Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 378/962/19

провадження № 61-5893св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року в складі судді: Марущак Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Мараєва Н. Є.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року у справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь банку 117 624,99 грн.

27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 отримала від банку письмову інформацію (далі довідка-виписка, інформація) за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 року, в якій вказана сума наданого кредиту 47 435 грн та рух грошових коштів за вказаний період. Із змісту вказаного документа за період з 19 червня 2006 року по 12 квітня 2012 року позичальник вносила на рахунок банку щомісячні платежі, що склали за весь період 84 300,16 грн. Недоплата до загальної визначеної договором суми склала 2 617,16 грн (86 917,32 грн - 84 300,16 грн). Відповідно до даного документа станом на 31 липня 2013 року за даними позивача існувала заборгованість: по тілу кредиту - 21 014,68 грн (що співпадає із сумою в позовній заяві), прострочені відсотки 24 689,66 грн (всього 45 703 грн), тоді як в позовній заяві і в рішенні суду ці суми склали: кредит - 21 014 грн, відсотки - 95 130 грн, комісія - 1 479,92 грн, що у цілому склало суму позову 117 623 грн, і судом задоволено позов в цій сумі. Вказаною інформацією частково (на 71 920,65 грн) спростовуються обґрунтування суми боргу, зазначеної в позовній заяві та рішенні суду.

Крім цього, із вказаної довідки-виписки вбачається, що банк всупереч положенню пункту 1.1 кредитного договору, яким визначена єдина (об`єднана) помісячна сума платежу в розмірі 1 034,73 грн «що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії» безпідставно видаляв із помісячних платежів окремі суми в «погашення» відсотків, комісії і пені і тим самим зменшував суму в погашення «тіла кредиту». Саме такі неправомірні перерахунки і привели до штучного «створення заборгованості».

Таким чином, обставини, що підтверджуються довідкою-випискою, мають істотне значення для розгляду даної справи, існували на час розгляду справи, не були повідомлені позивачем суду, не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 на час розгляду справи, оскільки вона не мала доступу до них, входять до предмету доказування та впливають на висновки суду про права та обов`язки сторін.

Також ОСОБА_1 заявила про застосування позовної давності у справі.

ОСОБА_1 просила:

скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року за нововиявленими обставинами. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року залишено в силі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наданий ОСОБА_1 доказ (виписка за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 pоку) та обставини, на які вона посилається як на нововиявлені, не спростовують факти, покладені в основу судового рішення, і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, що переглядається, а по суті є переоцінкою доказів, які були оцінені судом в процесі розгляду справи. Обставини, викладені ОСОБА_1 , не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Фактично, доводи заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчать про незгоду відповідача з рішенням суду, що не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, як підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України ОСОБА_1 посилається на те, що судом не були враховані, оскільки не були повідомлені позивачем, обставини, про які їй стало відомо після отримання від АТ КБ «ПриватБанк» виписки по кредитному договору за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 року щодо сплати нею кредиту в сумі 84 300,16 грн у період дії договору, про фактичну суму прострочених відсотків - 24 689,66 грн, відсутність заборгованості по комісії та обставини щодо самоуправного неправомірного рознесення внесених відповідачкою сум кредиту на різні платежі, що призвело до штучного утворення заборгованості за кредитом при її відсутності. При цьому, ОСОБА_1 вказує, що сума прострочених відсотків, зазначена у виписці позивача від 29 липня 2019 року і в позові та стягнута судом, на багато більша - 95 130,39 грн, як і сума комісії - 1 479,92 грн. Також відповідачка заявляє про застосування позовної давності у справі. Судом встановлено, що при винесенні рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року суд дослідив розрахунок заборгованості по кредитному договору № K2V4AU01773344 від 05 травня 2006 року, укладеному між сторонами, за період з 05 червня 2006 року по 29 липня 2019 року та виписки по вказаному кредитному договору станом на 29 липня 2019 року, про що вказано у мотивувальній частині рішення. Тобто, в розрахунку та у виписках, досліджених судом повністю відображена інформація, що міститься у виписці по вказаному кредитному договору за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 pоку, на яку посилається ОСОБА_1 в заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в тому числі щодо сплати відповідачкою в період дії договору кредиту та про суму прострочених відсотків. Таким чином, наданий позивачкою доказ - виписка за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 pоку та обставини, на які вона посилається як на нововиявлені, не спростовує факти, покладені в основу судового рішення, і ці обставини не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом в судовому рішенні, що переглядається, а по суті є переоцінкою доказів, які були оцінені судом в процесі розгляду справи. У зв`язку із цим суд першої інстанції зробив правильний висновок, що обставини, викладені ОСОБА_1 не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, тому відсутні правові підстави для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд зазначив, що фактично доводи ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами свідчать про її незгоду з рішенням суду, що не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року викладена частина доводів апеляційної скарги на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року, зокрема, щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором по прострочених відсотках та комісії, які відповідно були предметом розгляду Київським апеляційним судом, і жодним чином не є нововиявленими обставинами.

Апеляційний суд звернув увагу, що постановою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року залишено в силі. У касаційному порядку постанова Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року відповідачем не оскаржувалися. ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд остаточного судового рішення, при цьому, у заяві не вказано об`єктивних обставин, які б були підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. За таких обставин, виходячи з принципу верховенства права, фундаментальним аспектом якого є принцип юридичної визначеності, які передбачають повагу до принципу остаточності рішень суду, враховуючи необґрунтованість, безпідставність вказаних в апеляційній скарзі доводів, апеляційний суд дійшов висновку, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування остаточного та обов`язкового судового рішення та перегляду його за нововиявленими обставинами.

Аргументи учасників справи

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 звернулися із касаційною скаргою на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржено судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач розрахувалася за кредитним договором ще в період дії кредитного договору. Суд першої інстанції без дослідження та врахування тих обставин, що відповідачка розрахувалася за кредитним договором безпідставно зобов`язав відповідача повторно сплатити заборгованість по кредитному договору. Отримавши 27 жовтня 2020 року довідку-виписку банку щодо рахунку, відповідач встановила факт визнання та підтвердження банком сплати нею 84 300,16 грн. Зазначена обставина є нововиявленою, а саме істотною для справи обставиною, що не була встановлена судом та не була відома особі, яка звертається із заявою. Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2020 року (провадження № 11-93сап20).

ОСОБА_1 вказує, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами були наведені нововиявлені обставини, а саме: обставини, що підтверджують факт сплати позичальником обумовленої кредитним договором суми 84 300,16 грн; обставини про розмір прострочених відсотків в сумі 24 689,66 грн; обставини відсутності за відповідачем заборгованості за комісією в сумі 1 459,92 грн; обставини самоуправного протиправного рознесення позивачем в облікових даних внесених відповідачкою сум в оплату кредиту, на інші платежі, що призвело до штучного утворення заборгованості за кредитом при її фактичній відсутності. Істотність цих обставин в тому, що при їх врахуванні і підтвердженні факту виплати відповідачкою передбаченої кредитним договором суми до пред`явлення позову в задоволенні його мало бути відмовлено, оскільки вони підтверджували про відсутність за відповідачем заборгованості за кредитним договором. Однак, суд першої інстанції дослідивши ці обставини та не відобразив у мотивувальній частині. Відповідач додала до заяви довідку-виписку від банку від 27 жовтня 2020 року про рух коштів по кредитному договору протягом 2006-2013 років, обґрунтувала відповідними доказами - листами позивача той факт, що їй відмовляли у видачі такої виписки посилаючись на конфіденційність інформації, що про наявність цього доказу їй не було відомо на час розгляду справи в попередніх судових засіданнях. Саме цей доказ підтверджує наявність зазначених нововиявлених обставин які існували на час розгляду справи. Проте апеляційний суд не навів мотивів відхилення зазначених аргументів.

У червні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» через представника Крилову О. Л. надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

У відзиві банк зазначає, що виписка за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 року не підтверджує наявність нововиявлених обставин та не спростовує факти, викладені у рішенні Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року.

У липні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 надала відповідь на відзив, в якому зазначає, що аргументи, викладені у відзиві, не спростовує доводи касаційної скарги.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 січня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 квітня 2021 року зазначено, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 2 10 265 382 ЦПК України. Крім того, вказує про допущення порушення міжнародних і національних норм права, які визначають процесуальні права особи, зокрема, пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та відповідних рішень Європейського суду з прав людини пов`язаних із застосуванням зазначеної норми конвенції. Касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 8 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № K2V4AU01773344 від 05 травня 2006 року в сумі 117 624,99 грн, з яких 21 014,68 грн - заборгованість за тілом кредиту, 95 130,39 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1 479,92 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом.

При зверненні із заявою про перегляд рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилалася на те, що 27 жовтня 2020 року отримала від банку виписку за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 року, в якій вказана сума наданого кредиту 47 435 грн та рух грошових коштів за вказаний період. Із змісту вказаного документа за період з 19 червня 2006 року по 12 квітня 2012 року позичальник вносила на рахунок банку щомісячні платежі, що склали за весь період 84 300,16 грн. Недоплата до загальної визначеної договором суми склала 2 617,16 грн (86 917,32 грн - 84 300,16 грн). Відповідно до даного документа станом на 31 липня 2013 року за даними позивача існувала заборгованість: по тілу кредиту - 21 014,68 грн (що співпадає із сумою в позовній заяві), прострочені відсотки 24 689,66 грн (всього 45 703 грн), тоді як в позовній заяві і в рішенні суду ці суми склали: кредит - 21 014 грн, відсотки - 95 130 грн, комісія - 1 479,92 грн, що у цілому склало суму позову 117 623 грн, і судом задоволено позов в цій сумі. Вказаною інформацією частково (на 71 920,65 грн) спростовуються обґрунтування суми боргу, зазначеної в позовній заяві та рішенні суду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Суди встановили, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, а наданий доказ - виписка за період з 05 травня 2006 року по 31 липня 2013 pоку є по суті новим доказом та не підтверджує наявність нововиявлених обставин.

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 вересня 2019 року.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржену ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 12 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков