Постанова

Іменем України

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 379/1186/18

провадження № 61-18252св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Таращанська районна державна нотаріальна контора,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Таращанської районної державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який був її рідним братом. Після своєї смерті ОСОБА_7 заповіт не залишив. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Позивач вказувала, що ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від своєї частки у спадщині на її користь, що підтверджується заявою, посвідченою нотаріусом Червоногвардійського районного нотаріального округу Республіки Крим. В. о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. не прийняла до уваги відмову ОСОБА_8 від частки у спадщині позивач передала та відмовилась збільшувати частку ОСОБА_1 у спадковому майні, посилаючись на те, що про що було надано відповідні роз`яснення цявідмова є дійсною, оскільки вона посвідчена на окупованій території нотаріусом Червоногвардійського районного нотаріального округу Республіки Крим.

На думку позивача, відмова від спадщини, надана ОСОБА_8 , який був громадянином України та помер на території України, не суперечить законодавству України, узгоджується з вимогами до офіційного документа.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд:

визнати протиправними дії в. о. державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б., яка не прийняла до уваги відмову її покійного брата ОСОБА_8 від частки у спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , на користь рідної сестри ОСОБА_1 ;

визнати дійсною відмову ОСОБА_8 від частки у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , на користь рідної сестри ОСОБА_1 та зобов`язати в. о. державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. врахувати її при розподілі часток у спадщині;

зобов`язати в. о. державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. провести перерозподіл спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 з урахуванням відмови покійного ОСОБА_8 від частки у спадщині на користь рідної сестри ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано дійсною відмову ОСОБА_8 від своєї частки у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , 1941 року народження, на користь рідної сестри ОСОБА_1 та зобов`язано виконуючого обов`язки державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. врахувати її при розподілі часток у спадщині. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що заява ОСОБА_8 про відмову від спадщини на користь позивача не відповідає вимогам статей 1273 1274 ЦК України. Проте, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Тому, суд вважав за необхідне врахувати відмову ОСОБА_8 від частки у спадщиніна користь позивача при розподілі спадщини.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій в. о. державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. у частині неприйняття до уваги відмови ОСОБА_8 від своєї частки у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , на користь рідної сестри ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки у судовому засіданні встановлено правомірність таких дій нотаріуса.

Крім того, суд дійшов висновку про передчасність позовної вимоги про зобов`язання в. о. державного нотаріуса Таращанської державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. провести перерозподіл спадщини, враховуючи, що первісний розподіл спадщини в натурі на час розгляду справи не здійснено.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3 171,00 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі. Позицію щодо невизнання довідки про відмову від спадщини, нотаріус висловив у постанові від 10 лютого 2017 року, яка може бути оскаржена у встановленому законом порядку особами, прав та інтересів яких стосується така постанова.

На спадщину претендують інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_2 . Проте, позивач не визначила ОСОБА_2 як відповідача в цій справі, будь-яких позовних вимог до неї не пред`явила. Таким чином, на переконання апеляційного суду, в порушення вимог цивільного процесуального закону, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, зокрема вирішенню питання про залучення ОСОБА_2 до участі у справі як відповідача.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд допустив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо гарантії реалізації права на справедливий розгляд справи, а також статтю 2 ЦПК України.

Відмова від частки у спадщині, надана ОСОБА_8 , який був громадянином України, на користь позивача, не суперечить законодавству Українита узгоджується з усіма вимогами до офіційного документа.

Позивач наголошує, що апеляційний суд безпідставно стягнув з неї судовий збір у розмірі 3 171,00 грн, оскільки вона звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як особа з інвалідністю ІІ групи.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам позовної заяви.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, який підписаний адвокатом Марущаком Я. В.. У відзиві представник ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивований тим, що постанова апеляційного суду прийнята з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

ОСОБА_2 вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість визнати дійсною відмову ОСОБА_8 від своєї частки у спадщині, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7 , на користь рідної сестри ОСОБА_1 та зобов`язання в. о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. врахувати її при розподілі часток у спадщині, з посиланням на так звані «Намібійські винятки»є помилковими. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_8 особисто не підписував, за нього здійснила підпис інша особа, оскільки він хворів.

Заява ОСОБА_8 про відмову від прийняття спадщини неодноразово була предметом дослідження у цивільних справах, за результатом яких, суди доходили висновку про її невідповідність вимогам статей 1273 1274 ЦК України.

Позивач не оскаржила до суду прийняту нотаріусом постанову, а звернулась з позовом до нотаріуса про визнання дійсною відмови ОСОБА_8 від своєї частки у спадщині.

На спадщину претендують інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_2 , проте позивач не зазначала її як відповідача у цій справі, жодних позовних вимог до неї не пред`явила.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .

Спадкоємцями другої черги після ОСОБА_7 є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Після відкриття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до державного нотаріуса із заявами про одержання свідоцтв про право на спадщину за законом.

Позивач подала нотаріусу заяву ОСОБА_8 про відмову від своєї частки у спадковому майні померлого ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 , посвідчену нотаріусом Красногвардійського районного нотаріального округу Республіки Крим 25 березня 2016 року.

05 травня 2016 року в. о. державного нотаріуса Таращанської районної державної нотаріальної контори Калітенко Л. Б. надала ОСОБА_1 роз`яснення, згідно з яким вказано на неможливість прийняти до уваги заяви ОСОБА_8 про відмову від спадщини, та запропоновано звернутись до суду.

Постановою від 10 лютого 2017 року нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що вона претендує на більшу частку в спадковому майні, а нотаріус не може прийняти до уваги заяву

ОСОБА_8 про відмову від спадщини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 208/2353/18 (провадження № 61-10734св19) вказано, що «Верховним Судом жодним чином не заперечується передбачене статтею 50 Закону України «Про нотаріат» право заінтересованої особи оскаржити до суду в порядку позовного провадження нотаріальну дію. Однак, при такому оскарженні нотаріус буде належним відповідачем у справі лише, коли у позові йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства, тобто коли у позивача відсутній спір про право з іншою особою, крім нотаріуса. Якщо наявний спір про право цивільне між позивачем та іншою особою (наприклад, іншим спадкоємцем), то належним відповідачем у такій справі буде саме інший спадкоємець, а не нотаріус, оскільки цивільна відповідальність за незаконно посвідчений правочин покладається не на нотаріуса, а на спадкоємця, на користь якого він вчинений. Сам же нотаріус може бути залучений судом як третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача».

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що позивач не оскаржувала до суду винесену нотаріусом постанову від 10 лютого 2017 року, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а звернулась з позовом до нотаріуса про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в тому числі з вимогою про визнання дійсною відмови ОСОБА_8 від своєї частки у спадщині, на її користь, яка була задоволена судом першої інстанції.

Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки вона не оспорює право позивача на спадщину, розмір частки оспорюють інші спадкоємці, зокрема третя особа ОСОБА_2 . Проте позивач не зазначила ОСОБА_2 як відповідача у справі, будь-яких позовних вимог до неї не пред`явила.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у вказаній редакції). Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій)».

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги у цій справі пред`явлено до неналежного відповідача, а тому правильно скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду справи вважав наявними підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених нею судових витрат у розмірі 3 171,00 грн, у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного суду.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , яка була надана нею разом з позовною заявою (т. 1, а. с. 10).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд не взяв до уваги наведені обставини та норми права, не урахував, що позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, а тому безпідставно поклав на неї обов`язок з відшкодування ОСОБА_2 судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що унаслідок порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції неправильно вирішив питання розподілу судових витрат, тому колегія суддів вважає необхідним скасувати постанову апеляційного суду у зазначеній частині з ухваленням нового рішення про компенсування ОСОБА_2 судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У іншій частині рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого

2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у частині розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Судовий збір у розмірі 3 171,00 грн, сплачений ОСОБА_2 за подачу апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук