Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 372/551/16-ц

провадження № 61-5862св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченко О. І. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ? публічне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АХА Страхування», про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, який уточнило під час розгляду справи та остаточно просило: в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед

ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 17 липня 2013 року

№ 50009663, розмір якої станом на 12 лютого 2016 року складає

431 627,02 грн, звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Seat», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів, а також стягнути із ОСОБА_1 на його користь суму штрафу в розмірі 23 169,73 грн та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 17 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50009663, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу суму кредиту у розмірі 196 942,72 грн та додатковий кредит у розмірі 62 558,15 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом із кінцевим терміном повернення до 15 липня

2018 року, для купівлі автомобіля марки «Seat», модель «Leon» 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1 395 куб. см та оплати страхових платежів.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, унаслідок чого станом на 12 лютого 2016 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 431 627,02 грн, яка складається із:

- простроченої заборгованості в сумі 27 368,49 грн за кредитом (26 244,39 грн - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, 177,72 грн - 3% річних, 353,99 грн - інфляційні втрати та 592,39 грн - пеня) та в розмірі 3 096,25 грн за додатковим кредитом (3 065,68 грн - сума простроченої заборгованості по сплаті чергових платежів, 07,06 грн - 3 % річних, 23,52 грн - пеня),

- заборгованості з дострокового повернення кредиту в сумі 326 481,34 грн, з яких: 322 665,81 грн - сума заборгованості за кредитом та додатковим кредитом та 3 815,52 грн - сума заборгованості за процентами,

- штрафу у розмірі 39 388,54 грн, нарахованого відповідно до пункту 8.2, 3.3 кредитного договору,

- збитків за договором про надання юридичних послуг у сумі

12 000,00 грн,

ТОВ «Порше Мобіліті» просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Seat», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 23 169,73 грн, нарахований відповідно до умов пункту 4.1.2 договору застави (а. с. 108-116, т. 1).

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня

2016 року позов задоволено. У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, яка становить 431 627,02 грн, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль марки Seat, модель «Leon», що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. Стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Порше Мобіліті» 23 169,73 грн штрафу.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року змінено, у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 17 липня 2013 року № 50009663 у розмірі 431 627,02 грн звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки Seat, модель «Leon», 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1395 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів за початковою ціною не нижче 231 697,32 грн відповідно до умов договору застави транспортного засобу від 08 серпня 2013 року № 50009663. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» суму штрафу в розмірі 23 169,73 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційним судом належним чином не перевірено розрахунок заборгованості щодо нарахування відсотків та пені за межами строку кредитного договору, чи підлягає відповідно до статті 625 ЦК України сума заборгованості індексації, не встановлено підстави вибуття автомобіля із володіння відповідача, чи є заявлена позивачем сума у розмірі 12 000,00 грн у розумінні статті 22 ЦК України збитками та чи правомірно її включено до суми основного боргу.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет застави був застрахованим за договором добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким ТОВ «Порше Мобіліті» є вигодонабувачем, а тому у разі настання страхового випадку за ризиком викрадення ТОВ «Порше Мобіліті» мало б задовольнити свої вимоги за рахунок страхового відшкодування, проте із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика останнє не зверталося. Таким чином, позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року, у якій просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у цій справі, під час нового розгляду не встановив дійсний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором та відмовив у задоволенні позову, помилково ототожнивши такий спосіб судового захисту порушених прав та інтересів заставодержателя як звернення стягнення на предмет застави із правом вигодонабувача отримати виплату страхового відшкодування. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 127/27203/14,

від 12 грудня 2018 року у справі № 641/11519/14, від 05 вересня 2018 року у справі № 222/1/16, від 21 серпня 2019 року № 758/9969/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 591/3429/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року справу № 372/551/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 червня 2021 року про відкриття касаційного провадження вказано, що касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, не підтверджені належними доказами, а висновок суду апеляційної інстанції відповідає встановленим у справі обставинам та не порушує норм матеріального та процесуального права. Апеляційним судом виконано вимоги постанови Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 372/551/16-ц, перевірено наданий позивачем розрахунок та його складові за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач мав би задовольнити свої вимоги за рахунок страхового відшкодування, проте із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика не звертався.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 липня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 50009663, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 196 942,72 грн (еквівалент суми кредиту в іноземній валюті складає 24 132,18 доларів США) та суму додаткового кредиту у розмірі 62 558,15 грн (еквівалент суми кредиту в іноземній валюті становить 7 665,50 доларів США) зі сплатою за користування кредитом

9,90 % річних, які відповідно до пункту 2.3. загальних умов є змінними, з кінцевим терміном повернення кредиту - до 15 липня 2018 року, для купівлі автомобіля марки «Seat», модель «Leon», 2013 року виробництва, кузов

№ НОМЕР_2 , та оплати страхових платежів (т. 1, а. с. 11-19).

06 серпня 2013 року між AT «СК «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № сгР207025Га/13скв (автомобіля марки «Seat», модель «Leon», 2013 року), дата закінчення дії договору - 07 серпня 2018 року. Вигодонабувачем за зазначеним договором є ТОВ «Порше Мобіліті» (т. 1, а. с. 28-38).

08 серпня 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладений договір застави транспортного засобу № 50009663, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав у заставу автомобіль марки «Seat», модель «Leon», державний номерний знак НОМЕР_3 , що належав йому на праві власності.

Згідно з пунктом 1.1 договору застави за домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 231 697,32 грн.

Пунктом 2.1.1 договору застави визначено, що у разі невиконання заставодавцем зобов`язань за договором, зазначеним у пункті 1.3 цього договору, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги у порядку, зазначеному у розділі 5 цього договору, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користуванням кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмета застави та його реалізацію.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору застави заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена протягом 10 робочих днів з дня направлення заставодержателем відповідного повідомлення, звернути стягнення на предмет застави у разі: передачі заставодавцем предмета застави іншій особі без попередньої згоди заставодержателя згідно з порядком, зазначеним у пунктах 1.7, 2.3.4; порушення заставодавцем правил про заміну предмета застави, що встановлені в пунктах 1.5, 2.3.3; у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу, що передбачені в пунктах 1.6, 2.3.4; у разі порушення заставодавцем правил про розпорядження предметом застави, згідно з пунктом 2.3.4; у разі порушення заставодавцем зобов`язань щодо вживання заходів, необхідних для збереження предмета застави, що передбачені в пунктах 2.3.1, 2.3.2; у разі порушення вимог пунктів 1.9, 2.3.7, 2.3.8.

За умовами пункту 4.1.2 договору застави у разі невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем умов, передбачених статтею 2.3 цього договору, заставодержатель може застосувати до заставодавця штрафні санкції у розмірі 10 % від вартості предмету застави, визначеної у статті 1.1 цього договору (т. 1, а. с. 23-26).

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 звертався до Голосіївського управління ГУ НП у м. Києві з письмовою заявою про те, що у період часу із 23 жовтня 2015 року 16 год 00 хв по 11 листопада 2015 року 19 год 00 хв

у м. Києві невстановлена особа незаконно заволоділа автомобілем марки «Seat», модель «Leon», чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 , 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Відомості про вказану подію 13 листопада 2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100010010898 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 Кримінального кодексу України, що підтверджується довідкою слідчого Голосіївського Управління поліції ГУ НП в м. Києві від 18 грудня 2015 року № 53/16-10898 (т. 1, а. с. 126).

09 липня 2015 року зазначений транспортний засіб перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 , яка 22 липня 2015 року зняла транспортний засіб з обліку для реалізації.

Автомобіль марки «Seat», модель «Leon», 2013 року виробництва, кузов № НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1395 куб. см, державний номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_2 , що підтверджується копією реєстраційної картки ТЗ від 04 серпня 2015 року (т. 1, а. с. 118)

05 січня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 373 246,28 грн (т. 1, а. с. 40).

15 січня 2016 року ТОВ «КПД Консалтинг» та ТОВ «Порше Мобіліті» підписали заявку на надання юридичних послуг № 85 до договору про надання юридичних послуг від 26 травня 2015 року, а 22 січня 2016 року склали акт № 1 про надані послуги, відповідно до якого вартість послуг становить 10 000,00 грн, ПДВ ? 2 000,00 грн, а всього ? 12 000,00 грн.

Листом від 18 лютого 2016 року № 1580/18цв АТ СК «АХА Страхування» відмовило ОСОБА_1 у визнанні заявленої події страховим випадком та у виплаті страхового відшкодування в зв`язку з не підтвердженням факту крадіжки (т. 1, а. с. 157).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що предмет застави був застрахованим за договором добровільного страхування наземного транспорту, згідно з яким ТОВ «Порше Мобіліті» є вигодонабувачем, а тому у разі настання страхового випадку за ризиком викрадення ТОВ «Порше Мобіліті» мало б задовольнити свої вимоги за рахунок страхового відшкодування, проте із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика останнє не зверталося. Невчинення вказаних дій нівелює існування правового інституту добровільного страхування наземного транспорту як такого, оскільки страховик зобов`язувався здійснити виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Порше Мобіліті» як вигодонабувача.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким породженням прав є укладання договору на користь третьої особи.

Згідно із частиною другою статті 985 ЦК України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Аналогічне положення закріплене статтею 3 Закону України «Про страхування».

Особливість правового стану вигодонабувача (третьої особи, на користь якої укладено договір страхування) полягає в тому, що йому належить право вимагати від страховика виконання обов`язків за укладеним договором.

При цьому відповідно до частин третьої та четвертої статті 636 ЦК України якщо третя особа (вигодонабувач) відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може вимагати виконання договору на користь третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Предметом договору страхування у цій справі є майнові інтереси страхувальника щодо володіння, розпорядження та користування майном, яке є предметом застави, а тому страхувальник є зацікавленою особою у збереженні цього майна не тільки як його власник, а й як особа, яка забезпечує цим майном виконання укладеного кредитного договору, оскільки предмет застави не повинен зазнавати зменшення вартості або бути втраченим.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 6-2112цс16.

Судом встановлено, що ТОВ «Порше Мобіліті» як вигодонабувач у встановленому законом порядку до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не зверталося, що свідчить про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» відмовилося від права, наданого йому на підставі договору страхування, вимагати від страховика виконання обов`язків за укладеним договором.

Водночас, ОСОБА_1 як страхувальник скористався своїм правом на отримання страхового відшкодування та звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 18 лютого 2016 року № 1580/18цв АТ СК «АХА Страхування» відмовило ОСОБА_1 у визнанні заявленої події страховим випадком (не підтверджено факт крадіжки) та у виплаті страхового відшкодування.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку вчиняв дії щодо оскарження рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Таким чином, у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування.

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика (стаття 581 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що покладення обов`язку зі сплати заборгованості за кредитним договором у межах вартості предмету застави на позичальника (заставодавця), який уклав відповідний договір страхування предмета застави, згідно з яким кредитор є вигодонабувачем, та сплачує страхові платежі, суперечить меті добровільного страхування.

Водночас, відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування не звільняє позичальника від взятих на себе зобов`язань за договором кредиту та договором застави і не породжує у кредитора як вигодонабувача обов`язку щодо пред`явлення вимоги до страховика. У такому випадку позичальник зобов`язаний виплатити кредитору заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, у тому числі за рахунок вартості предмету застави.

Верховний Суд погоджується із доводами позивача про те, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що ТОВ «Порше Мобіліті» мало б задовольнити свої вимоги за рахунок страхового відшкодування, є помилковим.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити із тих підстав, що позов пред`явлено до неналежного відповідача.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, проте у справі, яка переглядається, відповідачів визначено правильно, з метою повного та всебічного розгляду справи і ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення апеляційний суд має врахувати висновки і мотиви, викладені Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 року у цій справі, зокрема, перевірити розрахунок заборгованості нарахування відсотків та пені за межами строку кредитного договору; чи підлягає відповідно до статті 625 ЦК України сума заборгованості індексації, встановити підстави вибуття автомобіля із володіння відповідача, чи є заявлена позивачем сума

12 000,00 грн у розумінні статті 22 ЦК України збитками та чи правомірно її включено до суми основного боргу.

Верховний Суд зазначає, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок, є процесуальним обов`язком суду.

Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо, оскільки в силу положень статті 400 ЦПК України Верховний Суд позбавлений процесуальних можливостей з`ясовувати дійсні обставини справи та оцінювати докази, які не були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, із урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2019 року у цій справі.

За таких обставин оскаржувану у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У частині четвертій статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, тому постанова Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки розгляд справи не закінчено, то питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька СуддіА. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук