ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 380/13615/21
адміністративне провадження № К/990/17353/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів - Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 (суддя Сасевич О.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 (колегія суддів: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й. ) у справі №380/13615/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У серпні 2021 року позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства у справах ветеранів України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №3/ІІІ/23 від 25.03.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій; зобов`язати Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій та видати посвідчення учасника бойових дій.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано протокольне Рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України №3/ІІІ/23 від 25.03.2021 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій.
Зобов`язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
3. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 25.07.2022 відкрито касаційне провадження на підставі п.3 частини четвертої статті 328 КАС України.
5. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
6. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
7. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" у період з 01.03.2017 по 31.05.2017, що підтверджується відповідним наказом, довідкою від 21.12.2020, виданими цією благодійною організацією та не заперечується відповідачем.
За безпосередню участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 неодноразово нагороджувався різними державними відзнаками, зокрема, відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції», іменною відзнакою «Народний Герой України», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу «За заслуги перед Збройними Силами України».
9. 22.02.2021 позивач звернувся до Міністерства у справах ветеранів України із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій відповідно до п.21 ч.1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту".
10. На виконання абзацу 13 п.4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.08.2014 №413, позивач надав відповідні докази та документи.
Листом від 06.04.2021 Міністерство у справах ветеранів України повідомило позивача про те, що рішенням міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі також Міжвідомча комісія) відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку із відсутністю правових підстав відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
До вказаного листа додано рішення міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3/ІІІ/23 від 25.03.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні статусу учасника бойових дій за відсутністю правових підстав відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
11. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, а відтак протокольне рішення відповідача від 25.03.2021 про відмову в наданні позивачу статусу учасника бойових дій підлягає визнанню протиправним і скасуванню. З метою захисту прав позивача, з огляду на дискреційність повноважень відповідача суд вважав за необхідне зобов`язати Міжвідомчу комісію повторно розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду.
13. У касаційній скарзі відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій внаслідок порушення норм процесуального права не повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме:
не проаналізовано, з урахуванням аргументів сторін, чи поширюється на позивача пункт 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті його залучення до проведення антитерористичної операції, а не до забезпечення її проведення;
не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме - не зазначено, на підставі яких доказів суд дійшов висновку, що юридична особа, яка утворена в організаційній формі благодійної організації є добровольчим формуванням, і на підставі яких норм законодавства на цю організацію всупереч вимогам закону поширюється абзац перший пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
порушено норми процесуального права, до одних і тих саме правовідносин застосовано законодавство в різних редакціях, яке діяло в різний період часу.
14. Вказує, що відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у редакції чинній у період з 19.07.2014 по 18.06.2015 було передбачено можливість надання статусу учасника бойових дій такій категорії осіб як працівники підприємств, установ, організацій, які залучались та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення.
Зазначає, що пункт 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» набрав чинності з 01.01.2020, а тому в силу положень статті 58 Конституції України не поширюється на правовідносини, які виникли у 2017 році..
15. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не були проаналізовані ні аргументи відповідача, ні доводи позивача стосовно поширення на нього пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в контексті його залучення до проведення антитерористичної операції, а не до забезпечення її проведення.
16. Касаційна скарга містить доводи і про те, що Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова», який видав позивачу довідку про безпосередню участь в антитерористичній операції, не є добровольчим формуванням, оскільки є юридичною особою - благодійною організацією, а висновки судів попередніх інстанцій про те, що наявність в організаційній формі слова «благодійна організація» не спростовує тієї обставини, що це добровольче формування, є помилковими і жодним чином не обґрунтовані на відповідні правові норми.
17. Зазначає, що позивачем не подано на розгляд Міжвідомчої комісії довідку, видану суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, про підтвердження участі в АТО.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
19. Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який також забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (преамбула до цього Закону).
20. Статтею 5 вищенаведеного Закону (тут і далі у тексті постанови в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
21. Перелік осіб, які належать до учасників бойових дій, визначає стаття 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, відповідно до пункту 21 частини першої цієї статті учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:
а) довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами;
б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:
для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально;
для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва, - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.
22. Колегія суддів підкреслює, що частину першу статті 6 доповнено пунктом 21 згідно із Законом №329-IX від 04.12.2019, який введено в дію 01.01.2020, й саме така редакція вказаної норми була чинною станом на дату прийняття відповідачем рішення, яке є предметом спору в цій справі. Жодних змін у законодавчому регулюванні спірних правовідносин у цей період часу не запроваджувалось, а тому при вирішенні спору у справі, яка розглядається, та ухваленні у ній судових рішень по суті позовних вимог, суди повинні були застосовувати саме таку редакцію закону, яка наведена вище.
23. Відповідач вказує, що у період, коли позивач перебував у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" з 01.03.2017 по 31.05.2017 п. 21 в ст. 6 Закону був відсутній, а в подальшому внесені зміни до законодавства набули чинності з 01.01.2020.
24. З приводу зазначеного колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Цій конституційній нормі надано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99.
За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі продемонстровано Верховним Судом й у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а відповідно.
За наведеного, колегія суддів вважає, що до правовідносин, пов`язаних з наданням особі статусу учасника бойових дій, повинна застосовуватись та редакція закону, яка була чинною станом на дату подання відповідної заяви про отримання такого статусу.
Таке застосування норм права узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №815/3285/17, які також були взяті до уваги Верховним Судом і в постанові від 23.03.2023 у справі №640/22168/21 при вирішенні питання щодо редакції закону, якою повинні врегульовуватись відносини, аналогічні тим, що виникли й у справі, яка розглядається.
25. До того ж, враховуючи вищенаведені правові норми Основного Закону України, юридичні позиції Конституційного Суду України щодо їх офіційного тлумачення та висновки Верховного Суду стосовно застосування цих норм, колегія суддів, у ракурсі характеру і змісту правовідносин, які виникли у справі, що розглядається, колегія суддів констатує, що такі відносини починаються саме з дати звернення особи з відповідною заявою про надання їй статусу учасника бойових дій і тривають до моменту прийняття рішення з цього питання уповноваженим органом.
26. Тому, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , подану 20.02.2021, відповідач повинен був керуватись нормами закону, чинними станом на цю дату, а приймаючи рішення за результатом розгляду такої заяви, враховувати нормативно - правове регулювання, чинне на момент прийняття відповідного рішення, тобто станом на 06.04.2021.
З 07.04.2014 територія Донецької та Луганської областей визнана районом проведення АТО, на якій був запроваджений спеціальний правовий режим.
27. Аналіз пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає колегії суддів підстави для висновку, що ця норма відносить до учасників бойових дій осіб, які у період до набрання чинності Законом України від 18.01.2018 №2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (тобто до 24.02.2018):
у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
28. Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є, зокрема, довідка органів, які згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначені суб`єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб`єктами; витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
Цей перелік не є вичерпним, а в разі відсутності таких документів підставою для надання статусу учасника бойових дій зазначеним особам є документи, дані та інформація, вказана у абзацах восьмому - одинадцятому пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
29. Встановленими у цій справі обставинами підтверджується, що ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у складі Благодійної організації "Благодійний фонд "Перший Добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова" у період з 01.03.2017 по 31.05.2017 з підпорядкуванням керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією, що підтверджується наказом №ПДМШ-А26 від 20.02.2017 "Щодо відрядження добровольців - учасників восьмої ротації", на виконання чотирьохстороннього Мемурандуму між МОЗ України, Міноборони, ГШ ЗСУ та БО "БФ ПДМШ ім. Миколи Пирогова" від 05.02.2016 та довідкою від 26.03.2020.
30. Колегія суддів також враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що 05.02.2016 між Міністерством оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством охорони здоров`я України та благодійною організацією «Благодійний фонд «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» підписано Меморандум про взаємодію, згідно з яким сторони співпрацюють в рамках проекту «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова», що має на меті залучення цивільних медиків та допоміжного персоналу для проведення діагностики, диспансеризації та надання медичної допомоги військовослужбовцям, працівникам правоохоронних органів та цивільному населенню, що проживають чи проходять військову службу в районах проведення АТО, а також в інших регіонах України. Проект «Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова» діє зі статусом мобільного загону медицини катастроф, у відповідності до вимог чинного законодавства.
31. Судами попередніх інстанцій встановлено й те, що Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. М. Пирогова, є добровольчим формуванням, що було утворене з числа медичних працівників для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та брало безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у взаємодії із Збройними Силами України, Службою безпеки України.
32. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що на позивача як водія-санітара у складі добровольчого формування поширюється дія абзацу першого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого учасниками бойових дій визнаються особи, які у період до набрання чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів.
33. Згідно з листом Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.07.2021 № 33/5-3028 Службу безпеки України поінформовано про персональну взаємодію окремих осіб з вказаними військовими формуваннями та правоохоронними органами. У даному листі вказано, що медики добровольчого мобільного шпиталю ім. Миколи Пирогова залучались до проведення антитерористичної операції за клопотаннями суб`єктів боротьби з тероризмом відповідно до статей 4,6,7, 12 і 13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», пунктів 11, 12, 14 Положення про оперативний штаб з управління антитерористичною операцією, як громадяни України (за згодою).
34. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення абзацу 2 пункту 21 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ до позивача не застосовуються, оскільки він не був працівником Першого добровольчого мобільного шпиталю ім. М. Пирогова.
35. З урахуванням цього, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб при Міністерстві у справах ветеранів України, оформленого витягом з протоколу від 11.06.2020 №2, про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
36. Що стосується доводів відповідача про те, що позивачем, в порушення абзаців п`ятого, шостого пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не подано на розгляд Міжвідомчої комісії довідку, видану суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, колегія суддів зазначає таке.
37. Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення;
3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу;
4) виявлення факту підробки поданих документів;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
38. Однак як вбачається зі змісту оскаржуваного у цій справі рішення Міжвідомчої комісії позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій саме у зв`язку з відсутністю правових підстав, передбачених нормами пункту 21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
39. Тобто відповідач відмовив у наданні статусу учасника бойових дій з мотивів саме відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій, що передбачено абзацом першим пункту 5 Розділу ІІІ Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не на підставі абзацу другого цього ж пункту Положення (у зв`язку з відсутністю відповідних документів та доказів).
40. Відповідач у спірному рішенні не посилався на відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, що є підставою для відмови у на данні статусу учасника бойових дій відповідно до абзацу другого пункту 5 Розділу ІІІ Положення).
41. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника стосовно ненадання на розгляд Міжвідомчої комісії довідки, виданої суб`єктом, який безпосередньо здійснює боротьбу з тероризмом, оскільки такі доводи відповідача виходять за межі підстав прийняття оскаржуваного рішення, а тому колегія суддів немає необхідності робити висновки щодо застосування правових норм, які не застосовувалися під час його прийняття.
42. Колегія суддів зазначає, що касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої ст. 328 КАС України через відсутність висновку щодо застосування норм матеріального права. Проте після відкриття касаційного провадження Верховним Судом розглянуто справи, правовідносини у яких за фактичними обставинами, матеріально - правовим регулюванням, підставами позову та предметом спору, суб`єктним складом учасників є подібними до тих, у яких виник спір у справі, яка розглядається (постанова від 27.10.2022 у справі №140/13919/21 та від 30.03.2023 у справі №300/3724/20), висновки яких враховані під час розгляду цієї справи.
43. За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
44. Оскільки за наслідками касаційного розгляду справи, проведеного Верховним Судом у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, то й підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону, на переконання колегії суддів - відсутні.
45. Враховуючи, результат касаційного перегляду, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2022 залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець