№ 373/1773/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

23 березня 2020 року

м. Київ

справа № 373/1773/18

провадження № 61-17948св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС»), третя особа: ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява мотивована тим, що 21 вересня 2015 року о 14:30 год. на 127 км автошляху Київ-Харків-Довжанський з вини водія ОСОБА_3 , який перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 та керував належним йому вантажним автомобілем марки «DAF», д/н НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX», д/н НОМЕР_2 , сталась дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль марки «HYUNDAI SANTA FE», д/н НОМЕР_3 , а його водій - позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров`я.

Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.

Посилаючись на те, що автомобіль, яким керував винуватець ДТП, забезпечений страховим полісом цивільно-правової відповідальності, однак ліміт страхового відшкодування не покриває розміру шкоди, позивач звернувся з цим позовом до суду.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь шкоду, завдану здоров`ю в розмірі 5 865,79 грн; стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на свою користь шкоду, завдану майну, в розмірі ліміту відповідальності в сумі 50 000 грн; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь шкоду, завдану майну в розмірі непокритому лімітом відповідальності страховика, що становить 428 528 грн; стягнути з ФОП ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року (у складі судді Залеської А. О.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану здоров`ю, в розмірі 5 865,79 грн та шкоду, завдану майну, в розмірі ліміту страхового відшкодування - 50 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є потерпілим в кримінальному провадженні, зазнав матеріальних збитків від пошкодження транспортного засобу, поніс витрати на лікування, а також зазнав моральної шкоди, що було наслідком неправомірних дій іншого учасника ДТП - ОСОБА_3 , отже наявні правові підстави для відшкодування завданої шкоди.

Відмовляючи у задоволенніпозовних вимог до ФОП ОСОБА_2 , місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 , який визнаний судом винним у вчиненні ДТП, на момент такої пригоди не виконував трудові обов`язки, використовуючи транспортний засіб в особистих цілях.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до ФОП ОСОБА_2 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 428 528 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах, які існували з ФОП ОСОБА_2 , керував вантажним автомобілем останнього, а тому відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди, не охопленої страховкою, підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 як роботодавця завдавача такої шкоди.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У жовтні 2019 року ФОП ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків про наявність підстав для покладення на нього обов`язку з відшкодування такої шкоди.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

24 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що 21 вересня 2015 о 14:30 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався на ділянці з одностороннім рухом на 127 км автошляху Київ-Харків-Довжанський Пирятинського району Полтавської області з боку м. Київ в напрямку м. Харків. Наблизившись до повороту ліворуч, виїзду на проїжджу частину, водій ОСОБА_3 проявив неуважність перед поворотом, не переконавшись у безпеці маневру, що він буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися по автодорозі Київ-Харків-Довжанський, та, порушивши вимоги підпунктів 10.1, 10.4 частини другої Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу руху водія автомобіля марки «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху, внаслідок чого сталось зіткнення транспортних засобів.

Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчинення ДТП та засуджено за частиною першою статті 286, статті 75 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з випробуванням, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі пункту «в» статті 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання у виді обмеження волі. Вирок набрав законної сили 31 березня 2018 року.

Відповідно до даних Територіального сервісного центру № 3248 Регіонального сервісного центру МВС в Київській області за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби, в тому числі - автомобіль марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп марки «BODEX», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки «DAF», модель TE96NCE238, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп марки «BODEX», модель KIS 33, реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується також відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 .

Відповідно до Полісу №АІ/ 4186325, термін дії якого з 06 січня 2015 року до 05 січня 2016 року та Полісу №АІ/ 4186370, термін дії якого з 08 лютого 2015 року до 07 лютого 2016 року, власник наземних транспортних засобів ОСОБА_2 застрахував у ПрАТ «Страхова група «ТАС» цивільно-правову відповідальність, забезпечивши автомобіль марки «DAF», номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп марки «BODEX», номерний знак НОМЕР_2 . Страхові суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначено 100 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн. Франшиза - 0 грн.

Довідка № 363 від 23 вересня 2015 року ІДПС Взводу з обслуговування СП ДАІ № 3 роти ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області містить відомості про отримані механічні пошкодження автомобілем марки «Хюндай Санта Фе», номерний знак НОМЕР_3 , в дорожньо-транспортній пригоді 21 вересня 2015 року о 14:00 год. на 126 км + 950 м автодороги Київ-Харків.

05 грудня 2015 року слідчим Пирятинського ВП ГУНП в Полтавській області видано довідку від 05 грудня 2015 року з відомостями про технічні пошкодження автомобіля марки «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_3 для його транспортування з м. Пирятин Полтавської області до м. Переяслав-Хмельницький Київської області.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження, проведеного 16 липня 2018 року - 24 липня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ПП «Авто-Експрес», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, склав 478 528 грн.

Судами встановлено, що 21 вересня 2015 року ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи із наведених норм права, шкода (в тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6 листопада 2013 року № 6-108цс13.

Встановлено, що 21 вересня 2015 о 14:30 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «DAF», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки «BODEX», реєстраційний номер НОМЕР_2 , порушивши вимоги підпунктів 10.1, 10.4 частини другої Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу руху водія автомобіля марки «HYUNDAI SANTA FE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в напрямку м. Київ, чим створив небезпеку для його руху, внаслідок чого сталось зіткнення транспортних засобів.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а автомобілем марки «Хюндай Санта Фе», номерний знак НОМЕР_3 , отримані механічні пошкодження.

Позивачеві внаслідок ДТП спричинена шкода, заподіяна здоров`ю у розмірі 5 865,79 грн.

Судами встановлено, що на час скоєння ДТП ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2019 року стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану здоров`ю, в розмірі 5 865,79 грн та шкоду, завдану майну, в розмірі ліміту страхового відшкодування - 50 000 грн.

Рішення суду першої інстанції у вказаній частині в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.

При таких обставинах, суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги вказані норми матеріального права, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що ОСОБА_3 перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 - в частині розміру шкоди, завданої майну, що не підлягає відшкодуванню на підставі Страхового полісу №АІ/ 4186325 внаслідок перевищення страхового ліміту.

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі статтею 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , апеляційний суд урахував ступінь вини ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок ДТП, та із застосуванням принципів розумності і справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ФОП ОСОБА_2 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що на момент виникнення ДТП ОСОБА_3 не виконував трудові обов`язки, висновків суду не спростовує та на їх правильність не впливають, оскільки апеляційним судом встановлено, що такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами та суперечать матеріалам справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року .

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило