№ 380/1110/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року

м. Київ

справа № 380/1110/24

адміністративне провадження № К/990/5221/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу №380/1110/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільно українсько-німецьке товариство "Мьолдер Ге Ем Бе Ха" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільно українсько-німецьке товариство "Мьолдер Ге Ем Бе Ха" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 (головуючий суддя Шинкар Т.І., судді: Іщук Л.П., Обрізко І.М.),

В С Т А Н О В И В :

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецького товариства Мьолдер Ге Ем Бе Ха» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі також - відповідач, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про визначення митної вартості товарів №UА209000/2023/900743/2 від 21.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 21.07.2023 №UA209170/2023/002527.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України). Товариство звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не зазначено яких саме документів, визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів, передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці UА209000/2023/900743/2 від 21.07.2023, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/002527 від 21.07.2023.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2025 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи судами встановлено, що 30.12.2022 між Компанією STORM-GROUP Sp.z.o.o. (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільно Українсько-німецьке товариство Мьолдер Ге Ем Бе Ха (Покупець) укладено контракт поставки № MD2022/12/30, за умовами якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець купити Товар відповідно до інвойсів.

Згідно п.5.3 контракту поставки № MD2022/12/30 від 30.12.2022 Покупець здійснює оплату вартості Товару відповідно до умов вказаних у інвойсі на кожну поставку.

20.07.2023 Продавець відвантажив на адресу Покупця товар - з`єднувачі та контактні елементи для проводів і кабелів в асортименті кількості 85520 пар та інші товари на загальну суму 69024,58 дол. США, відповідно до комерційного інвойсу № MD2023/07-103 від 20.07.2023 до Контракту № MD 2022/12/30 від 30.12.2022.

21.07.2023 декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Львівської митниці електронну митну декларацію МД 23UA209170057905U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією МД 23UA209170057905U2, в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації: контракт поставки № MD 2022/12/30 від 30.12.2022; комерційний інвойс № MD2023/07-103 від 20.07.2023; CMR від 20.07.2023; копія сертифікату походження №PL/MF/AN0406197; рахунок-фактура №СФ-0000034 від 20.07.2023; довідка про транспортні витрати від 20.07.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення про надання додаткових документів.

На вимогу відповідача декларант надав: прайс-лист; каталоги; договір №20230605 про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні від 05.06.2023; копії експортних декларацій 23PL402010E1113268, 3PL402010E1113276, 3PL402010E1113250, проформи-інвойси №PRMD2023/06-106 від 06.06.2023, №PRMD2023/06-107 від 06.06.2023, №PRMD2023/06-108 від 06.06.2023, платіжну інструкцію №50 від 08.06.2023.

За результатами розгляду МД 23UA209170057905U2 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21.07.2023 № UA209000/2023/900743/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.07.2023 №UA 209170/2023/002527.

У рішенні Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 21.07.2023 № UA209000/2023/900743/2 в графі 33 зазначено наступне: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52 53 54 55 58 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (даліт акож - МК України), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне: у п.3.3 Контракту MD 2022/12/30 від 30.12.2022 зазначено, що тара і упаковка входить у вартість товару, проте, відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах; у інвойсі № MD2023/07-103 від 20.07.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ, який не можливо співставити з даною поставкою, тому що в ньому інша сума платежів. Таким чином, Львівською митницею встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості… Декларантом на вимогу надіслано: банківський платіжний документи, проформи-інвойси, які датовані раніше ніж платіжний документ, але в них передбачено передоплату. Таким чином вище згадані документи містять розбіжності, а також не стосуються даної партії товару; каталог, прайс-лист, договір на перевезення. Інших документів не було надіслано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 26 (ст. 60 МК України) Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: товар № l МД № UA408020/2023/27997 від 27.04.2023.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом. Суд першої інстанції вказав, що жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось. Суд першої інстанції зазначив, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару; чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що надані позивачем документи не містять відомостей, що однозначно підтверджують включення до ціни товару усіх понесених продавцем витрат на тару та упакування, суд апеляційної інстанції погодився з аргументами скаржника, що у митного органу були наявні підстави для сумніву у повноті врахування таких витрат у заявленій декларантом митній вартості товару. Проте, позивачем не надано документів, що свідчили б про врахування зазначеної складової у митній вартості імпортованого товару.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду 25.03.2024.

Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує серед іншого тим, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.01.2023 (справа №160/7901/18), від 05.12.2024 (справа №380/19286/23), зокрема, щодо того, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності/відсутності правових підстав для прийняття митним органом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що Товариством до митного органу при митному оформлені товарів було подано всі необхідні документи з урахуванням вимог статей 52 та 53 МК України, які не містили розбіжностей та надавили повну інформацію щодо вартості товару та його перевезення.

Наголошує, що за змістом частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості понесені покупцем витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, лише у випадку якщо вони не включалися до такої ціни.

Щодо тверджень суду апеляційної інстанції про подання декларантом платіжного документу, який не можливо співставити з даною поставкою, тому що в ньому інша сума платежу, Товариство зазначає, що до митного оформлення декларантом було надано проформу-інвойс №PRMD2023/06-108 від 06.06.2023, посилання на яку міститься у платіжній інструкції №50 від 08.06.2023. Найменування товару - клеми акумуляторні, його асортимент, кількість та ціна, які зазначені у проформі інвойсі №PRMD2023/06-108 від 06.06.2023 є ідентичними найменуванню, асортименту, кількості та ціни, які зазначені у комерційному інвойсі №MD 2023/07-103 від 20.07.2023, а відтак у митного органу були всі необхідні документи для ідентифікації сплаченого товару.

Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції розглянувши позовні вимоги дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, зокрема, зазначаючи про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було надано до митного органу при митному оформленні товарів усіх документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Колегія суддів зазначає про помилковість та необґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У справі, що розглядається суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість доводів відповідача, що позивачем при митному оформленні товарів не було надано усіх документів для правильності визначення митної вартості товару, зокрема зазначив, що у пункті 3.3 Контракту MD 2022/12/30 від 30.12.2022 вказано, що тара і упаковка входять у вартість товару, проте, відомості щодо перелічених витрат відсутні у товаросупровідних документах, а у інвойсі № MD2023/07-103 від 20.07.2023 зазначено, що оплата за отриману продукцію здійснюється по передоплаті. Декларантом надано платіжний документ, який не можливо співставити з даною поставкою, тому що в ньому інша сума платежів.

Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо складової митної вартості товару, а саме - щодо витрат на пакування.

Колегія суддів зазначає, що надаючи оцінку цій підставі, суд першої інстанції звернув увагу на пункт 3.3 контракту поставки № MD2022/12/30 від 30.12.2022, відповідно до якого тара і упаковка товару не повертається і входить у вартість товару. Пунктом 3.2 контракту передбачено, що Продавець зобов`язаний поставити товар в упаковці, що відповідає характеру товару, що поставляється і забезпечує захист від пошкодження протягом транспортування.

Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України у разі поставки товару у зворотній тарі у графі митної декларації 37.Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32,

У вказаній графі митної декларації МД №23UA209170057905U2 позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару).

Наведене вказує на відсутність особливостей переміщення товару, визначених згаданим Класифікатором. При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару інвойсами, наданими позивачем, не передбачалось.

Суд першої інстанції зазначив про помилковість висновку відповідача щодо відсутності інформації про включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме - вартість упаковки або робіт, які пов`язані з пакуванням, оскільки за умовами контракту MD2022/12/30 від 30.12.2022 обов`язок упаковки товару покладається на Продавця, а тому дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Тоді як, суд апеляційної інстанції в цій частині спору висновків суду першої інстанції не спростував, а лише процитував позицію митного органу, що у наданих до митного оформлення документах відсутні числові дані щодо такої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Надаючи правову оцінку зазначеним у рішеннях твердженням щодо виявлених неточностей, які, на думку відповідача, свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митної вартості товару, Суд зазначає, що згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постанові від 17 січня 2023 року у справі № 160/7901/18, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23, які були застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин.

Таким чином, у справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до умов вказаного контракту вартість упакування включена у вартість товару. З огляду на викладене, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за умовами контракту, пакування не оплачувалося покупцем окремо від ціни товару, з огляду на що посилання відповідача на відсутність у поданих позивачем до митного оформлення документах будь-якої інформації щодо включення/не включення вартості упаковки (пакування) до складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів є безпідставними.

Щодо твердження суду апеляційної інстанції про подання декларантом платіжного документу, який не можливо співставити з даною поставкою, оскільки в ньому інша сума платежу, то судом першої інстанції було встановлено, що до митного оформлення декларантом було надано проформи-інвойси №PRMD2023/06 -106, №PRMD2023/06 -107, №PRMD2023/06 -108 від 06.06.2023, посилання на які містяться у платіжній інструкції №50 від 08.06.2023. Найменування товару - клеми акумуляторні, його асортимент, кількість та ціна, які зазначені у проформах-інвойсах №PRMD2023/06 -106, №PRMD2023/06 -107, №PRMD2023/06 -108 є ідентичними найменуванню, асортименту, кількості та ціні, які зазначені у комерційному інвойсі №MD 2023/07-103 від 20.07.2023.

Таким чином, узагальнюючи наведене вище, Суд зазначає, що необхідно погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за другорядним методом.

Суд же апеляційної інстанції, формуючи свої висновки щодо відповідності оскаржуваних індивідуальних актів вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, норми права застосував формально, безвідносно до обставин цієї справи, при цьому належним чином (відповідно до визначених у оскаржуваних індивідуальних актах підстав) не обґрунтував у чому полягає недостатність і неналежність наданих позивачем документів для цілей підтвердження митної вартості товару.

Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Митного кодексу України, встановлені судом першої інстанції обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені митним законодавством, що вказує на правильність визначення ним митної вартості товару за основним методом. Натомість, всупереч частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України митний орган не довів належними, достатніми та допустимими доказами правомірності спірних у справі, що розглядається рішень.

З урахуванням вказаних положень чинного законодавства, а також встановлених у справі, що розглядається, обставин, Суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що митний орган приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не було порушено вказаних положень Митного кодексу України при митному оформленні товарів.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, який надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, вказав про обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду першої інстанції відповідає закону і скасовано судом апеляційної інстанції помилково.

З урахування наведеного, Суд доходить висновку, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, а також порушив норми процесуального права, зокрема застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецького товариства Мьолдер Ге Ем Бе Ха» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 380/1110/24 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецького товариства Мьолдер Ге Ем Бе Ха» задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі № 380/1110/24 скасувати, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у цій справі залишити в силі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільно українсько-німецького товариства Мьолдер Ге Ем Бе Ха» (81100, Львівська область, м.Пустомити, вул. Глинська, 14; ЄДРПОУ 44081602) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, в розмірі 20654 (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят чотири) гривні 10 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва