Постанова

Іменем України

01 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 372/2165/16-ц

провадження № 61-20487св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 ,

представник позивачів - адвокат Лупейко Олександр Васильович,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільська теплова електрична станція»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про відшкодування моральної шкоди.

У вересні 2016 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 звернулися до суду з позовом ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні заяви мотивовані тим, що поруч з м. Українка Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - ТрипільськаТЕС) ПАТ «Центренерго», яка у зв`язку з виробничою діяльністю, негативно впливає на якість їх життя через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами.

Трипільскою ТЕС не дотримуються екологічних і санітарних норм, внаслідок чого природне довкілля у м. Українка Київської області та навколишніх сіл надмірно забруднені шкідливими речовинами, що є небезпечним для їх життя і здоров`я, вони постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих «пильових» бур складованих золошлаків ТЕС.

Вніч з 09 березня 2013 року на 10 березня 2013 року місцеві жителі с. Дерев`яна Обухівського району Київської області були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу.

Згідно з відповіддю Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8% усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, які при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. З 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6%.

Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6%, яке в структурі палива складає 99,4%, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м. При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4%) у структурі палива, мазуту та газу утворюється й гідроподачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків станом на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекції від 06 листопада 2015 року №2/2-10/1381/5 у 2013-2015 роках виявлялись факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів у водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи Трипільської TE С притягувалися до адміністративної відповідальності.

Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 22 січня 2016 року №17/10-107 вода Канівського водосховища в районі м. Українки Київської області забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту фенолами.

Дослідженнями, проведеними спеціалістами товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз», підтверджено понаднормативне забруднення грунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, осособливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах (23 проби) перевищує базовий рівень в межах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам, як помірно небезпечний.

Позивачі вважали, що показники по технологічному пилу є наслідком «пильових бурь». Хімічний склад технологічного пилу встановлений експертним висновком товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» від 25 серпня 2016 року № 8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію з включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров`я людей.

Також стверджували, що у зв`язку з таким станом природнього довкілля у регіоні, яке із-за діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є небезпечним для життя і здоров`я, вони відчувають значні душевні страждання. Це створює реальну небезпеку для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, позбавляє їх законного права на належну якість питної води, внаслідок чого їм завдано моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, позивачі, збільшивши позовні вимоги, просили суд стягнути з ПАТ «Центренерго» на їх користь на відшкодування моральної шкоди по 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент звернення до суду, тобто по 1 843 200,00 грн кожному.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 липня 2017 року цивільні справи № 2-74/17, 372/2165/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та № 2-84/17, 372/2438/16-ц за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 об`єднано в одне провадження та присвоєно номер справи № 2-74/17, 372/2165/16-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем у встановленому законом порядку отримано дозволи на користування надрами та водокористування, а також на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Діяльність Трипільської ТЕС знаходиться під контролем уповноважених органів держави. Для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м. Позивачами визнано, що їх місце проживання знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони та не доведено, що в місцях їх проживання рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, перевищують екологічні ризики, притаманні життю в інших регіонах й містах України.

Позивачі не довели понаднормативне промислове забруднення території місця їх проживання та природного довкілля шкідливими речовинами, що створювало б небезпеку для життя і здоров`я, а надані позивачами експертні висновки не можуть вважажатися висновками експертиз у розумінні ЦПК України, так як проводилися не на підставі ухвали суду, спростовуються іншими доказами.

Також суд послався на відповіді відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваень в Обкхівському районі Київської області, згідно з якими за період з 2010 по 2017 роки не зареєстровано випадків, пов`язаних із професійним захворюваннямвналідок діяльності Трипільської ТЕС. Притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності стосувалося порушень містобудівного, а не санітарного законодавства.

Позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками, якими є завдання їм моральної шкоди. При цьому не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту у обраний ними спосіб, під час розгляду справи не встановлено.

При цьому районний сукд керувався нормами Конституції України ЦК України, спеціальним законодавством у цій сфері, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентною практикою Єворопейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_35 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 залишено без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що позивачами не доведено співвіднесення моральних страждань, покладених в основу позову, з виробничою діяльністю відповідача, не надано доказів причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді завдання їм моральної шкоди. При цьому нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів і саме перевищення таких нормативів повинні були довести позивачі, а не лише факт забруднення довкілля.

Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 березня 2017 року № 5707/17-48, проведеного у цій справі, визнано факт негативного впливу на навколишнє середовище господарською діяльністю Трипільської ТЕС переважно через забруднення атмосферного повітря, проте оцінити обсяг забруднення неможливо і однозначно неможливо визначити наявність понаднормового забруднення атмосферного повітря.

Крім того, майже кожен позивач так чи інакше постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, переважна більшість з них є пенсіонерами, тобто особами похилого віку, тому розлади їх здоров`я не є такими, що прямо пов`язані з діяльністю відповідача.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не доведено, що в місцях проживання позивачів рівень забруднення навколишнього середовища становить очевидну загрозу їх життю та здоров`ю, є вищим ніж в інших регіонах та містах та непритаманний сучасній екологічній обстановці у відповідному регіоні України, оскільки саме з таким чинником законодавець пов`язує можливість зазначеного відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 - адвокат Лупейко О. В., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № № 372/2165/16-ц з Обухівського районного суду Київської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи є достатня доказів, які доводять понаднормативне екологічне забруднення природного довкілля регіону проживання позивачів виробничою діяльністю відповідача та встановлює інші глобальні порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень прав позивачів та відповідно спричинення їм моральної шкоди, а відтак на неправильне застосування судами обох інстанцій в оскаржуваних рішеннях норм матеріального права.

По фактам відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів позивачі зазначали, що ці порушення екологічного законодавства свідчать, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Такий висновок зроблено з аналізу рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України».

Проте суди обох інстанцій вказані доводи позивачів взагалі не аналізували, вважаючи порушення унормувань щодо визначеності реальних санітарних захисних зон у відносності до нормативних формальними порушеннями екологічного законодавства загального характеру.

Тим самим суди обох інстанцій своїми рішеннями фактично узаконили можливість функціонування об`єкту першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки.

Також судами констатується, що офіційних звернень громадян Обухівського району Київської області з приводу пиління золовідвалів до державних органів, пов`язаних з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не було. При цьому матеріали по зверненню ОСОБА_36 судами не оцінювались і не згадувались.

Разом з тим у судів обох інстанцій були достатні докази, які підтверджували численні порушення Трипільською ТЕС ПАТ«Центренерго» природоохоронного законодавства та, що виробнича діяльність цього підприємства привела й приводить до понаднормативного забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону проживання позивачів.

Судові розгляди були однобічними та неповними, а висновкисудів - поверхневими та суперечливими, що проявлялось в оцінках матеріалів досліджень, які замовлялись представниками (трьох висновків TOB «НІСЕ» та Звіту ДУ «ІГМЗ ім. О. М. Марзеєва НАМН України»), а також висновків екоаудиту.

Так, суд першої інстанції безпідставно, з порушенням норм процесуального права, визнав недопустимими доказами три висновки TOB «НІСЕ». Апеляційний суд питання допустимості або недопустимості цих доказів не визначив.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Отже, хоча в Україні і не прецедентне право, рішенням ЄСПЛ надається статус обов`язкового прецеденту.

При цьому суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» (справа про промислове забруднення).

Разом з тим позивачі стверджують, що їм і не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, при тому, що фактор небезпеки є доведеним. Рівень порушень прав, а, отже, втручання в особисте життя позивачі, був високим.

Позивачі зазначають, що ними численними допустимими доказами доведено екстремальне понаднормативне забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону їх проживання.

Отже, рівень втручання в їх життя від такої протиправної діяльності Трипільської ТЕС є екстремально високим. Крім того, мало місце порушення національних стандартів і нормативів по встановленню і дотриманню санітарно-захисної зони навколо небезпечних об`єктів.

Висновки судів, що це звичайні допустимі ризики урбанізованого індустріального світу, є помилковими.

Також позивачі звертають увагу на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області від 05 листопада 2015 року № 2236, відповідно до якого Трипільська ТЕС згідно санітарної класифікації відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до м. Українка витримана, але в межах якої розташовано більше 250 будинків приватного сектору Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови м. Українка.

При вирішенні справи суди обох інстанцій необгрунтовано вказали в якості недопустимих доказів комісійні висновки спеціалістів-психологів по кожному із позивачів, вказавши, що статус такого документу не визначено чинним ЦПК України та особи, що його підписували, статусу спеціалістів не набували, а свідок ОСОБА_37 лише повідомив про свою участь у його складенні.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року ПАТ «Центренерго» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Також зазначили, що позивачами не доведено, що їм з боку відповідача (діями чи бездіяльністю) була завдана шкода, як результат господарської діяльності Трипільської ТЕС, а свою вину у завданні шкоди позивачам вони спростували.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Складові, які б поєднували підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди, визначені у вищезазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України та відповідних нормах цивільного законодавста, відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі постійно проживають у м. Українка Київської області, с. Жуківці Обухівського району Київської області та м. Обухові Київської області, що розташовані поблизу Трипільської ТЕС.

ПАТ «Центренерго» - це зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2017 року (а. с. 104-105, т. 2).

Актом Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, складеним чотирма депутатами сільської ради, зафіксовано випадіння темного снігу на п`яти вулицях с. Дерев`яни вночі з 09 на 10 березня 2013 року. У зв`язку з вказаним явищем загальними зборами жителів села прийнято рішення про вжиття ряду заходів.

Інформація щодо випадіння снігу чорного кольору в 2013 році в Обухівському районі Київської області була розповсюджена також засобами масової інформації в мережі Інтернет, тобто є загальновідомовою.

Позивачі вважали, що своєю діяльністю відповідач порушив їхні права на нормальне навколишнє середовище, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 - адвоката Лупейка О. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржені судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (частина перша статті 4 ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

У частині першій статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

Фізична особа має право на належні, безпечні та здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).

Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 вказаного Закону).

Відповідно до статті 33 цього Закону екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Згідно зі статтею 50 вказаного Закону екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей (стаття 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Згідно зі статтею 7 цього Закону нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом) (стаття 8 цього Закону).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачами.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищено небезпеки.

У рішенні ЄСПЛ від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначено, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Отже, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

У цій справі позов пред'явлено не до держави, а до господарюючого суб'єкта, але оцінка обставин, яка стала предметом позову, є однаковою.

Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами встановленими державою, яке не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, яке негативно впливає на користування зручностями останніх, їх приватного та сімейного життя, та як наслідок таке забруднення навколишнього природного середовища призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Центренерго» зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, Положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

Трипільська ТЕС була введена в експлуатацію у 1972 році, з того часу проводить свою діяльність, згідно з санітарною класифікацією Трипільська ТЕС відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до м. Українка та селищ, де проживають позивачі, витримана.

Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року (а. с. 104-105, т. 2). На виконання умов дозволу, щоквартально, промисловою лабораторією Трипільської ТЕС у відповідності із графіками контролю, погодженими Державною екологічною інспекцією в Київській області, проводиться дослідження гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Трипільської ТЕС. Перевищень не виявлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Також підприємство має спеціальний дозвіл на користування надрами від 14 вересня 2015 року № 4694, виданий Державною службою геології та надр України строком на п`ять років (а. с. 246, т. 5).

Встановлено, що для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м.

За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря і перевищень ГДК не виявлено, перевищень нормативів викидів забруднюючих речовин згідно дозволу на викиди. Також не було виявлено негативного впливу від діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймища та ґрунту.

Державна установа «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України, Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» надавала інформацію про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 метровій санітарно-захисної та в житловій забудові м. Українка не було зареєстровано.

У Звіті моніторингового екологічного обстеження, складеного ДП «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України вказується на наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Державними органами, які проводили перевірку впливу відповідача на навколишнє природне середовище, не заперечується наявність негативного впливу останнього на наявність перевищень ГДК по пилу в одній із точок відбору з повітряної (північної) сторони від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення, внаслідок певних погодних умов таких, як вітри та спека, але вказують, що такий вплив має епізодичний характер і у межах зони 1 000 м, в якій не знаходиться житлових забудов та не проживають позивачі по справі.

Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації.

Згідно з даними Державної служби геології та надр України, промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні).

Також судами встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік, а надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України.

У висновку Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені О. М. Марзєєва» НАМН України вказано про виявлене наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, у мотивувальній частині висновку зазначено, що проби атмосферного повітря були відібрані у двох точках на північ від золошлакувідвалу Трипільської ТЕС у житловій зоні м. Українка приблизно 460 м від об`єктів та у лісосмузі приблизно 240 м від об`єкту.

При цьому місце проживання всіх позивачів знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони, тому висновок, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, за пробами отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.

Інші висновки ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН не містять фактичних даних, стосуються аналізу стану золовідвалу Трипільської ТЕС, ставлення населення до діяльності Трипільської ТЕС, висловлені рекомендації.

У Висновку екологічного аудиту вказано на відсутність достовірних даних про результати досліджень й оцінки рівнів канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров`я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на територіях населених пунктів, прилеглих до Трипільської ТЕС та вказано на необхідність їх проведення.

Експертами встановлено відсутність цілого ряду погоджень, що передбачені нормами чинного законодавства, виявлені ризики та розроблені рекомендації щодо удосконалення діяльності Трипільської ТЕС. Межі екологічного аудиту визначені площею відведених земельних ділянок Трипільської ТЕС, оцінка впливу за межами території визначена виключно в межах санітарно-захисної зони, відбір проб для аналітичних досліджень не передбачено.

Отже, такий висновок також не свідчить про наявність забруднення навколишнього середовища в місцях проживання позивачів до такого ступеню, що завдає їм моральної шкоди.

За даними компетентних органів держави має місце забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається компетентними органами як такі, що відносяться до IIкласу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті, хоча були виявлені певні хімічні речовини, що мають негативний вплив, проте у межах допустимих норм.

У висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судово-інженерної екологічної експертизи від 03 березня 2017 року № 5707/17-48, зокрема вказано на те, що господарською діяльністю Трипільської ТЕС спричинено негативний вплив на навколишнє природне середовище, переважно забруднення атмосферного повітря викидами зі стаціонарних джерел. «Пиління» золовідвалу Трипільської ТЕС негативно впливає на навколишнє природне середовище, зокрема на стан забруднення атмосферного повітря пилом.

Проте оцінити обсяг забруднення пилом атмосферного повітря від «пиління» золовідвалу Трипільської ТЕС за наданими матеріалами неможливо, а саме неможливо визначити вклад процесу «пиління» золовідвілу на загальне забруднення атмосферного повітря пилом, оскільки забруднення пилом атмосферного повітря відбувається з різних джерел викидів, розміщених як на території Трипільської ТЕС, так і за її межами. У зв`язку із суперечливістю наявних у матеріалах справи даних щодо фактичних концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі неможливо підтвердити факт наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами, у тому числі пилом.

Виявлені Державною архітектурно-будівельною інспекцією України порушення вимог містобудівного законодавства стосуються процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного стану техногенної і екологічної безпеки за планової діяльності.

Таким чином, висновком судової експертизи однозначно не встановлені обставини щодо наявності понаднормового забруднення атмосферного повітря діяльністю Трипільської ТЕС або наявності такого переважно-негативного впливу на навколишнє природне середовище, як вказують позивачі.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачі проживають в зоні вказаного ними забруднення, а вищевказані обставини доказами не спростовані.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявністю у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та при умові наявності причинного зв`язку між ними.

Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, державними органами не виявлено, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства, процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів.

При цьому не встановлено, що місце проживання позивачів знаходиться у такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із завданою шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89 263-264 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком у силу статті 12 81 ЦПК України.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» є безпідставними й спростовуються судовими рішеннями, в яких суди попередніх інстанцій зазначають вказані рішення у мотивувальних частинах у контексті цієї справи, зокрема про те, що позивачі не довели, що виробнича діяльність Трипільскої ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного у цій місцевості.

Доводи касаційної скарги на те, що судами не надана належна оцінка висновках екпертиз про завдання позивачам моральної шкоди, є безпідставними, так як суди зазначили про ці докази, проте, враховуючи, що відсутні інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду, тому суди відмовили в позові.

Отже, факти, з якими закон пов'язує наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачами не доведено (стандарт доказування).

А згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича, залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк