ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року
м. Київ
справа №380/11975/23
адміністративне провадження № К/990/46294/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О. О.,
суддів: Дашутіна І. В., Яковенка М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Львівська Британія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі №380/11975/23 (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Гуляка В. В. суддів Ільчишин Н. В. Коваля Р. Й.)
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
Приватне підприємство «Львівська Британія» (далі - ПП «Львівська Британія») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області), в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області, а саме:
- податкове повідомлення-рішення (форма «Д») від 17.01.2023 №899/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 1 288 1 35,39 грн (684 242,78 грн за податковим зобов`язанням, 171 060,70 грн штрафні санкції, 432 831,91 грн сума пені);
- податкове повідомлення-рішення (форма «Д») від 17.01.2023 №903/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 88 022,59 грн (46 756,59 грн за податковим зобов`язанням, 11 689,15 грн штрафні санкції, 29 576,85 грн сума пені);
- податкове повідомлення-рішення (форма «ПС») 17.01.2023 №904/13-01-07-04, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1022,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення (форма «Р») від 19.04.2023 №7119/13-01-07-04, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 10 633 905,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення (форма «П») від 19.04.2023 №7118/13-01-07-04, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток підприємств у розмірі 9 179 379,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області 22 квітня 2024 року направило до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 травня 2024 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав відповідачу час для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: протягом 10 днів сплатити судовий збір (а. с. 137, том 3). Указана ухвала отримана ГУ ДПС у Львівській області 24 травня 2024 року (а. с. 138 том 3).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року заяву про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі від 24 травня 2024 року, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали (а. с. 144, том 3). Копія ухвали доставлена в електронний кабінет відповідача 28 червня 2024 року (а. с.145, том 3).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року заяву відповідача про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено частково. Продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі судді від 24 травня 2024 року, на 20 днів з дня отримання копії цієї ухвали (а. с. 152, том 3). Копія ухвали доставлена в електронний кабінет відповідача 30 липня 2024 року (а. с.153, том 3).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/11975/23 повернуто скаржнику (а. с.157-158, том 3).
10 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Львівській області вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року.
Ухвалою апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без руху. Встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання лопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала апеляційного суду доставлена в електронний кабінет ГУ ДПС у Львівській області 16 жовтня 2024 року.
На виконання вимог ухвали суду скаржник 25 жовтня 2024 року направив заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначив, що несвоєчасне фінансування та недостатність коштів призвело для несвоєчасної сплати судового збору, попри що останнім вжито заходи для належного виконання процесуального обов1язку, що підтверджується платіжною інструкцією № 2428 від 03 жовтня 2024 року.
Також, посилаючись на право сторони на судовий захист, відповідач стверджував, що ним системно вживались всі можливі заходи для реалізації права на апеляційне оскарження.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 жовтня 2024 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві від 25 жовтня 2024 року. Відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Львівській області від 25 жовтня 2024 року. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/11975/23 за адміністративним позовом Приватного підприємства «Львівська Британія» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ІІ. Оцінка суду апеляційної інстанції
Ухвала суду вмотивована тим, що у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Сама по собі сплата судового збору при повторному зверненні до апеляційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зазначав, що ним вжито усіх можливих та законних заходів для забезпечення належного виконання свої зобов`язань за для можливості апеляційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій: первинна апеляційна скарга подана у встановлений законом строку; податковий орган одразу після сплати судового збору звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Стверджує, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необхідного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду.
Верховний Суд ухвалою від 06 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Львівській області на ухвалу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач висловив згоду з ухвалою апеляційного суду від 31 жовтня 2024 року, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.
Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.
Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, повний текст якого складено 22 березня 2024 року, подано 22 квітня 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року апеляційну скаргу повернуто апелянту, у зв`язку з невиконанням вимог вищевказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Отримавши копію ухвали про повернення апеляційної скарги 27 серпня 2024 року, скаржник 10 жовтня 2024 року звернувся до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно, в тому числі, з доказами сплати судового збору (платіжна інструкція від 03 жовтня 2024 року).
Колегія суддів вважає, що скаржник мав більш ніж достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги та сплати судового збору, оскільки між поверненням вперше поданої апеляційної скарги та поданої вдруге сплинуло майже два місяця та, більш того, скаржникові було двічі продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції правильно констатував, що жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням апеляційної скарги за період після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, заявник у повторному клопотанні про поновлення строку не наводить, у той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.
Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що посилання скаржника на обставину введення на території України воєнного стану, апеляційний суд зазначає, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.
Верховний Суд звертає увагу, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.
У цій справі скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження лише загальними посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.
За відсутності таких доводів і доказів на їх підтвердження, а також з урахуванням інтервалів часу, між ухваленням рішення, поверненням поданої вперше апеляційної скарги (26 серпня 2024 року) та поданням апеляційної скарги вдруге (10 жовтня 2024 року) є досить тривалими, що не дає підстави визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Між цим, ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, від 30 липня 2024 року було продовжено строк для усунення Головним управлінням ДПС у Львівській області недоліків апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року у справі № 380/11975/23 на 10 днів та на 20 днів відповідно.
Така поведінка суб`єкта владних повноважень не може бути визнаною сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу пропущеного строку звернення на апеляційне оскарження.
Щодо повернення первинної апеляційної скарги, у зв`язку із несплатою судового збору слід зазначити, що обставини звернення апелянта з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. Апеляційний суд, залишаючи без руху первинну апеляційну скаргу, вказав на спосіб усунення її недоліку шляхом надання документу про сплату судового збору, що не було виконано у встановлений судом строк.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, що викладені у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 825/1378/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 813/258/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 804/3200/18, а також Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року справі № 640/3393/19.
Окрім того, та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.
Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
З огляду на викладене, ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду 31 жовтня 2024 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 380/11975/23 - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Головуючий О. О. Шишов
Судді І. В. Дашутін
М. М. Яковенко