ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 380/11636/22
провадження № К/990/17219/23, № К/990/17582/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про стягнення коштів, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Желік О. М. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Носа С. П., суддів: Кухтея Р. В., Шевчук С. М.
І. Суть спору
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської обласної прокуратури, за участю третьої особи - Офісу Генерального прокурора, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14 у сумі 527429,32 гривень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14, яке набрало законної сили, його поновлено на посаді прокурора м. Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року та стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь позивача 2780899,86 грн середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 15 липня 2021 року з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Однак, незважаючи на те, що судове рішення в частині поновлення на посаді звернуто до негайного виконання, рішення у цій частині фактично виконано 23 червня 2022 року, внаслідок ознайомлення позивача із відповідним наказом Генерального прокурора від 20 червня 2022 року № 64к.
Вважаючи, що позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення у цій справі, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1463к державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора міста Львова Львівської області, у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та увільнено від обов`язків члена колегії прокуратури цієї області.
4. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2022 року, визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1463к про звільнення ОСОБА_1 ; поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року; стягнув з Львівської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 2780899,86 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 15 липня 2021 року з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 15892,80 грн звернуто до негайного виконання.
5. 20 червня 2022 року Генеральний прокурор видав наказ № 64к, яким поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора міста Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року.
6. Наказом керівника Львівської обласної прокуратури від 23 червня 2022 року № 650к ОСОБА_1 тимчасово визначено робоче місце у Галицькій окружній прокуратурі міста Львова Львівської області. З цим наказом позивач ознайомлений цього ж дня (а.с. 59).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, позовні вимоги задоволено.
7.1. Стягнуто з Львівської обласної прокуратури середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у справі № 813/7981/14 в сумі 527429,32 грн на користь ОСОБА_1 .
8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконано лише 23 червня 2022 року, а відтак позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України.
При цьому суд першої інстанції визначив обчислення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 15 липня 2021 року по 23 червня 2022 року (236 робочих дні), виходячи із середньомісячної заробітної плати 2234,87 грн., яка встановлена у справі № 813/7981/14.
9. Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 фактично стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.
IV. Касаційне оскарження
10. Представник Львівської обласної прокуратури подав касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Так, автор скарги зазначає про застосування судом апеляційної інстанції пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2023 року у справі № 380/10648/21.
11. Своєю чергою представник Офісу Генерального прокурора також подав касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Автор скарги вказує на застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 10 Порядку № 100 без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 810/3246/16, від 04 листопада 2021 року у справі № 640/537/20, від 21 вересня 2022 року у справі № 826/17802/14.
Разом з цим посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 233 КЗпП України та статті 122 КАС України у взаємозв`язку із статтею 236 КЗпП України щодо строків для звернення до суду за захистом порушеного права щодо затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
12. Верховний Суд ухвалами від 27 червня 2023 року відкрив та об`єднав касаційні провадження за скаргами Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
16. Приписами статті 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
17. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
18. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, згідно з пунктом 5 якого нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
19. Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
20. За змістом пункту 10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, у Порядку № 100 виключено пункт 10.
VI. Позиція Верховного Суду
22. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.
23. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
24. КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».
25. За змістом статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
26. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.
27. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 160/12318/21.
28. У справі, що розглядається, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14, яке набрало законної сили, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора м. Львова Львівської області з 24 жовтня 2014 року та стягнуто з Львівської обласної прокуратури на користь позивача 2780899,86 грн середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 15 липня 2021 року з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. При цьому допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
29. Отже, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов`язок його виконання щодо поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.
30. Між тим, як висновується з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14 виконано 23 червня 2022 року шляхом видання наказу керівника Львівської обласної прокуратури № 650к.
31. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про затримку з боку відповідача виконання судового рішення, а відтак і про наявність підстав для стягнення з нього на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки.
32. Водночас ключовими доводами касаційних скарг є питання застосування судами попередніх інстанцій пункту 10 Порядку № 100 до спірних правовідносин. На переконання авторів касаційних скарг, оскільки ця норма не була чинною на момент ухвалення судового рішення від 15 липня 2021 року у справі № 813/7981/14 щодо поновлення позивача на посаді, то суди не повинні були застосовувати вказану норму до періоду затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
33. У цьому контексті Верховний Суд зазначає, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
34. У постанові від 21 лютого 2023 року у справі № 380/10648/21 Верховний Суд вказав, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України, суду необхідно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
35. Так, визначивши наявність у цій справі затримки виконання судового рішення, варто зауважити, що початком періоду затримки є день, наступний за днем після ухвалення рішення про поновлення на роботі, тобто 16 липня 2021 року, а не 15 липня 2021 року, як помилково зазначено судами попередніх інстанцій.
36. Щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, Верховний Суд зазначає, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку, у тому числі за час невиконання рішення про поновлення на роботі, такий обчислюється за правилами, визначеними Порядком № 100.
37. Якщо роботодавець не забезпечив здійснення фактичного поновлення працівника за рішенням суду, то такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді за вказаний період із урахуванням коефіцієнту підвищення заробітної плати.
Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 січня 2022 року у справі №640/22054/18 та від 21 лютого 2023 року у справі № 380/10648/21.
38. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій визначили середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 2234,87 грн.
39. Варто заначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100», яка набрала чинності 12 грудня 2020 року, у Порядку № 100 виключено пункт 10.
40. З огляду на часові межі спірних правовідносин висновується, що пункт 10 Порядку № 100 станом на момент початку затримки виконання судового рішення не був чинний, а тому ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин.
41. Натомість, в оскаржуваних рішеннях не міститься роз`яснення щодо застосування пункту 10 Порядку № 100 під час розрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
42. Враховуючи викладене, судами першої та апеляційної інстанцій не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 9 242 308 КАС України.
43. При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
44. При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття необґрунтованих судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.
45. За таких обставин справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
VІІ. Судові витрати
46. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 3 260 341 344 349 353 355 356 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційні скарги Львівської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року скасувати, а справу № 380/11636/22 направити на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська