ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 380/11112/23

адміністративне провадження № К/990/30481/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року, ухвалене суддею Клименко О. М., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Глушка І. В., Довгої О. І., Запотічного І. І., у справі № 380/11112/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, скаржник), в якій просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2023 року № 6620/13-01-24-08, від 12 квітня 2023 року № 6623/13-01-24-08, від 12 квітня 2023 року № 6625/13-01-24-08, від 12 квітня 2023 року № 6630/13-01-24-08 та від 27 квітня 2023 року № 8125/13-01-24-08.

В обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень позивач покликається на недотримання контролюючим органом порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємця. На думку позивача, той факт, що копія наказу про перевірку та письмове повідомлення були надіслані лише засобами електронного зв`язку та проведено перевірку на п`ятий календарний день після такого надсилання, що позбавило платника податків права на подання заперечень, пояснень та документів, призводить до визнання її наслідків неправомірними. Водночас наголошує на тому, що ним та його представниками жодних заяв щодо бажання отримувати документи через електронний кабінет подано не було. Також не погоджується із висновками перевірки, викладеними в акті, та розрахованими контролюючим органом штрафними санкціями.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 19 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, задовольнив позовні вимоги.

Вирішуючи спір між сторонами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не довів, що копія наказу про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення перевірки були належним чином направлені (вручені) платнику податків.

Суди звернули увагу, що належним та допустимим доказом надіслання платнику податків документу в електронний кабінет є квитанція про доставку, але таких доказів надано не було. Ураховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлення про проведення перевірки, контролюючий орган не мав підстав для початку такої перевірки.

Установивши таке порушення процедури проведення перевірки, що є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, покладених в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не переходили.

Суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили:

Наказом заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області від 23 лютого 2023 року № 642-ПП, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2023 року з 28 лютого 2023 року, тривалістю 5 робочих днів.

Того ж дня відповідач сформував повідомлення № 21/13-01-24-08-08 про проведення перевірки, а також вимогу про надання інформації та її документального підтвердження № 5133/6/13-01-24-08-05.

Копію зазначених вище документів (наказу, повідомлення та вимоги) направлено позивачеві електронними засобами зв`язку 23 лютого 2023 року.

Додатково, 02 березня 2023 року позивачеві електронними засобами зв`язку направлено також вимогу № 6067/6/13-01-24-08-05 про надання первинних документів щодо здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Опт Прод Торг».

У зв`язку з ненаданням запитуваних документів посадові особи Головного управління ДПС у Львівській області склали акти про ненадання документів до перевірки від 28 лютого 2023 року № 247/13-01-24-08, від 03 березня 2023 року № 276/13-01-24-08 та від 06 березня 2023 року № 323/13-01-24-08.

За результатами проведення перевірки Головне управління ДПС у Львівській області склало акт від 13 березня 2023 року № 4610/13-01-24-08-03/2568212890 та встановлено ряд порушень норм податкового законодавства позивачем, зокрема:

- пунктів 44.1, 44.3, 44.5, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 2318818 грн, зокрема за липень 2022 року - 751474 грн, за листопад 2022 року - 1518855 грн, за грудень 2022 року - 48489 грн, а також завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2023 року на 2475355 грн;

- пунктів 201.1, 201.2, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України стосовно відсутності реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість згідно операцій, що оподатковуються за основною ставкою, на загальну суму податку на додану вартість 4920759 грн, зокрема: за липень 2022 року - 1631653 грн, за жовтень 2022 року - 547155 грн, за листопад 2022 року - 2276956 грн, за грудень 2022 року - 464995 грн, та згідно операцій що оподатковуються за нульовою ставкою, за липень 2022 року на суму 4898098 грн.

Листом від 27 березня 2023 року позивач надав відповідачу заперечення щодо висновків документальної позапланової невиїзної перевірки, викладених в акті перевірки від 13 березня 2023 року № 4610/13-01-24-08-03/2568212890, до яких долучив низку первинних документів на їх спростування.

Рішенням постійно діючої комісії з розгляду спірних питань Головного управління ДПС у Львівській області, оформленим протоколом від 06 квітня 2023 року № 67/13-01-24-08, указані заперечення залишено без задоволення, а висновки акта перевірки - без змін.

У подальшому, на підставі висновків акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області 12 квітня 2023 року ухвалило такі податкові повідомлення-рішення:

- № 6620/13-01-24-08 про застосування штрафних санкції в сумі 1020 грн за незабезпечення зберігання документів та ненадання посадовим особам, які проводять перевірку, документів, що підтверджують показники податкової звітності платника податків;

- № 6623/13-01-24-08 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2898522,50;

- № 6625/13-01-24-08 про накладення штрафу в сумі 2463779,50 грн за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригувань;

- № 6630/13-01-24-08 про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість у зв`язку із завищенням суми від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2023 року на 2475355 грн.

Також, 27 квітня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 8125/13-01-24-08, яким до позивача застосовано штрафні санкції за відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 2460379,50 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на пункт 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій суди встановили відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження доставлення документів платнику податку, водночас відповідач надавав належні докази того, що наказ про призначення перевірки, а також інші документи були успішно доставлені до електронного кабінету платника податків.

Контролюючий орган стверджує, що у відповідних клопотаннях просив суд долучити до матеріалів справи знімки екрану з приватної частини електронного кабінету, якими підтверджується дата та час отримання зазначених документів, а також просили здійснити огляд доказів за їх місцезнаходженням.

Зазначені клопотання були залишені без задоволення без викладення обґрунтування такої відмови у відповідному судовому рішенні, що призвело до неправильного встановлення обставин, які мають ключове значення для правильного вирішення справи.

Позивач не подав відзиву на касаційну скаргу. Про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи встановлено, що ключовим питанням у цій справі є перевірка правильності висновків судів про порушення контролюючим органом процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, яка пов`язана з дотримання Головним управління ДПС у Львівській області вимог Податкового кодексу України щодо вручення платникові податку копії наказу та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Глава 8 розділу II Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Так, згідно з абзацами першим та третім пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції (постанова від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

У спірних правовідносинах перевірка позивача проводилась з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість. Тобто податковий орган провів перевірку за пунктом 200.11 статті 200 ПК України, отже в даному випадку вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України щодо початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу не підлягають застосуванню.

Проте зазначений вище виняток щодо недотримання тридцятиденного строку між датою надсилання наказу про призначення перевірки та її початком, який діє для перевірок, пов`язаних із достовірністю нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість, не звільняє податковий орган від загального обов`язку, передбаченого абзацом першим пункту 79.2 статті 79 ПК України. Так, контролюючий орган все одно зобов`язаний вручити платнику податків копію наказу про призначення перевірки перед її початком, але без необхідності очікування 30 днів між надсиланням та початком перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання (яке належало вирішити судами першої та апеляційної інстанцій та в межах якого відкрито касаційне провадження у цій справі) щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов`язку (обов`язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).

Крім того, за приписами статті 11 Закону України "Про електронні документи і електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п`ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.

Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет (абзац абзац шостий, сьомий пункту 42.4 статті 42 ПК України).

При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України, з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов`язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 637.

Таким чином, податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу. При цьому, у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

У цій справі відповідач доводив суду, що копію наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки було направлено до електронного кабінету позивача, що підтверджується знімками екрану.

У ході судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було установлено, що матеріали справи не містять доказів надіслання контролюючим органом в електронний кабінет позивача або іншим чином повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і копії наказу та отримання їх позивачем.

Окрім того, судами не встановлено, та з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем надано суду доказу виконання вимог пункту 42.4 статті 42 ПК України щодо надіслання платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет, що є його обов`язком в силу вимог абзацу другої частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

На виконання вимог судів першої та апеляційної інстанцій щодо надання доказів належного повідомлення позивача про проведення перевірки та вимог про надання документів, відповідачем надано лише фото (скріншот) з екрану, з якого видно лише реєстраційний номер документа, вид доставки - електронний кабінет, дату направлення - 23.02.2023 та 02.03.2023 відповідно, однак з наданих роздруківок графа «отримано» та графа «квитанція» не містить жодних позначок.

Отже, надані контролюючим органом знімки екрану не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків.

Водночас, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, судами обґрунтовано звернуто увагу на те, що належним та допустимим доказом надіслання платнику податків документу в електронний кабінет є квитанція про доставку. Однак, такого документу відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а також до суду касаційної інстанції не надано. Докази відправлення спірного наказу та повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистим врученням платнику податків (його представнику) судами також не встановлено та у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що контролюючим органом не доведено сам факт направлення платнику податків повідомлення від про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та наказу про призначення перевірки.

Ураховуючи, що на час початку проведення позапланової документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, контролюючий орган не мав підстав для початку перевірки.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Контролюючий орган при здійсненні покладених на нього функцій має дотримуватися вимог законодавства та не допускати порушення прав платників податків, а податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про проведення позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення, як обов`язкової умови для проведення планової невиїзної документальної перевірки, зокрема, задля забезпечення права платника податку щодо належного подання документів для проведення перевірки, призводить не лише до визнання незаконною перевірки, але й відсутності правових наслідків такої (незаконність прийнятих контролюючим органом за наслідками проведення перевірки рішень).

За встановлення протиправності дій податкового органу щодо порушення процедури проведення перевіри у суду відсутня необхідність аналізу законності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин; в них повно та всебічно відображені обставини, що мають значення для справи; висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі № 380/11112/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко