№ 37/137(27/117) - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 37/137(27/117)

адміністративне провадження № К/9901/40420/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року (головуючий суддя - Євстигнеєва Н.М.)

та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Суховаров А.В., судді - Головко О.В., Ясенова Т.І.)

у справі №37/137

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес»»

до Західно - Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес»» (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ «Агрофірма «Прогрес»») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із адміністративним позовом до Петропавлівської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - відповідач, контролюючий орган, Петропавлівська МДПІ), правонаступником якої є Західно - Донбаська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржник, Західно - Донбаська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, посилаючись при цьому на приписи абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким векселі отримані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, до яких такі векселі використовуються.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2004 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського господарського адміністративного суду від 13 жовтня 2004 року апеляційну скаргу задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2004 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено повністю:

- визнано недійним податкове повідомлення - рішення Петропавлівської МДПІ від 06.02.2004 № 0000042301/0, від 23.04.2004 № 0000042301/1 та рішення про результати розгляду скарги від 23.04.2004 №1715/10/100;

- стягнуто з Петропавлівської МДПІ на користь ТОВ «Агрофірма «Прогрес» державне мито в сумі 170,00 грн за розгляд справи в господарському суді, 85,00 грн державного мита за перегляд рішення господарського суду та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 31 травня 2005 року касаційну скаргу Петропавлівської МДПІ задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 скасовано та направлено справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2004 у справі №27/117 і направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області, Вищий господарський суд України зазначив, що простий вексель № 66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн був переданий позивачу на підставі договорів № 1 та № 2 від 13.09.2001. У подальшому позивач передав цей вексель ТОВ «Росія» у якості розрахунку за поставлений за договором купівлі - продажу товарів № 1-11 КП товар та інші матеріальні цінності. При цьому суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не з`ясували всіх необхідних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідили обставини передачі товарів, в рахунок оплати вартості яких був переданий вексель № 66335236471763.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2007 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі №39/331пд.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року, адміністративний позов залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2016 року касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року скасовано, а справу направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 листопада 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Прогрес»» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року разом зі справою №37/137(27/117) передано Дніпропетровському апеляційному адміністративному суду за підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Прогрес» задоволено, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року у справі № 37/137 (27/117) скасовано, справу направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позовну вимогу ТОВ «Агрофірма ««Прогрес» про визнання недійсним рішення про результати розгляду скарги від 23 квітня 2004 року №1715/10/100 залишено без розгляду. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Петропавлівської МДПІ від 06 лютого 2004 року №0000042301/0, від 23 квітня 2004 року № 0000042301/1 про наявність податкового зобов`язання за платежем 3014010100 - податок на додану вартість на суму 500400,00 грн, в тому числі: основний платіж - 333600,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 166800,00 грн; стягнуто з Західно-Донбаської ОДПІ на користь ТОВ «Агрофірма «Прогрес» державне мито в сумі 170,00 грн та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, пославшись на висновок судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №821 від 02.08.2006, зазначили, що за умови здійснення ТОВ "Росія" поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей, за які ТОВ "Агрофірма "Прогрес" розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для донарахування позивачу ПДВ за березень 2002 року у сумі 333600,00 грн, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючого органу від 06 лютого 2004 року 0000042301/0 та від 23 квітня 2004 року № 0000042301/1 є протиправними та підлягають скасуванню.

Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, Західно-Донбаська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що укладена між позивачем та ТОВ «Росія» угода про погашення боргу від 29.03.2002 не має жодного відношення до договору купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП. Вказує, що у самому договорі про погашення боргу від 29.03.2002 зазначено, що предметом цього договору є вексель. За таких обставин, вексель є товаром, а не засобом платежу за договором купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП, укладеним між позивачем та ТОВ «Росія». Враховуючи вищевикладене, контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення від 06 лютого 2004 року 0000042301/0, від 23.04.2004 № 0000042301/1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

18 грудня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 01.12.2003, за результатами якої складено акт №7/230-30761950 від 04.02.2004 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки відповідач встановив порушення Товариством вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, Товариство не визначило суму ПДВ від операції з обміну векселя №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн на товари, що призвело до заниження Товариством податкових зобов`язань за березень 2002 року на суму 333600,00 грн (1668000х20%).

Контролюючий орган зазначив, що позивач у рахунок погашення заборгованості за поставлений на його користь ТОВ «Росія» товар, передав вказаному контрагенту простий вексель номінальною вартістю 1668000,00 грн, тобто, у даному випадку, відбувся товарний обмін (бартер), і за таких обставин, позивач мав нарахувати податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків вартості такого векселя.

За результатами перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 06 лютого 2004 року №0000042301/0, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 500400,00 грн, з яких за основним платежем - 333600,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 166800,00 грн.

25 лютого 2004 року та 27 лютого 2004 року позивач подав до відповідача скарги на податкове повідомлення-рішення від 06.02.2004 №0000042301/0.

Рішенням Петропавлівської МДПІ від 23 квітня 2004 року №1715/10/100 скарги залишені без задоволення. Для доведення до платника граничного терміну сплати податкового зобов`язання прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 23.04.2004 №0000042301/1, яким Товариству визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 500400,00 грн, з яких за основним платежем - 333600,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 166800,00 грн.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) (пункт 1.19 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, вексель у бартерній операції є товаром, а бартерна операція з використанням векселя, в якості товару, підлягає оподаткуванню податком на додану вартість на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2000 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Росія" (Продавець), укладено договір купівлі-продажу товару №1-11КП, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю майно, склад і кількість якого встановлені договором, загальна вартість якого складає 1846486,19 грн, у тому числі ПДВ - 307747,71 грн, а Покупець зобов`язується прийняти це майно і сплатити за нього визначену договором грошову суму. Згідно з пунктами 1.2-1.4 цього договору склад, кількість, ціна одиниці майна визначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. Передача майна здійснюється на підставі Акта приймання-передачі, який є невід`ємною частиною договору. Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання сторонами Специфікації до договору. У розділі 4 «Порядок розрахунків» договору вказано, що оплата за продане майно здійснюється готівкою в касу або в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" з відстрочкою платежу строком на п`ять років, згідно з встановленим графіком: до 23 листопада 2001 року - 369000,00 грн, до 23 листопада 2002 року - 369000,00 грн, до 23 листопада 2003 року - 369000,00 грн, до 23 листопада 2004 року - 369000,00 грн, до 23 листопада 2005 року - 370486,19 грн, а всього на суму 1846486,19 грн.

У подальшому, 13 вересня 2001 року між ТОВ "Сахтехнологія" (Продавець) та ТОВ "Агрофірма "Прогрес" (Покупець) укладено договір №2 купівлі-продажу простих векселів, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця прості векселі на загальну суму 2231702,28 грн, зокрема: вексель №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн та вексель № 66335236471763 номінальною вартістю 563702,28 грн, а Покупець зобов`язується сплатити ТОВ "Сахтехнологія" за прості векселі 4000,00 грн, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок. Термін оплати - не пізніше 28.09.2001. Право власності на прості векселі виникає у покупця з моменту перерахунку 4000,00 грн на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з Актом приймання-передачі простого векселя від 24.09.2001 ТОВ "Сахтехнологія" передало, а ТОВ "Агрофірма "Прогрес" прийняло прості векселі на суму 1668000,00 грн та на суму 563702,28 грн.

29 березня 2002 року між ТОВ "Росія" (Кредитор) та ТОВ "Агрофірма "Прогрес" (Боржник) укладено угоду про погашення боргу №1-В. Згідно з пунктом 1.1 договору боржник підтверджує наявність заборгованості (грошового зобов`язання) перед кредитором в розмірі 1668010,26 грн по договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 на суму 1639570,59 грн, за поставку товарно-матеріальних цінностей - 28439,67 грн. Боржник зобов`язується частково погасити свою заборгованість шляхом передачі одного простого векселя №66335236471763 на загальну суму 1668000,00 грн. З моменту передачі простого векселя грошові зобов`язання по договору купівлі-продажу товару №1-11КП від 23.11.2000 припиняються, а за поставку ТМЦ залишкова сума зобов`язань складає 10,26 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2005 у цій справі призначалась судово-економічна експертиза, на розгляд якої було поставлено питання: «Чи підтверджуються документально дані акту перевірки від 04.02.2004 про наявність поставки товару на загальну суму 1668010,26 грн, за який Товариство розрахувалося векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн?».

Оскільки вказане вище питання сформульовано неточно, експертом після проведення дослідження матеріалів справи питання було уточнене і досліджувалося у наступній редакції: «Чи підтверджується документально дані акту перевірки Петропавлівської міжрайонної ДПІ від 04.02.2004 №7/230-30761950 про наявність поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Росія", за який Товариство розрахувалося векселем простим №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн?». Також експертом з експертної ініціативи вирішувалося додаткове питання, яке має значення для справи, зокрема: «Чи підтверджується документально висновки акту від 04.02.2004 №7/230-30761950 в частині донарахувань ПДВ за березень 2002 року у сумі 333600,00 грн?».

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №821 від 02.08.2006, позивач не надав на дослідження заявлені в клопотанні експерта первинні документи бухгалтерського обліку за період з листопада 2000 року по березень 2002 року та регістри бухгалтерського обліку, які документально підтверджували б поставку майна (основних засобів) та товарно - матеріальних цінностей ТОВ "Росія" позивачу, повідомивши при цьому експерта про те, що документи бухгалтерського обліку за період з 2000 по 2001 роки знищені у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. За таких обставин експерту не видалося за можливе документально підтвердити наявність поставки майна та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Росія», за які Товариство розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн.

Стосовно другого питання судовим експертом зроблено висновок, що за умови здійснення ТОВ "Росія" поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей, за які ТОВ "Агрофірма "Прогрес" розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн, відповідно до пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", для цілей оподаткування векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов`язань або податкового кредиту такого платника податків, незалежно від видів операцій, по яким такі векселі використовуються.

Таким чином, за умови, якщо ТОВ "Росія" фактично поставило майно (основні засоби) та товарно-матеріальні цінності, за які ТОВ "Агрофірма "Прогрес" розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн, висновки контролюючого органу в частині наявності правових підстав для донарахування позивачу ПДВ за березень 2002 року у сумі 333600,00 грн не підтверджуються.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, пославшись на наявний у матеріалах справи висновок судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №821 від 02 серпня 2006 року, зазначили про протиправність донарахування контролюючим органом Товариству податкових зобов`язань з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з огляду на те, що бартерні господарські операції (товарообмін) у даному випадку не відбувались, оскільки Товариство простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн розрахувалося з ТОВ «Росія» за поставлені товарно-матеріальні цінності. Тобто у даному випадку вексель є розрахунковим документом, а не товаром, і відповідна операція не є об`єктом оподаткування.

Відповідно до частини 5 статті 227 КАС України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не виконано вимог постанови Вищого господарського суду України від 31 травня 2005 року, а саме всупереч вказівок суду касаційної інстанції не встановлено обставин передачі товарів за договором купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11, укладеним між позивачем та ТОВ «Росія», в рахунок оплати вартості яких був переданий вексель.

Судами не з`ясовано взагалі чи відбулася фактично поставка майна та товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Росія» на адресу Товариства за договором купівлі - продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП. Натомість, частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій лише зазначили, що висновки контролюючого органу про наявність правових підстав для донарахування платнику ТОВ «Агрофірма «Прогрес» ПДВ за березень 2002 року у сумі 333600,00 грн не підтверджуються, за умови здійснення ТОВ «Росія» поставки майна (основних засобів) та товарно-матеріальних цінностей позивачу, за які ТОВ «Агрофірма «Прогрес» розрахувалося простим векселем №66335236471763 номінальною вартістю 1668000,00 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи передбачали умови договору купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП, укладеного між позивачем та ТОВ «Росія», можливість вексельної форми розрахунків. Не встановили, чи укладалися сторонами до договору купівлі-продажу товару від 23.11.2000 №1-11КП додаткові угоди, що передбачали б можливість такого розрахунку.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року скасувати.

Справу №37/137 направити на новий розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова