№ 380/12088/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа № 380/12088/22

адміністративне провадження № К/990/20454/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Радишевської О. Р., Білак М. В.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Хлопецького Олександра Олександровича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року (головуючий суддя Онишкевич Т. В. судді: Сеник Р. П., Судова- Хомюк Н. М. )

І. Суть спору

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо непроведення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: за період з 20 серпня 2020 року (наступний день після дня виключення із списків особового складу) по 25 серпня 2022 року (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 19 серпня 2020 року, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

- зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 20 серпня 2020 року (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 25 серпня 2022 року (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та усіх видів забезпечення з 19 серпня 2020 року. Водночас вказує, що відповідачем не проведено своєчасно розрахунку при звільненні, а саме: не виплачено індексацію грошового забезпечення. Також зазначає, що оскільки відповідачем на день виключення зі списків особового складу не проведено повного розрахунку при звільненні з військової служби, позивач набув право на виплату середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні відповідно до статтей 116 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до 19 серпня 2020 року.

Наказом командувача Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 02 липня 2020 року № 271 (по особовому складу) позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 19 серпня 2020 року № 196 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 19 серпня 2020 року.

У подальшому, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі № 380/23185/21 з урахуванням змін, які внесені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року, позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у грудні 2015 року з урахуванням базового місяця грудня 2013 року та бездіяльність щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного провести перерахунок ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2018 року по 19 серпня 2020 року, з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного судового рішення 26 серпня 2022 року відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у сумі 82 370,82 грн, що підтверджується випискою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 30 серпня 2022 року по надходженням по картці/рахунку, яка належить ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що виплата індексації грошового забезпечення відповідачем у день звільнення позивача не проведена, ОСОБА_1 уважає, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Указані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 81 498,31 грн за період з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року включно. Зобов`язано Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем в частині виплати індексації грошового забезпечення не у строк, встановлений положеннями статті 116 КЗпП України, а тому згідно з вимогами статті 117 цього Кодексу ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку. Водночас у справі, яка розглядається суд, встановивши право позивача на виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні зобов`язаний визначити суму такого відшкодування, а не зобов`язувати відповідача провести її нарахування та виплату.

Суд першої інстанції зауважив, що сума середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені становить 626 910,08 грн. Проте з огляду на очевидну неспівмірність суми середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільнені зі встановленим розміром заборгованості (82 370,82 грн), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 81 498,31 грн, яка розрахована за формулою: 851,78 грн (середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці, що передували місяцю його звільнення зі служби) х 736 (днів затримки) х 0,13 (частка заборгованості у сумі середнього грошового забезпечення за весь період затримки).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрат доходів у зв`язку з затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості, оскільки індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до чинного законодавства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року в частині стягнення з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 81 498,31 грн за період з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року включно скасовано. Позов у цій частині задоволено частково. Стягнуто з Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2020 року по 18 лютого 2021 року в сумі 15 587,00 грн. У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), яким викладено у новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме: установлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у разі вирішення спору на користь працівника частково, здійснюється не більш, як за шість місяців. Остаточний розрахунок з позивачем проведений на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2022 року у справі № 380/23185/21, з врахуванням змін, які внесені постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року. Оскільки остаточний розрахунок із позивачем у зв`язку із звільненням проведено 26 серпня 2022 року при виключенні останнього зі списків частини 19 серпня 2020 року, то із відповідача належить стягнути середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 20 серпня 2020 року по 18 лютого 2021 року за затримку терміном 183 днів.

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що застосування судом критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, відповідно до статті 117 КЗпП України, викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц. З урахуванням наведеного, на думку суду апеляційної інстанції, на користь ОСОБА_1 з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 серпня 2020 року по 18 лютого 2021 року у сумі 15 587,00 грн.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

06 червня 2023 року Хлопецький О. О. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 липня 2024 року (у зв`язку з обранням судді Шевцової Н. В. до складу Великої Палати Верховного Суду) визначено склад суду: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Радишевська О. Р., Білак М. В.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі Хлопецький О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яке враховуватиме правові висновки судів касаційної інстанції щодо застосування статті 242 КАС України та статті 117 КЗпП України.

На обґрунтування позиції скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 щодо застосування статті 117 КЗпП України, які були сформовані до внесення у зазначену норму суттєвих змін, а саме Законом № 2352-ІХ, що набрав чинності 19 липня 2022 року. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 233/8772/19, про те, що висновки касаційних судів не можуть зберігати обов`язковий характер після внесення змін та/чи доповнень до відповідної норми права, які істотно змінюють її зміст, або після її скасування, скаржник зазначає про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 117 КЗпП України.

Позивач стверджує, що законодавцем у липні 2022 року Законом № 2352-ІХ внесенні суттєві зміни у статтю 117 КЗпП України, а саме: обмежено суму, яку суд може зобов`язати роботодавця виплатити робітникові у разі затримки розрахунку при звільненні (не більше як за шість місяців). Проте, Законом № 2352-ІХ не передбачено положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності (спірний період з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року).

Крім того, представник позивача зауважує, що суд апеляційної інстанції при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (15 587,00 грн), взагалі не навів формулу, з якої було здійснено такий розрахунок. Водночас суд апеляційної інстанції не застосував чітку формулу критеріїв зменшення розміру відшкодування, яка міститься у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19.

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що судом апеляційної інстанції правомірно застосовано положення статті 17 КЗпП України у редакції з 19 липня 2022 року. Також відповідач уважає, що суд апеляційної інстанції правильно розрахував відшкодування у розмірі 15 587,00 грн, що є співмірним і справедливим розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні щодо ненарахованої та невиплаченої індексації грошового забезпечення.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини третьої статті 24 Закону України від 20 червня 2024 року № 3724-ІХ «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частинами першою, другою статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

VІІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та від 20 січня 2021 року у справі № 233/8772/19.

Предметом спору в цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача (індексації грошового забезпечення) за період з 20 серпня 2020 року (наступний день після дня виключення із списків особового складу) по 25 серпня 2022 року (день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції зазначив, що з 19 липня 2022 року набрав чинності Закон № 2352-IX, яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у разі вирішення спору на користь працівника частково, здійснюються не більш, як за шість місяців. Оскільки розрахунок з позивачем було проведено 26 серпня 2022 року, то він має право на середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 20 серпня 2020 року по 18 лютого 2021 року, що становить 183 календарних дні. Водночас сума, яка належить до виплати, становить 15 587,00 грн.

Скаржник уважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував норми статті 117 КЗпП України, у редакції з 19 липня 2022 року, та розрахував розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не у відповідності до формули критеріїв зменшення розміру відшкодування, яка міститься у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19. При цьому постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року в іншій частині позивачем не оскаржується.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Аналізуючи положення статті 116 КЗпП України убачається, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) провадиться в день звільнення. Крім того, в день виплати цих сум роботодавець повинен письмово повідомити працівника про них.

Водночас, стаття 117 КЗпП України передбачає відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, згідно з частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Однак, Законом №2352-ІХ були внесені зміни у статтю 117 КЗпП України, які набрали чинності з 19 липня 2022 року.

За приписами статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону №2352-ІХ) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

Як убачається з матеріалів справи, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі з 20 серпня 2020 року по 25 серпня 2022 року. Тобто, умовно цей період варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року і після цього.

Таким чином, період з 20 серпня 2020 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін згаданим Законом (без обмеження строком виплати у шість місяців). До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, він може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Проте період з 19 липня 2022 року до 25 серпня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 29 лютого 2024 року у справі № 460/42448/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22 та інших, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Тож, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, із врахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у такій редакції (у тому числі й висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, на яку посилається скаржник), а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Наведена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22 та від 15 лютого 2024 року у справі № 420/11416/23.

Водночас колегія суддів зауважує, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Так, саме крізь призму указаного підходу, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 та Верховного Суду у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 823/1823/18, суд апеляційної інстанції і вирішив цей спір.

Проте колегія суддів зауважує, що указаний підхід Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду до застосування статті 117 КЗпП України в окресленому контексті не відповідає правовому регулюванню, яке належить застосовувати до спірних правовідносин, оскільки, як вже було зазначено вище, у цій справі слід керуватися нормами статті 117 КЗпП України, як до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (розрахунок середнього заробітку за час затримки за період з 20 серпня 2020 року до 19 липня 2022 року), так і після внесення змін до положень статті 117 цього Кодексу після 19 липня 2022 року (розрахунок середнього заробітку за час затримки за період з 19 липня 2022 року до 25 серпня 2022 року).

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суд апеляційної інстанції вирішив справу без повного та всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням наведеного, перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, а саме: у частині визначення періоду, за який слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача та в частині проведення розрахунку суми, яка підлягає стягненню.

Суд зазначає, що діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити вивчення всіх обставин цієї справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. 341 345 349 355-356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хлопецького Олександра Олександровича , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді О. Р. Радишевська

М. В. Білак