№ 372/2085/16-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2085/16-ц

провадження № 61-18385св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

представник позивачів - ОСОБА_19 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільська теплова електрична станція»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - ОСОБА_19 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня

2019 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про відшкодування моральної шкоди.

На обгрунтування позовних вимог зазначали, що поруч із м. Українка Обухівського району Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - Трипільська ТЕС, ТЕС) ПАТ «Центренерго», яка негативно впливає на якість їх життя у зв`язку з виробничою діяльністю та надмірним забрудненням навколишнього природного середовища шкідливими речовинами. Трипільська ТЕС не дотримується екологічних і санітарних норм, внаслідок чого природне довкілля у м. Українка Київської області та навколишніх сіл надмірно забруднені шкідливими речовинами, що є небезпечним для їх життя і здоров`я, зокрема, вони постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих «пилових бурь» складованих золошлаків ТЕС. У ніч із 09 на 10 березня 2013 року місцеві жителі с. Дерев`яна Обухівського району Київської області були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу.

Головне управління Держсанепідемслужби у Київській області повідомило, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8 процентів усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, які при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилогазоочисним устаткуванням, що становить 30,6 процентів.

Ураховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 процентів, яке у структурі палива складає 99,4 процентів, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС є високими. У процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4 процентів) у структурі палива, мазуту та газу утворюються й гідроподачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків станом на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішено.

Державна екологічна інспекція у листі від 06 листопада 2015 року

№ 2/2-10/1381/5 повідомила, що у 2013-2015 роках виявлялися факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TEС притягувалися до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року № 17/10-107 вода Канівського водосховища в районі м. Українки Київської області забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (далі - ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту, фенолами.

Дослідженнями, проведеними спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» (далі - ТОВ «НІСЕ»), підтверджено понаднормативне забруднення грунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, особливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень у межах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам - як помірно небезпечний.

Показники по технологічному пилу є наслідком «пилових бурь», хімічний склад яких встановлений експертним висновком ТОВ «НІСЕ» від 25 серпня 2016 року № 8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію з включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров`я людей.

У зв`язку з діяльністю Трипільської ТЕС стан природного довкілля у регіоні є небезпечним для життя і здоров`я, що завдає їм значних душевних страждань, які проявляються у постійних переживаннях, тривозі, пригніченості та додатково створює реальну небезпеку для їх життя і здоров`я внаслідок понаднормативного забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, позбавляє їх законного права на належну якість питної води, та як наслідок завдає їм моральної шкоди.

Посилаючись на наведене, позивачі просили стягнути з ПАТ «Центренерго» на відшкодування моральної шкоди по 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинного на момент ухвалення судового рішення, тобто по 1 843 200,00 грн кожному.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Трипільська ТЕС була введена в експлуатацію у 1972 році, з того часу провадить свою діяльність без модернізації та оновлення обладнання, у зв`язку з чим її очисні установки не у повній мірі відповідають сучасним вимогам. Відповідачем у встановленому законом порядку отримано дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Діяльність Трипільської ТЕС знаходиться під контролем уповноважених органів держави. Для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м, яка витримана до населених пунктів

м. Українка та с. Трипілля, де проживають позивачі.

Позивачі не довели належними та допустимими доказами понаднормативне промислове забруднення шкідливими речовинами території місця їх проживання та природного довкілля, що створювало б небезпеку для їх життя і здоров`я і є, на їх думку, прямим наслідком діяльності ТЕС. Надані позивачами експертні висновки не можуть вважатися висновками експерта у розумінні вимог процесуального законодавства, так як проводилися не на підставі ухвали суду. При цьому будь-яких медичних документів на підтвердження виникнення певних захворювань, які були очевидно пов`язані із винними діями відповідача, позивачі не надали.

Суд не прийняв до уваги висновок судової інженерно-екологічної експертизи

від 05 березня 2018 року № 5707/17-48, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, посилаючись на відсутність у ньому встановленого причино-наслідкового зв`язку діяльності відповідача зі шкодою, заподіяною позивачам, і є таким, що зводиться до перевірки всієї діяльності ТЕС, що не є предметом даного спору.

Відповідно до інформації, наданої відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Обухівському районі Київської області за період з 2010 по

2017 роки не зареєстровано випадків, пов`язаних із професійним захворюванням внаслідок діяльності Трипільської ТЕС. Притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності стосувалося виключно порушень містобудівного, а не санітарного законодавства.

Позивачі не довели наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини, а також не надали належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками, якими є завдана позивачам моральна шкода. Неправомірність виробничої діяльності ТЕС і/або реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту в обраний ними спосіб, не встановлено. Суд відхилив, як неналежний доказ комісійні висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки вид такого документа не передбачений чинним ЦПК України, а особи, що його підписали - ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , не набували в установленому законом порядку процесуального статусу спеціаліста. Крім того, при проведенні психологічного дослідження експерти вийшли за межі своїх повноважень та, окрім аналізу психологічного стану позивачів надали відповіді на питання, які належать до компетенції суду. При розрахунку розміру моральної шкоди експертами застосовано методику, яка виключена із реєстру методик проведення судових експертиз, та застосовані максимальні коефіцієнти встановлені з урахуванням наявності окремих обставин, які фактично у цій справі відсутні, зокрема, щодо дискримінації. Натомість будь-яких фактичних даних, які б свідчили про існування у спірних правовідносинах дискримінації як ситуації, передбаченої чинним законодавством, визначеної пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», суду не повідомлено. Посилання на інше суб`єктивне тлумачення змісту цього поняття окремими особами в аспекті застосування методик психологічних досліджень, суд не взяв до уваги, оскільки це суперечить його дійсному правовому змісту.

Суд визнав необгрунтованими посилання позивачів на результати розгляду звернення жителів с. Дерев`яна щодо виявленого 10 березня 2013 року забруднення снігового покриву, оскільки позивачі не проживають у вказаному населеному пункті.

В оцінці доводів позивачів про порушення їхніх прав, а отже втручання в особисте життя з огляду на те, що діяльність відповідача здійснюється з порушенням встановлених державою приписів спеціальних законів та інших нормативних актів, внаслідок чого пилове забруднення атмосфери, у тому числі населених пунктів, де проживають позивачі не відповідає допустимим нормам, суд зазначив про недоведеність позивачами того, що виробнича діяльність Трипільської ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного, а факт порушення їх особистих прав, у тому числі екологічних, не встановлений жодним уповноваженим органом.

З огляду на наведене та з урахуванням норм Конституції України Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спеціального законодавства у цій сфері, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивачів з підстав його недоведеності.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачами причинного зв`язку між діяльністю відповідача та наслідками у виді завдання їм моральної шкоди, є обгрунтованими. Місце проживання позивачів не знаходиться у такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя. Посилання позивачів на невстановлену для Трипільської ТЕС величину санітарно-захисної зони самі по собі не дають підстав для висновку про віднесення їх місця проживання до зони підвищеного впливу від Трипільської ТЕС, оскільки зона у 1000 м була визначена компетентними органами розрахунком розсіювання сполук, що мають негативні наслідки, при тому, що нормативно мінімальна зона становить 300 м. Встановлення санітарно-захисної зони для Трипільської ТЕС належить до компетенції відповідних державних органів, а тому відповідач не може нести цивільну відповідальність за відсутність встановлення такої зони.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - ОСОБА_19 , у якій заявник просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року і постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи, не врахували та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам і доводам позивачів, у зв`язку з чим помилково вважали недоведеними заявлені позовні вимоги. Матеріали справи містять належні, допустимі та достатні докази на підтвердження численних порушень Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» природоохоронного законодавства та, як наслідок, понаднормативного екологічного забруднення природного довкілля регіону проживання позивачів, що прямо свідчить про порушення прав позивачів та відповідно спричинення їм моральної шкоди.

Факт відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів, що є порушенням екологічного законодавства свідчать про те, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Такий висновок зроблено у рішенні ЄСПЛ «Дземюк проти України». Проте суди першої та апеляційної інстанцій зазначені доводи позивачів взагалі не аналізували, вважаючи порушення реально визначених санітарних захисних зон у співвідношенні до нормативних формальними порушеннями екологічного законодавства загального характеру. Тим самим суди фактично узаконили можливість функціонування об`єкту першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки.

Посилання судів на відсутність офіційних звернень громадян Обухівського району Київської області до державних органів з приводу пилових забруднень від золовідвалів, пов`язаних з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років є необгрунтованими, та спростовуються наданими позивачами матеріалами по зверненню ОСОБА_24 , яким судами попередніх інстанцій взагалі не була надана оцінка. Якісні та кількісні характеристики впливу ТЕС на екологію регіону наведені у трьох висновках ТОВ «НІСЕ», які місцевим судом визнані недопустимими доказами, та у звіті ДУ «ІГМЗ імені О. М. Марзеєва НАМН України», у яких містяться прямі посилання на вітчизняні нормативи по ГДК дрібнодисперсним пилом, тоді як позивачі не стверджували про відсутність таких нормативів, а лише вказували, що в Україні не встановлені критерії забрудненості атмосфери, які встановлені Всесвітньою організацією охорони здоров`я (далі - ВООЗ). На природне довкілля регіону функціонування ТЕС впливають: безпосередня виробнича діяльність, здійснювана на промисловому майданчику, із здійсненням викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря; «пиління» золошлакових відвалів об`ємом 29 мільйонів, розміщених на площі 140 га; фільтрація небезпечних речовин від золошлакових відвалів у грунти і підземні і наземні води. Крім того, факт постійного забруднення природного довкілля шкідливими речовинами підтверджується також і матеріалами по перевірці колективної заяви с. Дерев`яна щодо випадіння у їх селі у березні 2013 року «чорного снігу».

Позивачам не обов`язково було доводити причинно-наслідковий зв`язок, достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я у зв`язку з порушенням відповідачем їх прав, включаючи екологічні, при тому, що фактор небезпеки є доведеним. Рівень порушень прав, а отже втручання в особисте життя позивачів, був високим. Крім того, мало місце порушення національних стандартів і нормативів по встановленню і дотриманню санітарно-захисної зони навколо небезпечних об`єктів. Висновки судів, що це є звичайні допустимі ризики урбанізованого індустріального світу, є помилковими. Суди здійснили розгляд справи однобічно та неповно, а їх висновки є поверхневими та суперечливими, суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами три висновки TOB «НІСЕ», тоді як апеляційний суд питання допустимості або недопустимості цих доказів взагалі не досліджував.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Хоча в Україні не діє прецедентне право, рішеннямм ЄСПЛ надається статус обов`язкового прецеденту, проте суди зазначеного не урахували, та не застосували при вирішенні вказаної справи рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька та інші проти України» (справа про промислове забруднення).

Для визначення наявності моральної шкоди та її розміру застосовувався ряд методик, зокрема методика професора А. М. Ерделевського, яка дозволяє найбільш об`єктивно, повно та всебічно дати висновки з питань поставлених для проведення психологічного дослідження, так як вона є єдиним чинним алгоритмом визначення розміру моральної шкоди, який передбачає математичне обрахування грошового еквіваленту. З 29 січня 2016 року зазначена методика виключена з реєстру, проте залишена Міністерством юстиції України у переліку рекомендованої літератури при визначенні наявності та розміру шкоди, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недопустимість, як доказів, комісійних висновків спеціалістів - психологів по кожному із позивачів.

Вказував на те, що перегляд рішення суду першої інстанції здійснював той самий склад апеляційного суду, що й у справі № 372/569/17 з аналогічним предметом та підставами позову, у зв`язку з чим був заявлений вмотивований відвід складу суду, який 25 вересня 2019 року ухвалою суду залишений без розгляду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права та є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 04 листопада 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Позивачі постійно проживають у м. Українка Київської області, с. Трипіллі та

с. Дерев`яна Обухівського району Київської області, що розташовані поблизу Трипільської ТЕС, і мають статус осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 та 2 категорій.

ПАТ «Центренерго» - це зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

Згідно з санітарною класифікацією Трипільська ТЕС відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до м. Українка та селищ, де проживають позивачі, витримана.

Актом Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, складеним чотирма депутатами сільської ради, зафіксовано випадіння темного снігу на п`яти вулицях с. Дерев`яни вночі з 09 на 10 березня 2013 року. Інформація щодо випадіння снігу чорного кольору в 2018 році в Обухівському районі Київської області була розповсюджена також засобами масової інформації в мережі Інтернет

Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року наданий дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року. На виконання умов дозволу, щоквартально, промисловою лабораторією Трипільської ТЕС у відповідності із графіками контролю, погодженими Державною екологічною інспекцією в Київській області, проводиться дослідження гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Трипільської ТЕС. Перевищень у 2015-2016 роках не виявлено. Останній такий дозвіл наданий 25 квітня

2016 року без зазначення терміну дії.

Також підприємство має: спеціальний дозвіл на користування надрами

від 14 вересня 2015 року № 4694, виданий Державною службою геології та надр України строком на п`ять років; дозвіл на спеціальне водокористування

від 31 грудня 2015 року № 478/14 з терміном дії до 01січня 2019 року.

За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря, і перевищень ГДК не виявлено. Також не було виявлено негативного впливу від діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймища та грунту.

Державна установа «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України, Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» надавали інформацію про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 метровій санітарно-захисної та в житловій забудові м. Українка не було зареєстровано.

У Звіті моніторингового екологічного обстеження, складеного ДП «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України вказується на наявність забруднення грунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення грунтів відповідає фоновому рівню, тобто грунти не забруднені.

Також судами встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік, а надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих з різними захворюваннями не свідчить, що характер захворювань є особливим і відмінним від інших регіонів України.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - ОСОБА_19 , не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивачі обгрунтовували позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок негативної діяльності Трипільської ТЕС, яка полягає у понаднормативному забрудненню навколишнього природного середовища, що позбавляє їх законного права на належну якість питної води, порушує їхні права на нормальне навколишнє середовище, та завдає їм душевні страждання.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про необгрунтовану відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позову, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (стаття 9 Конституції України).

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

У статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

За змістом частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (частини перша та друга статті 293 ЦК України), що, серед іншого, кореспондується з вимогами частини третьої статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

За змістом статті 33 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів. Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи. Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Стаття 8 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» вказує на те, що нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів. Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачам.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання, визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів, а нормування, в свою чергу, полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб .

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди.

Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

ЄСПЛ у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначив, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричинені облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»), що щодо погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та грунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

При вирішенні зазначеного спору позивачі повинні були довести не тільки сам факт забруднення довкілля відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами встановленими державою, яке негативно впливає на якість їх приватного та сімейного життя, і як наслідок призводить до погіршення стану їх здоров`я, що завдає їм моральних страждань.

Судами встановлено, що Трипільська ТЕС, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, була введена в експлуатацію у 1972 році, не має статусу юридичної особи, а є складовою майнового комплексу, що належить ПАТ «Центренерго», власником істотної частки якої є Держава Україна.

2016 року без зазначення терміну дії.

Також підприємство має: спеціальний дозвіл на користування надрами

від 31 грудня 2015 року № 478/14 з терміном дії до 01січня 2019 року.

Величина санітарно-захисної зони для Трипільської ТЕС не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м.

Державними органами, які проводили перевірку впливу відповідача на навколишнє природне середовище, не заперечується наявність негативного впливу останнього на наявність перевищень ГДК по пилу в одній із точок відбору з повітряної (північної) сторони від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення, внаслідок певних погодних умов таких, як вітри та спека, але зазначено, що такий вплив має епізодичний характер і у межах зони 1 000 м, в якій не знаходиться житлових забудов та не проживають позивачі у справі. Доказів на підтвердження протилежного позивачами не надано.

Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації. Згідно з даними Державної служби геології та надр України, промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні).

Матеріали справи містять дані про притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності, проте виявлені порушення переважно стосуються відсутності необхідного погодження щодо розташування певних об`єктів відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Також судами достовірно встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік, а надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих з різними захворюваннями не свідчить, що характер захворювань є особливим і відмінним від інших регіонів України.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо необгрунтованого відхилення судами попередніх інстанцій експертних висновків ТОВ «НІСЕ» від 27 липня

2016 року № 8645, від 25 серпня 2016 року № 8658 та від 05 травня 2017 року

№ 8796 Верховний Суд зауважує, що суди надали правильну оцінку зазначеним висновкам та вказали на їх недопустимість як доказів, оскільки вони здобуті з порушенням вимог чинного процесуального законодавства, дослідження грунтуються на разових пробах повітря с. Трипілля та спростовуються іншими наявними у матеріалах справи доказами.

У висновку Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені

О. М. Марзєєва» НАМН України вказано про виявлене наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, у мотивувальній частині висновку зазначено, що проби атмосферного повітря були відібрані у двох точках на північ від золошлакувідвалу Трипільської ТЕС у житловій зоні м. Українка приблизно 460 м від об`єктів та у лісосмузі приблизно 240 м від об`єкту. Місце проживання всіх позивачів знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони, а тому правильним є посилання судів на те, що зазначений висновок не може свідчити про наявність забруднення навколишнього середовища в місцях проживання позивачів до такого ступеню, що завдає їм моральної шкоди. Крім того, інші висновки ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН не містять фактичних даних, стосуються аналізу стану золовідвалу Трипільської ТЕС, ставлення населення до діяльності Трипільської ТЕС.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Суди надали правильну оцінку висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судово-інженерної екологічної експертизи від 05 вересня 2018

№ 5707/17-48, у якому зазначено про неможливість визначити вклад процесу «пиління» золовідвілу на загальне забруднення атмосферного повітря пилом, оскільки забруднення пилом атмосферного повітря відбувається з різних джерел викидів, розміщених як на території Трипільської ТЕС, так і за її межами. Крім того, у зв`язку із суперечливістю наявних у матеріалах справи даних щодо фактичних концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі неможливо підтвердити факт наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами, у тому числі пилом.

Суди обгрунтовано не взяли до уваги комісійні висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки особи, що його підписали не набували в установленому законом порядку процесуального статусу спеціаліста та вийшли за межі своїх повноважень, оскільки окрім аналізу психологічного стану позивачів надали відповіді на питання, що належать до компетенції суду.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я у зв`язку з порушенням відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок є неспроможними, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 вересня

2020 року у справі № 372/2165/16-ц (провадження № 61-20487св19),

від 16 вересня 2020 року у справі № 372/569/17 (провадження № 61-5961св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 372/2493/17 (провадження

№ 61-18431св19), від 29 вересня 2020 року у справі № 372/2084/16-ц (провадження № 61-20957св19) та від 30 вересня 2020 року у справі

№ 372/3580/16-ц (провадження № 61-22806св19).

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, та, надавши їм належну правову оцінку, суди попередніх інстанцій, з урахуванням зазначених вище норм права, дійшли правильного висновку про недоведеність позивачами факту наявності інтенсивного і тривалого шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС, що безпосередньо впливало б на їх життя чи здоров`я та перевищувало екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті.

Посилання у касаційній скарзі на не застосування судами при вирішенні справи рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька та інші проти України» (справа про промислове забруднення) є неспроможними та спростовуються оскаржуваними судовими рішеннями.

Твердження про порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставним, оскільки заявник не навів належного правового обгрунтування таких доводів.

Інші наведені заявником аргументи є ідентичними доводам, що були викладені позивачами у їх позовній заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій повно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - ОСОБА_19 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак