ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 380/10597/23

адміністративне провадження № К/990/21182/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Прокопенка О.Б.

суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/10597/23

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (прийняте у складі головуючого судді - Желік О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Хобор Р.Б.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не застосування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078) та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року індексації-різниці грошового забезпечення 3 890,25 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 79 883,18 грн, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року індексацію-різницю грошового забезпечення 3 890,25 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 94 244,42 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №380/6708/20 йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 07 лютого 2020 року. При нарахуванні індексації грошового забезпечення базовим місяцем став жовтень 2015 року, що на думку позивача є помилковим. Крім того, нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року здійснювалось невірно, без виплати фіксованої індексації.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07 березня 2020 року №59, ОСОБА_1 з 07 березня 2020 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №380/6708/20 визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за 2016 - 2018 роки, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 07 березня 2020 року з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 від 16 листопада 2021 року за №7268 фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 керуючись Порядком Податкового Кодексу України та чинним законодавством України нарахувала та виплатила позивачу індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 року у грудні 2015 року. Також за період з січня 2016 року по березень 2018 року, по базовому місяці - жовтень 2015 року, на загальну суму 6037,92 грн. (шість тисяч тридцять сім грн) 92 коп, з яких було утримано військовий збір (1,5%), а саме: січень 2016 рік - 27,56 грн, лютий 2016 рік - 27,56 грн, березень 2016 рік - 27,56 грн, квітень 2016 рік - 27,56 грн, травень 2016 рік - 29,00 грн, червень 2016 рік - 114,55 грн, липень 2016 рік - 114,55 грн, серпень 2016 рік - 114,55 грн, вересень 2016 рік - 114,55 грн, жовтень 2016 рік - 114,55 грн, листопад 2016 рік - 114,55 грн, грудень 2016 рік - 196,8 грн, січень 2017 рік - 196,8 грн, лютий 2017 рік - 196,8 грн, березень 2017 рік - 265,60 грн, квітень 2017 рік - 265,60 грн, травень 2017 рік - 279,54 грн, червень 2017 рік - 351,96 грн, липень 2017 рік - 351,96 грн, серпень 2017 рік - 351,96 грн, вересень 2017 рік - 415,95 грн, жовтень 2017 рік - 415,95 грн, листопад 2017 рік - 415,95 грн, грудень 2017 рік - 502,17 грн, січень 2018 рік - 502,17 грн, лютий 2018 рік - 502,17 грн.

Стосовно оскаржуваного періоду з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року то відповідач зазначає, що право на виплату індексації у позивача виникло у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін за квітень-жовтень 2018 року не перевищував встановлений поріг індексації (103%).

Таким чином, індексація грошового забезпечення позивача нараховувалась у таких розмірах: за грудень 2018 року - 71,08 грн; за січень 2019 року - 71,08 грн; за лютий 2019 року - 71,08 грн; за березень 2019 року - 134,47 грн; за квітень 2019 року - 134,47 грн; за травень 2019 року - 134,47 грн; за червень 2019 року - 134,47 грн; за липень 2019 року - 206,72 грн; за серпень 2019 року - 206,72 грн; за вересень 2019 року - 206,72 грн; за жовтень 2019 року - 206,72 грн; за листопад 2019 року - 206,72 грн; за грудень 2019 року - 216,51 грн; за січень 2020 року - 216,51 грн; за лютий 2020 року - 216,51 грн; за березень 2020 року - 48,89 грн.

Позивач вважаючи дії відповідача щодо не застосування січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, та не нарахування фіксованої індексації за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року протиправними звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме відповідно до Порядку № 1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закону № 1282-ХІІ), підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Також суд дійшов висновку, що саме січень 2008 року слід вважати місяцем підвищення доходу для обчислення з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд дійшов висновку, що визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.

IV. Касаційне оскарження

Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скаржник зазначає, що судами попередніх інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, викладених у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21.

Скаржник наголошує, що предметом позову у період з 01 березня 2018 року є виплата так званої «індексації -різниці», виплата якої врегульована абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Разом з цим, визначення самого розміру так званої «індексації - різниці» відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 судами здійснено не було, а віднесено дане питання до дискреційних повноважень відповідача, що є неефективним захистом порушених прав позивача.

У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач послався на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просив залишити її без задоволення.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-ХІІ.

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

VI. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

Спірні правовідносини склалися довкола обставин невиплати військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача індексації грошового забезпечення:

- за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 79 883,18 грн, із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року індексацію-різницю грошового забезпечення 3890,25 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 94 244,42 грн.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

При цьому, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

З огляду на те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, тому механізм індексації має універсальний характер.

Правове ж регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

У постановах від 04 травня 2023 року у справі № 640/29759/21, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, Верховний Суд вказав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду за захистом права на індексацію свого грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, оскільки відповідач здійснив перерахунок індексації із застосуванням жовтня 2015 року як місяця зростання грошового забезпечення, а не січня 2008 року.

Так, з 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).

За змістом пояснюючої записки до проекту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, серед іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», ці зміни надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення «базового місяця» (яким вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати), «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). При цьому, за новими правилами зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу) не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100%, обчислення ІСЦ розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Із обсягу встановлених у цій справі обставин слідує, що розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704 (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, від січня 2008 року посадовий оклад позивача постановами Кабінету Міністрів України не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

З огляду на обставини справи, що розглядається, ключове питання стосується відповідності висновків судів попередніх інстанцій практиці Верховного Суду щодо застосування норм абзаців 3 - 6 пункту 5 Порядку № 1078 у контексті з`ясування наявності/відсутності підстав для нарахування й виплати позивачу (військовослужбовцю) з 01 березня 2018 року по 22 лютого 2019 року, тобто до звільнення з військової служби суми «фіксованої» індексації грошового забезпечення.

Так, Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 поняття «фіксованої» суми індексації не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Цей же абзац діє з 02 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 31 березня 2021 року №278 і встановлює, що у разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (діє в редакціях постанов Уряду № 1013, №141 та № 278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дає Суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Застосовуючи вказаний підхід Верховного Суду, викладений у постанові, на яку посилається автор касаційної скарги від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 та, враховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, то з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 слідує, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці.

Разом з цим з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Такий правовий підхід відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21.

Своєю чергою суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини щодо права позивача на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року та дотримання його відповідачем в контексті визначення розміру «індексації - різниці».

Таким чином, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, необхідно встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2023 року та від 15 серпня 2023 року у справах № 160/4155/22 та № 520/1800/22 відповідно.

З огляду на приписи статті 242 КАС України обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Натомість суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню у частині обрання способу захисту порушених прав позивача у період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року та невизначення розміру «індексації - різниці», яка належить до виплати відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІІ. Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у частині обрання способу захисту порушених прав позивача у період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2020 року та невизначення розміру «індексації - різниці», яка належить до виплати відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 скасувати, а справу №380/10597/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 380/10597/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов