Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 372/3580/16-ц

провадження № 61-22806св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Центренерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року у складі судді Потабенко Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Шахової О. В., Головачова Я. В.

та касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - Кравця Петра Павловича на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про відшкодування моральної шкоди, в якому посилалися на те, що поруч з містом Українка Київської області функціонує Трипільська теплова електрична станція (далі - Трипільська ТЕС) ПАТ «Центренерго», яка у зв`язку з виробничою діяльністю негативно впливає на якість їх життя через надмірне забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами.

Зазначили, що Трипільскою ТЕС не дотримуються екологічні і санітарні норми, внаслідок чого природне довкілля у місті Українка Київської області та навколишніх сіл надмірно забруднені шкідливими речовинами, що є небезпечним для їх життя і здоров`я.

Відповідачем внаслідок виробничої діяльності екологічні і санітарні норми системно не дотримуються, як результат природне довкілля у регіоні є небезпечним для їх життя і здоров`я, які постійно спостерігають густий чорний дим, що йде з джерел викидів забруднюючих речовин ТЕС, особливо вони потерпають від так званих «пильових» бур складованих золошлаків ТЕС.

За таких обставин, вночі з 09 на 10 березня 2013 року місцеві жителі села Дерев`яна були обурені екологічним та санітарним станом природного довкілля, внаслідок викиду забруднюючих речовин в атмосферу повітря стаціонарними джерелами Трипільської ТЕС, що призвело до виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру, забруднення атмосферного повітря викидами сажі та кіптяви, чим зумовлено випадіння темного снігу.

З наданої відповіді Головного управління Держсанепідемслужби у Київській області вбачається, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,8 % усіх викидів промисловими підприємствами Київської області. Сумарні викиди забруднюючих речовин від Трипільської ТЕС за 2014 рік склали 76 918,6 тонн. В атмосферне повітря викинуто 37 найменувань забруднюючих речовин, із них 1 класу небезпеки - свинець та його сполуки (3,47 т/рік), хром та його сполуки - 3,44 т/рік, 2 класу небезпеки - діоксид азоту (11588,97 т/рік), нікель та його сполуки - 2,58 т/рік, фтор та його сполуки - 0,048 т/рік, 3 класу небезпеки - сірки діоксид 44000,49 т/рік, суспендовані тверді частки (зола, сажа, пил) - 20651,32 т/рік. Дані речовини при хронічній інгаляційній дії негативно впливають на органи дихання, центральну нервову систему (свинець). Канцерогенний вплив мають нікель, свинець, хром. Із 77 джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря 62 організовані джерела, з яких лише 19 обладнані пилегазоочисним устаткуванням, що становить 30,6 %.

Враховуючи об`єктивні фактори, що для отримання пару з метою виробництва електроенергії використовується вугілля із зольністю 20,9-22,6 %, яке в структурі палива складає 99,4 %, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС залишаються високими. Димові гази від пиловугільних та газомазутних блоків Трипільської ТЕС викидаються через дві труби висотою 180 м та діаметром 9,6 м і 7,2 м.

При цьому здійснюється значне розсіювання забруднюючих речовин в атмосферне повітря і в приземних шарах атмосфери. На Трипільській ТЕС в процесі виробництва електроенергії пари та гарячої води при спалюванні вугілля (99,4 %) в структурі палива, мазуту та газу утворюється та гідро подачею подаються на золошлакові промислові відходи (4 класу - золошлаки). Кількість складованих золошлаків на 01 січня 2014 року склала 26 505 350 тонн. Питання утилізації промислових відходів 4 класу токсичності - скопу та золошлаку не вирішене.

Згідно з інформацією, отриманою ПП ЮФ «Імператив Плюс» на запит від Державної екологічної інспекції України (лист Державної екологічної інспекції від 06 листопада 2015 року за № 2/2-10/1381/5) цією структурою у 2013-2015 роках виявлялись факти перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, перевищення нормативів граничнодопустимих скидів в водне середовище, забруднення землі, у зв`язку з чим службові особи ОСОБА_77 притягувались до адміністративної відповідальності.

Згідно з інформацією, отриманою ПП ЮФ «Імператив Плюс» на запит Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій (лист за № 17/10-107 від 22 січня 2016 року) вода Канівського водосховища в районі міста Українки забруднена сполуками важких металів, сполуками азоту фенолами. Перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками азоту фенолами. Середні межі коливань складали за сполуками міді 2-8 ГДК. хрому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку - 1-3 ГДК, мангану - 0.8-4.8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного - 0,3 - 2,4 ГДК. фенолів від 0 до З ГДК. Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1.5 ГДК. Дослідженнями, які на замовлення ПП ЮФ «Імператив Плюс»| атмосферному повітрю та ґрунтах у регіоні функціонування Трипільської ТЕС проведені спеціалістами ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз підтверджено понаднормативне забруднення ґрунтів рядом важких металів (найбільше миш`яком), а також шкідливими речовинами повітря, особливо технологічним пилом від спалювання золошлаків. Рівень перевищення ГДК по технологічному пилу у всіх відібраних пробах 23 проби) перевищує базовий рівень у межах від 3 до 20 разів, при цьому по 18 пробах характеризується як дуже небезпечний, по 3 пробам як небезпечний, по 2 пробам, як помірно небезпечний.

Вважають, що дані по технологічному пилу є наслідком «пильових бурь». Хімічний склад технологічного пилу встановлений експертним висновком НІСЕ від 25 серпня 2016 року за № 8568. До його складу входять силікати, кремнеземи, кристали сірки, оксиди цирконію зі включенням інших небезпечних речовин. Всі ці речовини є вкрай небезпечними для життя і здоров`я людей. Маються й інші підтвердження негативного впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС на екологію регіону, в тому числі надані ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзеєва».

Таким чином, шкідливий вплив Трипільської ТЕС на природне довкілля у регіоні зі створенням реальної небезпеки для життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі, водних ресурсів об`єктивно підтверджуються.

У зв`язку із таким станом природнього довкілля у регіоні, яке із-за діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» є небезпечним для життя і здоров`я, вони відчувають значні душевні страждання. Наведені обставини, на їх думку, підтверджують шкідливий вплив Трипільської ТЕС на природне довкілля у регіоні зі створенням реальної небезпеки для їх життя і здоров`я через понаднормативне забруднення шкідливими речовинами повітря, землі та водних ресурсів, внаслідок чого вони відчувають значні душевні страждання, що проявилися у постійному стресі, страхах, тривогах, пригніченості та переживаннях. Душевними стражданнями їм завдано ушкодження психічного (морального) здоров`я.

Враховуючи викладене, просили стягнути з ПАТ «Центренерго» на їх користь завдану моральну шкоду кожному у розмірі по 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент подачі позовної заяви до суду, що становить по 835 200 грн кожному на час подачі позовної заяви, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на час ухвалення рішення суду .

У подальшому представником позивачів Лупейком О. В. подано заяву про збільшення підстав позову, в якій представник зазначив про те, що внаслідок шкідливої діяльності Трипільської ТЕС відбувається забруднення підземних вод, вод річки Дніпро та Канівського водосховища, з яких відбувається централізований водозабір, внаслідок чого зазначену воду позивачі можуть застосовувати в основному для побутових потреб, а питну воду вони змушені купувати фасовану або добувати з глибинних підземних артезіанських джерел, що суттєво впливає на бюджети сімей позивачів.

На підтвердження зазначених доводів представник позивачів посилався на Звіт ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України «Дослідження та гігієнічна оцінка впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго» від 05 вересня 2016 року.

Враховуючи викладене представник позивачів вважав, що позивачам завдано моральну шкоду, порушенням їх законного права на належну якість питної води, яке передбачено Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та зазначав, що також порушено і право позивачів, як споживачів питної води у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, як доказ шкідливого впливу Трипільської ТЕС на атмосферу та здоров`я населення прилеглих територій надав копію висновку Експерта № 8658 Незалежного інституту судових експертиз за результатами дослідження складу суспендованих часточок, недифенційованих за складом (пилу), що містяться в атмосфері зони впливу Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» від 25 серпня 2016 року (додаток до експертного висновку № 8645 від 27 липня 2016 року, в якому експерт дійшов висновку щодо істотного недопустимого) ризику для населення обстеженої території захворювань дихальних шляхів, а більшу частину обстеженої території зони впливу Трипільської ТЕС класифікує як «зону екстремального пилового забруднення атмосферного повітря».

У подальшому представником позивачів ОСОБА_79 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог та доповнення підстав позову, в якій представник зазначав, що внаслідок шкідливої діяльності Трипільської ТЕС відбувається забруднення навколишнього середовища, негативний вплив діяльність Трипільської ТЕС здійснює на води, а отже через забруднення підземних вод та вод річок Дніпро, Каневського водосховища, з яких відбувається централізований водозабір вода вниз стає непридатною для вживання, а тому позивачі, які проживають у місті Українка у квартирах намагаються не користуватися водою з системи централізованого водопостачання та змушені користуватись артезіанською водою або бутильованою чи в пляшках, що створює великі незручності та суттєво впливає на сімейний бюджет. Посилався в заяві також на те, що позивачам завдано моральну шкоду, порушенням їх законного права на належну якість питної води та внаслідок цього позивачі відчувають постійний страх за своє життя і здоров`я та своїх рідних, а тому доволі часто виникає почуття безпорадності та пригніченості через неможливість щось вдіяти з поганою екологічною ситуацією. На підтвердження порушення права позивачів на належної якості питну воду саме внаслідок шкідливої діяльності Трипільської ТЕС посилається як на доказ на експертний висновок НІСЕ від 27 червня 2016 року № 8645 та додаток до нього від 25 серпня 2016 року № 8658, Звіт ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України «Дослідження та гігієнічна оцінка впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго» від 05 вересня 2016 року. Окрім того, посилається на значене зростання рівня захворюваності мешканців при зменшенні відстані до теплоелектростанції.

Враховуючи викладене, представник позивачів ОСОБА_79 просив стягнути на користь позивачів завдану моральну шкоду кожному у розмірі по 576 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлюється рівнем розміру мінімальної зарплати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду по 1 843 200 грн кожному позивачу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачами переконливо не доведено твердження про понаднормативне забруднення території місця їх проживання (ґрунтів, атмосферного повітря, водойм Канівського водосховища) небезпечними речовинами, про те, що таке понаднормативне забруднення природного довкілля є прямим наслідком протиправної діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», яка у своїй діяльності не дотримується нормативних зобов`язальних приписів, а також про те, що вина Трипільської ТЕС простежується як у формі умислу, так і необережності.

Суд вважає непереконливими і недоведеними посилання позову на понаднормативне промислове забруднення природного довкілля шкідливими речовинами, що створило небезпеку для життя і здоров`я позивачів та негативно вплинуло на якість життя, оскільки належних і допустимих доказів цього суду не подано.

Суд погоджується із доводами позивачів про те, що посадовими особами відповідача допускались порушення природоохоронного законодавства, однак співвіднесення таких порушень саме із порушенням прав чи законних інтересів позивачів суд вважає безпідставними. Суд погоджується із доводами представників відповідача про те, що вказані позивачами порушення екологічних норм були короткотривалими за часом (разовими правопорушеннями), були обмежені на територіях, де це сталося, вчасно ліквідовані і не мали ніякого негативного впливу на територію проживання та перебування позивачів по справі, а особливо на екологічну ситуацію в районі.

Під час судового розгляду залишились недоведеними посилання позову на наявність факту завдання моральної шкоди, яка в силу дії статті 23 ЦК України має чітко визначені прояви, існування яких і породжує право вимоги до завдавача щодо її відшкодування. Зокрема у цій справі суду не було подано належних і допустимих доказів фізичного болю чи страждань, яких позивачі зазнали у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, факт ушкодження здоров`я залишився недоведеним. Також не було подано належних і допустимих доказів душевних страждань, яких позивачі зазнали у зв`язку з протиправною поведінкою щодо них самих, членів їх сім`ї чи близьких родичів, факт протиправної поведінки саме відповідача по відношенню саме до позивачів залишився недоведеним.

Під час судового розгляду залишилась недоведеною наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода (моральна) зі встановленням її розміру; причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина.

Жодним доказом не підтверджується причинний зв`язок між станом здоров`я позивачів та виробничою діяльністю відповідача, а відповідні доводи позову ґрунтуються виключно на судженнях самих позивачів і є непереконливими. Доводи про наявність проявів, передбачених статтею 23 ЦК України, моральної шкоди відносно душевних страждань внаслідок ушкодження здоров`я залишились неконкретизованими і недоведеними. Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали правовому захисту у обраний позовом спосіб під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суд вважає безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення за приписами чинного законодавства.

Матеріали справи містять дані про притягнення посадових осіб Трипільської ТЕС до адміністративної відповідальності, проте виявлені порушення переважно стосуються відсутності необхідного погодження щодо розташування певних об`єктів відповідно до вимог містобудівного законодавства, деякі з них стосуються порушення вимог природоохоронного законодавства, але діяльністю санаторію профілакторію «Зміна», який також перебуває у власності ПАТ «Центренего». У жодних висновках до актів, постанов про притягнення до адміністративної діяльності не вказано на порушення норм чинного законодавства щодо утримання золошлакувідвалу Трипільської ТЕС.

Офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік. А надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України.

Відповідно до наданих матеріалів порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС державними органами не виявлено, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства стосуються процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів.

Позивачами визнано, що їх місце проживання знаходиться поза межами 1000 метрової санітарно-захисної зони. А отже Висновок ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» Національної академії наук України, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, за пробами отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.

Численними компетентними органами держави у проміжок часу 2011-2017 років перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1000 метровій санітарно-захисної зони та в житловій забудові міста Українка зареєстровано не було, що наявний рівень забруднення характеризується як низький, що в Україні законодавчо не встановлені норми для таких видів викидів, як пил чи суспендовані часточки, недиференційовані за складом, як вказує експерт ОСОБА_80 , що проби здійснені даним експертом носили разовий характер, висновок останнього про забруднення 15-ти кілометрової зони не може бути покладений в основу рішення суду, так як суперечить іншим матеріалам справи.

За нормами процесуального законодавства висновок експерта не має наперед визначеної сили, і оцінюється судом за загальними правилами у сукупності з іншими наявними доказами у справі. При цьому суд звертає увагу, що предметом даного судового розгляду є не перевірка всієї діяльності Трипільської ТЕС, це не входить до компетенції суду, предметом розгляду є завдання моральної шкоди позивачам внаслідок діяльності одного з підприємств відповідача. У зв`язку з цим, до уваги суду можуть бути прийняті лише ті докази, які безпосередньо свідчать про наявність негативного впливу на життя позивачів, наявності витрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань позивачів, або інших негативних явищ, заподіяних їм незаконними діями або бездіяльністю відповідача.

З наведених обставин справи, і наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яких здійснена судом, не вбачається, що місце проживання позивачів знаходиться у такій зоні де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя. Посилання позивачів на невстановлену для Трипільської ТЕС величину санітарно-захисної зони самі по собі не дають підстав для висновку про віднесення їх місця проживання до зони підвищеного впливу від Трипільської ТЕС, оскільки зона у 1000 м була визначена компетентними органами розрахунком розсіювання сполук, що мають негативні наслідки, при тому, що нормативно мінімальна зона становить 300 м. При цьому з екологічного звіту вбачається, що встановити (скоротити) санітарно-захисну зону для Трипільської ТЕС не вбачається можливим.

Не можуть бути взяті до уваги висновки спеціалістів за результатами психологічного дослідження позивачів, оскільки експерти вийшли за межі своїх повноважень. Окрім аналізу психологічного стану позивачів були надані відповіді на питання, що належать до компетенції суду, такі як факт завдання моральної шкоди, встановлення причино-наслідкового зв`язку з діяльністю відповідача та визначення розміру відшкодування моральної шкоди, без врахування індивідуальних якостей позивачів, так як визначений однаковий розмір. Крім того, при розрахунку розміру моральної шкоди застосовано методику, яка виключена із реєстру методик проведення судових експертиз, а застосовані максимальні коефіцієнти встановлені з урахуванням наявності окремих обставин, які фактично у цій справі відсутні, зокрема щодо дискримінації.

Позивачами також не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю у кожному сучасному місті.

Суд вважає необґрунтованими посилання позову на письмові докази розгляду звернення жителів села Дерев`яна щодо виявлення 10 березня 2013 року забрудненого снігового покриву, оскільки жоден із позивачів не проживає у вказаному населеному пункті.

Непереконливими і непідтвердженими доказами суд вважає посилання позову на те, що саме внаслідок діяльності відповідача позивача заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема будь-яких медичних документів на підтвердження цього суду не подано.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту у обраний позивачами спосіб під час розгляду цієї справи не виявлено. Доводи позову про необхідність відшкодування моральної шкоди через існування лише ризику таких порушень у майбутньому суд вважає безпідставними і такими, що не можуть покладатись в основу судового рішення.

Визначений позовом предмет спору і дійсний характер спірних правовідносин сторін свідчать про те, що переважна більшість зазначених позивачем підстав для задоволення позову є явно неналежними, а у окремих випадках - надуманими.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_81 про винесення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 судові витрати, що включають судовий збір за розгляд справи судом у розмірі по 551,20 грн з кожного на користь Державної судової адміністрації України.

Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ухвалою суду від 22 серпня 2008 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, проте при ухваленні судового рішення не було вирішено питання про судові витрати.

Позивач ОСОБА_63 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки має статус учасника бойових дій.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Лупейка О. В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу Лупейка О. В. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 задоволено. Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове додаткове рішення про відмову в задоволенні заяви представника ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільська теплова електрична станція ПАТ «Центренерго» про ухвалення додаткового рішення.

Приймаючи постанову про залишення без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, під час розгляду справи позивачами не доведено співвіднесення моральних страждань позивачів і покладених в основу позову фактичних обставин із виробничою діяльністю відповідача, а також доказів причинного зв`язку між діями відповідача та наслідками у виді спричинення моральної шкоди позивачам.

Реально існуючих порушень прав чи законних інтересів позивачів, які б підлягали судовому захисту в обраний позивачами спосіб під час розгляду справи не виявлено.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви ПАТ «Центренерго» про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачі згідно з вимогами чинного законодавства звільнені від сплати судового збору при звернення до суду з цим позовом. Висновки суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору не відповідають положенням Закону України «Про судовий збір».

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У грудні 2019 року представник позивачів - адвокат Лупейко О. В. подав касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У січні 2020 року ПАТ «Центренерго» подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині скасування апеляційним судом додаткового рішення суду першої інстанції від 22 травня 2019 року і залишити в силі додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника позивачів - адвоката Лупейка О. В. мотивована тим, що у матеріалах справи є достатньо доказів, які доводять понаднормативне екологічне забруднення природного довкілля регіону проживання позивачів виробничою діяльністю відповідача та встановлює інші глобальні порушення екологічного законодавства, що напряму вказує на реальність порушень прав позивачів та відповідно спричинення їм моральної шкоди, а відтак на неправильне застосування судами обох інстанцій в оскаржуваних рішеннях норм матеріального права.

По фактам відсутності встановлення реальних (а не нормативних) санітарно-захисних зон навколо промислового майданчика та золошлакових відвалів позивачі зазначали, що ці порушення екологічного законодавства свідчать, що населення регіону проживає в умовах невизначеної небезпеки, що створює неналежну якість людського життя у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Такий висновок зроблено з аналізу рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України».

Проте суди обох інстанцій вказані доводи позивачів взагалі не аналізували, вважаючи порушення унормувань щодо визначеності реальних санітарних захисних зон у відносності до нормативних формальними порушеннями екологічного законодавства загального характеру.

Тим самим суди обох інстанцій своїми рішеннями фактично узаконили можливість функціонування об`єкту першого класу небезпеки без відповідних реальних санітарно-захисних зон при очевидних екологічних ризиках, допускаючи можливість проживання місцевого населення в умовах небезпеки.

Також судами констатується, що офіційних звернень громадян Обухівського району Київської області з приводу пиління золовідвалів до державних органів, пов`язаних з діяльністю Трипільської ТЕС, у період 2013-2017 років не було.

Разом з тим у судів обох інстанцій були достатні докази, які підтверджували численні порушення Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» природоохоронного законодавства та, що виробнича діяльність цього підприємства привела й приводить до понаднормативного забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону проживання позивачів.

Судові розгляди були однобічними та неповними, а висновки судів - поверхневими та суперечливими, що проявлялось в оцінках матеріалів досліджень, які замовлялись представниками (трьох висновків TOB «НІСЕ» та Звіту ДУ «ІГМЗ ім. О. М. Марзеєва НАМН України»), а також висновків екоаудиту.

Так, суд першої інстанції безпідставно, з порушенням норм процесуального права, визнав недопустимими доказами три висновки TOB «НІСЕ». Апеляційний суд питання допустимості або недопустимості цих доказів не визначив.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Отже, хоча в Україні і не прецедентне право, рішенням ЄСПЛ надається статус обов`язкового прецеденту.

При цьому суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» (справа про промислове забруднення).

Разом з тим позивачі стверджують, що їм і не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, а достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, при тому, що фактор небезпеки є доведеним. Рівень порушень прав, а, отже, втручання в особисте життя позивачі, був високим.

Позивачі зазначають, що ними численними допустимими доказами доведено екстремальне понаднормативне забруднення шкідливими речовинами природного довкілля регіону їх проживання.

Отже, рівень втручання в їх життя від такої протиправної діяльності Трипільської ТЕС є екстремально високим. Крім того, мало місце порушення національних стандартів і нормативів по встановленню і дотриманню санітарно-захисної зони навколо небезпечних об`єктів.

Висновки судів, що це звичайні допустимі ризики урбанізованого індустріального світу, є помилковими.

Також позивачі звертають увагу на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області від 05 листопада 2015 року № 2236, відповідно до якого Трипільська ТЕС згідно санітарної класифікації відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до міста Українка витримана, але в межах якої розташовано більше 250 будинків приватного сектору Стара Українка, що є перешкодою для затвердження генерального плану забудови міста Українка.

При вирішенні справи суди обох інстанцій необґрунтовано вказали в якості недопустимих доказів комісійні висновки спеціалістів-психологів по кожному із позивачів, вказавши, що статус такого документу не визначено чинним ЦПК України та особи, що його підписували, статусу спеціалістів не набували.

Колегія суддів апеляційного суду у складі Саліхова В. В. та Шахової О. В. не мали права здійснювати розгляд цієї справи, оскільки вже були пов`язані своєю правовою позицією у аналогічно-типовій справі № 372/2085/16-ц за позовом мешканців до Трипільської ТЕС, у якій ними по суті під час апеляційного розгляду здійснювалася оцінка тих самих доказів по стану забруднення навколишнього середовища, що і у справі № 372/3580/16-ц. У цій ситуації вони підлягали відводу чи самовідводу на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ПАТ «Центренерго» - Кравця П. П. мотивована тим, що застосування апеляційним судом статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як підстави для несплати судового збору не відповідає предмету позовної заяви, а застосування пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як підстави для звільнення від сплати судового збору є неправильним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У січні 2020 року представника ПАТ «Центренерго» - Кравець П. П. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні додаткового рішення і залишити в цій частині додаткове рішення суду першої інстанції. В частині позовних вимог залишити рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Позивачами не доведено, що їм з боку відповідача (діями чи бездіяльністю) була завдана шкода, як результат господарської діяльності Трипільської ТЕС, а свою вину у завданні шкоди позивачам вони спростували.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Складові, які б поєднували підстави для відшкодування позивачам моральної шкоди, визначені у вищезазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України та відповідних нормах цивільного законодавства, відсутні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою представника позивачів - адвоката Лупейка О. В. та витребувано її матеріали із Обухівського районного суду Київської області.

13 січня 2020 року справа № 372/3580/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі за касаційною скаргою представника ПАТ «Центренерго» - Кравця П. П.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Всі позивачі постійно проживають в місті Українка Обухівського району Київської області, поблизу Трипільської ТЕС, що підтверджується копіями паспортів.

ПАТ «Центренерго» зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська теплова електрична станція, що знаходиться за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, Положенням про Трипільську ТЕС, Відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією Свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

28 грудня 2012 року зазначеному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України надано Дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2017 року.

Актом Дерев`янської сільської ради Обухівського району Київської області, складеним чотирма депутатами сільської ради, зафіксовано випадіння темного снігу на п`яти вулицях с. Дерев`яни вночі з 09 на 10 березня 2013 року. У зв`язку з вказаним явищем загальними зборами жителів села прийнято рішення про вжиття ряду заходів.

Інформація щодо випадіння снігу чорного кольору в 2013 році в Обухівському районі Київської області була розповсюджена також засобами масової інформації в мережі Інтернет, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позивачі вважали, що своєю діяльністю відповідач порушив їхні права а нормальне навколишнє середовище, у зв`язку з чим звернулися до суду з цим позовом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частини перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року (частина перша статті 4 ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності 11 вересня 1997 року, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

У частині першій статті 50 Конституції України передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦК України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

Згідно зі статтею 282 ЦК України фізична особа має право вимагати усунення небезпеки, створеної внаслідок підприємницької або іншої діяльності, яка загрожує життю та здоров`ю.

Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також права на її збирання та поширення.

Діяльність фізичної та юридичної особи, що приводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Фізична особа має право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту).

Фізична особа має право на належні, безпечні та здорові умови праці, проживання, навчання тощо (стаття 293 ЦК України).

Відповідно до пункту а) частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право на безпечне для його життя і здоров'я навколишнє природне середовище.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав, наданих їм законодавством.

Стаття 31 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає завдання стандартизації і нормування в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Екологічна стандартизація і нормування проводяться з метою встановлення комплексу обов`язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів (частина перша статті 32 вказаного Закону).

Відповідно до статті 33 цього Закону екологічні нормативи встановлюють гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Законодавством України можуть встановлюватися нормативи використання природних ресурсів та інші екологічні нормативи.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися з урахуванням вимог санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, гігієнічних нормативів.

Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього є єдиними для всієї території України.

Згідно зі статтею 50 вказаного Закону екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей.

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Діяльність фізичних та юридичних осіб, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу, може бути припинена за рішенням суду.

Суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей (стаття 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для оцінки стану забруднення атмосферного повітря встановлюються нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря та нормативи гранично допустимих викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів у межах населених пунктів, у рекреаційних зонах, в інших місцях проживання, постійного чи тимчасового перебування людей, об`єктах навколишнього природного середовища з метою забезпечення екологічної безпеки громадян і навколишнього природного середовища: нормативи якості атмосферного повітря; гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.

Згідно зі статтею 7 цього Закону нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин та їх сукупності, які містяться у складі пилогазоповітряних сумішей, що відводяться від окремих типів обладнання, споруд і надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, встановлюються з метою забезпечення дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря з урахуванням економічної доцільності, рівня технологічних процесів, технічного стану обладнання, газоочисних установок.

Для діючих і тих, що проектуються, окремих типів обладнання і споруд залежно від часу розроблення та введення у дію, наявності наукових і технічних розробок, економічної доцільності встановлюються: норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела; технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин або їх суміші, які визначаються у місці їх виходу з устаткування.

До технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин належать: поточні технологічні нормативи - для діючих окремих типів обладнання, споруд на рівні підприємств з найкращою існуючою технологією виробництва аналогічних за потужністю технологічних процесів; перспективні технологічні нормативи - для нових і таких, що проектуються, будуються або модернізуються, окремих типів обладнання, споруд з урахуванням досягнень на рівні передових вітчизняних і світових технологій та обладнання.

Нормативи гранично допустимих рівнів впливу на атмосферне повітря встановлюються для кожного стаціонарного джерела по всіх створюваних ним видах фізичних і біологічних факторів.

Нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів встановлюються на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі, з урахуванням перспектив його розвитку, в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом) (стаття 8 цього Закону).

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державою встановлюються стандарти та нормативи щодо охорони навколишнього природного середовища, які є обов`язковими до виконання, зокрема, природокористувачами.

Стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом довкілля, вимоги щодо запобігання його забрудненню та інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів.

Нормування у сфері природокористування й охорони довкілля полягає у встановленні уповноваженими державними органами екологічних нормативів відповідно до вимог чинного законодавства. І такими екологічними нормативами є: гранично-допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин (ГДВ), рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних і біологічних факторів; нормативи гранично допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин в навколишньому природному середовищі та рівні шкідливих і біологічних впливів на нього.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із пунктами 1, 3 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищено небезпеки.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» зазначено, що для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня.

Першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя (рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Іван Атанасов проти Болгарії»).

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України»).

Що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2006 року у справі «Лєдяєва та інші проти Росії»).

У рішенні від 14 лютого 2012 року у справі «Харді та Мейл проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зробив висновок про те, що оцінка мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, є незначною у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті. ЄСПЛ визнав, що потенційні загрози для довкілля, спричиненні облаштуванням та роботою двох терміналів для скрапленого природнього газу були достатньо тісно пов`язані з приватним життям та житлом заявника у розумінні статті 8 Конвенції, а тому стали підставою для застосування цього положення.

Отже, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стосується погіршення стану здоров`я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Стосовно загального контексту довкілля, то немає сумнівів у тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров`я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні. «Якість життя», власне, є суб`єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню.

Тому в кожному конкретному випадку національні суди повинні детально встановлювати фактичні обставини справи та для визначення того, чи несе держава відповідальність за статтею 8 Конвенції, встановити, чи була ситуація результатом раптового та несподіваного повороту подій або, навпаки, існувала давно і була добре відома державним органам влади; чи була держава або чи мала вона бути обізнаною, що небезпека або шкідливий вплив зачіпали приватне життя заявника, і до якої міри заявник сприяв створенню цієї ситуації для себе і був у змозі виправити її без надмірних витрат. Також суд повинен оцінити, чи провели органи влади достатні попередні дослідження для оцінки ризику запланованої потенційно небезпечної діяльності та чи розробили вони адекватну політику щодо підприємств-забруднювачів на підставі доступної інформації, а також, чи було цю політику вчасно реалізовано.

У цій справі позов пред`явлено не до держави, а до господарюючого суб`єкта, але оцінка обставин, яка стала предметом позову, є однаковою.

Таким чином, при вирішенні вказаного спору позивачі повинні були довести в судовому засіданні не тільки сам факт забруднення довкілля саме відповідачем, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами встановленими державою, яке не притаманне наявному забрудненню в сучасних містах та селищах, яке негативно впливає на користування зручностями останніх, їх приватного та сімейного життя, та як наслідок таке забруднення навколишнього природного середовища призводить до погіршення стану їх здоров`я.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 89 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій установлено, що ПАТ «Центренерго» зареєстрована в Україні юридична особа, власником істотної частки якої, на час розгляду справи, є Держава Україна. Майновий комплекс підприємства складається з будівель, споруд та технологічного обслуговування, а також складів для збереження відходів, серед яких Трипільська ТЕС, що знаходиться за адресою: 08720, Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, 1, яка не має статусу юридичної особи. Вказане підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав, Положенням про Трипільську ТЕС, відомостями з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, копією свідоцтва про державну реєстрацію об`єкта (об`єктів) підвищеної небезпеки.

Трипільська ТЕС була введена в експлуатацію у 1972 році, з того часу проводить свою діяльність, згідно з санітарною класифікацією Трипільська ТЕС відноситься до об`єкту першого класу із санітарно-захисною зоною 1 000 м, яка до міста Українка та селищ, де проживають позивачі, витримана.

Вказаному підприємству Міністерством екології та природних ресурсів України 28 грудня 2012 року надано дозвіл № 3223110500-004 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами строком на п`ять років з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2017 року. На виконання умов дозволу, щоквартально, промисловою лабораторією Трипільської ТЕС у відповідності із графіками контролю, погодженими Державною екологічною інспекцією в Київській області, проводиться дослідження гранично допустимих викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел Трипільської ТЕС. Перевищень не виявлено, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Також підприємство має спеціальний дозвіл на користування надрами від 14 вересня 2015 року № 4694, виданий Державною службою геології та надр України строком на п`ять років.

Підприємство має також дозвіл на спеціальне водокористування від 31 грудня 2015 року № 478/14 з терміном дії з 01 січня 2016 року до 01 січня 2019 року.

Встановлено, що для Трипільської ТЕС величина санітарно-захисної зони не нормується, а визначається розрахунком розсіювання, відповідно до якого розсіювання максимально приземних концентрацій по більшості інгредієнтів спостерігаються на відстані 1 000 м.

За даними Державної екологічної інспекції України та її підрозділу в Київській області протягом 2011-2016 років проведені численні лабораторні дослідження, зокрема більше 100 досліджень атмосферного повітря і перевищень ГДК не виявлено, перевищень нормативів викидів забруднюючих речовин згідно дозволу на викиди. Також не було виявлено негативного впливу від діяльності Трипільської ТЕС на якість води водоймища та ґрунту.

Державна установа «Київський обласний лабораторний центр МОЗ України, Обухівський міжрайонний відділ лабораторних досліджень» надавала інформацію про те, що перевищень максимально разових концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на межі 1 000 метровій санітарно-захисної та в житловій забудові м. Українка не було зареєстровано.

У Звіті моніторингового екологічного обстеження, складеного ДП «Українська геологічна компанія» Державної служби геології та надр України вказується на наявність забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Державними органами, які проводили перевірку впливу відповідача на навколишнє природне середовище, не заперечується наявність негативного впливу останнього на наявність перевищень ГДК по пилу в одній із точок відбору з повітряної (північної) сторони від джерела забруднення (золовідвалу) та їх виникнення, внаслідок певних погодних умов таких, як вітри та спека, але вказують, що такий вплив має епізодичний характер і у межах зони 1 000 м, в якій не знаходиться житлових забудов та не проживають позивачі по справі.

Дослідження Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій вказують на те, що за даними багаторічних спостережень загальний рівень забруднення атмосферного повітря в містах Обухів і Українка характеризується, як низький. Середньорічні концентрації основних забруднювальних речовин не перевищували відповідні середньодобові гранично допустимі концентрації.

Згідно з даними Державної служби геології та надр України, промислові відходи, що утворюються в результаті спалювання палива Трипільською ТЕС за токсичністю відносять до IV класу небезпечності (малонебезпечні).

Також судами встановлено, що офіційних звернень громадян Обухівського району до державних органів зі скаргами на пилові бурі, пов`язані з діяльністю Трипільської ТЕС у період 2013-2017 років не зафіксовано. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила про відсутність фіксації надзвичайних ситуацій та подій на Трипільській ТЕС з 2005 року по 2017 рік, а надана Комунальним закладом Обухівської районної ради «Обухівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» інформація щодо кількості хворих за різними захворюваннями не свідчить, що характер хвороб є особливим і відмінним від інших регіонів України.

У висновку Державної установи «Інститут громадського здоров`я імені О. М. Марзєєва» НАМН України вказано про виявлене наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, у мотивувальній частині висновку зазначено, що проби атмосферного повітря були відібрані у двох точках на північ від золошлакувідвалу Трипільської ТЕС у житловій зоні міста Українка приблизно 460 м від об`єктів та у лісосмузі приблизно 240 м від об`єкту.

При цьому місце проживання всіх позивачів знаходиться поза межами 1 000 метрової санітарно-захисної зони, тому висновок, яким встановлено наднормативне забруднення атмосферного повітря пилом, за пробами отриманими в межах 240 м та 460 м, не може свідчити про наявність такого забруднення на території місця проживання позивачів.

Інші висновки ДУ «Інститут громадського здоров`я ім. О. М. Марзєєва» НАМН не містять фактичних даних, стосуються аналізу стану золовідвалу Трипільської ТЕС, ставлення населення до діяльності Трипільської ТЕС, висловлені рекомендації.

У Висновку екологічного аудиту вказано на відсутність достовірних даних про результати досліджень й оцінки рівнів канцерогенного та неканцерогенного ризиків для здоров`я населення від існуючого забруднення атмосферного повітря на територіях населених пунктів, прилеглих до Трипільської ТЕС та вказано на необхідність їх проведення.

Експертами встановлено відсутність цілого ряду погоджень, що передбачені нормами чинного законодавства, виявлені ризики та розроблені рекомендації щодо удосконалення діяльності Трипільської ТЕС. Межі екологічного аудиту визначені площею відведених земельних ділянок Трипільської ТЕС, оцінка впливу за межами території визначена виключно в межах санітарно-захисної зони, відбір проб для аналітичних досліджень не передбачено.

Отже, такий висновок також не свідчить про наявність забруднення навколишнього середовища в місцях проживання позивачів до такого ступеню, що завдає їм моральної шкоди.

За даними компетентних органів держави має місце забруднення ґрунтів хімічними елементами в межах 50 метрової зони від контуру золовідвалу, проте за сумарним показником воно кваліфікується як допустиме. На відстані 150 м і 300 м забруднення ґрунтів відповідає фоновому рівню, тобто ґрунти не забруднені.

Стан забруднення поверхневих вод в районі розміщення Трипільської ТЕС визначається компетентними органами як такі, що відносяться до II класу, 3 категорії: за станом добрі, за ступенем чистоти - досить чисті, хоча були виявлені певні хімічні речовини, що мають негативний вплив, проте у межах допустимих норм.

У висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судово-інженерної екологічної експертизи від 03 березня 2017 року № 5707/17-48, зокрема вказано на те, що господарською діяльністю Трипільської ТЕС спричинено негативний вплив на навколишнє природне середовище, переважно забруднення атмосферного повітря викидами зі стаціонарних джерел. «Пиління» золовідвалу Трипільської ТЕС негативно впливає на навколишнє природне середовище, зокрема на стан забруднення атмосферного повітря пилом.

Проте оцінити обсяг забруднення пилом атмосферного повітря від «пиління» золовідвалу Трипільської ТЕС за наданими матеріалами неможливо, а саме неможливо визначити вклад процесу «пиління» золовідвалу на загальне забруднення атмосферного повітря пилом, оскільки забруднення пилом атмосферного повітря відбувається з різних джерел викидів, розміщених як на території Трипільської ТЕС, так і за її межами. У зв`язку із суперечливістю наявних у матеріалах справи даних щодо фактичних концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі неможливо підтвердити факт наднормативного забруднення атмосферного повітря шкідливими речовинами, у тому числі пилом.

Виявлені Державною архітектурно-будівельною інспекцією України порушення вимог містобудівного законодавства стосуються процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного стану техногенної і екологічної безпеки за планової діяльності.

Таким чином, висновком судової експертизи однозначно не встановлені обставини щодо наявності понаднормового забруднення атмосферного повітря діяльністю Трипільської ТЕС або наявності такого переважно-негативного впливу на навколишнє природне середовище, як вказують позивачі.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачі проживають в зоні вказаного ними забруднення, а вищевказані обставини доказами не спростовані.

У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявністю у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи та при умові наявності причинного зв`язку між ними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушень вимог санітарного законодавства Трипільською ТЕС, державними органами не виявлено, а виявлені порушення стосуються вимог містобудівного законодавства, процедур оформлення дозвільних документів і не можуть бути критеріями для оцінки фактичного впливу діяльності Трипільської ТЕС на життєдіяльність позивачів.

При цьому не встановлено, що місце проживання позивачів знаходиться у такій зоні, де шкідливий вплив від діяльності Трипільської ТЕС перевищує встановлені нормативи, створює суттєві ризики для життя і здоров`я позивачів або порушує їх звичайний спосіб життя.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки завдавача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина в завданні шкоди.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 01 вересня 2020 року у справі № 372/2165/16-ц (провадження № 61-20487св19) та від 16 вересня 2020 року у справі № 372/569/17 (провадження № 61-5961св19).

Доводи касаційної скарги представника позивачів - адвоката Лупейка О. В. про те, що позивачам достатньо було довести виникнення загрози для їх життя і здоров`я через порушення відповідачем їх прав, включаючи екологічні, й не обов`язково було доводити наслідковий зв`язок не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених вимог закону, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог статей 89, 263-264 382 ЦПК Україниповно та всебічно з`ясували обставини справи та дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачами не доведено, що інтенсивність і тривалість шкідливого впливу від діяльності Трипільської ТЕС є настільки значними, що безпосередньо впливають на їх життя чи здоров`я, перевищують екологічні ризики, притаманні життю кожного у сучасному місті, що є їх процесуальним обов`язком у силу статті 12 81 ЦПК України.

Висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, тому колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди не застосували при вирішенні цієї справи рішень ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України» є безпідставними й спростовуються судовими рішеннями, в яких суди попередніх інстанцій зазначають вказані рішення у мотивувальних частинах у контексті цієї справи, зокрема про те, що позивачі не довели, що виробнича діяльність Трипільскої ТЕС погіршила їх рівень життя до неприйнятного у цій місцевості.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не надана належна оцінка висновках експертиз про завдання позивачам моральної шкоди, є безпідставними, так як суди зазначили про ці докази, проте, враховуючи, що відсутні інші обов`язкові складові цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду, тому суди відмовили в позові.

Отже, факти, з якими закон пов`язує наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, позивачами не доведено (стандарт доказування).

А згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доводи касаційної скарги про те, що колегія суддів апеляційного суду у складі Саліхова В. В. та Шахової О. В. не мали права здійснювати розгляд цієї справи, оскільки вже були пов`язані своєю правовою позицією у аналогічно-типовій справі № 372/2085/16-ц за позовом мешканців до Трипільської ТЕС, у якій ними по суті під час апеляційного розгляду здійснювалася оцінка тих самих доказів по стану забруднення навколишнього середовища, що і у справі № 372/3580/16-ц, тому підлягали відводу чи самовідводу на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, не заслуговують на увагу, оскільки наведені доводи не є підставою для відводу суддів в розумінні положень частини першої статті 36 ЦПК України.

Інші доводи касаційної скарги представника позивачів - адвоката Лупейка О. В. не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі представника позивачів - адвоката Лупейка О. В. доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Щодо касаційної скарги ПАТ «Центренерго» на постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в частині скасування додаткового рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року та прийняття в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення

У грудні 2016 року позивачі звернулися до суду цим позовом до ПАТ «Центренерго» про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 22 серпня 2017 року відстрочено позивачам сплату судового збору до ухвалення судового рішення у цій справі.

06 травня 2019 року Обухівським районним судом Київської області було ухвалено рішення, проте не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21 травня 2019 року ПАТ «Центренерго» звернулося до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій справі в частині стягнення з позивачів на користь держави судового збору в розмірі 551,20 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь моральну шкоду, завдану, зокрема заподіянням їх здоров`ю діяльністю відповідача.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції про задоволення заяви відповідача про стягнення з позивачів судового збору та приймаючи в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні заяви, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачі звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з цим позовом.

Доводи касаційної скарги ПАТ «Центренерго» повністю спростовуються вищенаведеними обставинами справи і положеннями законодавства.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 - адвоката Лупейка Олександра Васильовича та представника Публічного акціонерного товариства «Центренерго» - Кравця Петра Павловича залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко І. М. Фаловська С. П. Штелик