Постанова

Іменем України

16 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 372/226/22

провадження № 61-10255св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Обухівське»,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Роза-Л»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року у складі судді Висоцької В. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Обухівське» (далі - ПрАТ «Обухівське») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Роза-Л» (далі - ТОВ «Роза-Л») про скасування реєстрації земельної ділянки.

Просило суд визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність від 28 квітня 2017 року № 10-7501/15-17-сг; визнати недійсним та скасувати договір оренди (з додатками та додатковими угодам) земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л»; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності земельної ділянки від 12 травня 2017 року; скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди від 19 травня 2017 року та від 24 березня 2021 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, повернено позовну заяву позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви відповідно до ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 січня 2022 року, а саме не сплатив судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року ПрАТ «Обухівське» надіслало поштовим зв`язком до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми Закону України «Про судовий збір» з урахуванням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, неправильно визначили кількість позовних вимог та передчасно повернули позовну заяву.

Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 21-3944а16, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 554/365/16, провадження № 61-12021св18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 826/11984/16, провадження № К/9901/32736/18.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що у червні 2022 року ПрАТ «Обухівське» звернулось до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 січня 2022 року позовну заяву ПрАТ «Обухівське» було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а саме запропоновано доплатити судовий збір.

Суд першої інстанції зазначив, що позовна заява не відповідає вимогам частини четвертої статті 177 ЦПК України. Зокрема, відсутні документи, які підтверджують сплату судового збору позивачем ПрАТ «Обухівське» у повному обсязі. Судовий збір сплачений лише частково, а саме на суму 2 270,00 грн, тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру, хоча фактично позивач пред`явив вимоги щодо визнання недійсним та скасування наказів, визнання недійсним та скасування договору оренди, скасування рішення про реєстрацію права власності, скасування рішень про реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки.

01 лютого 2022 року на виконання вимог ухвали ПрАТ «Обухівське» подало клопотання про усунення недоліків, у якому вказало на відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, оскільки пред`явлений позов стосується вирішення по суті однієї вимоги, яку позивач оплатив у визначеному розмірі під час звернення до суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, повернено позовну заяву позивачу на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджуютьсплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З матеріалів справи випливає, що позивач заявив чотири позовні вимоги немайнового характеру, а саме просив визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру про надання земельної ділянки у власність від 28 квітня 2017 року № 10-7501/15-17-сг, визнати недійсним та скасувати договір оренди (з додатками та додатковими угодами) земельної ділянки, кадастровий номер 3223186600:04:009:0004, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л», скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності земельної ділянки від 12 травня 2017 року, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди від 19 травня 2017 року та від 24 березня 2021 року.

Порядок сплати та розмір судового збору визначений Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції на час пред`явлення позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) за подання до суду позовної заяви з вимогами немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем справляється судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на момент пред`явлення позову) у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 270,00 грн.

Отже, за подання позову у цій справі ПрАТ «Обухівське» мало сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн за кожну вимогу немайнового характеру.

Водночас позивач сплатив лише 2 270,00 грн, що не є достатнім для вирішення питання про відкриття провадження у справі, враховуючи зміст позову, характер та кількість позовних вимог.

Згідно з частинами першою, третьою 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Оскільки до позовної заяви не надано документів, що підтверджують сплату судового забору у відповідному розмірі, та не виконано вимоги ухвали Обухівського районного суду Київської області від 20 січня 2022 року (про залишення позову ПрАТ «Обухівське» без руху), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що вимоги ЦПК України щодо пред`явлення позову не дотримано, у зв`язку з чим позовна заява підлягає визнанню неподаною та поверненню особі, яка її подала.

Доводи касаційної скарги щодо обчислення розміру судового збору зводяться до власного тлумачення норм права, зокрема статті 188 ЦПК України, за якою похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Посилання заявника на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі

№ 21-3944а16, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 554/365/16, провадження № 61-12021св18, від 06 жовтня 2020 року у справі № 826/11984/16, провадження № К/9901/32736/18, є необґрунтованими з огляду на таке.

Правові висновки, сформульовані у вказаних справах зводяться до того, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку аналогічному доводу ПрАТ «Обухівське», зазначивши про те, що характер спірних правовідносин в цих справах не подібний зі справою, яка переглядається.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.

Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, тому доводи заявника у касаційній скарзі про порушення права на суд є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги, що суди неправильно застосували норми Закон № 3674-VI з урахуванням частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Під час визначення кількості вимог немайнового характеру необхідно враховувати крім предмета та підстави позову також і суб`єктний склад правовідносин, зокрема кількість відповідачів у справі. Тому самостійна похідна вимога також підлягає сплаті судовим збором.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21, провадження № 61-5554сво23.

Відповідно до абзацу першого частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Водночас предметом позову у цій справі є вимоги, пред`явлені до: ГУ Держгеокадастру - про визнання недійсними та скасувати наказу; ОСОБА_1 та ТОВ «Роза-Л» - про визнання недійсним та скасування договору оренди (з додатками та додатковими угодам); ОСОБА_1 - про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; ТОВ «Роза-Л» - про скасування двох рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди.

З огляду на вказане, позивач заявив п`ять вимог немайнового характеру, за пред`явлення яких необхідно сплати судовий збір.

Верховний Суд врахував, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини, з урахуванням зазначених критеріїв, визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Водночас складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

З огляду на вказане доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права під час розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішень судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Обухівське» залишити без задоволення.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко