ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2024 року
м. Київ
справа №380/1105/23
адміністративне провадження № К/990/39081/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Шарапи В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Мікули О.І., суддів: Гінди О.М., Курильця А.Р.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління, скаржник) задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 06 жовтня 2022 року №134650008728 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 29 вересня 2022 року пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону №1697-VII, виходячи із розрахунку 60% від суми місячного заробітку, з врахуванням довідки Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону від 23 вересня 2022 року №24 про інші складові заробітної плати грошового забезпечення за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
2. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року.
3. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені Управлінням у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави є неповажними. При цьому вказав, що скаржник, як суб`єкт владних повноважень, має діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону та не може отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
5. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанцій неправильно застосував положення статей 295 298 299 КАС України.
6. Управління у касаційній скарзі також зазначає, що вперше апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року було подано вчасно. Водночас через відсутність належного фінансування Управління, вказану апеляційну скаргу було повернуто. Крім того звертає увагу, що суд апеляційної інстанції протиправно не взяв до уваги введення воєнного стану в Україні.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
7. Касаційна скарга надійшла до Суду 21 листопада 2023 року.
8. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/1105/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
9. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 27 березня 2024 року.
10. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
11. Від учасників справи відзиву на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та ОСОБА_1 , згідно довідки про доставку документа в кабінет Електронного Суду, отримали 10 січня 2024 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
12. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
13. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
15. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
16. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
17. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є неприйнятними з огляду на таке.
18. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і стаття 13 КАС України.
19. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
20. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.
21. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
22. На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний перегляд судового рішення.
23. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 23 жовтня 2023 року у справі № 480/3867/22 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.
24. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
25. У подальшому, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, у зв`язку із тим, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року.
26. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.
27. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
28. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №740/1818/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/1719/15, від 11 грудня 2018 року у справі №539/4097/13-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 591/5117/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 351/1340/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 0440/6033/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22, від 29 червня 2023 року у справі № 400/3687/20 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.
29. Відповідно до частин першої-другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
30. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
31. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
32. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
33. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначених норм процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 13 червня 2019 року у справі №200/15533/17(2-а/200/1165/17), від 20 серпня 2020 року у справі № 160/9265/18, від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.
34. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.
35. Частинами другою, третьою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
36. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
37. Зі змісту наведених норм процесуального права вбачається, що строк, визначений частиною першою статті 295 КАС України, є процесуальним строком встановленим законом, який суд може поновити якщо визнає причини його пропуску поважними, проте не може його встановлювати.
38. Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22, від 05 жовтня 2023 року у справі № 400/11755/21 та від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22.
39. Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
40. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
41. За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
42. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
43. При цьому колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
44. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
45. З огляду на викладене, особа, яка подала апеляційну скаргу з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України, зобов`язана навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску нею строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).
46. Як було зазначено вище, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
47. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, що знаходиться у матеріалах справи, вказану ухвалу в електронному вигляді скаржником отримано 28 вересня 2023 року.
48. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тими самими підстави пропуску строку апеляційного оскарження, які судом апеляційної інстанції вже було надано оцінку в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, зокрема доводам скаржника, що про те, що первинну апеляційну скаргу було подано своєчасно, однак ухвалою суду від 29 травня 2023 року таку було повернуто через несплату судового збору, а також доводам стосовно поважності підстав пропуску строку з огляду на запровадження воєнного стану в Україні.
49. Водночас, як обґрунтовано зазначено судом апеляційної інстанції, покликання апелянта на те, що первинну апеляційну скаргу було подано своєчасно, однак ухвалою суду від 29 травня 2023 року таку було повернуто через несплату судового збору є безпідставним, оскільки Управління з апеляційною скаргою повторно звернулося лише 29 червня 2023 року, однак, знову ж таки, без сплати судового збору. При цьому, суд апеляційної інстанції також правильно вказав, що доводи Управління про введення воєнного стану в Україні є обґрунтованими лише за умови надання належних та допустимих доказів про неможливість виконання покладених на Управління обов`язків у період дії воєнного стану, зокрема, у Львівській області.
50. У касаційній скарзі Управлінням також наголошується на тому, що запровадження воєнного стану в Україні є поважною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Крім того, скаржник просить врахувати те, що вперше з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції Управління звернулося вчасно, однак через відсутність належного фінансування апеляційна скарга була повернута.
51. Аналізуючи мотиви, зазначені в ухвалі Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, та доводи поданої Управлінням касаційної скарги колегія суддів вказує таке.
52. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції, згідно довідки про доставку документа в кабінет Електронного Суду, що знаходиться в матеріалах справи, Управлінням отримано 02 березня 2023 року о 18:41. При цьому у період з 02 березня 2023 року по 19 жовтня 2023 року (дату відмови у відкритті апеляційного провадження) двічі зверталось до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційними скаргами (28 березня 2023 року; 29 червня 2023 року). Проте, у жоден з указаних разів Управління не долучило до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
53. Так, вперше подана апеляційна скарга була залишена судом апеляційної інстанції без руху з наданням відповідного строку на сплату судового збору. Однак у встановлений судом строк недолік вперше поданої апеляційної скарги скаржником не усунуто, натомість заявлено клопотання про продовження такого строку. Оцінивши наведені Управлінням доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги. Вказану ухвалу, згідно даних про доставку документа в електронному вигляді, отримано Управлінням 29 травня 2023 року.
54. До повторно поданої 29 червня 2023 року апеляційної скарги (через місяць після повернення вперше поданої апеляційної скарги) Управлінням також не було долучено документ про сплату судового збору. При цьому несплата судового збору, а також причини пропуску строку на апеляційне оскарження обґрунтовані, зокрема, обставиною відсутності коштів на рахунках Управління.
55. Аналізуючи такі доводи Управління, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28 вересня 2023 року у справі №200/2315/22, від 23 жовтня 2023 року у справі №280/6435/22 та від 06 березня 2024 року у справі №340/2187/23 вказував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
56. Аналогічна за змістом позиція також була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 року у справі №568/326/16-а, від 7 серпня 2018 року у справі №513/758/16-а, від 11 грудня 2018 року у справі №507/841/16-а, від 25 квітня 2019 року у справі №551/1024/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №802/1535/16-а, де Суд наголосив на тому, що посилання на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги через відсутність коштів на рахунках не є обґрунтованою підставою для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд також зауважив, що відсутність та/або обмежене фінансування установи не може бути підставою як для звільнення від сплати судового збору, так і для поновлення процесуального строку, встановленого законом.
57. При цьому в контексті доводів скаржника про те, що вперше подана Управлінням апеляційна скарга була повернута, колегія суддів також звертає увагу, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
58. У постановах від 24 липня 2023 року у справі №200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року у справі №120/3679/22 Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
59. Таким чином, враховуючи те, що повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося через місяць після отримання Управлінням ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, при повторному зверненні з апеляційною скаргою Управлінням не усунуто недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, а також враховуючи те, що Управлінням не доведено наявність обґрунтованих причин, об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення її вперше, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для поновлення Управлінню строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року.
60. Крім того, з приводу запровадження воєнного стану в Україні, як поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вказаної у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вказує, що відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21, поважність причин пропуску строку, в тому числі пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте лише сам факт запровадження воєнного стану не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, зокрема для органу державної влади, без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
61. Відповідно до частин першої і другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
62. Відтак, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
63. Колегія суддів зазначає, що Управлінням не наведено жодних обґрунтованих мотивів та не надано доказів (зміна графіку роботи у зв`язку із запровадженням воєнного стану, припинення роботи інформаційно - комунікаційних систем і наявних програмно - технічних засобів) на підтвердження того, що у результаті збройної агресії рф проти України, скаржник не міг скористатися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подачі апеляційної скарги у справі №380/1105/23 у відповідності до вимог КАС України
64. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 жовтня 2023 року у справі №280/6435/22.
65. Суд також вказує, що неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
66. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі №560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі №560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21.
67. Частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
68. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
69. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
70. Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21, від 14 лютого 2023 року у справі №240/462/22, від 20 квітня 2023 року у справі №440/7433/21 та від 07 грудня 2023 року у справі № 520/21983/21.
71. Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
72. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
73. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
74. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі №809/1087/17, від 22 листопада 2018 року у справі №815/91/18, від 17 червня 2021 року у справі №570/4516/19, від 23 жовтня 2023 року у справі № 280/6435/22, від 24 січня 2024 року у справі № 2040/7854/18 та від 14 березня 2024 року у справі № 280/9531/21.
75. Також, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
76. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
77. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування зазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 591/6152/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 826/23/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 274/2217/17, від 13 червня 2019 року у справі № 200/15533/17(2-а/200/1165/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21, від 12 грудня 2023 року у справі № 280/136/23 та від 13 березня 2024 року у справі № 420/9728/23.
78. З огляду на невиконання скаржником вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі № 380/1105/23 відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, а доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують.
79. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статей 295 298 299 КАС України, не знайшли свого підтвердження.
80. Суд також враховує, що поновлення судом апеляційної інстанції строку на оскарження рішення суду першої інстанції після набрання ним відповідно до статті 255 КАС України законної сили не повною мірою відповідало б принципу правової визначеності для позивача у цій справі як суб`єкта приватного права.
81. Позиція Верховного Суду щодо застосування сформованого, головним чином, Європейським судом з прав людини одного із фундаментальних аспектів верховенства права - принципу правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata (принципу остаточності судового рішення, що набрало законної сили), сформована, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 825/1273/17, від 6 лютого 2018 року у справі № 290/542/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20, від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 та від 14 березня 2023 року у справі № 160/26351/21.
82. Також у цій справі колегія суддів доходить висновку, що поведінка відповідача з приводу пропуску строку звернення з апеляційною скаргою на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі №380/1105/23, при відповідності положень статті 295 КАС України легітимній меті та якості закону, має ознаки зловживання процесуальними правами. При цьому відповідно до статей 2 та 45 КАСУ неприпустимість зловживання процесуальними правами є одним з основних принципів адміністративного судочинства; учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
83. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
85. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін