№ 372/266/15-ц - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 372/266/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Круш Т. О.,

Кабінету Міністрів України - не з`явився,

Державного підприємства «Київське лісове господарство» - не з`явився,

Обухівської районної державної адміністрації Київської області - не з`явився,

Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег» - Гусака А. М.,

Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни - не з`явився,

Національного банку України - не з`явився,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - не з`явився,

ОСОБА_6 - не з`явився,

ОСОБА_7 - не з`явився,

ОСОБА_8 - не з`явився,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 (у складі колегії суддів: Мальченко А. О. (головуючий), Агрикова О. В., Козир Т. П.)

та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2021 (суддя Лилак Т. Д.) про залишення без розгляду позову

у справі № 372/266/15-ц

за первісним позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»

до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олени Віталіївни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Національного банку України, ОСОБА_10 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору іпотеки та витребування земельної ділянки,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег»

до Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Національного банку України, ОСОБА_10 , Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Обухівської районної державної адміністрації Київської області, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області,

про визнання права власності на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015 Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі - Обухівської РДА) та ОСОБА_10 , у якому просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Обухівської РДА від 29.12.2003 № 746 «Про передачу земельних ділянок у власність», в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0030 га ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ;

- визнати недійсним підпункту 2 додатка до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18.08.2006 № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»;

- визнати недійсним державний акт серії ЯД № 658672 від 25.10.2006, виданий на ім`я ОСОБА_10 , кадастровий номер 3223187700:12:028:0026;

- витребувати на користь ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_10 земельну ділянку площею 9,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:12:028:0026, вартістю 958 500,00 грн;

- визнати за ДП «Київське лісове господарство» право постійного користування на земельну ділянку площею 9,0030 га, кадастровий номер 3223187700:12:028:0026.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2015 у справі № 372/266/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12.08.2015, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.02.2016 рішення Обухівського районного суду Київської області від 03.06.2015 та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12.08.2015 в частині вирішення позову про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині (щодо визнання недійсними розпорядження Обухівської РДА від 29.12.2003 № 746 та підпункту 2 додатка до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18.08.2006 № 93, та визнання за ДП «Київське лісове господарство» права постійного користування спірною земельною ділянкою) вказані судові рішення залишено без змін.

23.05.2016, під час нового розгляду справи, прокурор звернувся до Обухівського районного суду Київської області із заявою від 19.05.2016 № 05/1-1649вих про залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог, в якій просив суд залучити до участі у справі співвідповідачами Публічне акціонерне товариство «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Єврогазбанк») та Старобезрадичівську сільську раду Обухівського району Київської області (далі - Старобезрадичівська сільська рада) та виклав позовні вимоги позовної заяви від 15.01.2015 № 05/2-74 вих-15 в наступній редакції:

- визнати недійсним підпункт 2 додатка до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 № 93 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради»;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В про реєстрацію права власності за ПАТ «Єврогазбанк» від 22.02.2016 № 28417332 ;

- визнати недійсним договір іпотеки від 30.09.2013 № 2270, укладений між ОСОБА_10 та ПАТ «Єврогазбанк»;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ПАТ «Єврогазбанк» земельну ділянку площею 9,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради, кадастровий номер 3223187700:12:028:0026, вартістю 958 500,00 грн.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.04.2017 позов задоволено частково, визнано недійсним договір іпотеки, скасовано рішення нотаріуса та витребувано спірну земельну ділянку на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство». У задоволенні інших позовних вимог (визнання недійсними розпорядження Обухівської РДА від 29.12.2003 № 746 та підпункту 2 додатка до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 № 93) відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 скасовано рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц рішення Обухівського районного суду Київської області від 10.04.2017 та рішення Апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 скасовано, провадження у справі закрито у частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним розпорядження Обухівської РДА від 29.12.2003 № 746, про визнання недійсним підпункту 2 додатка до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільради від 18.08.2006 № 93, про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В. від 22.02.2016 № 28417332, про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ПАТ «Єврогазбанк»; рішення Апеляційного суду Київської області від 20.06.2017 у частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 30.09.2013 № 2270 залишено без змін.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 372/266/15-ц заяву першого заступника прокурора Київської області про направлення справи в частині за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 372/266/15-ц у частині позовних вимог про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В. від 22.02.2016 № 28417332 про державну реєстрацію права власності на розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільради земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0026, загальною площею 9,0030 га за ПАТ «Єврогазбанк» та про витребування цієї земельної ділянки на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ПАТ «Єврогазбанк» передано до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2021 постановлено розгляд справи почати спочатку зі стадії підготовчого провадження; замінено ПАТ «Єврогазбанк» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стратег» (далі - ТОВ «ФК «Стратег»), виключено ОСОБА_10 з числа співвідповідачів у справі та залучено його до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

24.02.2021 ТОВ «ФК «Стратег» звернулося до Господарського суду Київської області з зустрічним позовом до Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» про визнання права власності на земельні ділянки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2021 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ «ФК «Стратег» для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.09.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021, первісний та зустрічний позови залишені без розгляду.

Залишаючи первісний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурор 23.05.2016, під час розгляду справи Обухівським районним судом Київської області, звернувся до суду із заявою від 19.05.2016 № 05/1-1649вих про залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог. На час звернення прокурора до суду із зазначеною заявою набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ. Отже, у зв`язку із поданням прокурором заяви про залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог, вчинення інших процесуальних дій у цій справі після набрання чинності 15.07.2015 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, прокурор мав дотримуватися положень Закону України «Про прокуратуру» в тій редакції, що була чинною на момент вчинення прокурором конкретної процесуальної дії та відповідно до вимог статті 23 цього Закону повинен був підтвердити підстави представництва інтересів позивачів у суді, а також для представництва у суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України обов`язково отримати письмову вказівку Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Залишаючи зустрічний позов без розгляду, суд першої інстанції, виходив із того, що ТОВ «ФК «Стратег» до початку розгляду справи по суті було подано заяву про залишення його позову без розгляду, що є безумовним правом особи, яка звернулася до суду, підстави для відмови у задоволенні такої заяви законодавством не передбачено, тому зазначена заява підлягає задоволенню, а зустрічний позов ТОВ «ФК «Стратег» залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.

Не погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2022 року Заступника керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2021, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, положень статті 58 Конституції України, безпідставним застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від14.10.2014 № 1697-VІІ, пункт 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, які набрали чинності після відкриття провадження у справі, що розглядається, та незастосуванням положень статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, статті 45 Цивільного процесуального кодексу України, статей 121-123 Конституції України в редакції, що були чинними на час пред`явлення позову (15.01.2015), а також порушення норм процесуального права, передбачених статтями 2 7 236 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 372/266/15-ц за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України на Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2021; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.06.2022.

ТОВ «ФК «Стратег» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Кабінет Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство», Обухівська РДА, Старобезрадичівська сільська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В., Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що зазначені учасники справи не зверталися до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ТОВ «ФК «Стратег», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Положеннями статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012 щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

На час звернення прокурора до суду з позовом (15.01.2015) правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121-123 Конституції України та Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII.

Так, відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом) на прокуратуру покладалося, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягало у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 361 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом).

Прокурор, який звертався до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначав, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовував необхідність їх захисту, а також зазначав орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначав про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набував статусу позивача (частина 2 статті 45 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду з позовом).

Положення, подібні (аналогічні) положенням частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, щодо здійснення региональною прокуратурою представництва у суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції, були відсутні у Законі України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII.

Правова позиція щодо правильного застосування статті 29 ГПК України, статті 45 ЦПК України та статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII у відповідних редакціях, та неможливість застосування норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ до позовів прокурора, які внесені відповідно до положень 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-5633/11, від 23.07.2020 у справі № 902/862/15, від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15 та від 01.09.2021 у справі № 904/4933/15.

Як вбачається з матеріалів справи, Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 23.03.2015 відкрив провадження у справі № 372/266/15-ц, що розглядається, перевіривши та встановивши наявність у прокурора повноважень для звернення до суду з позовом.

Колегія суддів зауважує, що прокурор звернувся до суду з частиною позовних вимог в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» ще 15.01.2015, а не в результаті уточнення вимог позовної заяви - 19.05.2016.

Однак суди попередніх інстанцій на це уваги не звернули та здійснюючи перевірку підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді за усіма поданими позовними вимогами, помилково керувались положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які набрали чинності 15.07.2015, та пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України, який набрав чинності 30.09.2016, незважаючи на те, що прокурор звернувся до суду з частиною позовних вимог відповідно до положень статті 361 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII та статті 45 ЦПК України у редакціях, що були чинними на час звернення прокурора до суду, фактично застосувавши зворотню дію закону без наявності відповідних правових підстав.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та правову позицію викладену у постановах Верховного суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2021 у справі № 925/383/18, оскільки у зазначених справах викладено висновки щодо застосування статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у поєднанні із статтею 53 Господарського процесуального кодексу України в редакціях, які набули чинності після звернення прокурора до суду з позовом у справі № 372/266/15-ц, що розглядається.

Крім того, колегія суду зауважує, що висновок судів попередніх інстанцій щодо зміні прокурором предмета і підстав позову заявою про залучення співвідповідачів та уточнення позовних вимог від 19.05.2016 № 05/1-1649вих, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо відповідності зазначеної заяви прокурора вимогам законодавства, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі, що розглядається.

Наведене у сукупності свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про залишення всіх первісних позовних вимог без розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції - частковому скасуванню з направленням справи у скасованій частині на розгляд до суду першої інстанції, у решті зазначені судові рішення залишаються без змін.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2021 у справі № 372/266/15-ц скасувати в частині залишення без розгляду первісного позову Першого заступника прокурора Київської області, а справу в зазначеній частині направити на розгляд до суду першої інстанції.

3. У решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2021 у справі № 372/266/15-ц залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: Н. О. Багай

В. Г. Суховий