Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 372/4359/15

провадження № 61-7213св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Семенченко Володимир Іванович,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у складі судді Кравченка М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст скарг

У вересні 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 та ОСОБА_1 подані скарги на дії та рішення державного виконавця, в яких вони просили скасувати повідомлення державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області від 30 серпня 2018 року, зобов`язати державного виконавця усунути порушення прав стягувача, а також визнати неправомірним і скасувати повідомлення про повернення стягувачу 30 серпня 2018 року без прийняття до виконання ухвали Обухівського районного суду Київської області від 27 серпня 2018 року про застосування заходів процесуального примусу по цивільні справі № 372/4359/15-ц та зобов`язати старшого державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Курашову К. В. усунути порушення початку примусового виконання заходів процесуального примусу за ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 серпня 2018 року по цивільній справі № 372/4359/15-ц. Скарги обґрунтовані тим, що державний виконавець повинен був розпочати примусове виконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів, яка надійшла від суду, і за наявності обставин, що ускладнюють виконання доручення суду, порушити перед відповідним керівником питання передачі відкритого виконавчого провадження у відповідності до пунктів 6, 7, 9 розділу VІнструкції з організації примусового виконання рішень.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року, в задоволенні скарг позивача, представника позивача на дії та рішення державного виконавця відмовлено.

Клопотання представника позивача про долучення доказів задоволено.

Долучено до матеріалів справи копію поданого представником позивача письмового доказу.

В задоволенні заяви представника відповідачів про зустрічне забезпечення відмовлено.

Клопотання представника відповідачів про заміну відповідача задоволено.

Замінено відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника - ОСОБА_5 , залучивши її до участі в цій цивільній справі в якості співвідповідача.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця узгоджувались із приписами чинного законодавства, а занадто вільне тлумачення скаржником таких норм є непереконливим, суб`єктивним та не може слугувати підставою для виникнення у державного виконавця обов`язків вчинити не у спосіб, передбачений законом, а також не можуть покладатись в основу судового рішення. Під час судового розгляду скаржником не повідомлено обставин, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження належним і уповноваженим органом державної виконавчої служби у визначеному пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» порядку - за заявою стягувача про примусове виконання рішення. З обставин справи вбачається, що стягувач до жодного органу виконання судових рішень із заявами про звернення вказаного виконавчого документа до примусового виконання не звертався, суду не повідомлено відомостей про наявність перешкод у реалізації ним такого права. Отже, порушень прав чи законних інтересів скаржника, які б підлягали судовому захисту, під час судового розгляду не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року залишено без змін.

Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець діяв у межах чинного законодавства, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положень статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», крім того скаржником не повідомлено обставин, які б унеможливлювали відкриття виконавчого провадження належним і уповноваженим органом державної виконавчої служби у визначеному пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» порядку - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Та обставина, що у зв`язку із прийняттям Закону України «Про виконавче провадження» у новій редакції положення Інструкції з організації примусового виконання рішень є застарілими, не може вплинути на законність дій державного виконавця, який правомірно керувався зазначеною Інструкцією, так як вона на час її застосування не була скасованою і не втратила свою чинність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року і залишену нею без змін ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року в частині відмови у задоволенні скарги на рішення та дії державного виконавця скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що істотно порушено порядок розгляду поданих позивачем та його представником скарг, встановлений імперативними приписами розділу VII ЦПК України. Суд першої інстанції державного виконавця у судове засідання не викликав, питання про залучення до розгляду скарги компетентної посадової особи не вирішував, суть скарги в судовому засіданні головуючий не доповів, докази, які стосуються предмета оскарження безпосередньо у судовому засіданні не досліджував. Суд апеляційної інстанції клопотання позивача про залучення державного виконавця і повідомлення його про апеляційний розгляд залишив в ухвалі про призначення справи до розгляду не розв`язаним, а у прийнятій постанові жодних мотивів відхилення доводів про порушений порядок розгляду скарги на рішення і дії державного виконавця не навів. Апеляційне провадження за скаргою позивача відкрито одноособово ухвалою судді-доповідача Андрієнко А. М. Апеляційна скарга передана судді-доповідачу за протоколом неавтоматичного розподілу, як раніше визначеному складу суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 372/4359/15, витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк І. І., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Семенченко В. І., про визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (частина перша статті 359 ЦПК України).

З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що «регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України. Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова «суд апеляційної інстанції», вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково постановив одноособово ухвалу від 02 лютого 2021 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому оскаржені ухвала та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки постановлені з порушенням норм процесуального права, що є підставою для їх скасування та направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Оскільки встановлено підставу для скасування судових рішень зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду дають підстави для висновку, що ухвала та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу та постанову апеляційного суду скасувати, передати справу до суду апеляційної інстанціїдля вирішення питання про відкриття апеляційного провадження..

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року скасувати.

Справу № 372/4359/15 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 березня 2021 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук