ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 372/619/16-а

адміністративне провадження № К/9901/20165/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя: Твердохліб В.А., судді: Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 (головуючий суддя: Собків Я.М., судді: Ісаєнко Ю.А., Ганечко О.М.) у справі №372/619/16-а за позовом ОСОБА_2 до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивачка) звернулася до суду з позовом до Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду протягом двох тижнів з дня надходження проекту землеустрою щодо відведення позивачці земельної ділянки для особистого селянського господарства в с. Григорівка Обухівського районі Київської області, розробленого ТОВ «Земельний проект»;

визнати неправомірним і скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №77.IV.VII від 10.02.2016;

визнати протиправним і скасувати рішення шостої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №111.6.VII від 21.04.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на реалізацію отриманого дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, ТОВ «Земельний проект» на її замовлення розробило проект, який був поданий відповідачу на затвердження. Позивачка стверджує, що розроблений проектною організацією документ повністю відповідає вимогам законодавства, проте відповідач протиправно спочатку затягнув розгляд порушеного питання, а потів і взагалі відмовив у його затвердженні.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 09.08.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції погодився із висновками відповідача щодо невідповідності поданого на затвердження проекту землеустрою вимогам законодавства, у зв`язку з чим визнав відмову вмотивованою.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 скасовано постанову Обухівського районного суду Київської області від 09.08.2016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову: визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у строк, визначений статтею 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), питання про затвердження проекту землеустрою про відведення земельної ділянки ОСОБА_2 .

В частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування рішень четвертої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №77.IV.VII від 10.02.2016 та шостої сесії сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №111.6.VII від 21.04.2016 провадження у справі закрито.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання про затвердження проекту землеустрою вирішене відповідачем поза межами строку, встановленого статтею 118 ЗК України. Закриваючи провадження у справі в решті позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір в цій частині позбавлений публічно-правових ознак.

У січні 2019 року ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про її права та обов`язки звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016.

За наслідками перегляду у апеляційному порядку рішення суду апеляційної інстанції від 08.11.2016, Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 13.06.2019, якою оскаржуване судове рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Здійснюючи перегляд рішення апеляційної інстанції в апеляційному порядку суд послався на положення статті 323 КАС України. Приймаючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції повністю погодився із мотивами та висновками Київського апеляційного адміністративного суду, покладеними в постанові від 08.11.2016.

Не погоджуючись із рішеннями Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд. Касаційна скарга насамперед обґрунтована тим, що спірними правовідносинами порушуються її права та інтереси, як належного землекористувача суміжної земельної ділянки, оскільки бажана для відведення земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 . По суті спору скаржниця стверджує про те, що відповідач правомірно відмовив позивачці у затвердженні проекту землеустрою, позаяк проектна документація не відповідала вимогам законодавства.

Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу Верховного Суду від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому остання із посиланням на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень просить суд залишити їх без змін.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке.

Щодо оскарження ОСОБА_1 постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, суд касаційної інстанції зазначає таке.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 328 КАС України регламентовано право осіб, які не брали участі у справі, оскаржити до суду касаційної інстанції судові рішення судів першої та апеляційної інстанції лише у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Так, у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2008 у справі №2/164-35/246, судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 10.04.2019 у справах №813/661/17 та №753/21690/17, ухвалах від 19.10.2018 у справі №826/13182/17 та від 16.12.2020 у справі №821/1900/16.

В ухвалі від 07.04.2020 у справі №504/2457/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема, після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

У спірному випадку, скаржниця не є безпосереднім учасником правовідносин, оскільки бездіяльність відповідача, так само, як і його рішення, не стосуються її прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, з огляду на таке.

Судами встановлено, що рішенням сорок першої сесії шостого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області №1191.41.VI від 26.08.2015 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2 » позивачці надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, загальною площею 0,50 га, що розташована за адресою: с. Григорівка, масив (рупро) для ведення особистого селянського господарства із земель Григорівської сільської ради.

На замовлення позивачки проектною організацією (ТОВ «Земельний проект») було розроблено та погоджено проект землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

08.12.2015 позивачка звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

10.02.2016 четвертою сесією сьомого скликання Григорівської сільської ради Обухівського району Київської області прийнято рішення №77.IV.VII «Про розгляд заяви ОСОБА_2 про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,50га», яким вирішено звернутися до Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області та до Обухівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області для вивчення законності надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки та законності виготовлення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки у приватну власність ТОВ «Земельний проект». Вирішено повернутися до питання затвердження проекту землеустрою після отримання висновків відповідних органів.

21.04.2016 відповідач повторно розглянув порушене у заяві від 08.12.2015 питання, за наслідками якого прийняв рішення №111.6.VII про відмову ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність з підстав невідповідності проектної документації вимогам закону.

Незгода із зазначеними рішеннями органу місцевого самоврядування слугувала підставою для звернення з цим позовом до суду.

Отже, предметом спору у цій справі є оскарження рішень та бездіяльності відповідача, що пов`язані із реалізацією позивачкою права на отримання безоплатно у власність вільної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га, що розташована у с. Григорівка.

При цьому, виходячи з аналізу положень статей 116 та 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у власність земельних ділянок вбачається, що передача земельної ділянки у власність здійснюється поетапно шляхом: 1) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою; 2) погодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України; 3) затвердження відповідним органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; 4) передача бажаної земельної ділянки у власність.

Як зазначалось вище, спір у цій справі виник на етапі затвердження відповідним органом проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Верховний Суд зазначає, що затвердження проекту землеустрою є одним із етапів оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для вирішення компетентним органом питання про передачу громадянам земель у власність.

Водночас у випадку прийняття суб`єктом владних повноважень негативного рішення щодо затвердження проекту землеустрою, такий спір є публічно-правовим і вирішується між учасниками публічно-правових відносин.

Та обставина, що ОСОБА_1 є землекористувачем суміжної земельної ділянки щодо якої виник спір у цій справі не спростовує того факту, що спірні правовідносини на час їх виникнення не призвели до зміни чи припинення наявних у неї речових прав на об`єкт нерухомого майна.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 не порушує прав та законних інтересів скаржниці.

Водночас касаційний суд вважає за необхідне роз`яснити скаржниці про те, що можливе порушення її прав чи інтересів може статися внаслідок набуття позивачкою речового права на спірну земельну ділянку, проте аж ніяк не на стадії вирішення питання про затвердження проекту землеустрою. У такому разі спір матиме приватно-правовий характер та підлягатиме розгляду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, оскільки після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що Київським апеляційним адміністративним судом питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалися, касаційне провадження за касаційною скаргою останньої на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 підлягає закриттю.

В частині оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено вище, апеляційний перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 здійснювався Шостим апеляційним адміністративним судом за правилами статті 323 КАС України.

Так, зазначена норма регламентує порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у цій справі вже відбувся апеляційний перегляд постанови Обухівського районного суду Київської області від 09.08.2016 за скаргою ОСОБА_2 , за наслідками якого рішення суду першої інстанції було скасоване і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016).

Приписами статті 323 КАС України передбачено, що якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.

У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.

За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.

Отже, зазначені норми слід застосовувати у нерозривному зв`язку із іншими нормами КАС України, які регламентують повноваження суду апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду рішень.

Так, згідно частини першої статті 292 КАС України (в редакції, чинній на момент перегляду в апеляційному порядку постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016) судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення визначені в статті 315 КАС України, в наведеній вище редакції.

Зокрема, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті.

Сукупний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що процесуальним законом передбачена можливість повторного здійснення апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, за скаргою іншої особи, після закінчення апеляційного розгляду справи. При цьому за наявності підстав судом апеляційної інстанції може бути скасована раніше прийнята цим судом постанова і ухвалено одне з рішень, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої статті 315 КАС України.

Тобто, процесуальна можливість апеляційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції в порядку статті 323 КАС України допускається за умови оскарження особою першочергово рішення суду першої інстанції. Законодавець не визначив процесуальної можливості апеляційного перегляду виключно рішення суду апеляції без оскарження при цьому судового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, за наведеного правового регулювання у суду апеляційної інстанції були відсутні повноваження здійснювати перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 в апеляційному порядку.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 підлягає скасуванню, а справа направленню до апеляційного суду на продовження розгляду для вчинення судом процесуальних дій відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 339 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 у справі №372/619/16-а.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №372/619/16-а задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 у справі №372/619/16-а скасувати.

Справу №372/619/16-а направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

С. Г. Стеценко

В. М. Шарапа