Постанова

Іменем України

09 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 372/4157/18

провадження № 61-6225св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

третя особа - державне підприємство «Київське лісове господарство»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І.,

Крижанівської Г. В., у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа - державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа - державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України посилався на те, що за результатами аналізу додержання вимог земельного законодавства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області прокуратурою Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування державного підприємства «Київське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та передачі їх у власність громадян.

Так, рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання від 12 травня 2008 року № 16 безоплатно передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0015 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 232554 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0015 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 15 безоплатно передано у власність

ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0014 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЖ № 232550 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0014 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 14 безоплатно передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0013 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_3 видано державний акт серії ЯЖ № 232554 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0013 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 13 безоплатно передано у власність ОСОБА_13 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0012 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_4 видано державний акт серії ЯЖ № 232555 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0012 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 12 безоплатно передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0011 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_5 видано державний акт серії ЯЖ № 232558 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0011 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 11 безоплатно передано у власність

ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0010 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 видано державний акт серії

ЯЖ № 232551 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га

з кадастровим номером 3223187700:07:013:0010 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 21/1 безоплатно передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0021 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_7 видано державний акт серія ЯЖ № 232557 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0021 на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 20 безоплатно передано у власність

ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0019 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення ОСОБА_9 видано державний акт серії ЯЖ № 232559 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0013 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 21 безоплатно передано у власність

ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0020 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_8 видано державний акт серії ЯЖ № 232560 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0020 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 19 безоплатно передано у власність

ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0018 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення ОСОБА_10 видано державний акт серії

ЯЖ № 232552 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0018 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 17 безоплатно передано у власність

ОСОБА_11 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0016 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення ОСОБА_11 видано державний акт серії ЯЖ № 232553 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0016 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради 17 сесії 5 скликання

від 12 травня 2008 року № 18 безоплатно передано у власність

ОСОБА_12 земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0017 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. На підставі вказаного рішення

ОСОБА_12 видано державний акт серії ЯЖ № 232549 на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0017 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд на території с. Березове Старобезрадичівської сільської ради.

За інформацією ДП «Київське лісове господарство» від 30 січня 2018 року

№ 02-02/105 встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223187700:07:013:0019, 3223187700:07:013:0015, 3223187700:07:013:0014, 3223187700:07:013:0013, 3223187700:07:013:0012, 3223187700:07:013:0011, 3223187700:07:013:0010, 3223187700:07:013:0021, 3223187700:07:013:0020, 3223187700:07:013:0018, 3223187700:07:013:0017, 3223187700:07:013:0016, 3223187700:07:013:0005 розташовані на землях лісогосподарського призначення у виділі 29 кварталу 110 Козинського лісництва, погодження на вилучення лісових ділянок підприємство не надавало. Згідно з наданим

ДП «Київське лісове господарство» від 26 вересня 2018 року № 02-02/764 актом обстеження спірних земельних лісових ділянок із здійсненням фотофіксації встановлено, що останні розташовані у виділі 29 кварталу

110 Козинського лісництва. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект»

від 04 грудня 2017 року № 608 спірні земельні ділянки відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003, 2014 років відносяться до лісів Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство» і накладаються на виділ 29 кварталу 110 вказаного лісництва. За інформацією Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2018 року № 17636/0/2-18 рішення про вилучення, зміну цільового призначення та розпорядження стосовно вказаних земельних ділянок, розташованих на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району в межах виділу

29 кварталі 110 Козинського лісництва ДП «Київське лісове господарство», не ухвалювалося.

Вказані обставини у їх сукупності свідчать про те, що прийняті 12 травня 2008 року рішення Старобезрадичівської сільської ради були спрямовані на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га. Рішення Старобезрадичівської сільської ради від 12 травня 2008 року прийняті всупереч вимогам частини четвертої статті 20 ЗК України, частини третьої статті 57 ЛК України за відсутності погодження зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Посилаючись на зазначене, перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України просив суд:

- визнати недійсними рішення Старобезрадичівської сільської ради

від 12 травня 2008 року № 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 21/1;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 232554 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0015, виданий ОСОБА_1 , серії ЯЖ № 232550 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0014, виданий ОСОБА_2 , серії ЯЖ № 232556 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0013, виданий ОСОБА_3 , серії ЯЖ № 232555 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0012, виданий ОСОБА_4 , серії ЯЖ № 232558 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0011, виданий ОСОБА_5 , серії ЯЖ № 232551 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0010, виданий ОСОБА_6 , серії ЯЖ № 232557 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0021, виданий ОСОБА_7 , серії ЯЖ № 232559 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0019, виданий ОСОБА_9 , серії ЯЖ № 232560 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0020, виданий ОСОБА_8 , серії ЯЖ

№ 232552 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0018, виданий ОСОБА_10 , серії ЯЖ № 232553 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0016, виданий ОСОБА_11 , серії ЯЖ № 232549 площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0017, виданий ОСОБА_12 ;

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння відповідачів вищевказані земельні ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня

2019 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області при наданні у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельних ділянок лісогосподарського призначення в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень та прийняла рішення всупереч вимогам чинного законодавства України без згоди землекористувача на вилучення та без припинення права постійного користування земельними ділянками лісового фонду, а отже, оскаржувані рішення є незаконними.

На думку суду першої інстанції, позовні вимоги ґрунтуються на законі, обставини, покладені в основу позову, знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду, а доказами підтверджується незаконність вибуття спірних земельних ділянок із власності держави та незаконність набуття права власності на них відповідачами.

Разом із тим, позивачем пропущено строк позовної давності, початок перебігу якої розпочався з моменту, коли спірні земельні ділянки вибули

з державної власності, тобто із моменту видачі державних актів -

липня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсними рішення органу місцевого самоврядування щодо відведення спірних земельних ділянок у власність, визнано недійсними акти на право власності на спірні земельні ділянки та витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України спірні земельні ділянки з володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Кабінету Міністрів України (матеріальному позивачеві) було відомо про оспорювані рішення Старобезрадичівською сільською радою Обухівського району Київської області від 12 травня 2008 року та видані державні акти.

Установивши, що Кабінет Міністрів України не був обізнаний про факт прийняття оскаржуваних рішень із порушенням вимог законодавства,

а прокуратура дізналася про вказані порушення лише після отримання звернення ДП «Київське лісове господарство» № 02-788 від 10 жовтня

2017 року та, в свою чергу, повідомила Кабінет Міністрів України, що не спростовано відповідачами, апеляційний суд дійшов висновку про дотримання позивачем строку позовної давності та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2020 року представник ОСОБА_14 , діючий в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_11 та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

У липні 2020 матеріали справи № 372/4157/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті

400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження зазначено наступні обставини:

1. судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо процесуальної участі прокурора у справі від імені органу державної влади без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 923/03/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 20 вересня 2018 року у справі

№ 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18,

від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18,

від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 04 вересня 2019 року у справах №372/1688/17 та № 448/764/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16,

від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

У вказаних постановах зроблено висновок, зокрема про те, що прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду;

2. судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо дотримання принципу справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

3. судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо перебігу позовної давності без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 911/2646/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17,

від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). У цій справі прокурор дізнався про порушене право

з 01 жовтня 2008 року, проте з позовом звернувся лише в грудні 2018 року і жодної поважної причини пропуску позовної давності не наведено.

Доводи інших учасників справи

У червні 2020 року прокуратура Київської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення,

а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивовано тим, що по суті відповідачами не оскаржується рішення суду першої інстанції, яким встановлено факт незаконності оскаржуваних рішень Старобезрадичівської сільської ради від 12 травня 2008 року та протиправність надання у власність відповідачам спірних земельних ділянок.

Прокуратура в межах наданих повноважень звернулася до суду з позовом в інтересах держави в межах позовної давності, що встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи.

Звернення прокуратури із позовом не суперечить принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц.

Доводи касаційної скарги є безпідставними, ґрунтуються на припущеннях та не спростовують законність рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 11 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_6 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд

у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 77, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_6 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232551 на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0010 (а. с. 99, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 12 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_5 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 76, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_5 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232558, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0011 (а. с. 97, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 13 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 75, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_4 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232555, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0012 (а. с. 96, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 14 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 74, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232556, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0013 (а. с. 94, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 15 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 73, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232550, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0014 (а. с. 92, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 16 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 72, т. 1).

На підставі вказаного рішення 22 липня 2008 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232554, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0015 (а. с. 90, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 17 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

ОСОБА_11 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд

у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_11 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 71, т. 1).

На підставі вказаного рішення 07 липня 2008 року ОСОБА_11 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232553, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0016 (а. с. 88, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 18 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_12 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_12 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 70, т. 1).

На підставі вказаного рішення 08 липня 2008 року ОСОБА_12 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232549, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0017.

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 19 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

ОСОБА_10 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд

у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_10 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 69, т. 1).

На підставі вказаного рішення 08 липня2008 року ОСОБА_10 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232552, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0018 (а. с. 85, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 20 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

ОСОБА_9 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у

АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_9 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 68, т. 1).

На підставі вказаного рішення 08 липня 2008 року ОСОБА_9 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232559, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0019 (а. с. 83, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_8 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 67, т. 1).

На підставі вказаного рішення 08 липня 2008 року ОСОБА_8 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232560, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0020 (а. с. 81, т. 1).

12 травня 2008 року рішенням Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області № 21/1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_7 площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради. Передано ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,2500 га, із них: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд 0,2500 га в АДРЕСА_1 в межах Старобезрадичівської сільської ради за рахунок земель Старобезрадичівської сільської ради, не наданих у власність чи користування (а. с. 66, т. 1).

На підставі вказаного рішення 08 липня 2008 року ОСОБА_7 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 232557, на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована в с. Березове Старобезрадичівської сільської ради, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223187700:07:013:0021 (а. с. 79, т. 1).

10 жовтня 2017 року ДП «Київське лісове господарство» звернулося до прокуратури Київської області з листом № 02-788, в якому повідомило, що при моніторингу кадастрової карти України було виявлено розташування спірних земельних ділянок на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва та просило надати правову оцінку порушеного питання (а. с. 30-32, т. 1).

29 січня 2018 року Київське обласне та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства надало прокуратурі Київської області інформацію на запит, відповідно до якої встановлено, що Управління не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223187700:07:013:0019, 3223187700:07:013:0015, 3223187700:07:013:0014, 3223187700:07:013:0013, 3223187700:07:013:0012, 3223187700:07:013:0011, 3223187700:07:013:0010, 3223187700:07:013:0021, 3223187700:07:013:0020, 3223187700:07:013:0018, 3223187700:07:013:0017, 3223187700:07:013:0016, 3223187700:07:013:0005

(а. с. 36, т. 1).

30 січня 2018 року ДП «Київське лісове господарство» надало заступнику начальника управління представництва захисту інтересів громадян та держави в суді Київської обласної прокуратури відповідь на запит та повідомило, що спірні земельні ділянки розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва кварталу 110 виділу 29. Вказана територія обліковується в землях лісогосподарського призначення за ДП «Київський лісгосп» у 2003 році. Погодження на вилучення не надавалося (а. с. 37, т. 1).

Також надано плани лісонасаджень Козинського лісництва (а. с. 40-51, т. 1).

25 вересня 2018 року заступник Державного секретаря Кабінету Міністрів України надав прокуратурі Київської області відповідь на запит, відповідно

до якої повідомив, що Кабінетом Міністрів України рішень про вилучення, зміну цільового призначення та розпорядження стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:07:013:0019, 3223187700:07:013:0015, 3223187700:07:013:0014, 3223187700:07:013:0013, 3223187700:07:013:0012, 3223187700:07:013:0011, 3223187700:07:013:0010, 3223187700:07:013:0021, 3223187700:07:013:0020, 3223187700:07:013:0018, 3223187700:07:013:0017, 3223187700:07:013:0016, розташованих на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району в межах виділу 29 кварталу 110 Козинського лісництва, які перебували у постійному користуванні державного підприємства «Київське лісове господарство», не приймалося

(а. с. 65, т. 1).

Актом обстеження ділянок із кадастровими номерами 3223187700:07:013:0010, 3223187700:07:013:0011, 3223187700:07:013:0012, 3223187700:07:013:0014, 3223187700:07:013:0015, 3223187700:07:013:0016, 3223187700:07:013:0017, 3223187700:07:013:0018, 3223187700:07:013:0019, 3223187700:07:013:0020, 3223187700:07:013:0021 від 26 вересня 2018 року, складеним представниками ДП «Київський лісгосп», яке входить до складу Київського обласного та по м. Києву Управління лісового та мисливського господарства, встановлено, що відповідно до наявних матеріалів лісовпорядкування 2014 року, означена територія обліковується за

ДП «Київський лісгосп» (квартал 110 виділ 29 Козинського лісництва, землі лісогосподарського призначення) (а. с. 53-64, т. 1).

17 жовтня 2018 року заступником Генерального прокурора України прокуратурі Київської області надано доручення здійснювати представництво держави в особі Кабінету Міністрів України та право подачі позову до Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особа - державне підприємство «Київське лісове господарство», про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння (т. 1, а. с. 117).

10 грудня 2018 року прокуратура Київської області звернулася із листом

№ 05/1-506вих18 до Кабінету Міністрів України, в якому повідомлено про те, що прокуратурою підготовлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. Оскільки вилучення земель проводиться за згодою землекористувачів на підставі рішення Кабінету Міністрів України та на виконання частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено, що позов буде подано до Обухівського районного суду Київської області (а. с. 118, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказаним конституційним положенням імперативно встановлено обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватися принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про прокуратуру» у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ

від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, у цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі

№ 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», у якій визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист

цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження

(далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої статті

23 Закону України «Про прокуратуру»).

Вказаним приписам кореспондують відповідні норми ЦПК України.

Так, згідно зі статтею 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора,

а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 зроблено висновок про те, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, заступник прокурора Київської області посилався на те, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність порушує права та інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України як власника спірних земель. У той же час, уповноваженим органом своєчасних заходів щодо оскарження в судовому порядку незаконних рішень, які призвели до вибуття земель лісогосподарського призначення з державної власності, вжито не було, що і є підставою для звернення прокурора із зазначеним позовом.

Тобто, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, прокурор обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення таких інтересів, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» заступник прокурора Київської області 10 грудня 2018 року повідомив Кабінет Міністрів України про те, що прокуратурою підготовлено позов в інтересах держави (а. с. 118, т. 1). Листом Генеральної прокуратури України доручено прокуратурі Київської області пред`явити позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (а. с. 117, т. 1).

Крім того, як зазначалося вище, наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Разом із тим, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Кабінет Міністрів України подав до суду пояснення у справі (а. с. 204-208, т. 1), у яких підтримує позовні вимоги прокурора, визнає наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначає, що йому стало відомо про порушене право лише після звернення прокурора із позовом у справі.

За таких обставин перший заступник прокурора Київської області належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України, подав позов із дотриманням вимог статті

23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України. Тому доводи, наведені в касаційній скарзі про те, що прокурор подав позовну заяву від імені держави в особі Кабінету Міністрів України за відсутності повноважень на ведення справи, є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо процесуальної участі прокурора у справі від імені органу державної влади, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 923/03/18, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17,

від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18,

від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18,

від 04 вересня 2019 року у справах №372/1688/17 та № 448/764/17,

від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 03 жовтня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

У справі, що переглядається, перевірено та встановлено дотримання позивачем вимог Закону України «Про прокуратуру» та наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. За таких обставин, застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за умови наявності порушеного права позивача, тобто обґрунтованості позовних вимог

У справі, що переглядається, пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсними рішень, державних актів та витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки перейшли у власність фізичних осіб на підставі рішень Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, які не відповідають вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції встановив їх обґрунтованість та доведеність, однак послався на пропуск прокурором позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, про застосування наслідків пропуску якої в суді першої інстанції заявляли відповідачі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та вирішуючи питання про задоволення позову, апеляційний суд вважав, що позовна давність не пропущена, оскільки Кабінет Міністрів України, який є матеріальним позивачем у справі, дізнався про порушене право лише зі звернення прокурора про необхідність подачі позову до суду, який, в свою чергу, про порушене право держави дізнався з листа ДП «Київське лісове господарство» № 02-788 від 10 жовтня 2017 року.

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15 16 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Колегія суддів наголошує, що матеріальним позивачем у цій справі є не прокурор, а Кабінет Міністрів України.

Суд апеляційної інстанції правильно констатував, що оскільки позовні вимоги пред`явлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, позовна давність має обчислюватися з дня, коли зазначена особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, оскільки спірні земельні ділянки перебували в державній власності.

Кабінет Міністрів України не був учасником спірних правовідносин щодо передачі в приватну власність земель лісогосподарського призначення і подальшого відчуження. Матеріали справи не містять інформації, що Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області доводила до Кабінету Міністрів України про прийняття оскаржуваних рішень, передачу спірних земельних ділянок у приватну власність та подальше відчуження.

Апеляційний суд установив, що Кабінет Міністрів України не був обізнаний про факт прийняття оскаржуваних рішень дізнався про неправомірну передачу спірних земельних ділянок після отримання прокуратурою звернення ДП «Київське лісове господарство» № 02-788 від 10 жовтня

2017 року, тобто після того, як про порушення прав держави дізнався прокурор. Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо або він міг довідатися про порушення свого права раніше, апеляційний суд не установив з огляду на їх ненадання відповідачами.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що звернення прокурора до суду з позовом свідчить про дотримання ним позовної давності, а доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права щодо перебігу позовної давності без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 911/2646/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 01 серпня 2018 року

у справі № 641/76/17, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16,

є безпідставними, оскільки від висновків, викладених у постанові

від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила, а висновки, викладені у постановах Верховного Суду

від 18 квітня 2018 року у справі № 911/2646/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 01 серпня 2018 року у справі № 641/76/17 зроблені за різних фактичних обставин зі справою, що переглядається.

Таким чином, висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені у касаційній скарзі.

Щодо вирішення позовних вимог у частині визнання недійсними рішень Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та виданих на їх підставі державних актів

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено правовий висновок наступного змісту: «Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі

№ 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня

2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35),

від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена,. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони». Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення… Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою».

Виходячи з викладеного, вимоги щодо визнання недійсними рішень Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області не є ефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено також правовий висновок про те, що визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94))».

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки слід було відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 632/3612/17, від 19 січня 2022 року

у справі № 372/775/16, від 19 січня 2022 року у справі № 483/705/18.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Таким чином, постанова Київського апеляційного суду від 04 березня

2020 року у частині позовних вимог про визнання недійсними рішень Старобезрадичівської сільської ради від 12 травня 2008 року № 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 21/1 та визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, виданих на підставі вказаних рішень, підлягає скасуванню. У свою чергу, рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2019 року, яким відмовлено в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності з урахуванням встановлених обставин справи не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає зміні його мотивів.

Щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції та вважав, що Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області при наданні у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельних ділянок лісогосподарського призначення в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень та прийняла рішення всупереч вимогам чинного законодавства України без згоди землекористувача на вилучення та без припинення права постійного користування земельними ділянками лісового фонду.

Колегія суддів із зазначеним висновком погоджується з огляду на наступне.

Статтею 19 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі, землі лісогосподарського призначення.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (стаття 84 ЗК України).

Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до статей 56 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність, який визначається нормами Конституції України ЗК України, іншими законами й нормативно-правовими актами.

Однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання із лісокористуванням.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 57 ЛК України передбачені вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

За статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Отже, вилучення від постійних користувачів лісових ділянок державної власності площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, зміна їх цільового призначення з метою використання в цілях, не пов`язаних із веденням лісового господарства, та передача таких земельних ділянок у власність або постійне користування належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Встановивши, що передані у приватну власність ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , на підставі рішень від 12 травня 2008 року № 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 21/1 Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області спірні земельні ділянки належать до лісового фонду, становлять собою єдиний лісовий масив, знаходяться в одному виділі та кварталі лісництва, є суміжними, межують між собою, використовувалися для ведення лісового господарства, без вилучення їх з держлісфонду уповноваженим органом держави, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Старобезрадичівська сільська рада Обухівського району Київської області при наданні у власність громадянам для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд земельних ділянок лісогосподарського призначення в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області вийшла за межі своїх повноважень, та прийняла рішення всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 ЦК України якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, власник має право витребувати це майно від набувача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що «набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою».

Таким чином, установивши підстави вважати рішення Старобезрадичівської сільської ради від 12 травня 2008 рокутакими, що не відповідають положенням чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині витребування земельних ділянок, а тому оскаржуване рішення в зазначеній частині підлягає залишенню без змін у порядку статті 410 ЦПК України.

Щодо дотримання принципу справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та фізичних осіб

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

(далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним із питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року в справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичних осіб передбачене в чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

У силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, особа, проявивши розумну обачність, могла та повинна була знати про те, що відповідна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції втручання у право на мирне володіння майном є таким, що ґрунтується на національному законі, переслідує легітимну мету та відповідає заходу, пропорційному легітимній меті втручання у право.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в іншій частині щодо позовних вимог про витребування земельних ділянок постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки скасувати.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня

2019 року в частині позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в частині витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України із незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0015, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0014, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0013, ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0012, ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0011, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0010, ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0021, ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0019, ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0020, ОСОБА_10 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0018, ОСОБА_11 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0016, ОСОБА_12 земельної ділянки площею 0,2500 га з кадастровим номером 3223187700:07:013:0017, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров