгортання мережі моніторингових свердловин, утилізація накопичених відходів з використанням їх в якості складових компонентів будівельних матеріалів та ін.) з метою забезпечення недопущення перевищення гігієнічних нормативів рівнів впливу чинників Трипільської ТЕС на умови проживання населення прилеглих до неї територій. Переважна більшість населення в зоні впливу золошлаковідвалу Трипільської ТЕС оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території як незадовільний, пов`язуючи це із впливом діяльності Трипільської ТЕС, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом цього об`єкта негативно впливає на стан здоров`я та умови проживання мешканців.

При цьому позивачами визнано, що їх місце проживання знаходиться поза межами 1 000-метрової санітарно-захисної зони. Тому звіт Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України від 05 вересня 2016 року, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом за пробами, отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.

За заявою Юридичної фірми «Імператив Плюс», що представляє інтереси позивачів, Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» було складено експертний висновок від 27 липня 2016 року № 8645, відповідно до якого господарська діяльність Трипільської ТЕС здійснює істотний вплив на пилове забруднення атмосферного повітря населених місць в 15-кілометровій зоні навколо станції, до якої належать місто Українка та село Трипілля, виявлено перевищення максимальної разової гранично допустимої концентрації суспендованих часточок, недиференційованих за складом у 4-20 разів. За рештою досліджених показників забруднення атмосферного повітря перевищення гранично допустимих концентрацій не виявлено. Вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» на забруднення ґрунтового покриву населених місць виявляється у 2-8-кратному перевищенні регіональних фонових концентрацій арсену в межах жилої зони, зокрема міста Українка, села Трипілля, що свідчить про можливе забруднення сільськогосподарських угідь понад гранично допустиму концентрацію. Обстеження сільськогосподарських угідь на вміст арсену потребує окремого дослідження. За рештою досліджених показників забруднення господарська діяльність Трипільської ТЕС не здійснює істотного впливу на забруднення ґрунтів населених місць. Виявлено локальні 2-3-кратні перевищення фонового регіонального рівня вмісту цинку (у 2 точках), нікелю (в 1 точці) та свинцю (в 1 точці), джерелами яких, крім Трипільської ТЕС, можуть бути й інші техногенні об`єкти Обухівського району, а кратність перевищення - неістотно виходить за межі природних флуктуацій фонового рівня. Господарська діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» зумовлює наступні екологічні ризики:

- неприйнятний ризик пилового забруднення атмосферного повітря з оціночною величиною 106 та встановленим в експертному дослідженні перевищенням гранично допустимої максимальної разової концентрації у 4-20 разів - «недопустимого» рівня «дуже високого» ступеня забруднення; можливим перевищенням гранично допустимої середньодобової концентрації у 13-65 разів, що відповідає класифікації: «сильно забруднена атмосфера», зокрема у східній частині міста Українка; «високо забруднена атмосфера», зокрема у східній частині міста Українка, північній частині села Трипілля; «екстремально забруднена атмосфера» в більшій частині села Трипілля;

- аналіз літературних джерел щодо впливу пилових часточок викидів теплової електричної станції на здоров`я населення, хімічного та мінералогічного складу аерозолів дає підстави для висновку щодо високої ймовірності захворювань дихальної системи людей, які мешкають в місті Українка, селі Трипілля, з формуванням канцерогенних та мутагенних ефектів. Цей висновок потребує підтвердження даними медичної статистики або проведення медико-біологічних досліджень;

- ризик перевищення гранично допустимої концентрації арсену в ґрунтах сільськогосподарських угідь та забруднення сільськогосподарської продукції сполуками арсену потребує окремого дослідження.

У висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» від 25 серпня 2016 року № 8658 як додатку до експертного висновку від 27 липня 2016 року № 8645 за результатами електронномікроскопічних досліджень суспендованих часточок, недиференційованих за складом (пилу), відібраних 04 серпня 2016 року з атмосферного повітря в селі Трипілля (з підвітряного боку на відстані 3 км від Трипільської ТЕС), експерт ОСОБА_110 сформулював такі відповіді на поставлені йому питання:

- суспендовані часточки, недиференційовані за складом, виявлені в повітрі зони впливу Трипільської ТЕС, являють собою переважно дрібнодисперсні (мікронних та субмікрональних розмірів) фракції силікатів (алюмосилікатів), кристалів сірки (сульфітів, сульфатів), калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, з поодинокими включеннями фосфору та фтору. Переважна більшість часточок має неправильну форму з гострими краями, голко- та зірочкоподібну, що визначає ризик травмування тканин при вдиханні та розвитку захворювань дихальних шляхів. Форма, розміри, хімічний склад пилових часточок, вміст практично в усіх проаналізованих структурах елемента-індикатора - цирконію однозначно вказує на генезис та тип пилового забруднення атмосфери - зола винесення ТЕС;

- електронномікроскопічні дослідження суспендованих часточок, недиференційованих за складом, дають підстави для кваліфікації пилового забруднення атмосфери в зоні впливу Трипільської ТЕС як «пил неорганічний зі вмістом діоксину кремнію 70-20 %», що обґрунтовує застосування нормативу максимально разової концентрації (ГДК м.р.) 0,3 та середньодобової (ГДК м.р.) 0,1 мг/м3 згідно з діючими нормативами (в експертному висновку від 27 липня 2016 року № 8645 застосовано норматив 0,5 та 0,15 мг/м3 відповідно). Останнє не лише підтверджує висновки, викладені в експертному висновку № 8645, а й істотно збільшує оцінку екологічної небезпеки для населення зони впливу Трипільської ТЕС та дозволяє класифікувати більшу частину обстеженої території як «зону екстремального пилового забруднення атмосферного повітря». Враховуючи переважно мікронні та сумікронні розміри суспендованих в атмосфері часточок, їх форму та хімічний склад, дослідження та рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо вмісту в повітрі твердих часточок розмірами менше 10 та 2,5 мкм, результати медико-екологічних досліджень літературних джерел, експерт дійшов висновку щодо істотного (недопустимого) ризику для населення обстеженої території захворювань дихальних шляхів (фіброз, гранульома, силікоз легенів), в тому числі онкологічних, внаслідок пилового забруднення атмосфери, спричиненого господарською діяльністю Трипільської ТЕС.

У висновку екологічного аудиту від 16 травня 2018 року, проведеного на замовлення Фонду державного майна України в ході процедури приватизації ПАТ «Центренерго», вказано на відсутність достовірних даних про результати досліджень й оцінки рівнів канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров`я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на територіях населених пунктів, прилеглих до Трипільської ТЕС, та вказано на необхідність їх проведення. Експертами встановлено відсутність цілого ряду погоджень, що передбачені нормами чинного законодавства, виявлені ризики та розроблені рекомендації щодо вдосконалення діяльності Трипільської ТЕС. Межі екологічного аудиту визначені площею відведених земельних ділянок Трипільської ТЕС, оцінка впливу за межами території визначена виключно в межах санітарно-захисної зони, відбір проб для аналітичних досліджень не передбачено.

При цьому такий висновок не свідчить про наявність забруднення навколишнього середовища в місцях проживання позивачів до такого ступеню, що завдає їм моральної шкоди.

За даними компетентних органів держави має місце забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50-метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається компетентними органами як такі, що відносяться до II класу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті, хоча були виявлені певні хімічні речовини, що мають негативний плив, проте у межах допустимих норм.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що державними органами не виявлено порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів. При цьому не встановлено, що місце проживання позивачів знаходиться в такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує відповідні нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і таким діянням.

Позивачами не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком в силу статей 12 81 ЦПК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на те, що суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України», є необґрунтованими і спростовуються судовими рішеннями, в яких суди зазначили вказані рішення ЄСПЛ в контексті цієї справи, зокрема про недоведеність позивачами того факту, що виробнича діяльність Трипільскої ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного в цій місцевості.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дали належної оцінки висновкам судових експертиз, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», звіту Державної установи «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної академії медичних наук України від 05 вересня 2016 року, а також висновку екологічного аудиту від 16 травня 2018 року, проведеного на замовлення Фонду державного майна України в ході процедури приватизації ПАТ «Центренерго» , є безпідставними, так як суди зазначили про ці докази, проте, враховуючи, що відсутні інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду, обґрунтовано відмовили в позові.

Отже, факти, з якими закон пов`язує наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачами не доведено (стандарт доказування).

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 372/2165/16-ц (провадження № 61-20487св19).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов