№ 376/1218/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 року

м. Київ

справа № 376/1218/22

провадження № 61-17067св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 жовтня 2023 року у складі судді Коваленка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Писаної Т. О., Гаращенка Д. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що вона зареєстрована та постійно проживає у будинку своїх батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , останнім місцем проживання якого був вищевказаний житловий будинок, що належав йому на праві особистої приватної власності, в якому він постійно проживав до дня своєї смерті з дружиною - ОСОБА_5 та нею. Після смерті батька відкрилася спадщина, до складу якої увійшли вищезазначений житловий будинок та земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровий номер 322 4010100:01:021:0006, за вказаною адресою. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька у рівних частках є: дружина покійного - ОСОБА_5 , син покійного - ОСОБА_2 та вона, дочка покійного - ОСОБА_1 , оскільки батьком заповіт за життя не складався.

Позивачка вважала, що вона та мати - ОСОБА_5 є такими, що прийняли спадщину після смерті батька у рівних частках, оскільки на час його смерті постійно проживали разом з ним і від спадщини не відмовлялися. Тому вона, як спадкоємець першої черги за законом, має право на 1/2 частку житлового будинку та земельної ділянки. Таких самих спадкових прав набула її мати ОСОБА_8 , як спадкоємець першої черги за законом, із заявою про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса не звертався, а отже, вважається таким, що не прийняв спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати - ОСОБА_5 , останнім місцем проживання якої був вищевказаний житловий будинок. Позивачка вважала, що після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з 1/2 частки житлового будинку та 1/2 частки земельної ділянки, які були прийняті нею як спадкове майно після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Після смерті матері вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, за наслідками розгляду якої була відкрита спадкова справа: 67709186 (номер у нотаріуса 194/2021).

Відповідно до звіту про оцінку майна - ринкова вартість житлового будинку станом на 07 вересня 2021 року складає 202 077 грн, земельної ділянки, кадастровий номер 322 4010100:01:021:0006, - 79 438 грн, а загальна вартість спадкового майна - 281 515 грн.

Позивачка вважала, що вона, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті матері має право на 1/4 частки житлового будинку та 1/4 частки земельної ділянки, загальною вартістю 70 378,75 грн.

При цьому, на її переконання, відповідач, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті матері має право на 1/4 частки житлового будинку та 1/4 частки земельної ділянки, загальною вартістю 70 378,75 грн.

Отже, на думку позивачки, її частка в спадковому майні після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складається з 3/4 частки житлового будинку та 3/4 частки земельної ділянки, загальною вартістю 211 136,25 грн, а частка відповідача - з 1/4 частки житлового будинку та 1/4 частки земельної ділянки, загальною вартістю 70 378,75 грн.

Відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження від 31 січня 2022 року № 31-01/22 поділ будинковолодіння по АДРЕСА_1 з виділенням співвласникам по 1/4 та 3/4 частці неможливо. Дійти згоди щодо поділу спадкового майна з відповідачем у добровільному порядку не вдається.

Відповідно до положень статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Враховуючи те, нею у порядку спадкування набуто 3/4 частки будинку й земельної ділянки, то частка відповідача, яка становить 1/4, може бути припинена, оскільки поділ будинку неможливий, а його частка є не значною.

Вона має намір розпорядитися спадковим майном, однак без оформлення права власності на нього цього зробити не може, а тому, за наявності відмови нотаріуса та спору між спадкоємцями, їй необхідно оформити право власності на спадкове майно у встановленому законодавством порядку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- провести поділ спадкового майна, а саме житлового будинку з надвірними прибудовами та спорудами, а також земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 322 4010100:01:021:0006, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке залишилося після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 84, 5 кв. м, житловою площею 55,9 кв. м, з надвірними прибудовами та спорудами;

- визнати за нею у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 322 4010100:01:021:0006, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована за вищевказаною адресою;

- припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частку вказаного житлового будинку та на 1/4 частку земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд;

- стягнути з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію належної йому 1/4 частки у спадковому майні після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 70 378,75 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку загальною площею 84,5 кв. м, житловою площею 55,9 кв. м, з надвірними прибудовами та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 3224010100:01:021:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції вважав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок з надвірними прибудовами та спорудами і земельна ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 16 лютого 2006 року, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері - ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складалася з 1/2 частки житлового будинку з надвірними прибудовами та спорудами та 1/2 частки земельної ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які були прийняті нею як спадкове майно після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Вважаючи, що позивачка не довела факту прийняття спадщини після смерті батька, з огляду на те, що державна реєстрація позивачки у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою його реєстрації, суд дійшов висновку, що єдиним спадкоємцем після смерті батька була його дружина, мати сторін. За таких обставин, суд вважав, що спадщина після смерті матері - ОСОБА_5 розподіляється між позивачкою та відповідачем, як спадкоємцями, що прийняли спадщину, у рівних частках, а саме по 1/2.

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 тис. грн.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що понесені ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивачки у розмірі 5 тис. грн, з огляду на те, що такий розмір судових витрат є розумним до витраченого адвокатом часу, співрозмірним, тобто явно не завищений порівняно з ціною позову. При цьому, судом враховано, що в іншій частині позовних вимог позивачки відмовлено за їх необґрунтованістю.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 жовтня 2023 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 5/8 частки житлового будинку, загальною площею 84,5 кв. м, житловою площею 55,9 кв. м, з надвірними прибудовами та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 5/8 частки земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд з кадастровим номером: 3224010100:01:021:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що спірний житловий будинок та земельна ділянка належали на праві спільної сумісної власності подружжя, а не на праві особистої приватної власності батьку - ОСОБА_4 . Тому після смерті батька відкрилася спадщина лише на 1/2 частки будинку та на 1/2 частки земельної ділянки, а не на весь будинок, як помилково вважав суд першої інстанції.

Матеріалами справи, зокрема, записами Будинкової книги, підтверджується, що батько - ОСОБА_4 , його дружина - ОСОБА_5 постійно проживали й були зареєстровані у спірному житловому будинку. Разом із ними, постійно була прописана (зареєстрована) позивачка - ОСОБА_1 , що також підтверджується відповідною відміткою у її паспорті.

На спростування поданих позивачкою доказів щодо її постійного проживання разом з батьком на час відкриття спадщини, зокрема, доказів, які б підтверджували проживання позивачки в іншому місці, відповідачем суду не надано, тому апеляційний суд вважав, доведеним факт прийняття позивачкою спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, згідно з якою спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тоді як факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його дружиною - ОСОБА_5 , що з ним проживала на момент відкриття спадщини, сторонами не оспорюється.

Отже, після смерті батька - ОСОБА_4 спадщину, що складається з 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України у рівних частках прийняли позивачка та її мати - ОСОБА_5 , що відповідно складає по 1/4 частки житлового будинку й 1/4 частки земельної ділянки.

Прийнявши спадщину, мати - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

З урахуванням вказаних вище обставин, спадщина, що відкрилася після смерті матері - ОСОБА_5 , складається з 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки, як її частки у спільному сумісному майні подружжя, та 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки, що прийнята у спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Судом установлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері - ОСОБА_5 є її дочка - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_2 , сторони у справі, які подали заяви про прийняття спадщини.

Розмір їх часток у спадщині після смерті ОСОБА_5 відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України є рівними.

Позивачка успадкувала після смерті матері 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 як її частка у спільному сумісному майні подружжя, та 1/8 частки будинку та 1/8 частки земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 .

Відповідач після смерті матері ОСОБА_5 успадкував 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки, що належали померлій матері, як її частка у спільному сумісному майні подружжя, а також 1/8 частки будинку та 1/8 частки земельної ділянки, що була нею успадкована після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Таким чином, позивачка після смерті батька - ОСОБА_4 та після смерті матері - ОСОБА_5 набула у порядку спадкування 5/8 частки житлового будинку та 5/8 частки земельної ділянки для його обслуговування.

Тоді як відповідачем набуто у порядку спадкування право на 3/8 частки житлового будинку й право на 3/8 частки земельної ділянки.

Отже, позовні вимоги позивачки в частині визнання права власності в порядку спадкування після смерті батьків є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на увесь житловий будинок та земельну ділянку для його обслуговування з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на 1/4 частки у вказаному майні, як незначної, із компенсацією її вартості, то апеляційний суд зазначив таке.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вважала, що нею у порядку спадкування набуто 3/4 частини будинку й земельної ділянки, а частка відповідача, за її підрахунком, становить 1/4, яка може бути припинена, оскільки поділ будинку неможливий, а частка не є значною.

Разом із тим, ураховуючи, що апеляційним судом визначено відмінні від наведених позивачкою часток сторін у праві на будинок й земельну ділянку, а матеріали справи не містять доказів неможливості користування чи поділу майна саме виходячи із розміру часток 5/8 та 3/8, позовні вимоги про припинення частки відповідача є передчасними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити у силі, змінивши його мотивувальну частинку з урахуванням презумпції спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року у касаційному порядку не оскаржувала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Сквирського районного суду Київської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка після смерті батька - ОСОБА_4 прийняла спадщину, оскільки на час його смерті проживала разом з ним. Суд не врахував, що державна реєстрація позивачки у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька. Реєстрація місця проживання не обов`язково свідчить про фактичне проживання за цією адресою. Позивачкою, окрім копії паспорту та Будинкової книги, не надано суду інших доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на час його смерті, зокрема, доказів спільного користування майном та житлом, спільного побуту, сплати комунальних послуг тощо. Відповідач заперечує, що після смерті батька - ОСОБА_4 спадщину, що складається з 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України у рівних частках прийняли позивачка та мати - ОСОБА_5 , що відповідно складає по 1/4 частки житлового будинку й 1/4 частки земельної ділянки. Вважає, що частка позивачки має бути поділена порівну між ними, а саме по 1/8 частки кожному, так як позивачка не довела спільного проживання з батьком на час його смерті. При цьому, відповідач погоджується із висновками апеляційного суду про те, що після смерті батька спадщина відкрилася лише на 1/2 частки будинку й земельної ділянки для його обслуговування (презумпція спільної сумісної власності подружжя), а не на все домоволодіння, як помилково вважав суд першої інстанції.

Посилається на відповідні праві висновки Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , в якому зазначено, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Заперечуючи проти задоволення позову та вказуючи, що позивачка не довела спільного проживання разом з батьком на час його смерті, відповідач доказів, які б підтверджували проживання позивачки в іншому місці, суду не надав. У матеріалах справи міститься копії паспорту позивачки та Будинкової книги, з яких вбачаються, місце реєстрації позивачки у будинку спадкодавців на час їх смерті. При цьому, обставини проживання позивачки разом з батьком на час його смерті підтверджується й іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну правову оцінку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін у справі - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 04 листопада 2020 року Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 263 (а. с. 12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін у справі - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 09 квітня 2021 року Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 265 (а. с. 13).

Спір між сторонами у справі виник щодо поділу спадкового майна після смерті батьків, а саме:

- житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними прибудовами та спорудами (а. с. 16-20).

- земельної ділянки, площею 0,1000 га, для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд з кадастровим номером: 3224010100:01:021:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала батьку сторін - ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 508524, виданого 16 лютого 2006 року (а. с. 26).

Судом установлено, що спірний будинок будувався у 1967-1969 роках на земельній ділянці, що перебувала у користуванні на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності з числа кімнат від однієї до п`яти включно, укладеного 10 березня 1968 року між виконавчим комітетом Сквирської міської ради депутатів трудящихся та ОСОБА_4 , посвідченого нотаріусом Сквирської нотаріальної контори 15 травня 1968 року, запис у реєстрі № 108.

Оскільки житловий будинок та усі господарські споруди спірного домоволодіння було побудовано за час шлюбу померлими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,то вони є спільною сумісною власністю подружжя. Зазначене домоволодіння входить до складу спадкового майна після їх смерті.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, провадження № 61-39308св18; від 18 листопада 2020 року у справі № 523/19010/15-ц, провадження № 61-5777св20; від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19, провадження № 61-6290св20; від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19, провадження № 61-15380св20; від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19, провадження № 61-3620св21; від 19 квітня 2023 року у справі № 2-516/2007, провадження № 61-11834св22.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно з пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пред`являючи позов, позивачка вказувала, що на час смерті батька - ОСОБА_4 вона та мати - ОСОБА_5 проживала разом з ним у спірному домоволодінні, а тому є такими, що прийняли спадщину відповідно до частини третьої статі 1268 ЦК України.

Зазначене підтверджується записами Будинкової книги, згідно з якими батько - ОСОБА_4 та його дружина - ОСОБА_5 постійно проживали й були зареєстровані у спірному житловому будинку. Разом із ними, постійно була зареєстрована позивачка - ОСОБА_1 , що також підтверджується відповідною відміткою у її паспорті.

Вказані обставини відповідачем не спростовано і доказів того, що позивачка фактично мешкала за іншою адресою, окремо від спадкодавця, суду не надано, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки саме він цей факт заперечує. Тому апеляційний суд правильно вважав доведеним факт прийняття позивачкою спадщини після смерті батька - ОСОБА_4 у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, згідно з якою спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 його дружиною - ОСОБА_5 , що з ним проживала на момент відкриття спадщини, сторонами не оспорюється.

Отже, після смерті батька - ОСОБА_4 спадщину, що складається з 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України у рівних частинах прийняли позивачка та її мати - ОСОБА_5 , що відповідно складає по 1/4 частки житлового будинку й 1/4 частки земельної ділянки.

Прийнявши спадщину, мати - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

З урахуванням вказаних вище обставин, спадщина, що відкрилася після смерті матері - ОСОБА_5 , складається з 1/2 частки будинку та 1/2 частки земельної ділянки, як її частки у спільному сумісному майні подружжя, та 1/4 частки будинку й 1/4 частки земельної ділянки, що прийнята у спадщину після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Розмір їх часток у спадщині після смерті ОСОБА_5 відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України є рівними.

Позивачка успадкувала після смерті матері 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 як її частка у спільному сумісному майні подружжя, та 1/8 частки будинку й 1/8 частки земельної ділянки, що належали ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_4 .

Відповідач після смерті матері ОСОБА_5 успадкував 1/4 частки будинку та 1/4 частки земельної ділянки, що належали померлій матері, як її частка у спільному сумісному майні подружжя, а також 1/8 частки будинку й 1/8 частки земельної ділянки, що була нею успадкована після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .

Таким чином, позивачка після смерті батька - ОСОБА_4 та після смерті матері - ОСОБА_5 набула у порядку спадкування 5/8 частки житлового будинку й 5/8 частки земельної ділянки для його обслуговування.

Відповідачем набуто у порядку спадкування право на 3/8 частки житлового будинку й право на 3/8 частки земельної ділянки.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивачки в частині визнання права власності в порядку спадкування після смерті батьків є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Посилання касаційної скарги на те, що державна реєстрація позивачки у спірному житловому будинку сама по собі не є беззаперечним доказом її постійного проживання на момент смерті батька, є слушним, проте обставини проживання позивачки разом з батьком на час його смерті підтверджується у своїй сукупності та взаємозв`язку й іншими доказами, які подані суду сторонами. При цьому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову та вказуючи, що позивачка не довела спільного проживання разом з батьком на час його смерті, доказів, які б підтверджували проживання позивачки в іншому місці, суду не надав.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про закриття касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки під час касаційного перегляду справи, Верховний Суд не встановив підстав, передбачених статтею 396 ЦПК України, для закриття касаційного провадження у справі.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник