№ 380/12815/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа №380/12815/21

адміністративне провадження № К/990/14102/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 380/12815/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року (головуючий суддя: Брильовський Р. М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року (колегія у складі: головуючого судді Гудима Л. Я., суддів: Довгополова О. М., Святецького В. В.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмеження у вигляді нарахування пенсії в розмірі 60 відсотків та максимальним розміром пенсії під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697 «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року) на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/839/вих21 від 13 квітня 2021 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку, без обмеження максимального розміру пенсії, починаючи з 01 квітня 2021 року.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що відповідач протиправно зменшив відсотковий розмір пенсії при її перерахунку на підставі оновленої довідки про складові грошового забезпечення з 90% до 60%.

На думку позивача, пенсійний орган приймаючи рішення про перерахунок його пенсії неправильно застосував чинне законодавство, оскільки керувався ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року, в той час, як слід було керуватися нормами закону, який діяв на час призначення позивачу пенсії станом на 09 липня 2002 року, тобто ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХХІ.

Позивач вказав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року позов задоволено повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 07 червня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано правову позицію викладену Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2022 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

8. 08 червня 2022 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло заперечення на клопотання про поновлення процесуального строку.

9. Верховний Суд ухвалою від 15 червня 2022 року касаційну скаргу відповідача залишив без руху. Надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наданням доказів та належним обґрунтуванням.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року, після усунення відповідачем недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження.

10. 23 вересня 2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №380/12815/21 задоволено. Зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

12. 23 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 № 18/289 та ОСОБА_3 № 18/342 щодо невідповідності Конституції України положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII та частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI у частині поширення їх дії на Закон №1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження в адміністративній справі № 380/12815/21.

14. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15 листопада 2022 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». До перерахунку пенсії отримував пенсію за вислугу років, обчислену відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% середньомісячного заробітку.

16. 03 червня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру пенсії на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 13 квітня 2021 року №21/839/вих21 у розмірі 90% від заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії.

17. 29 червня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення у формі листа № 7905-6860/Г-52/8-1300/21, відповідно до якого позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі вказаної довідки з 01 квітня 2021 року, при цьому застосовано розмір пенсії 60 % від заробітку та обмежено розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. З 01 квітня 2021 року розмір пенсії позивача становить 17 690 грн.

18. Вважаючи зменшення відсоткового значення розміру свого грошового забезпечення, від якого слід обраховувати пенсію, та обмеження її максимальним розміром протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

20. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. На час призначення позивачу пенсії (2014 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися ст. 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).

22. Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 01 жовтня 2011 року, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

23. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI у статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

24. Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».

25. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».

26. За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.

27. Водночас 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.

28. З набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

29. Згідно із частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

30. Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

31. Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

32. Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

33. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

34. Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

35. Суд установив, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015 - 2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.

36. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивачка мала право на перерахунок пенсії, проте була позбавлена можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.

37. Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року (справа № 826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII покладено саме на Уряд.

Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов`язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

38. Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

39. Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій.

40. Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року.

41. Колегія суддів звертає увагу, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/839/вих21 від 13 квітня 2021 року.

42. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року за результатами розгляду зразкової справи № 560/2120/20.

43. Колегія суддів звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 01 січня 2015 року було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

44. Тому частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.

45. Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, Суд враховує, що:

перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

46. Частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року.

Отже, з 13 грудня 2019 року особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ або Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам (зокрема на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657); такі пенсії перераховуються з 13 грудня 2019 року.

47. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 08 червня 2022 року у справі № 620/4661/21 та 30 серпня 2022 року у справі № 380/12629/21 .

48. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

49. За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

50. Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.

Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.

51. Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

52. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.

53. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що правовідносини щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

54. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ у частині перерахунку пенсії втратила чинність.

55. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

56. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести позивачу перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до ст. 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697 «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року) на підставі довідки Львівської обласної прокуратури № 21/839/вих21 від 13 квітня 2021 року, з розрахунку 90 відсотків середньомісячного заробітку починаючи з 01 квітня 2021 року, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

57. За змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.

58. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.

59. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.

60. Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

61. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.

62. За таких обставин, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

63. Отже, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

64. За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

65. Окрім того, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат.

66. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення.

67. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується.

За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08).

68. Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав.

69. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.

При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».

70. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20.

71. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому у зазначеному Висновку також акцентовано увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

72. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

73. Суд касаційної інстанції переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 380/12815/21 застосовує висновки, сформовані Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20 та Верховним Судом у рішенні від 14 вересня 2020 року у зразковій справі № 560/2120/20.

74. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій на вищенаведене уваги не звернули та дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

75. За правилами п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

76. Ураховуючи викладене, провівши касаційний розгляд справи в межах вимог і доводів касаційної скарги та згідно встановлених ст. 341 КАС України повноважень, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з огляду на що ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

...........................

С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду