ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа №380/13876/22
адміністративне провадження № К/990/7662/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про визнання протиправними та скасування постанов, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, прийняте у складі судді Коморного О.І., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, ухвалену у складі колегії суддів: Саятецького В.В. (головуючий), Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
І. Суть спору:
1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "ОГС "Львівгаз", позивач) звернулося до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича, в якому просило:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1;
1.3. визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 16.09.2022 про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження №69879064;
1.4. визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 16 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження №69879064.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що приватним виконавцем необґрунтовано та протиправно прийнято спірні постанови про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки порушено вимоги п.6 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що позивач підпадає під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Згідно ч.3 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Заборгованість за виконавчими документами - наказами Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі №914/1974/17, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», оскільки предметом розгляду у справі №914/1974/17 була заборгованість за неналежне виконання Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу, який укладено з Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України»; заборгованість підтверджена рішенням суду; заборгованість не сплачена на розрахункову дату - 31.12.2020. За вказаних обставин основна винагорода приватного виконавця не може бути стягнута під час виконання виконавчих документів наказів Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі №914/1974/17 в силу прямої норми Закону України «Про виконавче провадження».
2.1. Позивач також стверджує, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/31819/21 встановлено заборону органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по примусовому стягненню заборгованості Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» перед Акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31.12.2020 за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013 у справі №914/1974/17 та перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз», яка виникла до 31.12.2020 за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 у справі №914/2/19.
2.2. З огляду на викладене, позивач вважає, що у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. не було підстав для винесення спірних постанов.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. АТ «ОГС «Львівгаз» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 03349039, основним видом діяльності якого є - 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2022 у справі №640/31819/21 заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії по примусовому стягненню заборгованості АТ «ОГС «Львівгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31.12.2020 за договором на купівлю-продаж природного газу №13-259-ВТВ від 04.01.2013 у справі №914/1974/17 та перед АТ «Укртрансгаз», яка виникла до 31.12.2020 за договором транспортування природного газу №1512000709 від 17.12.2015 у справі №914/2/19.
6. АТ «ОГС «Львівгаз» повідомив приватних виконавців виконавчого округу Львівської області, м. Києва, відділи примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про наявність ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2022 у справі №640/31819/21 шляхом надсилання листа на електронну адресу адресатів з електронним цифровим підписом.
7. Поштовим відправлянням АТ «ОГС «Львівгаз» направив листа приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Пилипчуку В.Г. від 18.07.2022 №790007.1-Сл-11878-0722 про заборону приймати до виконання виконавчі документи - накази Господарського суду у справах №914/1974/17 та №914/2/19, про що свідчить цінний лист з описом та реєстр відправлень із штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 0505086914659. Лист отриманий 01.08.2022, про що свідчить роздруківка інформації з сайту АТ «Укрпошта» за трекінгом відправлення 0505086914659.
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі №914/1974/17 рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі №914/1974/17 в частині відмови у стягненні 24950134,28 гривень пені скасоване та в цій частині прийняте нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволено частково. Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у справі № 914/1974/17 викладений в наступній редакції:
8.1. «Стягнути з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 348494542,60 грн основного боргу, 69349454,20 грн пені, 15998052,04 грн 3% річних, 70444987,48 грн інфляційних втрат, 238901,38 грн судового збору. Стягнути з АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь АТ «ОГС «Львівгаз» 214,71 грн судових витрат за проведення експертизи.
8.2. Також суд стягнув з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 360000,00 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та 2270,00 грн за подання касаційної скарги.
9. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у справі №640/31819/21 зупинена дія ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №640/31819/21 апеляційні скарги залишені без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2022 без змін. Поновлена дія ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2022 року.
11. 14 вересня 2022 року на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 04 лютого 2020 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 16 серпня 2022 року у справі №914/1974/17 видані накази про:
11.1. стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 348494542,60 грн. основного боргу, 69349454,20 грн. пені, 15998052,04 грн. 3% річних, 70444987,48 грн. інфляційних втрат, 238901,38 грн. судового збору;
11.2. стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 360000,00 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та 2270,00 грн. за подання касаційної скарги.
12. 15 вересня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Пилипчук В.Г. виніс постанову:
12.1. про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/1974/17 виданого 14.09.2022 про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 348494542,60 грн. основного боргу, 69349454,20 грн. пені, 15998052,04 грн. 3% річних, 70444987,48 грн. інфляційних втрат, 238901,38 грн. судового збору;
12.2. про стягнення з боржника основної винагороди НОМЕР_1 у розмірі 50452593,77 гривень;
12.3. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_1 у розмірі 220,00 гривень.
13. 16 вересня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Пилипчуком В.Г. винесено постанову:
13.1. про відкриття виконавчого провадження №69879064 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №914/1974/17 виданого 14.09.2022 про стягнення з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 360000,00 грн. судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та 2270,00 грн. за подання касаційної скарги;
13.2. про стягнення з боржника основної винагороди №69879064 у розмірі 36227,00 гривень;
13.3. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_1 у розмірі 220,00 гривень.
14. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1375 від 01.11.2022 АТ «ОГС «Львівгаз» включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
15. Вважаючи постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука В.Г. протиправними та такими, що прийняті в порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року, позовні вимоги задоволено частково.
16.1. Скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та від 15 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
16.2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
17. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приватний виконавець не має права на стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 виходячи із заборгованість АТ «ОГС «Львівгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб, яка вказана в наказі Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі №914/1974/17, а саме: основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат, у зв`язку з чим вона підпадає під дію Закону України ,,Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу, оскільки утворилась за договором купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних та власних потреб.
17.1. Крім того зазначив, що оскільки розмір мінімальних витрат виконавчого провадження НОМЕР_1 є необґрунтованим в частині витрат, пов`язаних із винесенням постанови про стягнення основної винагороди, а суд не наділений повноваженнями самостійно вираховувати розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, то постанова приватного виконавця від 15.09.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_1 також підлягає виключно скасуванню, без визнання протиправною.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
18. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
19. Касаційна скарга подана з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Скаржник вказав, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», статей 42, 45, 27 Закону України «Про виконавче провадження», а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку із статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» - відсутній.
21. Аргументуючи свою позицію, скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних рішень виходили з того, що приватний виконавець не мав права на стягнення з боржника основної винагороди в межах виконавчого провадження НОМЕР_1. До таких висновків суди дійшли з урахуванням того, що підставою для не стягнення виконавчого збору є наявність заборгованості за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Натомість, зважаючи на вимоги та обґрунтування позову, спірним питанням у даній справі було саме законність винесення приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди та мінімальних витрат виконавчого провадження з постановою про відкриття виконавчого провадження. Так, обов`язок винесення постанови про стягнення основної винагороди передбачений статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом. Жодна норма вказаного закону або Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає виключень для винесення постанови про стягнення основної винагороди. При цьому, скаржник послався на правовий висновок Верховного Суду, висловленого в постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, відповідно до якого у разі коли одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець правильно визначив розмір основної винагороди і постанова про її стягнення є правомірною, то така постанова сама по собі не свідчить про протиправне втручання у права боржника. Надалі питання про незаконність втручання у його права з боку приватного виконавця може постати у разі стягнення основної винагороди за відсутності фактичного виконання рішення суду або у більшій сумі, ніж належить, тощо.
21.1. Скаржник також зазначив, що згідно пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» вчинення виконавчих дій зупиняється, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Разом з тим, у даній справі судами було встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження позивача не було внесено в реєстр та у приватного виконавця не існувало перешкод для відкриття виконавчого провадження. Разом з тим, надалі, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1375 від 01.11.2022 року (після винесення оскаржуваних постанов приватного виконавця) позивача було внесено у відповідності до норм статті 34 Закону України «Про провадження» вчинення виконавчих дій було зупинено.
21.2. Окрім того вказує, що виконавчий збір та основана винагорода приватного виконавця не є тотожними поняттями. Стягнення виконавчого збору пов`язане із відкриттям виконавчого провадження та не залежить від вчинення виконавчих дій, у той час як основна винагорода приватного виконавця стягується пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми за вчинення виконавчих дій приватним виконавцем. Виконавчий збір встановлюється законом та стягується на користь Державного бюджету України, в той час як основна винагорода приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України та стягується на користь приватного виконавця. Основна винагорода приватного виконавця віднесена до окремої категорії коштів виконавчого провадження у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема зазначеною нормою визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця. Тобто, скаржник зазначає, що законодавець не відносить основну нагороду приватного виконавця до виконавчого збору, а, як наслідок, регулювання статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджується на основну винагороду. На думку скаржника, в оскаржуваних рішеннях суди посилаючись на частину 3 статті 45 Закону неправильно її розтлумачили та дійшли помилкового висновку, що вказана норма прирівнює за своєю суттю основну винагороду приватного виконавця до виконавчого збору, а отже основна винагорода регулюється згідно статті 27 Закону України «Про виконавче провадження». Ототожнення виконавчого збору з основною винагородою приватного виконавця створило би правову колізію через їх різнорідність за суб`єктом, природою, порядком визначення розміру, отримувачем та регулюванням. Тлумачення частини 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення основної винагороди приватного виконавця в порядку передбаченому статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» призвело би до того, що взагалі інститут стягнення основної винагороди приватного виконавця перестав би існувати. Адже за такого тлумачення, основна винагорода може стягуватись лише в порядку частини 1 ст.27 цього Закону - до Державного бюджету України. На підставі цього, скаржник прийшов до висновку, що основана винагорода приватного виконавця не підлягає під регулювання пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та відсутні підстави для скасування постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди.
21.3. Скаржник зауважив, що у приватного виконавця виникає обов`язок винести постанову про стягнення основної винагороди одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження. Після встановлення, що існують підстави для зупинення виконавчого провадження та передбачені пунктом 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій та не скасовує раніше вжиті заходи, як і постанови про стягнення основної винагороди. Після усунення підстав для зупинення (наприклад, коли заборгованість не підпадає під врегулювання спеціального закону та може бути стягнута на загальних підставах), вчинення виконавчих дій відновлюється і приватний виконавець має право стягнути основну винагороду. Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено підстав для невинесення постанови про стягнення основної винагороди, а передбачено лише зупинення вчинення виконавчих дій. Норма ж пункту 6 частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що не стягується саме виконавчий збір, який не тотожний основній винагороді та не пов`язаний із фактичним виконанням рішення
21.4. Також скаржник зазначив, що судами в порушення норм статті 139 КАС України, неправильно розподілено судові витрати, а також неправильно віднесено спір до категорій майнового спору. Так, ухвалою від 10.10.2022 року у справі №380/13876/22 Львівським окружним адміністративним судом позовну заяву залишено без руху та зазначено, що позивачу необхідно сплатити судовий збір в сумі 24810,00 грн., як за вимоги майнового характеру. У той же час предметом спору у даній справі є вимоги щодо визнання незаконними та скасування Постанов приватного виконавця, що є немайновим спором. При цьому, задовольняючи позов частково суд першої інстанції повинен був розподілити судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а не покладати майже всю суму сплаченого судового збору на Приватного виконавця.
22. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
23. Оскільки з матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі також - Закон №1404-VIII, у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) установлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
26. Статтею 3 Закону №1404-VIII установлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
27. Частина друга статті 5 Закону №1404-VIII визначає, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:
1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України);
5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
9) рішень про конфіскацію майна;
10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
12) рішень, за якими боржником є уповноважений суб`єкт управління або господарське товариство в оборонно-промисловому комплексі, визначені частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", та рішень, які передбачають вчинення дій щодо їх майна.
Протягом першого року зайняття діяльністю приватного виконавця, приватний виконавець не може здійснювати примусове виконання рішень за якими сума стягнення становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
28. Частина перша статті 27 Закону №1404-VIII визначає, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
29. Частина п`ята статті 27 Закону №1404-VIII передбачає випадки, коли виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
30. Стаття 45 Закону №1404-VIII регулює питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум. Частиною третьою цієї статті установлено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
31. Пункт 15 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII установлює, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
32. Частина одинадцята статті 35 Закону №1404-VIII передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 15 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з таких підстав не підлягає.
33. Пунктами 19, 20 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII установлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
- врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;
- врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно.
Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року №1403-VIII
34. Стаття 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі також - "Закон №1403-VIII", у редакції на день виникнення спірних правовідносин) установлює, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
35. Статтею 16 Закону №1403-VIII встановлено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
36. Частинами першою і другою статті 31 Закону №1403-VIII визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
37. Частина третя статті 31 Закону №1403-VIII установлює, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
38. Частина четверта статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
39. Згідно з частиною п`ятою статті 31 Закону №1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
40. Частина шоста статті 31 Закону №1403-VIII обумовлює, що основна винагорода, яка встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
41. Абзац 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
42. Стаття 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року №1639-IX (далі також - "Закон №1639-IX", у редакції на день виникнення спірних правовідносин) визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
43. Абзац 15 статті 1 Закону 1639-IX визначає, що реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - це відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
44. Частина перша статті 3 Закону 1639-IX обумовлює, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
45. За змістом частини другої статті 3 Закону 1639-IX, для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву, до якої додаються відповідні документи. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.
VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
46. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
47. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
48. У касаційній скарзі приватний виконавець поставив під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та обґрунтованість висновків судів в частині розв`язання спору щодо правомірності постанови про стягнення з боржника основної винагороди.
49. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надавши оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і процесуального права, виходить із такого.
50. Предметом судового контролю є правомірність постанови приватного виконавця від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди, що прийнята одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року, про стягнення з АТ "ОГС "Львівгаз" на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 348494542,60 грн. основного боргу, 69349454,20 грн. пені, 15998052,04 грн. 3% річних, 70444987,48 грн. інфляційних втрат, 238901,38 грн. судового збору.
51. Так, пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
52. Дія пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом урегулювання відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
53. Отже, передумовою застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" слугує той факт, що боржник має статус суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Відтак сам по собі факт примусового стягнення заборгованості з боржника автоматично не свідчить про наявність підстав для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
54. У цьому контексті Суд зауважує, що стаття 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначає, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
55. У своїй практиці Верховний Суд уже надавав оцінку сфері дії Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
56. Так, Верховний Суд у складі колегій суддів Касаційного господарського суду у постановах від 23 червня 2022 року у справі №904/92/20, від 18 липня 2023 року у справі №906/1357/20, від 5 вересня 2023 року у справі №922/3220/20 дійшов висновку, який узагальнено полягає в такому:
"Сфера дії Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону".
57. Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 1 лютого 2022 року у справі №902/368/16, відхиляючи доводи касаційної скарги оператора газорозподільних систем про необхідність формування висновку щодо застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", зазначив таке:
" 29.08.2021 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
При цьому, статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
Як вбачається із матеріалів справи, доказів того, що на момент апеляційного перегляду у цій справі судом апеляційної інстанції відповідач був включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, останнім не надано. Не надано таких доказів і до касаційної скарги.
Відтак, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, на нього дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" не поширюється".
58. Висновки щодо застосування статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" Верховний Суд зробив у господарських справах. Втім, це не перекреслює того, що вказані висновки прямо стосуються і повинні застосовуватися у цій справі, оскільки наведені положення були сформульовані Судом на тлі обставин включення (не включення) товариств газорозподільної галузі до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, та пов`язані з конкретними фактами справи, яка переглядається.
59. У цьому контексті Суд також зважає на приписи пункту 15 частини першої статті 34, частини одинадцятої статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом яких зупинення вчинення виконавчих дій у відповідному випадку пов`язане з фактом перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.
60. На основі аналізу наведених норм матеріального права і практики їхнього тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлюється обставиною включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
61. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд враховує той факт, що на час прийняття приватним виконавцем постанови від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди АТ "ОГС "Львівгаз" не мало статусу суб`єкта ринку природного газу, який включений до реєстру до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
62. Указану обставину встановили і суд першої та апеляційної інстанції. Разом з тим, скасовуючи оскаржувану постанову приватного виконавця про стягнення основної винагороди, суди виходили з того, що на стягнення основної винагороди приватного виконавця поширюються норми ч.5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", які врегульовують випадки не стягнення виконавчого збору, а саме підставою для не стягнення виконавчого збору є наявність заборгованості за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».
63. Разом з тим, в даному випадку Суд вважає за необхідне встановити чи є обмеження по стягненню виконавчого збору, передбачене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", перешкодою для стягнення основної винагороди приватного виконавця.
64. Це питання по своїй суті стосується правильності тлумачення й застосування судами частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження".
65. Так, частина третя статті 45 Закону України "Про виконавче провадження установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
66. Суди першої й апеляційної інстанції застосували цю норму права однаково, погодившись з можливістю за її допомогою поширити на основну винагороду обмеження на стягнення виконавчого збору, що встановлене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".
67. У цьому контексті Суд зауважує, що предметом регулювання статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
68. Натомість частина третя статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.
69. Зрештою частина п`ята статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" стосується випадків нестягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.
70. На тлі спірних правовідносин Верховий Суд не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважає, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний перешкоджати праву приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю.
71. Цей висновок Суд пояснює тим, що за загальними правилами, установленими статтею 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", у випадку стягнення заборгованості за виконавчим документом основна винагорода приватного виконавця встановлюється у виді відсотка суми, що була ним фактично стягнута. Тому факт включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", не може позбавити приватного виконавця основної винагороди за часткове виконання виконавчого документа, що було здійснене до настання вказаного факту.
72. На основі аналізу наведених норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обмеження по стягненню виконавчого збору, передбачене пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", не є перешкодою для стягнення основної винагороди, якщо приватний виконавець частково стягнув заборгованість до моменту включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
73. Застосовуючи цей висновок до обставин справи, яка переглядається, Верховний Суд враховує, що позовна заява не містила заперечень стосовно часткового виконання приватним виконавцем виконавчого документа чи доводів про помилковість визначеної ним суми основної винагороди. Натомість доводи позивача були обґрунтовані передчасністю постанови про стягнення основної винагороди та врегулюванням заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
74. За таких висновків і обставин Верховний Суд вважає помилковим тлумачення частини третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", здійснене судами першої та апеляційної інстанцій, і неправильним висновок цих судів про можливість за допомогою зазначеної норми поширити на основну винагороду дію обмеження, встановленого пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" для виконавчого збору.
75. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справах № 160/10320/22 та № 160/12150/22
76. Отже, суди першої та апеляційної неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 6 частини п`ятої статті 27, частину третьої статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
77. Позовні вимоги у частині визнання протиправною та скасування постанови від 15 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 є взаємопов`язаними та похідними від вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1. Будь-яких додаткових і самостійних підстав для визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження позивачем не наведено.
78. Отже, підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.
79. Крім цього, колегія суддів визнає необґрунтованим доводи касаційної скарги про порушення судами норм статті 139 КАС України, а саме неправильний розподіл судових витрат, а також неправильне віднесення спору до категорій майнового спору.
80. Так, окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, і (або) дії, вчинені ним чи не вчинені (бездіяльність), можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
81. Зокрема, реалізація таких рішень або вчинення дій (бездіяльності) може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності спрямоване на захист порушеного майнового права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
82. Отже, спір щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком якого є зміна складу майна позивача, є майновим.
83. У цій справі предметом оскарження є дві постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 50452593,77 грн та 36227,00 грн та дві постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на суму 220,00 грн кожна
84. Отже, спір у цій справі є майновим.
85. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року у справі №812/472/17.
86. Відповідно до ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
87. Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
88. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та від 15 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
89. У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
VII. Судові витрати
90. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
91. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
92. Разом з тим, відповідно до частини другої цієї ж статті, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
93. Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
94. Відповідачу, який є суб`єктом владних повноважень, не компенсуються витрати, у тому числі пов`язані зі сплатою судового збору, крім зазначених витрат на доказування, оскільки суб`єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов`язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді. Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із владою.
95. Таким чином, з огляду на положення статті 139 КАС України, перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича задовольнити.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/13876/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Пилипчука Віталія Григоровича від 15 вересня 2022 року про стягнення з боржника основної винагороди з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та від 15 вересня 2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/1974/17 від 14 вересня 2022 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 та прийняти у зазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року у справі №380/13876/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. А. Губська
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська